Тестовий контроль знань учныв

Методичні рекомендації

2011

Вступ

Імідж навчального закладу значно залежить від інноваційного потенціалу навчального процесу, тобто від значущих новоутворень, які виникають на основі різноманітних ініціатив, що стають перспективними для еволюції освіти.

Одним із шляхів підвищення якості освіти є підвищення ефективності контролю знань. Здійснення контролю в навчальному процесі має на меті виявити якість засвоєння знань, виміряти її величину та присвоїти цій якості певну оцінку.

Перевірка й оцінка знань студентів є активним процесом. Викладач не тільки пасивно реєструє фактичні знання студентів, а й впливає на хід і результати всього навчального процесу. Його завдання - знайти найефективніший засіб перевірки знань, щоб виявити досягнення студентів і стимулювати їх надалі оволодівати знаннями.

Необхідно створювати таку атмосферу, щоб студент обов'язково працював систематично, проявляючи наполегливість та вольові зусилля.

Одним із шляхів здійснення цієї мети є тестовий контроль знань, який підводить до висновків:

1.                     Урізноманітнення форм і засобів контролю якості знань студентів є актуальною проблемою, розв'язання якої викликане потребами педагогічної практики і перспективами інтеграції освітньої системи України з європейською спільнотою.
2.                     Використання тестових завдань, зокрема, з дисциплін, пов'язаних з комп'ютерною технікою та у комп'ютерній формі, практикується у більшості закордонних університетів і знаходить відгук в українській вищій школі.

3. Запровадження у навчальний процес вітчизняних навчально-методичних розробок здійснюється поступово завдяки співпраці викладачів вищих технічних і вищих педагогічних навчальних закладів.
4. Процес швидкого старіння наукової інформації потребує від викладачів постійного оновлення не лише лекційного матеріалу, але і відповідних контрольних тестових завдань і супровідних навчально-методичних матеріалів.
5. Студентів вищих навчальних закладів доцільно готувати до тестування систематично, на всіх курсах навчання та під час практики.

Традиційні методи перевірки й оцінки знань у поєднанні з новими технологіями відкривають перед викладачами широкі можливості. Оптимальним є контроль знань за допомогою тестування. Незаперечно, що підвищення якості навчання студентів безпосередньо пов'язане зі створенням і послідовним використанням системи тестового контролю засвоєння знань. Позначена проблема набуває особливої актуальності в наш час, коли здійснюються суттєві кроки у напрямі інтеграції української системи вищої освіти до європейської університетської спільноти, набувають розповсюдження і підтримки ідеї так званого "Болонського процесу".

МЕТА І ФУНКЦІЇ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Процес навчання у вищому навчальному закладі спрямований на вирішення навчально-виховних завдань, кожне з яких характеризується дидактичною завершеністю. Обов'язковим компонентом цього процесу є контроль знань, умінь та навичок, тобто перевірка його результативності.

Головна мета контролю як дидактичного засобу управління навчанням - забезпечення його ефективності шляхом приведення до системи знань, умінь, навичок студентів, самостійного застосування здобутих знань на практиці, стимулювання навчальної діяльності студентів, формування у них прагнення до самоосвіти, самоперевірки, самооцінки роботи викладача.

Контроль знань студентів передбачає:

• перевірку - виявлення рівня знань, умінь і навичок;
• оцінку - вимірювання рівня знань, умінь і навичок;
• облік - фіксування результатів у вигляді оцінок у журналі навчальних занять, відомостях.

Завдання контролю успішності студентів

>  Виявлення готовності студентів до сприйняття, усвідомлення і засвоєння нових знань.

>  Отримання інформації про характер самостійної роботи у процесі навчання.

>Визначення ефективності організаційних форм, методів і засобів навчання.

> Виявлення ступеня правильності, обсягу і глибини засвоєних
студентами знань, умінь та навичок.

Ці та інші завдання визначають зміст контролю, який змінюється із зміною дидактичних завдань.

Функції контролю

Освітня (навчальна) - повторення та систематизація знань студентів; закріплення знань, умінь, навичок; усвідомлення навчального матеріалу.

Виховна - систематична підготовка до занять; самооцінка знань; формування позитивного ставлення до навчальної діяльності.

Розвиваюча - розвиток навичок логічного мислення, зокрема аналізу і синтезу, порівняння і узагальнення, абстрагування і конкретизації, розумової діяльності, мови, пам'яті, уяви, уваги.

Діагностична - виявлення успіхів та недоліків у знаннях, уміннях і навичках студентів; встановлення причини і шляхів їх усунення; визначення заходів, спрямованих на поліпшення успішності.

Стимулююча - схвалення успіхів студента сприяє розвитку в нього спонукальних мотивів до навчання.

Оцінювальна - об'єктивна оцінка знань, умінь і навичок студентів сприяє кращому навчанню.

Управлінська - на основі контролю визначається стан успішності студентів, що дає змогу запобігти неуспішності або подолати її.

Встановлено, що інтенсивність та систематичність роботи студентів залежить головним чином від частоти і систематичності контролю.

Від систематичності контролю залежить і тривалість збереження в пам'яті студентів засвоєних знань.

При систематичному контролі створюються найкращі умови для набуття вмінь і навичок, розвитку мислення студентів. Вони легше адаптуються до процедури перевірки - нервове напруження значно знижується.

Студент працює систематично і завзято, якщо він знає, що під час контролю не можна надіятися на "везіння", на вдачу, а розраховувати тільки на міцне засвоєння.

Контроль засвоєння повинен дати можливість студентові співставити свою роботу з вимогами викладача, вияснити недоліки і помилки, внести, якщо потрібно, необхідні корективи в свою підготовку.

Основні вимоги до контролю знань студентів

      Забезпечення всіх або значної частини студентів контрольними
завданнями.

      Забезпечення контрольними завданнями всієї (або значної частини) вивченої інформації.

      Можливість заміни кваліфікованого викладача менш кваліфікованими лаборантами, навіть студентами, хоча б для виявлення результатів контролю.

Забезпечення самостійної роботи студентів.

ВИДИ І ФОРМИ КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Наказом Міністерства освіти України від 02.06.1993 р. № 161 передбачено два види контролю знань студентів:

    поточний - проводиться на семінарських, лабораторних, практичних заняттях, після закінчення виробничої та переддипломної практик з метою перевірки рівня підготовленості студента до виконання конкретної роботи, у тому числі самостійної;

    підсумковий - здійснюється на певному освітньому (кваліфікаційному) рівні навчання або окремих його закінчених етапах. Цей контроль включає семестровий диференційований залік, семестровий екзамен та державну атестацію з охопленням усього переліку питань теоретичної і практичної підготовки студентів.

Поточний контроль засвоєння знань у ході навчального процесу допомагає викладачу вияснити безпосередньо в ході заняття, наскільки дохідливо, зрозуміло викладає він інформацію, чи доступна студенту прийнята ступінь абстракції.

Перед лабораторною чи практичною роботою студент повинен знати її теоретичні основи. Розпочинаючи розрахунки з курсового проектування, необхідно освоїти їх методику. Перед початком наступних занять необхідно засвоїти інформацію, одержану на попередніх. Ці умови настільки очевидні, що не потребують доведення необхідності їх виконання. Але спостереження показують, що деякі студенти розпочинають роботу не підготовленими. Систематичний поточний контроль допомагає усунути таке явище, що призводить до прогресивного зниження кількості таких студентів, до поліпшення підготовки спеціалістів.

На цей вид контролю звичайно неможливо виділити багато часу. Результат необхідно одержати в ході або безпосередньо після його проведення. Тому, для поточного контролю необхідно використати способи, при яких найбільш ефективно використовується аудиторний час і забезпечується оперативність одержання результатів при великій кількості студентів.

Таким вимогам відповідає спосіб автоматизованого тестового контролю.

Поточний контроль засвоєння - один з найбільш дієвих засобів стимулювання систематичної і активної навчальної діяльності студента. Для

цього виду контролю при комплексному двогодинному занятті звичайно виділяється певний час - 15-20 хв. Найбільш прийнятним для поточного контролю є спосіб, який забезпечує у відведений час охопити значну частину студентів, можливості повторення і закріплення інформації при активізації всіх студентів- ущільнене опитування.

При відсутності тестів поточний контроль проводиться тільки ущільненим опитуванням або комбінованим контролем.

При наявності тестів другого і третього рівнів їх можна використовувати і для поточного контролю.

Поточний контроль охоплює і більший обсяг навчальної інформації-тему, розділ, а також передбачені навчальним планом контрольну роботу, залік з лабораторних робіт, перевірку виконання певної частини курсового проекту тощо.

При наявності тестів І рівня їх використовують для етапу попередньої перевірки. Студенти, які не подолали цей етап, до подальшої перевірки не допускаються. Решта студентів на основному етапі пишуть контрольну роботу, а при наявності тестів II і III рівнів - тестуються.

Підсумковий контроль - це перевірка засвоєння дисципліни або значної його частини: семестрові екзамени, заліки, захист курсових і дипломних робіт та державну атестацію студентів. Цей вид контролю вимагає, звичайно, перевірки на II і III рівнях. Значне скорочення часу екзаменів можна одержати попередньою перевіркою тестами 1 рівня. Основний етап - усне опитування. При наявності тестів II і III рівнів його можна замінити тестовим контролем. У поєднанні з тестами І рівня тоді отримаємо тест-драбинку: студенти, які успішно виконали тести І рівня, допускаються до тестів II рівня. Успішно виконавши ці тести, вони працюють над тестами III рівня. Оцінка виставляється за результатом виконання тесту того рівня, на якому студенти повинні засвоїти відповідні навчальні елементи.

Вище було сказано, наскільки важливо забезпечити систематичний контроль роботи студентів. Використовуючи оптимальний підбір способів за видами контролю, легко вирішується проблема "накопичення оцінок".

У процесі навчання застосовуються такі форми і способи контролю знань:

>усне, письмове, комбіноване, експрес-опитування (ущільнене опитування);

>                   диктант, контрольна, практична, лабораторна та графічна роботи;

>                   індивідуальне завдання (доповідь, реферат);

>                   складання ситуаційних задач, ілюстраційних карт-завдань, кросвордів, оформлення альбомів, таблиць, рисунків, алгоритмів, стандартів, структурно-логічних схем;

>проведення семінарів, вікторин, тематичних вечорів, конференцій, колоквіумів, конкурсів;

>звіти з практик;

>заліки;

>іспити;

>автоматизований вибірковий тестовий контроль І рівня засвоєння; >тестовий контроль II і III рівнів засвоєння. Вибір форм контролю залежить від мети, змісту, методів. Перераховані методи діагностування успішності студентів, крім двох останніх, мають певні недоліки.

Труднощі, пов'язані з особливостями викладацької роботи:

>відсутність еталону - зразка правильно і послідовно виконаних дій студента, з яким можна порівняти фактично виконані операції;

>розбіжність вимог викладачів, відмінності ступеня вимогливості до оцінювання однієї й тієї ж відповіді;

>відмінності професійної кваліфікації;

>при організації поточного контролю знань великої кількості студентів спостерігаються перевантаження викладача рутинною, мало творчою справою, пов'язаною з великим обсягом інформації, яку потрібно підготувати, обробити та проаналізувати за відносно короткий проміжок часу;

>можлива необ'єктивність викладача (з психологічних та інших причин) до оцінки відповідей окремих студентів;

>іноді оцінки, що виставляються студентам, недостовірні через думки викладача, що вони будуть використані для оцінювання роботи самого викладача.

Труднощі, пов'язані зі специфікою традиційної форми перевірки знань - відсутність чітко сформульованих стандартів знань і конкретно окреслених обсягів умінь достатніх для кожної позитивної оцінки.

Труднощі, пов 'язані зі студентами:

    "взаємодопомога", що знижує достовірність оцінки знань студентів і заважає викладачеві об'єктивно подивитись на якість своєї педагогічної роботи.

Відсутність об'єктивних критеріїв оцінки та ефективних механізмів порівняння результатів навчання з даної дисципліни (спеціальності) в різних вищих навчальних закладах.

З існуючих способів контролю об'єктивними є лише ті, що володіють еталонами - способи тестового контролю успішності знань.

Переваги тестового контролю

      Об'єктивність - незалежність результатів тестування від особистих стосунків викладача та студента.

      Простота процедури запису (введення) відповіді, незалежність оцінки від техніки письма.

      Кількісні критерії оцінки - наявність кількісних показників для визначення повноти та глибини засвоєння матеріалу.

      Простота та формалізованість процедури визначення оцінки -можливість її здійснення людиною середньої кваліфікації або технічним пристроєм.

      Чіткість та однозначність формулювання умов тестових завдань - що забезпечує однозначність сприйняття студентами їх змісту.

      Рівні вимоги до знань та умінь студента шляхом використання в тесті завдань однакової складності, обсягу та змісту.

      Забезпечення необхідної повноти охоплення знань та умінь, що контролюватимуться під час перевірки.

      Можливість одночасної перевірки значної кількості студентів.

      Можливість багаторазового повторення умов перевірки, для з'ясування змін в рівні підготовки.

      Орієнтація на сучасні освітні технології - використання комп'ютерних навчальних і контролюючих систем.

      Універсальність - охоплення всіх етапів процесу навчання.

      Багатофункціональність - контроль, діагностика, корекція навчального процесу.

      Охоплює контролем великий обсяг матеріалу.

      Упродовж досить обмеженого часу може бути перевірена якість знань, навичок у зазначеної кількості студентів.

      Можливий контроль знань, умінь, навичок на необхідному, заздалегідь запланованому рівні.

      Реальним є самоконтроль.

      Увага студента фіксується не на формуванні відповіді, а на осмисленні її суті.

      Створюють умови для постійного зворотного зв'язку між студентом і викладачем.

Недоліки тестового контролю

> Ймовірність випадкового вибору правильної відповіді.
>Можливість при застосуванні тестів закритого типу оцінити тільки кінцевий результат (правильно-неправильно), у той час як сам процес, що призвів до нього, не розкривається.

> Психологічний недолік - стандартизація мислення без врахування рівня розвитку особистості;

>Велика затрата часу на складання необхідного "банку" тестів, їх варіантів, трудомісткість процесу.

>Тести не сприяють розвитку мови.

Вимоги до тестів

Вимоги до тестів, узагальнені та адаптовані з урахуванням умов і традицій нашої національної освіти.

Наведені нижче вимоги до тестів виходять з того, що тест - це система. Якщо вимоги до нього не відповідають науково обґрунтованим вимогам до системи, тоді сам тест не відповідає вимогам до тестів і не може бути якісним.

1. Завдання в тесті повинні бути специфічної форми.
2. Завдання повинні містити лише один елемент знання та мати кількісні характеристики якості: коефіцієнти складності, валідності тощо.
3. Завдання повинні розміщуватися в порядку зростання їх складності (крім психологічних та ситуаційних тестів).
4. Тест повинен бути валідним за обсягом та містити загальну й окремі інструкції до виконання кожної групи нетипових за формою завдань, тобто мати відповідний дизайн.
5. Тест повинен мати надійні та валідні за всіма параметрами характеристики якості, оформлені, наприклад, у вигляді статистичного сертифіката.

Загальні вимоги до тестових завдань

Належність до предметної сфери (предметна чистота).

Для забезпечення предметної чистоти тестових завдань, зміст, що буде перевірятися в процесі тестування, повинен бути добре впорядкований, забезпечуючи системність за ознаками:

■обсягом інформації;

■рівнем засвоєння;

■структурою знань.

Стислість тестового завдання:

> зміст тестового завдання повинен бути обмеженим 7+2 порціями інформації, тому що в короткочасній пам'яті людина може утримувати саме таку кількість інформації, що безпосередньо доступна для переробки та ухвалення рішення;

>формулювання змісту тестового завдання повинно забезпечувати його засвоєння студентом після першого читання.

Ясність і чіткість:

>тестове завдання повинно бути семантично осмисленим, тобто значення окремих слів повинні бути однозначними. Тому тестове завдання конструюється завжди у вигляді ствердження, а не питання. В основі його повинно лежати істинне ствердження.

>на перше місце в тестовому завданні ставиться ядро визначення поняття в природній будові мови.

Коректність.

У змісті завдання не повинно бути суперечливих тверджень.

Суперечливість - одна з ознак нелогічності мислення людини, яка полягає в тому, що в одному і тому ж міркуванні про той самий предмет, узятий той самий час і у тому самому відношенні, висловлюються протилежні, або суперечливі ствердження, що виключають одним одного.

Стислість за часом:

• загальний час виконання одного завдання - не більше однієї хвилини (час фіксується);

• уникати громіздких обчислень при тестуванні - застосовувати тільки усний рахунок.

Наявність диференціюючої міри складності тестового завдання. Тестове завдання повинно мати визначену певну міру трудності:

♦   апріорну (незалежну від досвіду), визначену експертами при конструюванні;

♦   емпіричну, оцінювану за результатами експерименту на певній вибірці студентів (критерій істини).

Показники ефективності тестів

Дидактичні можливості тестового контролю можуть бути реалізовані при виконанні певних умов до складання тесту (контролюючої програми). Якісний тест повинен задовольняти таким вимогам:

• достовірність;

• валідність;

• надійність;

• повноцінність;

• практичність.

Критеріями достовірності тесту є його зміст, актуальність, чітко визначена конструкція та передбачуваність результатів.

Найбільш важливою з них є валідність тесту, яка означає, що за його допомогою вимірюються саме ті знання, уміння та навички, для оцінки яких він призначений. Валідність тесту оцінюється за трьома характеристиками:

Надійність - це ступінь, до якого тесту можна довіряти з точки зору одержання такого ж результату при повторному тестуванні того ж самого студента, або давати достовірну інформацію про навчальну цінність змінних навчальних факторів, які підлягають вимірюванню.

Надійність тесту полягає в тому, що наступне виконання тесту одним і тим самим студентом повинно давати практично однакові результати.

Тест вважається повноцінним, якщо він містить відповідну пропорцію матеріалів з усіх аспектів його змісту. Наприклад, іспитовий тест повинен містити близько 60 питань. Для професійних тестів число елементів повинно бути ще більше - від 100 до 120.

Практичність тесту визначається декількома факторами. По-перше, дуже зручно, коли тест надрукований у вигляді буклету і таким чином його можна використовувати десятки разів. Підрахунок результатів тесту повинен бути максимально спрощеним. З іншого боку, тест має бути зручним і для студентів. Інструкції до нього повинні бути максимально чіткими й точними. Ці критерії практичності тесту набувають ще більшої ваги, коли йдеться про тестування великої кількості претендентів у процесі конкурсного відбору.

Простота тесту - це тестові завдання повинні мати чіткі, зрозумілі для кожного формулювання та відповідати можливостям студентів, для яких вони застосовуються.

Висновок

Важливою умовою тестування, як універсального педагогічного інструмента, є частота його проведення, яка залежить від дисципліни, її ролі і місця в навчальному плані, особливостей засвоєння знань. Слід зробити тестування звичною і зручною формою регулярного контролю знань студентів. Необхідно пам'ятати, що тестування - це не самоціль, а ефективна форма повторення-узагальнення і впорядкування вивченого. Контрольно-оцінювальна функція навчання - це лише елемент добре організованого і технологічно продуманого навчально-виховного процесу. Якщо студенти матимуть міцні знання, то їх оцінювання не становитиме особливих труднощів, у якій би формі воно не проводилось.

Існує ряд проблем, над викоріненням яких повинен працювати педагогічний колектив:

>вдосконалення якості створення тестів;

> доступність у здійсненні комп'ютерного тестового самоконтролю студентам;

>створення збірників тестових завдань із усіх клінічних дисциплін;

>необхідність зробити тестовий контроль невід'ємною частиною роботи викладачів і студентів.

У результаті варто відзначити, що використання з першого курсу тестування студентів допоможе об'єктивно провести атестацію навчального закладу, яка проводиться з метою встановлення відповідності, змісту, рівня і якості підготовки випускників вимогам державних освітніх стандартів.

Систематичне проведення контрольних заходів за допомогою складених на вищому рівні засобів контролю сприяє формуванню вищими навчальними закладами висококваліфікованих спеціалістів у різних галузях знань та прикладних умінь.

Література

1.               Про освіту: Закон України, 1996.

2.               Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про освіту", 2001.
3.               Про загальну середню освіту: Закон України від 13.05.1999.
4.               Про вищу освіту: Закон України від 17.01.2002.
5.               Положення "Про порядок розробки складових нормативного та навчально-методичного забезпечення підготовки фахівців з вищою освітою": Наказ Міністерства освіти України від 31.07.98 р. № 285.
6.               Про затвердження положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах: Наказ Міністерства освіти України від 2.06.1993р.№ 161.-К, 1993.-29C.
7.               Адаменко О.В., Духовна М.М., Панченко Л.Ф. та ін. Тестові завдання для контролю знань в курсі "Обчислювальна техніка і технічні засоби навчання": Навч.-метод, посібник / За ред. Т.О. Козлакової. -К.: ВІПОЛ, 1996.-84 с
8.               Бабанский Ю.К. Оптимизация учебно-воспитательного процесса. Методические основы. -М., 1982.