Валентина Вздульська "Горобине Різдво"

легенда

байка

 казка

оповідання

Чуб

Стрибун

Цвірінькало

Ловивітер

Ангел

Чуб

 Цвірінькало

Ловивітер

Стрибун

помиритися і разом відмітити Різдво

помиритися з Цвірінькалом

іти геть і шукати нову домівку  

вигнати Цвірінькало геть.

Воскресіння 

Покрови     

 Різдва     

 Благовіщення

Тут стояли багаті нові хати, а за ними розкинулися ліс і поле

Тут стояли бідні старі хатки, а за ними розкинулися ліс і поле

 Тут стояли бідні старі хатки, а за ними розкинулася ґрунтова дорога

Друзі нашорошили пір’ячко, відсунулися один від одного подальше і так мовчки тремтіли від холоду

Друзі нашорошили пір’ячко, притулилися один до одного поближче і так голосно цвірінькали від холоду

Друзі нашорошили пір’ячко, притулилися один до одного поближче і так мовчки тремтіли від холоду

Таке гарне, що не можна було відвести погляду, і таке сумне, що хотілося плакати

Таке гарне, що не можна було відвести погляду, і таке веселе, що хотілося сміятися

Таке страшне, що хотілося відвести погляд

Така прекрасна, що засліпило очі. Вона була схожа на метелика... 

Така страшна, що не можна було не неї дивитися. Вона була схожа на людину...

 Така прекрасна, що засліпило очі. Вона була схожа на людину... Але було у цій прекрасній істоті щось і від птаха – могутні крила

От-от для світу народиться Спаситель

Скоро закінчиться холодна зима

Скоро, у кожну домівку, завітає Святий Миколай

Він був дуже голодний, бо все засипало снігом і скалками льоду

 Він дуже змерз і хотів потрапити у теплу хатинку

Він зажурився, бо «в місті не лишилося нікого, хто зрадів би народженню Спасителя»

Люди

Дітлахи

Горобці

Цвірінькало

Пітьма