Звертання. Вставні слова. Складні речення. Пряма мова. Діалог

Сила у нього, мабуть, від тієї дивної горошини, що він з'їв у дитинстві.

Чому я не маю вогнистого слова?

Скажи, дідусю, чи говорять птахи?

Ну от, тепер будемо хазяйнувати вдвох.

Плач же, серце, плачте, очі, поки не заснули (Т.Шевченко)..

Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А.Малишко).

Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).

 Мамочко, голубко, горлице в садочку, колискову пісню внуку заспівай.

Моє рідне село! Як же можна тебе не любити.

Прийми мої вітання, Україно!

Виший мені, мамо, хрестиком сорочку, дай мені в дорогу долю золоту.

О земле рідна ти у нас одна!

Батьківщину потрібно любити понад усе.

Моя Вітчизна це Україна.

А  Де забарився, ти вечоре милий?

Б   Моє село, земний тобі уклін за молодість, за світло отчих стін.

В   Розвійтеся з вітром, листочки зів'ялі!

Г    Рідна мати моя, ти ночей не доспала.

А  Стій, серце стій,  не бийся так шалено.

Б   Зачерпнімо, любі друзі, ми води одним відерцем!

В   Брини, бандуро, стиха, співай, не угавай.

Г    Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема.