Звертання

Як хороше жити, мій друже, мій брате, коли тобі йде дев'ятнадцятий рік.

І так їй весело,старій, так легко, неначе вона помолодшала.

Гаї, садки, урочища, хати - усе нашіптувало йому казки дитинства.

Синиці голос-голосок один не збляк,один не змовк, голками сиплеться сухими.

Чи чули ви, як в дзвоні молотка співає сталь, вітаючи людину.

Мій давній друже! Мушу я з тобою розстатися надовго.

Не забувайте незабутнє, воно вже інеєм взялось.

Ой у полі три криниченьки, любив козак три дівчиноньки.

Почекай-но, дівчино, ще й для тебе троянди весни розцвітуть.

Хлопець замріяно слухав, розглядаючи високі стожари палаючого заходу.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, виростуть з тобою приспані тривоги.

Прийми ж цей спів, хоч тугою повитий, та повний; хоч гіркий , та вільний.

Діти ваша мова прекрасна не соромтесь її не цурайтесь вона нічим не гірша за інші мови.

Роксолано Роксолано твоє ім'я мов дзвін

Прощай прощай чужа моя людино.

Зласкався доле над моїм народом.

Прости мені моя правдива мати душі моєї синій чистовід.

Поклін тобі моя зів'яла квітко моя розкішна невідступна мріє.

Який вдалий малюнок!

Він обов'язково віддасть окуляри!

Скажи йому ласкаве слово.

Гей, писарю! Неси мою печатку.

Мабуть, нам вже, моє серце, не зійтись ніколи.

Шукай цензора в собі.

Ясні зорі, тихі води - то земля твоя мій сину.

Дай, Боже, сонцю бути золотим, дай, Боже, дневі щасної години, дай, Боже.

Україно молюся за мову, за божественну мову твою,і за вроду твою калинову, від якої добрішим стаю.

Не хилися, явороньку, ти ще зелененький.

Держись, Хома, іде зима.

Язиче язиче, лихо тебе кличе.

Слово честі, виправлю свої двійки!

Тут, у кабінеті, сидітиму і чекатиму!

Хочу ось цього смачного морозива.

А ще читайте книги любі друзі в них мудрість людська.

Як не любити вас літні ночі за лагідне тепло і спокій?

Веселі вітри співають свою пісню безмежному морю.