Я - твоя кровинка, Україно

немов крапелинки Божої роси

немов квіти у віночку

з вишивкою на сорочці

спільною землею

кордонами

дорогами

історією, мовою, звичаями

на південному сході Європи

в центрі Європи

в серці кожного українця

промінь любові, що йде від самого серденька

оберігає і зігріває теплом материнської ласки

дихає ним, як повітрям

це душа народу

це дитина рідної землі

це повітря

поступово розтав, як дим у небі

увійшов у сучасність, як один із найчисленніших народів Європи

прийшов нізвідки

боровся, оборонявся, будував фортеці й міста

створив дивовижний світ своїх пісень, казок, оповідань, легенд

тисячі років пише свої книжки, складає вірші

розказує собі й сусідам про своє минуле

перемагав у битвах і війнах

обороняти нашу землю

вчити рідну мову

любити рідний край

шанувати рідну мову

Чужого научайся, але й свого не забувай.

Не лякайся таємниць, що чекають тебе.

Не жахайся крові, яка лилася на рідній землі.

Не жахайся стогонів і проклять, які линули на рідній землі.

калмики

слуги

гості

в палаці імператора

в прекрасному саду

в золотій клітці

імператор

перший міністр

прислуга

вартові

їй було задушливо в палаці

їй було сумно в клітці

сумувала за рідною домівкою

музикантів

мудреців

вчених

два роки

три місяці

три роки

у чарівному саду

у густому лісі

на березі моря

на березі гнилого болота, за яким простягалася пустеля

10

100

1000

1001

десятки птахів

сотні птахів

тисячі птахів

відвезти додому

закрити в клітці

випустити

10

100

1000

1001

10

100

1000

1001

співати можна лише там, де ти прийшов у це життя

жити вільно, і ні від кого не залежати

жити вдома, і нічого не робити