Види речень. Члени речення

Після незвичайно довгої та лагідної осені настала відразу люта, морозна зима.

Ми з тобою не були в селі вже багато років.

Дерева, укриті інеєм, застигли від холоду.

Раптом його підхопило з десяток рук.

«Хіба ревуть воли, як ясла повні?» – один із найкращих зразків соціально-психологічної прози в українській літературі.

Південний Буг бере свій початок на Хмельниччині.

На Різдво ходили діти від хати до хати колядувати.

Настав час прощатися.

Вчасно схаменутися – закон виживання.

Любив я, їдучи на возі, дивитися на зоряне небо.

Веснівка поширена на Поліссі та в північній частині лісостепу.

Я буду писати вам листи з далекого краю.

Душа моя була повна холодного, морозного захвату.

Молодість здатна творити несподіване й неймовірне.

1.Д 2. А 3. 3 В. 4. Г

1. Г 2.А 3.В 4.Б

1.Д 2. А 3. 3 Б. 4. Г

1.Б 2. Д 3. 3 В. 4. Г

підмет

присудок

додаток

означення

обставина

підмета

додатка

обставини

присудка

З пiвночi дихнув вiтерець i, понадимавши на чайках вiтрила, погнав їх на схiд сонця.

Вода скрiзь: у весняному дощi, у вiзерунках на зимовому склi, у квiтах, у нас самих.

Нас зачаровує морський прибiй, ваблять повнi живлющої вологи хмари.

Недавно листя трiпотiло над головою, а тепер голосно шелестить, потривожене кроками

Ти на землі – людина, і хочеш того чи ні – усмішка твоя – єдина, мука твоя – єдина, очі твої – одні.

Ми з матір’ю вертаємо в село.

Оте його «пу-гу» серед темної весняної ночі миліше мені від пісні солов’їної.

Похилились верби в воду тихої ріки. 

Блакитне проміння прожектора знову пронизало нічний морок.

Дорога ліворуч була наглухо закрита дубовими завалами.

На арфі сонця теплий день заграв.

Се любов моя плаче так гірко.

Як же його у неволі жити без надії?

Четвертий день гарячий суховій дзвенить піском у помутнілі шибки.

Умивали доріженьку рясними сльозами.

Уже йшлося до весілля.

В обіймах ніжності душа моя.

Люблю мандрувати гірськими стежками.

Жінки втомились бути прекрасними.

 За правду, браття, єднаймось щиро.

Весна прийшла, та якось несподівано!

Шматок землі, ти звешся Україною.

Дрібнота буть не годна ворогами.

Три верби схилилися.

Сіно було свіже, зелене, пахуче.

Сонце трудиться в поті чола.

Час минає.

Хлопці накивали п’ятами.