Узагальнення вивченого з розділу "Відомості із синтаксису та пунктуації"

На незабудці бринів рудий джмелик.

В'їжджає в степ червоне літо на незагнузданім коні.

З-поміж хмар переблискує місяць.

Дерева в лісі нагинало до самої землі.

Мороз уночі намалював квіти на холодному склі.

Пролетіли гуси над долиною, над калиною.

Вітер з моря розносив прохолоду.

Дітям подарували книжки й фотоальбоми.

Теплом дихала земля.

У гаю весело щебетали пташки.

Запам'ятав дідусеві слова.

Земля дала мені крила.

Настали тихі, осінні та смутні дні, коли сонце світить і не гріє.

Я пригорнуся до тебе піснею і яворами, золотими крильми пшениці, тінявими ярами.

Намалюй, зимова нічко, білосніжні сни.

Хтось, може, винен перед ними.

Засинає місто після праці під нічною ковдрою.

І земля, і вода, і повітря - все поснуло.

На воді лежали широкі темно-зелені листки латаття, а поміж них жовтіли голівки лілей.

Падала водяна лавина, розплющувалася об асфальт.

Осінь ходить по краю, та виганяє птиць із гаю.

Сміються в сонці золотому річки, і села, і поля.

Осінній сад ще яблучка глядить, листочок-два гойдає на гілляках.

Здрастуй, моя прадідівська хато.