Відокремлені члени речення

 Виводить лісова стежинка до верб заснулих край села.

 По дворах навантажені всяким збіжжям стоять вози готові в дорогу.

 У тиші настояній духом гречаним напахченій визрілим паром городнім сиджу

перед дідом.

 Стоять налиті сонцем дні.

Гудуть з вітрами до світання дощем оплакані сади.

 І тиха осінь мрійна яснолиста несла в серця надію і тривогу.

 У снігу по коліно стоїть з хати винесена ялинка.

 Побите дощем поле ще й град поб’є.

Це були неприємні та страшні озера з чорною водою й чорними торф’яними берегами.

У хату ввійшов старий Джеря високий тонкий з сивуватими довгими вусами з нужденним блідим лицем та смутними очима.

А далі – густо обсаджена липами й осокорами алея.

Усіяна колосками земля пахла соком скошених трав.

Віднайшовши героїчний життєвий ідеал нація не боїться вже ніяких фізичних ударів. (Олег Ольжич)

 Кров пролита для великої мети не засихає. (Народна творчість)

 Звірившись на море ти перестаєш належати сам собі. (Григорій Сковорода)

 Інколи людина шукає у всіх недоліки окрім себе.

Ти не можеш віднайти жодного друга не нашукавши разом з ним і двох-трьох ворогів. ( Г.Сковорода)

Діти щасливі та втомлені згадували про всі екскурсії з теплотою.

 Замість помогти Олесь сів на лавці та мовчав.

Сухобрусові дочки Олена та Ївга мовчали та озиралися.

дієприкметниковий зворот ОДЯГНЕНА В БАТЬКІВСЬКИЙ КОЖУХ не відокремлюється на письмі комами, бо стоїть перед означуваним словом іменником.

дієприкметниковий зворот ОДЯГНЕНА В БАТЬКІВСЬКИЙ КОЖУХ відокремлюється на письмі комами, бо має додаткове значення обставини.

 дієприкметниковий зворот ОДЯГНЕНА В БАТЬКІВСЬКИЙ КОЖУХ відокремлюється на письмі комами, бо стоїть перед означуваним словом займенником.

 дієприслівниковий зворот ОДЯГНЕНА В БАТЬКІВСЬКИЙ КОЖУХ відокремлюється на письмі комами, бо стосується іменника власної назви.

відокремленим додатком

 відокремленою прикладкою

 відокремленою обставиною

 відокремленим означенням

 однорідними членами речення

На краю села стояв мурований з білої цегли будинок.

Кінь наляканий громовицею тихенько заіржав.

Глибоко приховані спогади бентежили Олену.

Теплом дихала настояна на травах та квітах земля.

 Пахнуть медами нагріті за день на сонці дині.

У гирлі річки змішується морська вода з річковою насиченою осадами.

Річка повільно заповнює низовини обрамлені густою калиною.

 Маленький човник пристав до берега зарослого густим очеретом.

Твоє ім'я, нащадками зігріте, засяє сонцем в голубій імлі.

По, застиглих від нічної прохолоди, горбах переливалися гірські тумани.

Веселка овіяна вітром в моїх зацвітає очах.

На полонині пахло, охолодженою за ніч, землею.

 Край моря сонце золотить гори укриті лісом.

Скроплений живлющою росою росток пробився на безмежжі нив.

Шумлять білим цвітом налиті сади навесні.

Пропахлі тропіками птахи поверталися до рідного краю.

Покрите хмарами сонце вибилося з-за гори.

Над залитими квітневою повінню луками холонув оранжевий вечір.

 Залитий сонячним теплом день поволі згасав.

Мені наснилася криниця водою сповнена до дна.

Край моря сонце золотить укриті лісом гори.

Найдовше сніг тримається в затінку або в присипаних листям чи землею ровах.

Легенький попілець підхоплений силою вогню злітав догори.

Над озером стояв оповитий серпанком загадковості ранок.

Натомлені селища поринули в сон.

Озеро оточене кущами й верболозами було не широке, а довге.

 Покинута дорога в'ється в бур'яні.

Умиті тополі ростуть край дороги.

Який шумливий світ там за вікном!

Микола замість панського лану вийшов на своє поле.

Ніхто крім тебе самого цього не зробить.

На жаль дощі не припиняються.

Київ був залитий білим цвітом каштанів.

Тепло дихала в лице пухка чорна рілля повна спокою й надії.

У кімнату ллється повітря напоєне пахощами весняного саду.

Залитий сонячним теплом день поволі згасав.