Узагальнювальне слово в реченні з однорідними членами

А. Бачу, що всі кругом сміються і Людмила Василівна і режисер і оператор.

Б. Сонце ліси поля води повітря все це святиня, яку маємо берегти..

В. Люблю твій шум і шепіт серед поля і серцем чую силу наливну.

Г. Ні спека дня ні бурі ні морози ніщо не вб'є любов мою живу.

А. Куди не повернешся скрізь земля і згори і знизу і праворуч і ліворуч.

Б. Ми садили ліс у полі і дубочки і тополі і осику і ліщину і червону горобину.

В. Дерева трави квіти усе жило в очікуванні весняних сонячних дотиків.

Г. І заспівало все у цім краю Карпатські гори ріки і смереки.

А. Я обожнюю різні квіти, айстри, тюльпани, жоржини.

Б. Я обожнюю різні квіти - айстри, тюльпани, жоржини.

В. Я обожнюю різні квіти: айстри, тюльпани, жоржини.

Г. Я обожнюю різні квіти: айстри - тюльпани, жоржини.

А. І повітря, і лози, і трава - усе це нагадувало щасливі хвилини життя.

Б. І повітря, і лози, і трави: усе це нагадувало щасливі хвилини життя.

В. І повітря, і трави, і лози, усе це нагадувало щасливі хвилини життя.

Г. і повітря, і трави і лози - усе це нагадувало щасливі хвилини життя.

А. Ο, Ο - УС.

Б. Ο Ο - УС.

В. Ο, Ο: УС.

Г. УС - Ο, Ο.

А. Ідуть великі свята, мов світло, гострі , наче злам.

Б. Природа має вітер, дощ, холод, жар.

В. Вітер в гаї вночі спочиває.

Г. Чисте небо не боїться грому.

А. Десь там матуся в обіймах втоми виходить зустрічать мене на шлях.

Б. Схилились вишні в розпачі німім і ронять цвіт весільний у калюжу.

В. Дзвенить у зорях небо чисте, палає синім льодом шлях.

Г. Повітря склом виблискує ламким, і тиша ніжно дзвонить над полями.

А. На вечірньому небі потьмяніли й щезли сріблясті зірки.

Б. Роман прислухається і до пісні і до народження чогось нового.

В. Любив дід гарну бесіду й добре слово.

Г. Для письменника все має вагу: рядок народної пісні чи сторінка літопису.

А. Весь зелений степ і синє кругле небо заливало проміння гарячого сонця.

Б. Усе набуває особливого значення в цьому храмі зимового дня і порожня дорога в полях, і самотня тополя.

В. Видатне минуле, розмаїття сьогодення, таємниче майбутнє усе підвладно розуму людини.

Г. Важко повірити, що на місці цього чарівного парку була тільки хата та чумацька криниця.

А. На незабудці бринів рудий метелик.

Б. В'їжджає в степ червоне літо на незагнузданім коні.

В. З - поміж хмар переблискує місяць.

Г. Дерева в лісі нагинало до самої землі.

А. Мороз уночі намалював квіти на холодному вікні.

Б. Пролетіли гуси над долиною, над калиною.

В. Вітер з моря розносив прохолоду.

Г. Дітям подарували книжки й фотоальбоми.

А. Теплом дихала земля.

Б. У гаю весело щебетали пташки.

В. Запам'ятав дідусеві слова.

Г. Земля дала мені крила.