Звертання

називає того, хто до когось звертається

називає того, до кого звертаються

виражає ставлення мовця до повідомлюваного ним

3

1

4

5

Давай - но, серце, ми печаль облишимо, усі негоди одцвітуть, як дим.

Так, друже мій, ми любимо одно: старої творчості додержане вино.

Дозволь мені, мій вечоровий світе, упасти зерням в рідній борозні.

Ех ти, доле моя, циганко, не лякай мене тузом пік!

Знала я дочко за ними принаймні три чесноти.

Де ти фантазіє там радощі й весна.

До тебе мій дорогий юний друже приходять усе нові та нові книжки.

А може зараз ти не в полі любий а десь у теплому гостиннім домі.

Микито знов мою пораду ти забув і судиш про князів.

Пригадайте мамо те прощання край воріт де сяяла роса.

Земле Тобі на рану не висиплю солі.

 Зоре моя вечірняя зійди над горою.

Станіслав Андрійович

Станіславе Андрійовичу

Станіслав Андрійовичу

Мама ти гарна

Мамо ти гарна!

Мам ти гарна

Мамо, я тебе люблю!

Мамо я, тебе люблю!

Мама я, тебе люблю!

Не є членном речення

головний член речення

другорядний член речення

як головний так і другорядний член речення

звертання, у якому є тільки одне слово

звертання, усередині якого можна поставити запитання

звертання, яке містить два невеликі слова

звертання, усередині якого не можна поставити запитання

 Бідна волошко чому ти у житі, а не на клумбі волієш рости?

Дозволь мені мій вечоровий світе пригорнутись до тебе..

Живи Україно живи для краси світла і добра!.

 Скажи мені мій братику де тебе шукати треба?

Ти в мені запалила ... кохання.

Здалеку виднілися привокзальні ... .

... зігрійте мою душу охололу.

... не виходять мені з голови.

Саме ... відбивались у вікнах.