Тези. У чому полягає специфіка мистецтва як форми опанування та відтворення людиною навколишньої дійсності

ПИСЬМЕННА Анастасія, здобувачка першого рівня вищої освіти факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв, Бердянський державний педагогічний університет

У ЧОМУ ПОЛЯГАЄ СПЕЦИФІКА МИСТЕЦТВА ЯК ФОРМИ ОПАНУВАННЯ ТА ВІДТВОРЕННЯ ЛЮДИНОЮ НАВКОЛИШНЬОЇ ДІЙСНОСТІ?

Художня творчість – це не просто створення мистецьких творів, це складний і багатогранний процес, який охоплює всі види мистецтва. Митці, натхненні красою та глибиною світу, прагнуть не лише відобразити дійсність, але й художньо її осмислити, передати емоції та переживання, змусити глядача чи читача замислитися.

Цей процес можна умовно поділити на кілька етапів. Спочатку митець пізнає світ, спостерігає за його різноманітністю, вбирає враження, які потім ляжуть в основу його творів. Цей етап може бути неусвідомленим, адже він триває щодня, збагачуючи внутрішній світ митця.

Згодом з'являється задум твору. Це вже початок безпосередньої творчості, коли митець зосереджується на певних аспектах дійсності, які його хвилюють. Спостереження стають вибірковими, підпорядкованими задуму, а митець шукає необхідні деталі, образи, виражальні засоби.

Наступний етап - це втілення задуму. Тут від митця потрібна не лише майстерність, але й наполеглива праця, вміння шліфувати деталі, вдосконалювати форму. Це те, що називають "творчою кухнею", де народжується справжнє мистецтво [3].

Важливо розуміти, що неможливо чітко визначити, який етап творчого процесу є більш важливим. Кожен з них робить свій внесок у створення цілісного твору, який змушує нас емоційно відгукнутися, співпереживати героям, замислитися над сенсом життя.

Іван Франко, досліджуючи специфіку творчості, підкреслював, що в кожному виді мистецтва є свої "приховані механізми" впливу на глядача чи читача. Він глибоко аналізував особливості живопису та поезії, розкриваючи їхню унікальну мову.

Досвід видатних митців, таких як Франко та Маяковський, свідчить про те, що творчість – це не "таємниця", а важка і наполеглива праця. Вони відкрито ділилися своїми знаннями та досвідом, підкреслюючи, що немає меж для вдосконалення майстерності.

Робота над твором потребує постійного пошуку нових виражальних засобів, вдосконалення навичок, самовіддачі. З роками зростає не лише майстерність, але й відповідальність митця перед суспільством, адже його твори мають не лише естетичну, але й духовну цінність [1].

Прикладами самовідданої праці можуть слугувати життя та творчість таких митців, як Хокусаї, Моцарт, Оноре де Бальзак. Їхня наполегливість, прагнення до досконалості свідчать про те, що справжня творчість неможлива без самовіддачі та постійного самовдосконалення.

Варто зазначити, що поняття "праці" в творчості не завжди можна виміряти кількістю часу чи зусиль. Деякі теоретики вважають, що головним є не тривалість роботи, а її якість, глибина задуму, емоційна сила твору [2].

Швидкість роботи над твором може залежати від багатьох факторів: знання матеріалу, емоційного стану, натхнення. Іноді справжні шедеври створюються за короткий час, але це не означає, що вони є менш цінними.

Важливо, щоб митець глибоко усвідомлював свою відповідальність перед суспільством. Його твори не повинні бути "халтурою", адже вони впливають на душі та помисли людей. Повага до митця та його твору - це основа сприйняття мистецтва, яке збагачує наше духовне життя і робить нас кращими.

Список використаних джерел

1. Карпенко Н.А. Психологія творчості, навчальний посібник. Львів : Львівський державний університет внутрішніх справ, 2016. 155с.
2. Мистецтво як складова духовного життя. Функції та соціальна природа мистецтва. URL: https://osvita.ua/vnz/reports/culture/11163/ (дата звернення: 08.05.2024).
3. Особливості та специфіка творчого процесу в мистецтві. URL: https://osvita.ua/vnz/reports/culture/10747/ (дата звернення: 08.05.2024).