Вставні слова та сполучення слів.

виражають ставлення мовця до повідомлюваного ним;

означають час, місце, умову, причину того, про що йдеться у реченні;

називають того, до кого звертаються.

Диво дивнеє на світі з тим серцем буває!

Нарешті рушив пароплав, покірний волі капітана.

Певно руїну та буря зробила?

Він знає це певно.

У північ, може, в південь, на світанні ми пригорнемося до рідної землі, і будуть

люди цілувати в шані поранені солоні шинелі.

Правда, дими враз щезли, зате біля сахарні роїлась купа людей і чорніли підводи.

У всякому ділі є свої майстри і своє, так би мовити, натхнення.

Раз ласуни, як водиться у них, поснідать добре захотіли.

Парубок спершу, мабуть-таки, чи й не прийняв її за ту польову царівну...

Відповідь він надіслав лише сьогодні, на жаль.

І ось, нарешті, вершина.

Там, кажуть, з гір усю країну видно.

На щастя, підходив Андрій.

На станції Гребінка у вагоні, нарешті, попросторішало.

Кажуть, сніг на полі – хліб у коморі.

Вони встали й пішли – обоє чомусь засмучені – і вже до самої домівки мовчали.

Пан здавалося був ладен з’їсти Миколу очима.

От бувало слухаю на відстані.

Не раз бувало гірко нене.

Люди одначе не розходяться.

У кімнаті здається нікого не було.

Наприкінці зими порожнім здається листяний ліс.

Я признатися ніколи не був у тайзі.

Ми правда так і не вибралися на море.

Повітря здається п’янким і прозорим.

Та ніч була на диво схожа.

На диво коло цього питання він найбільше морочився.

І ось нарешті вершина наша.

наприклад;

майже;

на жаль;

отже.

Біліло небо білястим здавалося тонко вібруюче повітря.

Тиша стояла якась неспокійна а світле безмежжя здавалось крихким.

Раптом земля затряслась і ось-ось здавалось будинки заваляться.

Раніше озеро здавалося безмежним сьогодні ж бачу озерце.

Наш тренер… Дніпро перепливти.

… весна вже настала?

Кожен … мріяти про велике.

… орел здійнятись вище хмар?

Україна … знову перемогти.