Ускладнені речення. Однорідні члени, звертання, вставні слова

Так

Ні

Так

Ні

Сади, луки та ліси України дуже красиві влітку.

Весною цвіте бузок, черемха та жасмин.

Над головою качаються і нахиляються білі, золоті, сині квіти.

Мороз посилювався та щипав вуха, обличчя і руки.

Весною цвіте бузок, черемха та жасмин.

За літо ріка обміліла, сховалася між берегів.

Під ногами шарудить золоте, багряне, перпурове листя.

На базарі продають глиняні глечики, миски, свистунці.

Сніг укрив землю, стріхи, і дерева.

Сніг укрив землю, стріхи і дерева.

Сніг укрив землю стріхи, і дерева.

Сніг укрив землю стріхи і дерева.

Я зробив усі завдання розв’язав задачі, написав вправу.

Весна це період чудових свят та канікул.

Дерева, кущі, птахи усе завмерло навколо.

Зелені, сині, червоні та рожеві ліхтарики замерехтіли у вечірньому парку.

підметом

означенням

обставиною

додатком

До тебе, Україно, струна моя перша озветься.

Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса.

Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань

Ти зійди на гору брате і поглянь на схід стали світлі наші хати і просторий світ..

Бідна волошко чому ти у житі а не на клумбі волієш рости.

Ми зберегли тебе вкраїнська мово щоб лютий ворог не поранив.

підметом

додатком

звертання не є членом речення

означенням

слово або група слів, що виражають ставлення мовця до висловленої думки

слово або група слів, з’єднаних між собою за змістом або граматично

слово або група слів, що називає особу, предмет або явище, до яких звертається мовець

граматична основа речення

тире

коми

коми або знак оклику

двокрапка, тире

Уклін тобі моя зів’яла квітко.      

На Ласочко мила це ти спіймала.

Йдіть собі чорні вітри у вічність.   

Діду чом дятел  шишки їсть?

 Усе навколо казкою здається.

Коли пісні мойого краю пливуть у рідних голосах мені здається що збираю цілющі трави я в лугах.

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться.

 Мені осіння ніч короткою здається

кома

двокрапка

крапка з комою

тире

Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Дозволь мені великий, господине, розважити книжками смуток твій.

Лунайте ж , оркестри, грими барабан, бо крок наш і дух наш міцніє.

О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні .

Горе, кажуть за горе чіпляється.

Товариш, видно: не зрозумів жарту.

На щастя, злива вже вщухла, а крізь хмари пробивалося сонце.

Вже почалось, мабуть майбутнє, оце, либонь, вже почалось.

І досі тут ростуть ровесники парку: дуб звичайний та червоний, тюльпанове дерево, модрина польська.

За легендою, колись давно в село прийшов бідний чоловік, і попросив у заможного господаря хліба.

Майже три десятки великих, середніх і зовсім малих озер розкинулися на просторах Волині.

Шумлять столітні дуби, білокорі берези, стрункі тополі.

На вечірньому небі потьмяніли й згасли зірки.

Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового.

Знайомі хатки і садки і доріжки миготять в очах

Квіти і дерева усміхалися Ганнусі.

Ой, сонечко ясне, невже ти втомилось?

Ми полюбили і гомін вулиці і тишу Дніпра , і хащі лісу.

З берега, видно, широку річку.

Завтра, видно, весь день ітиме дощ.

Їй, мабуть, сняться повні жмені груш.