Вставні слова

Постій, постій, козаче, твоя дівчина плаче.

Котилася ясна зоря з неба та й упала додолу.

Звичайно, усі ці міфи можна трактувати і так і сяк.

Стихне мелодія, й схлипне поволі срібна хмаринка дощем.

Небо над головою чисте й прозоре, тремтить у ньому яскраво-біле кружало єдиної хмари.

Ми сидимо, схилившись над вудками, і тільки тиша й небо понад нами.

Він стояв на кормі з веслом, суворий і красивий і дивився вперед.

Синій вечір тихо бродить, квіти колихає і навшпиньки в хату входить, вікна затуляє.

Сагайдачний був не тільки воєнним стратегом, а й мудрим державним діячем.

Магазин пропонує різне шкільне приладдя: ручки, олівці, циркулі, лінійки.

У музеї можна дізнатися багато нового про звичаї й традиції нашого народу.

Не лише українська культура творилася в містах і монастирях, а й на Січі.

Усіх цифр

лише цифри 2

цифр 1 і 2

цифр 1 і 3

цифр 1,2, 4

Неспокій, рух і боротьбу я бачив скрізь: у дубовій, і вербовій корі, у старих пеньках, у дуплах.

Усі народи завжди боронили, й боронитимуть вічно своє життя, свободу і власність.

Підвищений вміст нітратів спостерігається в багатьох ранніх овочах, як-от зеленій цибулі, петрушці, редьці.

Мінімальне використання як добрив, так і пестицидів гарантує чистоту овочів, відсутність у них нітратів чи інших шкідливих речовин.

У лісі не було нічого ані грибів, ані ягід, ані черешень.

І радощі, і болі, і спогади, і мрії для них давно вже стали спільними.

На річці, у лісі, на полі усюди німо, тихо.

За війну страшніші деякі речі боягузтво, зрадництво, егоїзм.

Скрізь панував осінній спокій у саду й у полі у лісі й на городі.

Скрізь у саду й у полі у лісі й на городі панував осінній спокій.

Осінній спокій панував скрізь у саду й у полі у лісі й на городі.

У саду і полі у лісі й на городі скрізь панував осінній спокій.

Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся!

Ніночко, у тебе ж великий талант до літератури.

Я вірю рідна наша мово, що твоя сила воскресне.

Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало.

пан міністре

пан лікар

пане Микола

пані вчителько

Південний краю! Як тепер далеко лежиш від мене ти!

І тут можна помилитися, Марійко, у своїх здібностях.

Де ти, фантазіє, там радощі й весна.

Ні, дякую, Іване, ви прекрасно висловили свою думку.

Непорушне й дзвінке повітря стало ще дзвінкішим, прозорішим, мов кришталь.

Мені здавалось, що вітер дужчав з кожною хвилиною.

З неозорої далини одна за одною накочувалися, бились об берег хвилі.

Кожен дотик вітровію, здавалось, висікав із них мелодію

ігнорувати правила поведінки

на щастя, обсяги виробництва збільшилися

перегорнуто останню сторінку книжки

сьогоднішня гра була, безспорно, результативною

Спасибі, вам дядечку, що хоч трохи душу одвели.

Було б тобі, моя рідна мати, щастя-долю дати.

Пусти, мене мій батеньку, в гори!

Прийми мою любов народе рідний, річко велика і місяцю ясний!

Життя Лесі Українки, її образ здається легендою

Не один певно стібок лягав на полотнину, поки з'явився вишитий рушник.

Аж ось нарешті обізвалася кобза і заспівала скрипка.

Щось на душі немовби обірвалось.

Тут навіть повітря несло в собі золотисті відтінки.

З козацтвом пов'язане насамперед національне визволення нашого народу.

Щоправда з теплих країв повертають не всі журавлі.

Здавалось багатьом, що й увесь півострів зараз запалає.

На моє щастя, на материні прохання ніхто не зважає.

І зрозумієш певна річ, що ранок вечора мудріший.

Із уст землі, а може, із зап'ясть, немов роса, просочується осінь.

А хмара, як гуска, в ставочок пірнає і, мабуть, скубе молодий плавунець.

А може, ви знаєте, що мені сниться ночами, коли повний місяць?

Щоправда хрумтів на зубах пісок, але на нього не зважали.

У кожному ділі є свої майстри і свої так би мовити натхнення.

Було йому літ сімдесят чи може й більше.

Підметом

Додатком

Не є членом речення

Означенням

Я йду вздовж узлісся і насолоджуюся цією казковою красою.

Зима встановлює свої закони й правила.

Сніг переливається різнобарвною веселкою, морозець потріскує тоненьким голосочком.

Сонечко яскраве гріє весело та радісно.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу, і мимоволі, мабуть, залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці — бігають по снігу і мимоволі мабуть залишають свої сліди.

Усі: вовки, білки, зайці бігають по снігу і мимоволі мабуть, залишають свої сліди.

Густий, соковитий, запашний бур'ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію.

Оце (одного разу було свято й погода), сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях.

Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий.

Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі.

Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку

Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі.

Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога.

Увечері, справді, пішов дощ.

Усе, чим я щасливий і багатий, я мушу рідним словом оспівати.

Я люблю твоє майво зелене, і Донбас, і Каховку ясну.

«Роби добро, – мені казала мати, – і чисту совість не віддай за шмати!»

Знала я, дочко, за ними принаймні три чесноти.

МАБУТЬ, ОТЖЕ, НА МОЮ ДУМКУ, ДО РЕЧІ

НАВІТЬ, МАЙЖЕ, ПРИБЛИЗНО, ПРИНАЙМНІ

НА ЩАСТЯ, НА ЖАЛЬ, ЩОПРАВДА, СПОДІВАЮСЯ

ПО-МОЄМУ, МАЙТЕ НА УВАЗІ, МОЖЕ, ДЯКУЮ