Звертання. Вставні слова

є головними членами речення

є другорядними членами речення

не є членами речення

можуть бути і головними, і другорядними членами

На горбочку мак у шапці як козак.

Місяць козацькеє сонце.

Коли стелиться доріжка козакові не до ліжка.

А на чому ми спинилися дорогий ти мій козаче?

Усе навколо казкою здається.

То як вам земляки живеться?

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться.

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

лапками

тире

комою або знаком оклику чи знаком питання залежно від інтонації

завжди комою

Ліс ще дрімає в передранішній тиші.

Ласкаве слово - що весняний день.

Прощавай, дівчинонько!

Мати в дитинстві співала мені колискову.

Чую, земле твоє дихання.

Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш?

Шикуйтесь, кораблі, до походу!

Дорога Вкраїно, я із твоїх долонь пішла у білий світ!

Ніхто певна річ не зміг дати правильні вказівки. 

Нарешті встановилася добра погода. 

Молода уперше в небі ластівка ширяє.

Падай у серце пісне!

Добридень тобі, Україно моя!

Квітують натхненно весняні поля.

Дніпре, Дніпре, який ти красивий та дужий!

Не рости, ніжна берізко, при дорозі так близько!

На жаль, зорі також не вічні.

Напевне, та квітка солодка була, що меду на ній назбирала бджола?

Мужність, на диво, скромна.

Воли, як відомо, худоба повільна.

розповідне, окличне, просте, двоскладне, поширене, ускладнене

спонукальне, неокличне, просте, односкладне, поширене, ускладнене

спонукальне, неокличне, просте, односкладне, поширене, неускладнене

спонукальне, неокличне, просте, односкладне, непоширене, ускладнене

Краю мій, люблю твої тополі!

Тату, наш лелека прилетів!

На тобою, бандуристе, небо чисте.

Душа, хлопче, буває всяка.

Звертання може стояти на початку, в середині або в кінці речення.

Звертання бувають поширені та непоширені.

Звертання та вставні слова виражаються іменником у формі кличного відмінка.

Речення, що містять вставні слова чи звертання, називають ускладненими.