ЗНО 2021. МОВА 30 варіант

Усі слова розташовані за алфавітом у рядку

Лексична помилка є в одному зі словосполучень рядка

У дієслівних формах на місці пропуску пишеться одна й та ж сама буква в рядку

Орфографічна помилка допущена в слові

Застарілим є слово

Збірним є числівник

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) І справді, ще до смерку примчав гонець із сусіднього зимівника. (2) Він сповістив, що кошовий Бородавка рехтує вісімдесят байдаків — іти морем на Туреччину. (3) Товариство відпливе за три дні. (4) Дев’ятеро молодих козаків поскакало з хутора найбистрішими кіньми. (5) А десятим скакав Михайлик. (6) Баскими кіньми домчали до перевозу, поромом перехопилися на той берег. (7) На березі ніде було пропхатися: вся Січ вийшла вантажити байдаки. (8) Козаки тягали невеличкі гармати-фальконети, приладнували їх по чотири, по шість на човен. (За В. Маликом)

У переносному значенні в тексті вжите слово

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) І справді, ще до смерку примчав гонець із сусіднього зимівника. (2) Він сповістив, що кошовий Бородавка рехтує вісімдесят байдаків — іти морем на Туреччину. (3) Товариство відпливе за три дні. (4) Дев’ятеро молодих козаків поскакало з хутора найбистрішими кіньми. (5) А десятим скакав Михайлик. (6) Баскими кіньми домчали до перевозу, поромом перехопилися на той берег. (7) На березі ніде було пропхатися: вся Січ вийшла вантажити байдаки. (8) Козаки тягали невеличкі гармати-фальконети, приладнували їх по чотири, по шість на човен. (За В. Маликом)

У значенні іменника вжито прикметник

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) І справді, ще до смерку примчав гонець із сусіднього зимівника. (2) Він сповістив, що кошовий Бородавка рехтує вісімдесят байдаків — іти морем на Туреччину. (3) Товариство відпливе за три дні. (4) Дев’ятеро молодих козаків поскакало з хутора найбистрішими кіньми. (5) А десятим скакав Михайлик. (6) Баскими кіньми домчали до перевозу, поромом перехопилися на той берег. (7) На березі ніде було пропхатися: вся Січ вийшла вантажити байдаки. (8) Козаки тягали невеличкі гармати-фальконети, приладнували їх по чотири, по шість на човен. (За В. Маликом)

Вставне слово є в реченні

Прочитайте текст і виконайте завдання.

(1) І справді, ще до смерку примчав гонець із сусіднього зимівника. (2) Він сповістив, що кошовий Бородавка рехтує вісімдесят байдаків — іти морем на Туреччину. (3) Товариство відпливе за три дні. (4) Дев’ятеро молодих козаків поскакало з хутора найбистрішими кіньми. (5) А десятим скакав Михайлик. (6) Баскими кіньми домчали до перевозу, поромом перехопилися на той берег. (7) На березі ніде було пропхатися: вся Січ вийшла вантажити байдаки. (8) Козаки тягали невеличкі гармати-фальконети, приладнували їх по чотири, по шість на човен. (За В. Маликом)

Складним безсполучниковим є речення

Усі іменники в орудному відмінку однини мають закінчення -ею в рядку

Прикметник у формі вищого ступеня порівняння вжито в реченні

Кількісні та порядкові складені числівники вжито у правильних відмінкових формах у рядку

Рядок дієслів із закінченням -ете

Дієслова, які не мають складеної форми майбутнього часу, складають рядок

Рядок активних дієприкметників

Одиничний дієприслівник не виділяється комами в реченні

Простий дієслівний присудок виражений дієсловом бути в реченні

Узагальнено-особове речення, яке має ті ж самі граматичні ознаки, що й неозначено-особове речення

Правильно розставлено розділові знаки в реченні

Складне речення зі сполучниковим зв’язком

Поширене означення не відокремлюється на письмі в реченні

Складнопідрядне речення, в якому засобом зв’язку є сполучник

Доберіть приклади до правил уживання великої літери

Правило вживання великої літери         

1 усі слова пишуться з великої літери                              

2 з великої літери пишеться перше слово                     

3 з великої літери пишеться друге слово

4 усі слова пишуться з малої літери

Приклади

А (Х,х)арківський (Н,н)аціональний (У,у)ніверситет

Б (О,о)рганізація (О,о)б’єднаних (Н,н)ацій

В (П,п)ланети (С,с)онячної (С,с)истеми

Г (К,к)иївські (В,в)улиці

Д (Н,н)ародний (А,а)ртист (У,у)країни

Установіть відповідність між характеристиками дієприкметників і реченнями, в яких вони вжиті

Характеристика дієприкметників         

1 пасивний, у З.в. множини     

2 пасивний, у Н.в. множини    

3 пасивний, у Р.в. множини     

4 активний, у З.в. множини     Приклади

А Навколо Шептала росла, ширилась аж до трав’яних, утаємничених обріїв воля.

Б Кошлаті гриви хлюпали в груди, повивали ноги, хапали за високо зведені копита й тягли в глибінь.

В Злегка стелилися крізь сутінки пригладжені лігвища вітрів.

Г Потім будуть озерця й озерчата, порослі лепехою.

Д Він похапцем відбирав з-поміж сухуватих стернин важкі, одсирілі на дощ колоски. 

Установіть відповідність між реченнями та способами вираження в них обставин

Спосіб вираження обставини   

1 обставина виражена прислівником                                 

2 обставина виражена відмінковою формою іменника з

прийменником       

3 обставина виражена дієприслівником

4 обставина виражена інфінітивом

Приклади

А Вгамувавшись, лось лизнув землю.

Б Я прийшов виконати княжу волю.

В Попливла б я на схід сонця.

Г Править хтось малим човенцем, стиха весла підіймає.

Д Вони їхали царством весни.

Установіть відповідність між реченнями та їх характеристиками

1 перша частина виражає умову, за якої можлива                               

дія другої частини                        

2 друга частина розкриває причину дії, про яку йдеться в першій частині           

3 друга частина розкриває, пояснює чи уточнює зміст першої частини                                             

4 перша й друга частини повідомляють про події, які відбуваються одночасно

А Сойка підступна птиця: вона мастак нищити дрібне птаство і їхнім же голосом веселити себе.

Б Дедалі більш видніє, степ ширшає, розпросторюється після нічної мли.

В А слово скаже — з пам’яті не викинеш.

Г Бджоли раді цвіту — люди літу.

Д Однокрил вибрався з кущів, присів біля вогнища і дивився на жар: він, як і всі гайворони, любив блискуче.

Визначте, якою частиною мови є виділені слова у реченні (цифра позначає наступне слово). Хіба б (1) він, (2) смерд, посмів без усього (3) хорошого на щось (4) надіятися?

1            А іменник

2            Б займенник

3            В прикметник

4            Г дієслово

Д прислівник

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.

Культура: між щирістю і лицемірством

(1-4) «Життя прожити — не поле перейти». Дійсно, саме так. Тільки — мінне. І небезпека, що очікує на кожному кроці, є цілком реальною. Будь-який вибух загрожує зруйнувати найцінніше для людини — її власне «я». Чи не потреба самозахисту спричинила і виникнення складної системи норм стосунків між людьми, що у повсякденному спілкуванні звично називають «культурою».

(5-6) При всій своїй заплутаності і неоднозначності, засади людської поведінки чітко диференціюються.

(7-8) Одна їхня частина — мотиви, почуття і вчинки, щодо яких людина керується віковічними заповідями релігії.

(9) Друга частина тих рамок, що обмежують поведінку людини,— етикет.

(10-14) Третя частина нашої системи досить помітно переплетена з другою. Це — сила-силенна різних забобонів, умовностей, маленьких побрехеньок і більшої брехні, що й визначають поведінку особистості. Проте без них неможливе нормальне співіснування людей. Справді, якщо люди почнуть зловживати відвертістю й енергійно обстоювати власну точку зору, з безпосередньою щирістю викриваючи недоліки інших, то світ перетвориться в суцільне пекло.

(15-20) Ось і метушиться сучасний індивідуум, щомиті ризикуючи виявитися брутальним чи видатися фальшивим. Звичайно, можна зробити рішучий крок до ледь прихованої чи й відвертої невихованості, зрідка маскуючи її кількома загальновживаними формулами ввічливості. Такий вибір значно легший, тому що правила ввічливості треба хоча б знати для того, щоб ними керуватися. А тут нічого знати не треба, необхідно лише пройнятися надповагою до власної персони та презирством до інших — і сміливо вирушати будь-куди.

(21-28) Модель нашого життя, де кожен реалізовує себе в міру можливостей — транспорт. Хто причаївся, щоб його випадком не зачепили, хто готовий захищатися від усіх. І тут вже не до церемоній. Ніхто не зважатиме, ким є опонент: жінкою чи літньою людиною, інвалідом чи просто втомленим громадянином, переобтяженим вантажем. Вже ніхто не дивується, коли ініціаторами інциденту стають знервована невиплатами пенсій бабуся чи роздратований студент-безбілетник. А часом надповажний, пристойно вдягнений чоловік таке витинає не зовсім зграбній сусідці, що аж дроти над тролейбусом червоніють. Але не сподівайтеся, що хтось вступиться за жінку, присоромить кривдника: «Будьте стриманіші, ви ж мужчина».

(29-31) Чи ж має силу це визначення тепер, коли повальна фемінізація зачепила найважливіше в чоловіках — мужність, яка полягає в надійності, готовності бути по-справжньому сильним. Тут і повинна прийти на допомогу справжня культура поведінки.

(32-38) У чому ж може реалізувати себе чоловік? Більшість відповідей на це питання будуть пов’язані з матеріальним забезпеченням. Однак насправді сутність проблеми значно простіша. Самореалізація (не тільки чоловіка, а й будь-якої людини) найповніше відбувається через можливість зробити щось конкретне для когось конкретного. Сучасна реальність деформувала цю філософсько-психологічну категорію. Фрейдівська теза «все, що робить чоловік, він робить для жінки» тепер перетворилась на «чоловік робить усе, щоб нічого не робити». В кращому випадку — щоб робити щось для себе єдино коханого.

(39-45) Психологія міжлюдських взаємин просякнута індивідуалізмом. Тому й етикет зрештою стає на службу корисливій меті підкорення життєвих вершин. Ввічливе «підтакування» начальству — і підлеглий вже кандидат на підвищення. Кілька компліментів жінці — і чоловік одержує як мінімум симпатію, а як максимум — можливість маніпулювати нею, розвинувши значно глибше почуття. Логіка споживацького підходу до елементарної ввічливості не є новою. Ще з давніх часів поведінка, в якій більше пряника, аніж батога, перебуває на озброєнні багатьох людей, стаючи засобом успішної кар’єри.

(46-49) Проте, зберігаючи і захищаючи власне «я» за допомогою стратегії інтелігентного підлабузництва, чи не втрачає людина це «я» остаточно і без вороття? І якщо, за словами Ларошфуко, «лицемірство — це данина, яку порок платить доброчесності», чи ж варто підвищувати цю данину до абсурду?

Яке значення мають для нормального міжособистісного спілкування загальноприйняті норми й правила поведінки?

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.

Культура: між щирістю і лицемірством

(1-4) «Життя прожити — не поле перейти». Дійсно, саме так. Тільки — мінне. І небезпека, що очікує на кожному кроці, є цілком реальною. Будь-який вибух загрожує зруйнувати найцінніше для людини — її власне «я». Чи не потреба самозахисту спричинила і виникнення складної системи норм стосунків між людьми, що у повсякденному спілкуванні звично називають «культурою».

(5-6) При всій своїй заплутаності і неоднозначності, засади людської поведінки чітко диференціюються.

(7-8) Одна їхня частина — мотиви, почуття і вчинки, щодо яких людина керується віковічними заповідями релігії.

(9) Друга частина тих рамок, що обмежують поведінку людини,— етикет.

(10-14) Третя частина нашої системи досить помітно переплетена з другою. Це — сила-силенна різних забобонів, умовностей, маленьких побрехеньок і більшої брехні, що й визначають поведінку особистості. Проте без них неможливе нормальне співіснування людей. Справді, якщо люди почнуть зловживати відвертістю й енергійно обстоювати власну точку зору, з безпосередньою щирістю викриваючи недоліки інших, то світ перетвориться в суцільне пекло.

(15-20) Ось і метушиться сучасний індивідуум, щомиті ризикуючи виявитися брутальним чи видатися фальшивим. Звичайно, можна зробити рішучий крок до ледь прихованої чи й відвертої невихованості, зрідка маскуючи її кількома загальновживаними формулами ввічливості. Такий вибір значно легший, тому що правила ввічливості треба хоча б знати для того, щоб ними керуватися. А тут нічого знати не треба, необхідно лише пройнятися надповагою до власної персони та презирством до інших — і сміливо вирушати будь-куди.

(21-28) Модель нашого життя, де кожен реалізовує себе в міру можливостей — транспорт. Хто причаївся, щоб його випадком не зачепили, хто готовий захищатися від усіх. І тут вже не до церемоній. Ніхто не зважатиме, ким є опонент: жінкою чи літньою людиною, інвалідом чи просто втомленим громадянином, переобтяженим вантажем. Вже ніхто не дивується, коли ініціаторами інциденту стають знервована невиплатами пенсій бабуся чи роздратований студент-безбілетник. А часом надповажний, пристойно вдягнений чоловік таке витинає не зовсім зграбній сусідці, що аж дроти над тролейбусом червоніють. Але не сподівайтеся, що хтось вступиться за жінку, присоромить кривдника: «Будьте стриманіші, ви ж мужчина».

(29-31) Чи ж має силу це визначення тепер, коли повальна фемінізація зачепила найважливіше в чоловіках — мужність, яка полягає в надійності, готовності бути по-справжньому сильним. Тут і повинна прийти на допомогу справжня культура поведінки.

(32-38) У чому ж може реалізувати себе чоловік? Більшість відповідей на це питання будуть пов’язані з матеріальним забезпеченням. Однак насправді сутність проблеми значно простіша. Самореалізація (не тільки чоловіка, а й будь-якої людини) найповніше відбувається через можливість зробити щось конкретне для когось конкретного. Сучасна реальність деформувала цю філософсько-психологічну категорію. Фрейдівська теза «все, що робить чоловік, він робить для жінки» тепер перетворилась на «чоловік робить усе, щоб нічого не робити». В кращому випадку — щоб робити щось для себе єдино коханого.

(39-45) Психологія міжлюдських взаємин просякнута індивідуалізмом. Тому й етикет зрештою стає на службу корисливій меті підкорення життєвих вершин. Ввічливе «підтакування» начальству — і підлеглий вже кандидат на підвищення. Кілька компліментів жінці — і чоловік одержує як мінімум симпатію, а як максимум — можливість маніпулювати нею, розвинувши значно глибше почуття. Логіка споживацького підходу до елементарної ввічливості не є новою. Ще з давніх часів поведінка, в якій більше пряника, аніж батога, перебуває на озброєнні багатьох людей, стаючи засобом успішної кар’єри.

(46-49) Проте, зберігаючи і захищаючи власне «я» за допомогою стратегії інтелігентного підлабузництва, чи не втрачає людина це «я» остаточно і без вороття? І якщо, за словами Ларошфуко, «лицемірство — це данина, яку порок платить доброчесності», чи ж варто підвищувати цю данину до абсурду?

У реченні «Справді, якщо люди почнуть зловживати відвертістю й енергійно обстоювати власну точку зору, з безпосередньою щирістю викриваючи недоліки інших» автор говорить про те, що

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.

Культура: між щирістю і лицемірством

(1-4) «Життя прожити — не поле перейти». Дійсно, саме так. Тільки — мінне. І небезпека, що очікує на кожному кроці, є цілком реальною. Будь-який вибух загрожує зруйнувати найцінніше для людини — її власне «я». Чи не потреба самозахисту спричинила і виникнення складної системи норм стосунків між людьми, що у повсякденному спілкуванні звично називають «культурою».

(5-6) При всій своїй заплутаності і неоднозначності, засади людської поведінки чітко диференціюються.

(7-8) Одна їхня частина — мотиви, почуття і вчинки, щодо яких людина керується віковічними заповідями релігії.

(9) Друга частина тих рамок, що обмежують поведінку людини,— етикет.

(10-14) Третя частина нашої системи досить помітно переплетена з другою. Це — сила-силенна різних забобонів, умовностей, маленьких побрехеньок і більшої брехні, що й визначають поведінку особистості. Проте без них неможливе нормальне співіснування людей. Справді, якщо люди почнуть зловживати відвертістю й енергійно обстоювати власну точку зору, з безпосередньою щирістю викриваючи недоліки інших, то світ перетвориться в суцільне пекло.

(15-20) Ось і метушиться сучасний індивідуум, щомиті ризикуючи виявитися брутальним чи видатися фальшивим. Звичайно, можна зробити рішучий крок до ледь прихованої чи й відвертої невихованості, зрідка маскуючи її кількома загальновживаними формулами ввічливості. Такий вибір значно легший, тому що правила ввічливості треба хоча б знати для того, щоб ними керуватися. А тут нічого знати не треба, необхідно лише пройнятися надповагою до власної персони та презирством до інших — і сміливо вирушати будь-куди.

(21-28) Модель нашого життя, де кожен реалізовує себе в міру можливостей — транспорт. Хто причаївся, щоб його випадком не зачепили, хто готовий захищатися від усіх. І тут вже не до церемоній. Ніхто не зважатиме, ким є опонент: жінкою чи літньою людиною, інвалідом чи просто втомленим громадянином, переобтяженим вантажем. Вже ніхто не дивується, коли ініціаторами інциденту стають знервована невиплатами пенсій бабуся чи роздратований студент-безбілетник. А часом надповажний, пристойно вдягнений чоловік таке витинає не зовсім зграбній сусідці, що аж дроти над тролейбусом червоніють. Але не сподівайтеся, що хтось вступиться за жінку, присоромить кривдника: «Будьте стриманіші, ви ж мужчина».

(29-31) Чи ж має силу це визначення тепер, коли повальна фемінізація зачепила найважливіше в чоловіках — мужність, яка полягає в надійності, готовності бути по-справжньому сильним. Тут і повинна прийти на допомогу справжня культура поведінки.

(32-38) У чому ж може реалізувати себе чоловік? Більшість відповідей на це питання будуть пов’язані з матеріальним забезпеченням. Однак насправді сутність проблеми значно простіша. Самореалізація (не тільки чоловіка, а й будь-якої людини) найповніше відбувається через можливість зробити щось конкретне для когось конкретного. Сучасна реальність деформувала цю філософсько-психологічну категорію. Фрейдівська теза «все, що робить чоловік, він робить для жінки» тепер перетворилась на «чоловік робить усе, щоб нічого не робити». В кращому випадку — щоб робити щось для себе єдино коханого.

(39-45) Психологія міжлюдських взаємин просякнута індивідуалізмом. Тому й етикет зрештою стає на службу корисливій меті підкорення життєвих вершин. Ввічливе «підтакування» начальству — і підлеглий вже кандидат на підвищення. Кілька компліментів жінці — і чоловік одержує як мінімум симпатію, а як максимум — можливість маніпулювати нею, розвинувши значно глибше почуття. Логіка споживацького підходу до елементарної ввічливості не є новою. Ще з давніх часів поведінка, в якій більше пряника, аніж батога, перебуває на озброєнні багатьох людей, стаючи засобом успішної кар’єри.

(46-49) Проте, зберігаючи і захищаючи власне «я» за допомогою стратегії інтелігентного підлабузництва, чи не втрачає людина це «я» остаточно і без вороття? І якщо, за словами Ларошфуко, «лицемірство — це данина, яку порок платить доброчесності», чи ж варто підвищувати цю данину до абсурду?

У реченні «А тут нічого знати не треба, необхідно лише пройнятися над повагою до власної персони та презирством до інших – і сміливо вирушати будь-куди» автор вдається до стилістичного засобу

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.

Культура: між щирістю і лицемірством

(1-4) «Життя прожити — не поле перейти». Дійсно, саме так. Тільки — мінне. І небезпека, що очікує на кожному кроці, є цілком реальною. Будь-який вибух загрожує зруйнувати найцінніше для людини — її власне «я». Чи не потреба самозахисту спричинила і виникнення складної системи норм стосунків між людьми, що у повсякденному спілкуванні звично називають «культурою».

(5-6) При всій своїй заплутаності і неоднозначності, засади людської поведінки чітко диференціюються.

(7-8) Одна їхня частина — мотиви, почуття і вчинки, щодо яких людина керується віковічними заповідями релігії.

(9) Друга частина тих рамок, що обмежують поведінку людини,— етикет.

(10-14) Третя частина нашої системи досить помітно переплетена з другою. Це — сила-силенна різних забобонів, умовностей, маленьких побрехеньок і більшої брехні, що й визначають поведінку особистості. Проте без них неможливе нормальне співіснування людей. Справді, якщо люди почнуть зловживати відвертістю й енергійно обстоювати власну точку зору, з безпосередньою щирістю викриваючи недоліки інших, то світ перетвориться в суцільне пекло.

(15-20) Ось і метушиться сучасний індивідуум, щомиті ризикуючи виявитися брутальним чи видатися фальшивим. Звичайно, можна зробити рішучий крок до ледь прихованої чи й відвертої невихованості, зрідка маскуючи її кількома загальновживаними формулами ввічливості. Такий вибір значно легший, тому що правила ввічливості треба хоча б знати для того, щоб ними керуватися. А тут нічого знати не треба, необхідно лише пройнятися надповагою до власної персони та презирством до інших — і сміливо вирушати будь-куди.

(21-28) Модель нашого життя, де кожен реалізовує себе в міру можливостей — транспорт. Хто причаївся, щоб його випадком не зачепили, хто готовий захищатися від усіх. І тут вже не до церемоній. Ніхто не зважатиме, ким є опонент: жінкою чи літньою людиною, інвалідом чи просто втомленим громадянином, переобтяженим вантажем. Вже ніхто не дивується, коли ініціаторами інциденту стають знервована невиплатами пенсій бабуся чи роздратований студент-безбілетник. А часом надповажний, пристойно вдягнений чоловік таке витинає не зовсім зграбній сусідці, що аж дроти над тролейбусом червоніють. Але не сподівайтеся, що хтось вступиться за жінку, присоромить кривдника: «Будьте стриманіші, ви ж мужчина».

(29-31) Чи ж має силу це визначення тепер, коли повальна фемінізація зачепила найважливіше в чоловіках — мужність, яка полягає в надійності, готовності бути по-справжньому сильним. Тут і повинна прийти на допомогу справжня культура поведінки.

(32-38) У чому ж може реалізувати себе чоловік? Більшість відповідей на це питання будуть пов’язані з матеріальним забезпеченням. Однак насправді сутність проблеми значно простіша. Самореалізація (не тільки чоловіка, а й будь-якої людини) найповніше відбувається через можливість зробити щось конкретне для когось конкретного. Сучасна реальність деформувала цю філософсько-психологічну категорію. Фрейдівська теза «все, що робить чоловік, він робить для жінки» тепер перетворилась на «чоловік робить усе, щоб нічого не робити». В кращому випадку — щоб робити щось для себе єдино коханого.

(39-45) Психологія міжлюдських взаємин просякнута індивідуалізмом. Тому й етикет зрештою стає на службу корисливій меті підкорення життєвих вершин. Ввічливе «підтакування» начальству — і підлеглий вже кандидат на підвищення. Кілька компліментів жінці — і чоловік одержує як мінімум симпатію, а як максимум — можливість маніпулювати нею, розвинувши значно глибше почуття. Логіка споживацького підходу до елементарної ввічливості не є новою. Ще з давніх часів поведінка, в якій більше пряника, аніж батога, перебуває на озброєнні багатьох людей, стаючи засобом успішної кар’єри.

(46-49) Проте, зберігаючи і захищаючи власне «я» за допомогою стратегії інтелігентного підлабузництва, чи не втрачає людина це «я» остаточно і без вороття? І якщо, за словами Ларошфуко, «лицемірство — це данина, яку порок платить доброчесності», чи ж варто підвищувати цю данину до абсурду?

У реченні «Тому й етикет стає на службу корисливій меті підкорення життєвих вершин» ідеться про

Прочитайте текст (цифри у дужках позначають номери рядків) і виконайте завдання.

Культура: між щирістю і лицемірством

(1-4) «Життя прожити — не поле перейти». Дійсно, саме так. Тільки — мінне. І небезпека, що очікує на кожному кроці, є цілком реальною. Будь-який вибух загрожує зруйнувати найцінніше для людини — її власне «я». Чи не потреба самозахисту спричинила і виникнення складної системи норм стосунків між людьми, що у повсякденному спілкуванні звично називають «культурою».

(5-6) При всій своїй заплутаності і неоднозначності, засади людської поведінки чітко диференціюються.

(7-8) Одна їхня частина — мотиви, почуття і вчинки, щодо яких людина керується віковічними заповідями релігії.

(9) Друга частина тих рамок, що обмежують поведінку людини,— етикет.

(10-14) Третя частина нашої системи досить помітно переплетена з другою. Це — сила-силенна різних забобонів, умовностей, маленьких побрехеньок і більшої брехні, що й визначають поведінку особистості. Проте без них неможливе нормальне співіснування людей. Справді, якщо люди почнуть зловживати відвертістю й енергійно обстоювати власну точку зору, з безпосередньою щирістю викриваючи недоліки інших, то світ перетвориться в суцільне пекло.

(15-20) Ось і метушиться сучасний індивідуум, щомиті ризикуючи виявитися брутальним чи видатися фальшивим. Звичайно, можна зробити рішучий крок до ледь прихованої чи й відвертої невихованості, зрідка маскуючи її кількома загальновживаними формулами ввічливості. Такий вибір значно легший, тому що правила ввічливості треба хоча б знати для того, щоб ними керуватися. А тут нічого знати не треба, необхідно лише пройнятися надповагою до власної персони та презирством до інших — і сміливо вирушати будь-куди.

(21-28) Модель нашого життя, де кожен реалізовує себе в міру можливостей — транспорт. Хто причаївся, щоб його випадком не зачепили, хто готовий захищатися від усіх. І тут вже не до церемоній. Ніхто не зважатиме, ким є опонент: жінкою чи літньою людиною, інвалідом чи просто втомленим громадянином, переобтяженим вантажем. Вже ніхто не дивується, коли ініціаторами інциденту стають знервована невиплатами пенсій бабуся чи роздратований студент-безбілетник. А часом надповажний, пристойно вдягнений чоловік таке витинає не зовсім зграбній сусідці, що аж дроти над тролейбусом червоніють. Але не сподівайтеся, що хтось вступиться за жінку, присоромить кривдника: «Будьте стриманіші, ви ж мужчина».

(29-31) Чи ж має силу це визначення тепер, коли повальна фемінізація зачепила найважливіше в чоловіках — мужність, яка полягає в надійності, готовності бути по-справжньому сильним. Тут і повинна прийти на допомогу справжня культура поведінки.

(32-38) У чому ж може реалізувати себе чоловік? Більшість відповідей на це питання будуть пов’язані з матеріальним забезпеченням. Однак насправді сутність проблеми значно простіша. Самореалізація (не тільки чоловіка, а й будь-якої людини) найповніше відбувається через можливість зробити щось конкретне для когось конкретного. Сучасна реальність деформувала цю філософсько-психологічну категорію. Фрейдівська теза «все, що робить чоловік, він робить для жінки» тепер перетворилась на «чоловік робить усе, щоб нічого не робити». В кращому випадку — щоб робити щось для себе єдино коханого.

(39-45) Психологія міжлюдських взаємин просякнута індивідуалізмом. Тому й етикет зрештою стає на службу корисливій меті підкорення життєвих вершин. Ввічливе «підтакування» начальству — і підлеглий вже кандидат на підвищення. Кілька компліментів жінці — і чоловік одержує як мінімум симпатію, а як максимум — можливість маніпулювати нею, розвинувши значно глибше почуття. Логіка споживацького підходу до елементарної ввічливості не є новою. Ще з давніх часів поведінка, в якій більше пряника, аніж батога, перебуває на озброєнні багатьох людей, стаючи засобом успішної кар’єри.

(46-49) Проте, зберігаючи і захищаючи власне «я» за допомогою стратегії інтелігентного підлабузництва, чи не втрачає людина це «я» остаточно і без вороття? І якщо, за словами Ларошфуко, «лицемірство — це данина, яку порок платить доброчесності», чи ж варто підвищувати цю данину до абсурду?

Правильне тлумачення вжитого у тексті слова корисливий