Ратушна Наталія Миколаївна -вчитель української мови та літератури Лукашівського навчально-виховного комплексу «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа І - ІІІ ступенів» Чорнобаївської селищної ради Черкаської областіАвтор ресурсу«Тигролови» ‒ український пригодницький роман з автобіографічними елементами
У кожної нації є сторінки в історії, які залишили по собі гіркі спогади. Такими страшними і трагічними спогадами є роки сталінського геноциду. Скільки було страчено талановитих людей, цвіту української нації. Скільком довелося покинути Батьківщину, податися на чужину, щоб не зрадити себе, не зректися своєї любові, залишитись українцем не на Україні. Всі вони мріяли повернутися на землю своїх батьків.
Серед них Іван Багряний – письменник, публіцист, людина, для якої найбільшим щастям було побачити свою Батьківщину вільною й незалежною. Провідною ідеєю його творів є віра в те, що потворна радянська дійсність не знищила й не знівечила людського й національного духу української людини. Замовчуваний в Україні всі повоєнні роки, він тільки останнім часом став відомим читачам на Батьківщині.
Робота над твором І. Багряного «Тигролови» 1943 року задум було втілено, а в 1944 році твір, який спочатку мав назву «Звіролови», побачив світ і незабаром був відзначений премією у Львові. У 1946 році роман видано у вдосконаленому варіанті. Він витримав багато видань українською та німецькою мовами, перекладався англійською (у США, Канаді, Англії), голланд-ською, французькою мовами.
Сам автор згадував: «Охотське море. Тайга. Тундра. Звіроловство. Були там поселення давно осілих наших людей з України. Все це, сказати щиро, було мені навіть цікаво». Із цієї «цікавості», очевидно, й народився роман «Тигролови». А ще — з великого болю за Україну, за її знищуваний, тероризований народ. Роман написаний у 1943 році за 14 днів. Твір не є автобіографічним, але переживання «страшного державного злочинця», його пригоди в тайзі належать І. Багряному.
В основі пригодницько-екзотичного, за визначенням самого автора, роману лежать безпосередні враження і переживання під час втечі з далекосхідного концтабору. Мені не треба нічого вигадувати. Життя товпилося в моїй душі і виривалося, як Ніагара. Країну, про яку я писав, я любив, як свою другу батьківщину, хоч потрапив до неї невільником.... Всі ці люди були тими, з ким я міг переживати втіху розмов на материній мові в далекій чужині та ще й невільником. Ті люди ніколи не випадуть з моєї пам'яті...
Наші співвітчизники потрапили у Сибір ще у другій половині XVII ст. кількість українців - переселенців збільшилась після зруйнування Запорізької Січі. Скасування кріпацтва в Російській імперії і постале з тим малоземелля або безземелля селян сприяло значним переселенням за Урал. У той час продовжується практика примусового переселення українців. У 19 ст. у Сибір заслано близько 1 млн., а на початку ХХ ст. кількість засланих становила 287 000 каторжан.
Історична довідка Після цього Многогрішний був засланий до Сибіру (Іркутськ), де пробув до 1688 року, після чого служив у московському війську. Із 1696 року постригся в ченці. Українські історики пов’язують час гетьманування Многогрішного із закінченням доби Руїни. Дем΄ян Гнатович Многогрішний – гетьман Лівобережної України (1668-1672) – невдоволений московськими порядкуваннями, зокрема направленням до царської скарбниці усіх податків, що збиралися на Лівобережній Україні, почав налагоджувати дружні стосунки з Дорошенком, але московський уряд організував змову козацької старшини, яка скинула його з гетьманства.
Був людиною твердої вдачі. Непоступливий і задиристий, зумів добитися звання чернігівського полковника. Ставши спільником Дорошенка, вів неприязні дії проти Москви. Бажаючи скінчити громадянську війну, пішов на переговори з Москвою, наполягаючи на звільненні українських земель. Дбаючи про порядок і спокій на Лівобережній Україні, гетьман поводився самовладно. Без старшинської ради проводив переговори, здійснював суд, накладав податки навіть на козаків та духовенство. Така тверда політика викликала незадоволення серед старшинської верхівки, яку він не допускав до влади.
Перш ніж московський уряд вирішив, як учинити з доносами на Многогрішного, проти гетьмана було організовано змову. Зраджений, він був відправлений до Москви. Старшина від імені всього малоросійського народу просила стратити гетьмана та його брата Василя. Після довгих допитів та катувань їх вивели на страту у Москві. Однак цар прислав гінця з повідомленням, що на прохання своїх дітей смертну кару змінює на заслання у Сибір разом із родиною.
Очевидно, діти гетьмана стали першими поселенцями Зеленого Клину. Уже з першого розділу роману ми довідуємося про те, що Григорій – нащадок гетьмана Многогрішного. Письменник, указуючи на генетичну спадковість головного героя, послідовно виписує його національний характер, людську гідність, мужність, рішучість. Як і його видатний історичний предок, Григорій зумів кинути виклик цілій системі з її загарбницькою політикою. Помер Дем΄ян Многогрішний на початку XVIII ст., а у третій половині XX ст., вибравшись із черева поїзда - «дракона», на Зелений Клин потрапляє нащадок славного українця – Григорій Многогрішний.
Розділ І. «Дракон»Асоціативний малюнок потяга-дракона— «вогненні очі»;— «вилетів з чорного пекла землі людоловів і гнав над просторами…»;— «занурювався, як вогненноокий хробак, зі скреготом і хряском у груди скелястих гір»;— «пряв вогненними очима, зойкав несамовито і, вихаючи хвостом, як комета, летів і летів…»;— «не фіктивна потвора з наївних китайських казок…»;— «на сталевих лапах, з вогненним черевом, з залізною пащею жахкотів він…»;— «шістдесят суглобів у дракона — то шістдесят рудих домовин, і в кожній з них повно проглинених жертв, повно живих мертвяків».
Це символічна картина паралельного майже незалежного існування в одній державі двох світів – світу пітьми, пекла і світу ілюзорного раю, ілюзорного вільного життя. І ці два світи уособлені в символічних образах двох експресів. Образ дракона – це образ усієї більшовицької системи. Цей ешелон смерті, сформований ОГПУ-НКВД, уособлює приреченість народів Радянського Союзу на знищення. Цю приреченість перекреслює одна-єдина деталь: зринає над обставленими багнетами й оповитими державною таємницею вагонами українська пісня. Вона «здіймається на крила, вилітає назовні і летить слідом, шугає крилами над спиною дракона». Мелодія стає дедалі потужнішою, кипить, вирує, й оскаженілий вартовий безсилий спинити її. Бо то голос нескореної волі, свідчення нездоланості українського духу. І от Григорій виривається з експресу смерті. 03.30
Із волі автора, Григорій Многогрішний здійснює неможливе – вистрибує з черева скаженого дракона, й цим божевільним протестом підживлює в тисячах знеособлених в′язнів почуття людської гідності, надії, переконання, що серед них, приречених, є такі, що не здаються, воліють «ліпше вмерти біжучи ніж жити гниючи!»Для побратимів по нещастю Григорій стає «символом непокірної і гордої молодості, символом тієї волелюбної і сплюндрованої за те Вітчизни».
«П'ятий день він ішов. Не ішов, а гнав наче молодий гордий олень, гнав навпрошки, ламаючи хащі. Вирвавшись із пазурів смерті, він летів, як на крилах. Воля! Воля! Широко роздимаючи ніздрі, він захлинався нею на бігу, розривав грудьми зелену стіну. Всі 25 літ в ньому зажили враз, запульсували, напружуючи кожен нерв, кожен суглоб. Виручай! Воля! Воля!»І він гнав. Він знав, що від того залежало бути йому чи не бути... вибув на схід, а повертався з заходу.
«Я тебе переслідуватиму все твоє життя. І всі ми, що тут пройшли... Ми тебе переслідуватимемо все життя і проводжатимемо тебе до могили — тисячі нас замучених, закатованих... Ти матимеш дітей, але не матимеш радості - з дитячих очей дивитимемося ми. Дивитимусь я. І ти втікатимеш од них геть... І ніде ти від нас не втечеш». Порівняємо два епізоди: Почувши крик про допомогу, кинувся рятувати мисливця, на якого напав ведмідь, і втратив свідомість. Григорій безжалісний із катом свого народу. Здатність українців на самопожертву 19.10
Захоплююче стрімко розгортаються події роману, напружено розвивається конфлікт. Сюжет «Тигроловів» насичений незвичайними подіями, несподіваними крутими колізійними поворотами, динамічним їх розгортанням. Читач перебуває у постійній напрузі: втечі, переслідування, атмосфера таємничості, загадковості, сенсаційні випади чи повідомлення, сміливі припущення й розгадування поглинають увагу, стираючи грані між уявним та дійсним світами.
«Навзаводи із щастям» «Світ на колесах» «Осінь у тайзі»«Рейд у Хабаровськ» Композиціятвору«Дракон»«Memento mori»«Навзаводи із смертю» «Родина тигроловів» На «кішку» «В пралісах Сіхоте —Аліня»«П’ятнування» «Зима» 12 розділів. Події у романі відбуваються упродовж пів року (осінь, зима)
Основні елементи сюжету. Експозиція — опис потяга-дракона, що везе каторжників, засуджених на роки заслання, в Сибір. Зав’язка —втеча Григорія Многогрішного з поїзда-дракона. Розвиток дії — життя Многогрішного в родині Сірків. Кохання до Наталки. Полювання на тигрів. Кульмінація —зустріч і поєди-нок Григорія Многогрішного та майора Медвина. Розв’язка — Григорій разом з Наталкою покидають Сибір і переходять кордон Маньчжурії.
Список використаних джерел. Література: Слоньовська О. В., Марфин Н. В., Вівчарик Н. М. Українська література. Підручник для 11 кл.. закладів загальної середньої освіти (профільний рівень).-К.: Літера ЛТД - 2019.- 320 с.Інтернет – ресурси:https://dovidka.biz.ua/testi-tigrolovi/https://ukrtvory.in.ua/i-bagryanij-tigrolovi-analiz-xarakteristika-obraziv/https://gapon.te.ua/metodichna-skarbnitsya/konspekty-urokiv-ukrainskoi-literatury/https://www.youtube.com/watch?v=Bi. Xp. Ao. Ar9 FA