Звертання

А Ви знаєте як липа шелестить у місячні весняні ночі?

Б Благослови мене у світ без тебе заборони і думать і страждать,

В Ми славим в одах вогнище святе та всіх пускать до нього ще нам рано.

Г Не оскверни цю мить і не поруш цинічним словом чи гріховним жестом.

Д Ти вседержителю в небі на морі і суші день мій грядущий і сущий благослови.

А Годі вам, гурт ворогів і прихильних, марні слова промовлять.

Б Літня ніч, спокусниця зрадлива, крилом одним півсвіту обняла.

В Старі дуби, спасибі вам за осінь, за відлітання радості і птиць.

Г Рука в руці — і музика жива, спинися, мить, зіграй сонату вічну.

Д Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов!

А Тебе я земле всю сходив до краю.

Б О жовтий квіт мелодії розстань над строгими квадратами перонів.

В Добре учителю що ти небокраї підняв нам людського стремління.

Г Я не спатиму люба до світу буду думати й буду писать.

Д Ой не крийся природо не крийся що ти в лузі за літом у тузі.

А Бідна волошко, чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Б Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

В Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Г Давай-но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Д Ні, світе мій, вовік не розлюбить святі поля твої, і небеса, і води.

А Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

Б О кучері ясні і очі Беатріче, чого ж ви в тьмі моїй неясні і смутні?

В Там в борі вітер листям шевеліє: Пречиста Діво, радуйся, Маріє!

Г Ой не сійтесь, сніги, ой не сійтесь, рясні, згиньте в темній безодні навіки!

Д О земле втрачена, явися бодай у зболеному сні,

А Ой, братику ріднесенький, снився мені сон дивнесенький.

Б Дозволь мені великий господине, розважити книжками смуток твій.

В Ой, ви зорі ясні, де ви бачили більше кохання?

Г О панно Інно, панно Інно, любові усміх квітне раз — ще й тлінно.

Д О, Борисфене, батьку наш і друже, біля твоїх родючих берегів ти нас з’єднав в часи прадавніх зрушень.

А Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Б Ой, не крийся природо, не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

В Ой не крийся, природо не крийся, що ти в тузі за літом, у тузі.

Г Ой не крийся, природо, не крийся, що ти в тузі за літом у тузі.

Д Ой не крийся, природо, не крийся, що, ти, в тузі за літом, у тузі.

А Ти в мені запалила … кохання.

Б Здалеку виднілися привокзальні … .

В … зігрійте мою душу охололу.

Г … не виходять мені з голови.

Д Саме … відбивались у вікнах.

А Панове судді важко розібрати що і до чого як воно було.

Б А я щасливий що вручила ти мені одвічну тугу за тобою.

В Ой ти мамцю ой ти рідна головонька моя бідна!

Г Дивись же на мене сонце і засмали мою душу,

Д Тебе я земле всю сходив до краю.

А Гей, ви, зорі ясні!.. Тихий місяцю мій!.. Де ви бачили більше кохання?..

Б Лунайте ж, оркестри, грими барабан, бо крок наш і дух наш міцніє!

В І все-таки до тебе думка лине, мій занапащений, нещасний краю.

Г Моя пісне, вогниста, шалена, ах, розбийся на світлі акорди.

Д Гетьте, думи, ви, хмари осінні! Тож тепера весна золота!

А 1

Б 2

В З

Г 4

Д 5

А 3 морозивом, вийдіть з автобуса.

Б 3 кошиком, не порвіть мені панчохи.

В Дітки, ви виходите на наступній зупинці?

Г Синьоока, дозволь пройти.

Д У зеленому капелюсі, пройдіть уперед.