Валентина Вздульська "Горобине Різдво"

легенда

байка

 казка

оповідання

Воскресіння 

Покрови     

 Різдва     

 Благовіщення

Ловивітер 

Цвірінькало  

Чуб  

Стрибун  

Таке гарне, що не можна було відвести погляду, і таке сумне, що хотілося плакати

Таке гарне, що не можна було відвести погляду, і таке веселе, що хотілося сміятися

Таке страшне, що хотілося відвести погляд

Така прекрасна, що засліпило очі. Вона була схожа на метелика... 

Така страшна, що не можна було не неї дивитися. Вона була схожа на людину...

 Така прекрасна, що засліпило очі. Вона була схожа на людину... Але було у цій прекрасній істоті щось і від птаха – могутні крила

От-от для світу народиться Спаситель

Скоро закінчиться холодна зима

Скоро, у кожну домівку, завітає Святий Миколай

Він був дуже голодний, бо все засипало снігом і скалками льоду

 Він дуже змерз і хотів потрапити у теплу хатинку

Він зажурився, бо «в місті не лишилося нікого, хто зрадів би народженню Спасителя»

Люди

Дітлахи

Горобці

Цвірінькало

Пітьма

 не вмирати 

дати їм їжу

забрати їх «горобині крила» 

повернути їм домівку

Ще прекрасніші, ніж колишні.

 Такими, як колишні були

Звичайні, горобині

 Звичайний сад, у який прийшла весна

Чарівний Сад, у якому ніколи не буває холодно, й у якому в них виросли нові крила

Повернулися у своє гніздечко, бо його залишив розбишака Цвірінькало

Люди продовжували готувати один одному подарунки та не думали про Спасителя.

Всі навколо зрозуміли, що свято не в подарунках, а в радісній звістці про народження Спасителя.

 Горобці повернули нарешті собі гніздо.

Розчарований Ангел покинув це місто.

Люди

 Дітлахи

Горобці

 Цвірінькало

Пітьма