Заняття 44 Види простих речень Повторення

 Люблю дивитися на зоряне небо.

Вітер колише віти дерев.

Ми пишаємося нашою молоддю.

Минають дні, минають ночі...

Мені хочеться привітати вас зі святом.

Вибачте за запізнення.

У саду росте ніжна і тендітна троянда.

Шлю вам вітання та побажання.

Захоплююся традиціями рідного народу .

Які колискові співала мама тобі? 

Хай живе мова великого народу!

Плекаймо рідне слово!

В житі синіли волошки та сокирки, червоніла квітка польового маку.

Над хатою піднялись угору голуби, знаменуючи мир і благодать.

Вода, затягнута тремкими скалками льоду, була схожа на застигле блакитне шумовиння.

Уже за Лебединським лісом вороги бігли не чуючи ніг.

Істинно вільна людина ні над ким не прагнутиме панувати.

Книга справді спроможна сприяти розвиткові людини 

Тільки із страждання виникає здатність співчувати 

Час не помічають не тільки щасливі, а й безсмертні. 

уніс, вклад, проложив, дану

зробив, вклад, проложив, цю

зробив, внесок, проклав, цю

зробив, внесок, проложив, дану

Всіх приберу й нагодую усіх удоволю і розважу як господар дбалий і багатий.

Зерно і камінь, суша і вода достойні будуть зображені в картині.

То хочеться над вами заридать, то заспівать з раптового нестяму.

Це місто прекрасне як усмішка долі.

Руки зробилися як лід. 

Дівчина мов пісня. 

Максим почервонів як рак.

Двічі по два чотири. 

Мої слова не зброя а ридання.  

Душа моя пустка холодна й німа. 

Ці квіти спогади про світлі дні.

У кімнаті не було нікого, крім господині та її подруги.

Гострі силуети гір, ніби вирізьблювалися на тлі голубого неба.

Лише наступного дня вони нарешті дісталися до табору.

Завдяки рішучим діям командира бій було виграно.

Хлопці успішно склали всі іспити, в тому числі з математики.

О дівчино моря звідки й куди лежить твій шлях? (М. Трублаїні).

Люблю цю тишу мрійну вечорову коли виходить місяць у діброву (І. Нехода).

Будь славен день багатого врожаю прозоре небо підіймайся вище (А. Малишко).

Ой чого ти земле молодіти стала (Нар. творч.).

Запалай мій вогнику крилатий полум’ям привітним і незлим (А. Малишко).

Видно шляхи полтавськії і славну Полтаву (І. Котляревський).

І справді інше слово часом дорогоцінніше самої речі (В. Сухомлинський).

Високо в небі майже над головою стояло палюче сонце (Ю. Збанацький).

Старі люди по дідовому кашлю вгадували навіть погоду (О. Довженко).

Всяке трапитись може на довгім віку (О. Підсуха).