Контрольна робота "Складне речення. Пряма мова"

частина художнього тексту

відтворене висловлювання певної особи із збереженням основної думки

відтворене висловлювання певної особи

чуже мовлення, передане дослівно, без змін

з маленької букви і беруть у дужки

з великої букви

 з маленької букви і без лапок

 з великої літери і беруть у лапки

 реплікою

словами автора

власними словами

двокрапку

кому

тире

 крапку з комою

 “Це я, ваш Пірат”, – гавкав він крізь сльози.

Іван сказав – “З тобою мова буде потім”.

 “Оксано, тікаймо” – рішуче прошепотіла до неї Олеся.

 Наша дума, наша пісня не вмре, не загине.

Життя в неволі нічого не варте відказав Максим.

 На сизих луках скошено траву.

 Тут поет запитав Хто там.

Лицар крикнув От спасибі!

Не на тебе чекати я буду поет відповідає.

 "П?" - а.

 А: "П?"

А: "П".

 «Васильку, а йди сюди» — гукнув з подвір’я батько.

«Чого ти журишся?» — вона спитала тихо.

«Голубчику, рятуй!» — тут простогнала Щука.

«Ніщо так не красить людину, як натхнення», — подумала Ярославна.

Віталій прочитав і книжку і журнал.

Віталій читає книжку, а Сергій гортає журнал.

Я розгорнув книжку, але не журнал.

Полювання, як ви потім побачите, потребує багато часу.

Людство повинно схаменутись, щоб ненароком не знищити планету.

Пролунав дзвінок, учні зайшли до класу, почався перший урок.

Сонце вже давно зайшло за обрій, і не чутно співу пташок.

«Я хочу Вас зрозуміти», — промовляють люди, коли хочуть порозумітися.

Куди ти йдеш?— журилась мати

“Добрий день,Здрастуйте.” – вітаються школярі, з учителем.

Мені шепоче рідна Україна: “Ти до землі всім серцем прихились”

Сонце спускалося до обрію і вся вулиця палала ясним вогнем.

 Сонце підбилося вгору в тумані мигтіло останнє проміння..

Сонце вже звернуло з обіду й хилиться на захід.

З добра й любові приходить щастя на возі.

Вільний і щасливий степ розлігся довкруг а високо в небі літає самотній шуліка.

ГІлки дерев тягнулися до сонця пташки виспівували свої гучні пісні.

Струмок дзюрчить і роса блищить і вогнище палає і ліс гілками верховіть у небесах витає.

Сонце спускалося до обрію і вся вулиця палала ясним вогнем.

одна

дві

три

чотири

Струмок дзюрчить, роса блищить, і вогнище палає, і ліс гілками верховіть у небесах витає.

Наді мною вечір жменями засіває зорі, а біля мене арфами бринять підморожені верби, а під ногами голубі тіні бавляться зі снігом.

Малу павутиночку вітер відносить, бур'ян чіпляється за неї.

Лелеки літають, люди радіють