Всеволод Нестайко Пригоди в Павутинії Розділ 3

аніякісеньких результатів

сум і сльози

всі ходили заплакані і зарюмсані

у щоденниках самі двійки

у веселе свято

у щоденну наполегливу працю

у роботу за бажанням

у суцільне ревище

Кося Вухань і Колько Колючка

Хрюша Кабанюк

Вовчик Вовченко і Рудик Лисовенко

Раїска Мняу

Вона сховалася за кущем.

Вона сховалася за деревом.

Вона побігла до лісового буфету купити булочку.

Вона дуже швидко побігла до школи.

Вона щезла.

Всі, крім Хрюші Кабанюк.

Всі, крім Вовчика та Рудика.

Всі діти були в школі.

Тільки Кося і Колько.

Раділа, що може відпочити.

Не знаходила собі місця.

Купила собі авіаквитки до Турції.

Спокійно пила каву.

Неймовірно!

Неможливо!

Фантастично!

М-да!...

Кошмар!...

Жах!

Ах!

Треба оголосити розшук!

Білочки роклеїли оголошення на всіх деревах.

Миші бігали по лісу і всім розповідали новину.

Телеграфіст Дятленко відстукав носом телеграму з найвищої сосни.

Ворони літали над лісом і всіх сповіщали про біду.

На землі.

В повітрі.

Під землею.

Так, вони завжди раділи, коли щось таке траплялося і уроки відмінялись.

Ні, їм було чомусь сумно і порожньо.

Ні, уроки згадувалися зі щемливою ніжністю.