" Тези до наукової роботи з теми "Автобіографізм малої прози Надії Кибальчич"

Тези

  до наукової роботи  учениці 9 класу  КЗШ № 108

Смоляник Олесі Русланівни з теми

«Автобіографізм малої прози Надії Кибальчич»

1. Наукове вивчення художньої спадщини  Н.Кибальчич  є актуальною темою сучасного літературознавства, оскільки письменниця залишила своєрідну прозу і поезію, що є оригінальним складником національного письменства доби кінця ХІХ – початку ХХ століття.

2. Мета дослідження – з’ясувати художні особливості малої прози та лірики

 Н. Кибальчич  у контексті розвитку українського письменства кінця ХІХ – початку ХХ століття, визначивши елементи автобіографізму у творчій спадщині письменниці.

3. Реалізація поставленої мети передбачає розв'язання таких завдань:

• проаналізувати проблемно-тематичний спектр і жанрово-композиційні особливості прози Н. Кибальчич;
•   визначити елементи модерністичного письма в новелістиці Н.Кибальчич у контексті художніх відкриттів доби;
•   інтерпретувати творчий доробок Н. Кибальчич як оригінальне, внутрішньо неоднорідне стильове явище кінця ХІХ – початку ХХ століття.

4. Об’єктом аналізу є твори Н. Кибальчич, матеріали періодики різних років, епістолярна спадщина письменниці.

5. Основний предмет уваги становить текстовий літературознавчий аналіз художньої спадщини Н. Кибальчич, яка розглядається в контексті української літератури зазначеного періоду.

6. Наукова новизна дослідження полягає у створенні різнобічного уявлення про одну з маловідомих сьогодні літераторок кінця 1890-х – початку 1900-х років. У роботі подана різноаспектна інтерпретація прози Н.Кибальчич, яка  досі  проводилася  лише  на  матеріалі  окремих текстів, твори проаналізовано з погляду їх тематичного багатства, жанрової специфіки та композиційних принципів.

7. У розмаїтті оригінальних різнобарвних талантів помежів’я століть вирізняється  постать  Надії Кибальчич, яка несла в літературу пошук правди, чесності й повноцінності особистого життя інтелігента того часу, образ тривожної   й вимученої обставинами людської душі.Психологізм прози, виразний імпресіонізм письма, трагічність  долі  Н. Кибальчич роблять її постать непересічним явищем в історії української літератури.

8. Новизну письменниці слід вбачати, як і вказує Франко, не в темах і образах, а в способі творення художніх образів, у тій неповторній авторській інтонації, присутність якої, безперечно, вловлюється в оповіданнях та етюдах Н. Кибальчич. Із цієї точки зору проза письменниці наближається до здобутків нової школи європейської літератури, витвореної на переломі ХІХ та ХХ століть. Із побутовізму акценти образотворення поступово, але послідовно зміщуються в бік психологізму.

9. Уже з перших кроків Н.Кибальчич як прозаїк була прикметна тонким ліризмом, намаганням створювати пластичні психологічно-настроєві картинки. Ліричний талант вдало поєднується в її особі з епічним, хоча письменниця не була майстром гострих і драматичних сюжетів.

10. У поетиці малої прози Надії Кибальчич особливе місце посідають імпресіоністичні засоби письма. Лірико-імпресіоністичні елементи присутні в більшості її творів, а нерідко їх значення є наріжним з точки зору композиції та ідейного змісту.

11. Висвітленню екзистенційних проблем буття письменниця підпорядкувала зображення психології людини в переломний момент її соціального індивідуального існування. У новелах “З життя”, “Нерівня”, оповіданнях “На хуторі”, “Злочинець”, “Павло Тодосенко” Н.Кибальчич загострює проблему зради, людської самотності, туги за родинним щастям, проблему морального конфлікту героїв із збайдужілим до людського горя зовнішнім світом. У психологічній повісті “Пропащі сестри” особливий акцент робиться на питаннях виховання дітей у родинно-соціальному середовищі. Історія головної героїні Лізи засвідчує: сліпа материнська любов може породити підлість і жорстокість.

12. Ідея людського щастя, особливо жіночого, трактується письменницею як незбагненна. Героїні Н.Кибальчич не можуть реалізувати себе ні в психічному житті, ні в корисній активній діяльності. До осягнення ідеалу жінки (у розумінні письменниці такий ідеал - інтелектуалка, інтелігентка, емансипатка) прагнуть героїні оповідань “На канікули”, “На хуторі”, “З малих краєвидів”, новели “Нарис”. Проте без гармонії думки та емоції особистість зазнає поразки.

13. Мотив віри в краще життя для чесного трудящого люду звучить як віра всупереч реальності. Н.Кибальчич ставить своїх героїв на межу випробувань, показує глибину соціальної прірви, в яку кинуто українського інтелігента-народника її доби, художньо аналізує екзистенційний вибір кожного. Письменниця реалістично відтворює психологію маси, охопленої ненавистю і бажанням змінити своє життя (“Хвилини”). 

14. У творах про дітей Н.Кибальчич показала себе великим знавцем життя, майстром зображення дитячої психології, цікавим оповідачем, щирим і розумним  захисником  вразливих  дитячих душ, поборником демократичних поглядів  на  виховання.  Художній  конфлікт  у цих творах проходить крізь внутрішній світ дітей, що виявляється розколотим навпіл.

15. В основі індивідуальної манери письма Н.Кибальчич - зображення переживання героєм потоку вражень від навколишньої дійсності. Структура творів письменниці здебільшого визначається настроєвою композицією, яка характеризується послабленим сюжетним началом і особливим настроєвим поєднанням окремих картин.

16. Художній світ Надії Кибальчич містить жорстоку правду тогочасного життя, події й ситуації є типово українськими. Персонажі її творів  належать  до різних соціальних шарів суспільства, проте їх єднає відчуженість від  юрби,  внутрішнє, душевне неприйняття її правил гри. Головні герої Н. Кибальчич постійно перебувають  в особливому психічному стані незвичайної вразливості до будь-яких подразників. Здебільшого, її персонажі не вписуються в оточення через свою глибинну несхожість на інших людей, свідомо чи несвідомо відчувають душевний дискомфорт.

17. Оцінюючи життєвий і творчий шлях Надії Кибальчич, робимо висновок, що в ньому виявилося самовіддане служіння національній культурі. Виховане під впливом української класичної літератури та живих літературних знайомств, які Кибальчич мала через родинне оточення, воно пізніше живилося творчими взаєминами з велетами української літератури, якими були Іван Франко та Леся Українка. Праця Надії Кибальчич на благо українського письменства є суттєвим внеском у літературний процес кінця ХІХ та початку ХХ століття, а її актуальність в національно-культурному аспекті і по сьогодні не вичерпана.