Звертання. Вставні слова. Однорідні члени речення. Пряма та непряма мова. Діалог

Серед яблунь і вишень біліє хатина.

Мамо, хочеш, я намалюю тобі сад?

 Гордістю кожної оселі був рушник, вишитий мамою, бабусею.

Пролетіли гуси над долиною, над калиною.

однорідні члени речення

 вставні слова

звертання

 підмет і присудок

Усе навколо казкою здається (Б. Остапенко)

То як вам земляки живеться? (В. Дворецька).

Крізь ці кущі здається ніхто не пробереться (Н. Забіла).

Будьте з рідними ніжні й ласкаві (М. Луків).

чуже мовлення, передане довільно;

чуже мовлення, передане не дослівно без збереження змісту;

чуже мовлення, передане не дослівно, а із збереженням лише основного змісту висловлювання

 слова, які вказують, кому належить мовлення;

У народі говорили, що хліб - усьому голова.

Хлопчик попросив маму спекти пироги.

Дитина спитала у батька, чому у нього сумні очі.

Як хліб на столі, не болить голова так лагідно і тихо сказала бабуся

 "П! - а. - П..."

"П", - а.

 А: "П."

"П, - а, - п".

Іменником у знахідному відмінку однини і множини

Іменником у кличному відмінку однини та називному множини

Іменником у називному відмінку однини та родовому множини

Іменником у називному відмінку множини та родовому однини

 Мабуть, від учителя я взяв святу любов до книжки.

Будь ласка, не дивуйтесь тому диву.

Мудрість, кажуть, приходить з роками.

Справді сонце встало, оглянуло світ.

пишеться з нового рядка, перед нею ставиться тире

пишеться у дужках

 пишеться з нового рядка у лапках

 пишеться у лапках

Мене, ти, дубе отінив, як хмара.

Не тривожся зовсім моя, пташино  

А ти голубе, співай на калині 

Ні, не бійся, Тоню, гроза вже минає

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, мені важливо знати, що про мене думають інші, як вони сприймають мої ідеї.

Іван сказав, що, як і будь-якій людині, йому важливо, що про нього думають інші, як сприймають його ідеї.

Іван сказав, що, йому як і будь-якій людині, важливо знати, що про неї думають інші, як вони сприймають її ідеї.

Розкішні орхідеї цвітуть в оранжереї.

Веселе сонце заглядає у віконце.

Крізь високі стебла трави прозирали блакитні, сині й лілові волошки.

Козак мовчить, зате все знає.