Види підрядних речень

Рідну пісню треба захищати так, як захищають рідний край.

А доки є пісня, нікому не вдасться захмарити небо моєї душі.

Духовність – озонова пелюстка, що так бережно огортає планету й не дає зруйнувати життя.

Народе мій, як добре, що ти у мене є на світі.

Хіба не вірите, що скоро день засвіте, що сонце наше вже з-за обрію встає…

хоч старший брат волів подорожувати з батьками.

якщо туди з’їжджалися всі внуки бабці Оксани.

що розташоване за 80 км від рідного міста.

тому що була улюбленицею дідуся й бабусі.

де народилися її батьки.

немовби кав’ярня за рогом була його особистою приймальнею.

дарма що при цьому забував про все на світі.

так що був частим гостем кафе поблизу академії.

якої вистачало на хвилин двадцять.

бо розмови в інший час вважав недоцільними.

Біжить стежина в сад у зарості малини, яка дозріла вже і запахом п’янить.

Благословенна тиша стояла над волошковим засніженим світом, що на невидимих решетах пересівав сяйво і під темінь.

Коли заходить ніч, тоді дивоцвітом цвіте степ.

Зблиснула у світлі фар течія річки, що сонно перекочує хвилі й молочно спалахує у темряві.

Ніколи не знаєш, що подарує берегові розхитаний і розскриплений пароплав.

відтоді як вона ввійшла до архіву.

що заполонили її кабінет.

бо вона роками звикла працювати з мініатюрами.

як якісь незрозумілі правила лякають школярів.

дарма що все це було їй добре знайомим.

незважаючи на те, що була надзвичайна спека.

так що гості мали змогу побачити різні поселення.

тому що хотіли встигнути якомога більше.

щоб не витрачати багато часу наступної поїздки.

куди нам рекомендували заїхати.

Коли дороги життєвої тебе підхопить вітер злий, по вінця сили трудової у серце стомлене залий (М. Рильський)

Доки сонце зійде, роса очі виїсть (Нар. творчість)

Коли вже народився ти поетом, за все відповідай у цім житті (Олександр Олесь)

Людина сильна, поки вірить (І. Головченко)

Як тільки Харитя увійшла межи жита, гарний краєвид зник

(М. Коцюбинський)

Доки грім не гряне ледачий не встане.  

На Україну подивлюсь і любо серце відпочине.

А я люблю як у вечірній час сопілка заспіває переливна.

Красива осінь вишиває клени червоним жовтим срібним золотим.  

1 - Г, 2 - В, 3 - А, 4 - Б

1 - А, 2 - Г, 3 - Б, 4 - В

1 - А, 2 - В, 3 - Г, 4 - Б

1 - Б, 2 - А, 3 - В, 4 - Г

З підрядною місця

З підрядною з'ясувальною

З підрядною часу

З підрядною умови

А На хвилину зупинялися, щоб дати коням відпочити.

Б Хлопці держалися разом і, йдучи, розглядалися по сторонах, щоб добре затямити дорогу.

В Дозорці дали знак, щоб веслярі рух весел припинили (З тв. А. Чайковського).

Г Повільно, обережно ступаю по чорноземові батькового городу, щоб йому боляче не було (О. Аврамчук).

Несподівано вдарили морози, так що хризантеми зав’яли.

Утомився так, що не чув уві сні грози.

Молоді чорняві скрипалі позакидали назад голови, так що на них ледве держались шапки 

Я милуюся розкішними трояндами, що ростуть у моєму затишному садку.

хоча надворі вже була рання весна. 

ніби лежала товста пухова перина. 

тому що не була розчищена від заметів. 

так що не можна було доїхати до міста.