Теза "МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА"

Шкарлат Любов Миколаївна,

вчитель початкової освіти ,

асистент-вчителя

«Прилуцької загальноосвітньої школи

І-ІІІ ступенів №14»

Чернігівської обласної ради;

shkarlat861@ukr.net

МОВЛЕННЄВА ДІЯЛЬНІСТЬ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОЇ ОСВІТИ ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Анотація. У статті висвітлено особливості порушень мовленнєвої діяльності у дітей з інтелектуальними порушеннями. Доведено, такі вади мають системний характер.  Тому інклюзивний підхід  особливо підкреслює надання можливостей для рівної участі дітей з особливими освітніми потребами в загальній системі здобування освіти.

Ключові слова: інклюзія, діти з особливими освітніми потребами. мовленнєвий розвиток.

На сьогодні умови розвитку суспільства висувають нові вимоги до системи навчання та виховання підростаючого покоління. Особливу категорію складають діти із психофізичними вадами розвитку, зокрема, діти з особливими освітніми потребами. Ця категорія, яка охоплює всіх дітей, чиї освітні потреби виходять за межі загальноприйнятої норми, такі школярі мають зумовлені природженими чи набутими розладами відхилення від нормального фізичного чи психічного розвитку [4].

В освітньому просторі виникає потреба в подальшому вдосконаленні процесу навчання, виховання й розвитку дітей з особливими освітніми потребами (ООП). Це категорія дітей з інтелектуальними порушеннями – розумовою відсталістю різного ступеню тяжкості. Обумовлено це стійкою тенденцією поширення нових варіантів поєднання порушень на тлі або в сукупності з інтелектуальними порушеннями, значною поширеністю цих дітей в освітніх  закладах як спеціальної, так і інклюзивної освіти (В. Бондар, І. Дмитрієва, С. Миронова, В. Синьов, М. Супрун, О. Хохліна, , Д. Шульженко та ін.). Тому інклюзивний підхід  особливо підкреслює надання можливостей для рівної участі дітей з ООП У загальній системі здобування освіти, для індивідуального вибору й отримання спеціальних послуг та пристосувань для тих, кому це необхідно.

Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу [3, с.5]. Головне завдання інклюзії є відгук на широкий спектр освітніх потреб в шкільному середовищі та поза його межами.

Нині актуальна проблема корекції та компенсація дітей з будь-якими вадами розвитку. Корекційно-виховна робота є необхідною умовою забезпечення всебічного розвитку дітей із психофізичними вадами. Проблема корекції в дефектології розглядалася науковцями: Є. Гер`є, О. Граборов, І. Єременко, Н. Кузьміна, М. Гнєзділов, Т Б. І. Пінський, Т. Розанова,  Б. Тупоногова та ін. І.  Єременко розроблено основні вимоги, дотримання яких забезпечує корекційно-виховну спрямованість навчання: «…корекція повинна здійснюватися  не за окремими елементарними психічними процесами, а цілісно, тобто адресуватись до всієї особистості» [2, с.9].

Пізнавальні психічні процеси та компоненти інтелектуального розвитку обґрунтовані в роботах В. Баудіша, В. М. Синьова, А. Т. Гозової, Г. Л. Вигодської, М. Б. Лур`є, О. П. Хохліної.

Специфіка порушень мовленнєвої діяльності у дітей з інтелектуальними порушеннями визначаємо, насамперед, особливостями вищої нервової діяльності та психічного розвитку, до яких належать: слабкість замикальної функції кори головного мозку, слабкість процесів внутрішнього гальмування, інертність нервових процесів, порушення взаємодії першої та другої сигнальних систем, зниження регулювальної функції мовлення, яка відіграє важливу роль у розвитку дитини. Названі особливості є основними чинниками недорозвитку мовлення цієї категорії дітей (Н. Баль, Л. Баряєва, В. Баудіш, Б. Брьозе, С. Геращенко, І. Дмитрієва, А. Єгорова, С. Ільїна) [3].  

Порушення мовленнєвої діяльності в дітей з ООП мають системний характер. Їм притаманний недорозвиток мовлення як цілісної функціональної системи, наявні порушення всіх його компонентів: фонетико-фонематичного, лексико-семантичного, логіко-граматичного, характерні порушення як імпресивного, так і експресивного, як усного, так і писемного мовлення. У таких дітей несформовані всі операції мовленнєвої діяльності: має місце слабкість мотивації, зниження потреби в мовленнєвому спілкуванні, порушене програмування мовленнєвої діяльності, створення внутрішньої програми мовленнєвих дій, її реалізація та контроль за мовленням; порівняння отриманого результату з попереднім задумом, його відповідність мотиву й меті мовленнєвої діяльності.

Аналіз стану спеціальної та інклюзивної освіти в Україні й позитивного педагогічного досвіду, опрацювання спеціальної науково-методичної літератури дає можливість  виокремити такі актуальні питання з цієї проблеми:  спостерігаємо стійка тенденція поширення нових варіантів поєднання порушень розвитку на тлі, або в сукупності з інтелектуальними порушеннями, що ускладнює здійснення корекційно-розвивальних впливів, вимагає модернізації існуючих, розробки нових психолого-педагогічних дій у процесі педагогічної взаємодії; уключення дітей із легким ступенем розумової відсталості в загальноосвітній простір, що вимагає створення відповідного освітнього середовища, його професійно-педагогічного, програмно-методичного забезпечення; нові вимоги до соціалізації сучасної дитини: поширення інформаційного простору, погіршення соціально-економічних умов життя роблять дітей з ООП більш вразливими, вимагають від них мобілізації та підвищення рівня комунікативно міжособистісних стосунків, які сприяють, а при недостатній їх сформованості – унеможливлюють інтеграцію такої дитини в соціум;  порушення мовленнєвої діяльності різного ступеню тяжкості серед дітей як із легким, так і помірним ступенями розумової відсталості стають більш складними; частково визначено зміст корекційно-розвивальної роботи щодо формування та корекції мовленнєвої діяльності в контексті впливів на всі її рівні та компоненти з урахуванням взаємозв’язків із розвитком мисленнєвої діяльності, тяжкістю проявів інтелектуальних порушень; низький рівень навчально-методичного забезпечення освітньо-корекційного процесу формування та корекції мовленнєвої діяльності дітей із легким і помірним ступенями розумової відсталості молодшого шкільного віку як у спеціальних закладах загальної середньої освіти, так і в закладах інклюзивної освіти вимагає вдосконалення.

Отже, можемо стверджувати про необхідність здійснення всебічного впливу на мовленнєву діяльність дітей з ООП, який включає: психологічний, соціальний, педагогічний логопедичний напрями. Особливої уваги потребують механізми сприймання і відтворення мовлення при порушеннях психофізичного розвитку.

ЛІТЕРАТУРА

1. Боряк О. В. Психолінгвістичний підхід вивчення мовленнєвої діяльності розумово відсталих дітей. Логопедія. 2015. № 7. С. 22–27.
2. Єременко І. Г. Матеріали дослідження процесу навчання у допоміжній школі. Психолого-педагогічні основи корекційної роботи в спеціальній школі. Хрестоматія. Кам’янець-Подільський, 2004. С. 157–160.
3. Колупаєва А. А. Інклюзивна освіта: реалії та перспективи: монографія. К.: «Самміт-Книга», 2009. 249 с.
4. Хохліна  О. П. Психолого-педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. К. : Педагогічна думка, 2000. 325 с.