В.Симоненко, Д.Павличко, І.Драч, М.Вінграновський, Гр.Тютюнник

В.Симоненко

Л.Костенко

Гр.Тютюнник

Є.Маланюк

І.Драч

А.Малишка

В.Симоненка

В.Голобородька

І.Драча

В.Стуса

"Господи, гніву пречистого..."

"Ти знаєш, що ти -- людина?"

"Задивляюсь у твої зіниці..."

"Два кольори"

"Страшні слова, коли вони мовчать..."

"Пісня про рушник"

"Лебеді материнства"

"Балада про соняшник"

"Два кольори"

"Ти знаєш, що ти --людина?.."

спорідненість сонця і соняшника

красу і багатство рідної землі

почуття любові до світу і людини

вічні поняття честі, чесності, любові

поета і поезію, які замоздійснюються на основі буденних реалій

тавтологію, анафору

інверсію, епіфору

метафору, антитезу

порівняння, оксиморон

паралелізм, персоніфікацію

Л.Костенко

В.Симоненка

І.Драча

Д. Павличка

Є.Маланюка

інтимної (особистої)

пейзажної

філософської

громадянської

патріотичної

рідну матір

кохану дружину

матір-Україну

рідний сад

рідну сестру

почуття власної гідності й самоповаги

почуття любові до України

почуття закоханості у світ

почуття ненависті до ворогів

почуття любові до всього живого

"Лебеді материнства"

"Два кольори"

"Балада про соняшник"

"Ти знаєш, що ти -- людина..."

"Я"

Я проллюся крапелькою крові На твоє священне знамено

Щомиті якийсь хлопчисько відкриває тебе для себе, Щоб стати навіки соняшником

Можна все на світі вибирати, сину, Вибрати не можна тільки Батьківщину

Усмішка твоя --єдина, Очі твої -- одні

Червоне -- то любов, а чорне -- то журба

красу материнської душі

життєвий шлях ліричного героя

майстерність ткацької справи

красу жінки -- творця української вишиванки

страждання героя

сестрі

синові

любові всевишній

кононівським полям

Україні

першої особи

другої особи

третьої особи

різних осіб залежно від епізоду

різних осіб через зміщення часових площин

історія нещасливого кохання

побут селян у радянські часи

життя репресованого в Сибіру

стосунки між батьками і дітьми

доля матері

з поведінки дядька Левка

скупих відомостей про Сибір

репліки сина про складання сесії

стосунків Марфи й Карпа

студентського побуту сина

ставленні до нього Марфи

ставленні його до Марфи

його останньому листі

авторських відступах

діалогах матері із сином

Ні ти, ні синок, мій колосок, чогось давно не снитесь, тільки привиджуєтесь.

Обіймаю тебе й несу на руках колиску із сином, доки й житиму.

Навіщо ж людину мучити, якщо вона й так мучиться?

"Тоді не було б тебе..." -- шумить велика татова сосна.

"Два кольори", "Балада про соняшник"

"Задивляюсь у твої зіниці", "Я"

"У синьому небі я висіяв ліс", "Ти знаєш, що ти -- людина..."

"Два кольори", "Пісня про рушник

"Лебеді материнства", "Два кольори"

"Я" -- Сніг летить колючий, ніби трина, Йде зима й бескидами гуде, Яворові сниться яворина Та її кохання молоде

"Балада про соняшник" -- --Дайте покататися, дядьку!А ні, то візьміть хоч на раму.

"Два кольори" -- Мене водило в безвісті життя, Та я вертався на свої пороги...

"Ти знаєш, що ти -- людина..." -- Він ладен був мене розіпнути за те, що я поважаю себе

"У синьому небі я висіяв ліс..." -- В дорозі і небо над нами із тебе, І море із тебе...дорога тверда.