ЯК ЧУМАКИ ПО СІЛЬ ЇЗДИЛИ. В. Скуратівський

Про те, що чумаки їздили по сіль до Азовського та Чорного морів, знають усі. Чумакували, здебільшого, вільні селяни та козаки.

Взимку чумаки лагодили спеціальні вози, звані мажами, доглядали волів. Тільки-но прокидалась земля навесні й наставали теплі сонячні дні, вирушали вони в доро­гу. Кожен чумак брав із собою кілька пар волів, запряжених у мажі. Чумацькою ватагою керував старший чумак. Він доб­ре мусив знати дорогу й місця, де можна було заготовити сіль.

Чумаки запасалися харчами, переваж­но пшоном та смальцем. Зупиняючись на перепочинок, гуртом варили традиційний куліш. З одягу брали ялові чоботи, вов­няні свити і пару сорочок та штанів. Домоткані сорочки виварювали в олії. Це для  того,  щоб  вони  не  бруднилися  та оберігали від вологи та спеки. Саме такий одяг був зручним і практичним у повсяк­денні.

Мандрівка на південь України тривала близько місяця. Біля солоних озер чума­ки випарювали на сонці сіль, ловили, в'ялили рибу. Завантажившись необхід­ними продуктами, верталися назад.

Кілька століть в Україні проіснував чумацький промисел. З появою в минуло­му столітті залізничного транспорту чу­мацтво припинило своє існування.

Хто такі чумаки?

Куди їздили чумаки?

Що із харчів брали в дорогу чумаки?

Для чого сорочки виварювали в олії?

Чому чумацтво припинило своє існування?

Що означає слово - «мажі»?