Ток-шоу «Бабині Яри Кривого Рогу – місця масового знищення євреїв»

Про матеріал

Виховний захід для учнів 10-11 класів у вигляді Ток-шоу на тему: «Бабині Яри Кривого Рогу – місця масового знищення євреїв».Мета заходу розкрити зміст і наслідки трагедії Бабиного Яру; познайомити учнів з Бабинами Ярами у Кривому Розі; розвивати вміння працювати з додатковою літературою та Інтернетом, виступати перед аудиторією, уміння аналізувати та узагальнювати; виховувати гордість за тих співвітчизників, які віддали своє життя заради інших, непримиренність до насильства; продовжити формування культури міжнаціональних відносин у суспільстві.

Перегляд файлу

Виховний захід для 10 – 11 класу ( присвячений пам’яті жертв Голокосту)

Ток- шоу «Бабині Яри» Кривого Рогу – місця масового знищення євреїв»

Миць Олена Федорівна

Криворізька Центрально-Міська гімназія

учитель української мови і літератури

м. Кривий Ріг

2018 рік

Виховний захід для 10 – 11 класу ( присвячений пам’яті жертв Голокосту)

(Cлайд 1)

Ток-шоу «Бабині Яри Кривого Рогу – місця масового знищення євреїв»

Мета: розкрити зміст і наслідки трагедії Бабиного Яру; познайомити учнів з Бабинами Ярами у Кривому Розі; розвивати вміння працювати з додатковою літературою та Інтернетом, виступати перед аудиторією, уміння аналізувати та узагальнювати; виховувати гордість за тих співвітчизників, які віддали своє життя заради інших, непримиренність до насильства; продовжити формування культури міжнаціональних відносин у суспільстві.

Презентація

(Cлайд 2)

Запікся на історії скрижалях,

Закарбувався болем у віках

Рік сорок перший: вересень безжальний

І в тисячах очей предсмертний жах.

Страшні останки - черепи і кості

В землі не тліють, - пам'ять стережуть.

Щоб людство більш не знало голокостів,

Про Бабин Яр не сміємо забуть.

Ірина Васильківська

ХІД ЗАХОДУ

Учитель (Читає епіграф)

Шановні друзі! Тема трагедії Бабиного Яру сьогодні дуже актуальна, оскільки вона тісно пов’язана з питаннями патріотизму, самопожертви в ім’я високої ідеї, єдності нації, її політичної свідомості.

Ми будемо говорити про страхіття війни і смерті, щоб усвідомити цінність людського життя.

В історії нашого народу багато трагічних сторінок. Однією з них є Друга світова війна, яка обернулася для України низкою жахливих подій, незліченними людськими втратами та матеріальними збитками. Уже на світанку 22 червня 1941 року німецька авіація бомбардувала Київ, Кривий Ріг, Одесу, а 11 липня німецькі війська підступили до Києва. Київська оборонна операція тривала 78 днів. Форсувавши Дніпро в районі Кременчука, німецьким військам вдалося оточити Київ, а 19 вересня місто було захоплене ворогом. Давайте пригадаємо, як розпочалася Друга світова війна.

(Відео https://www.youtube.com/watch?v=ub844lKHvaM )

Під час німецько-фашистської окупації Києва у 1941 – 1943 роках Бабин Яр став місцем масових розстрілів окупантами мирного населення і радянських військовополонених, євреїв та циган, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації українських націоналістів, заручників, «саботажників», порушників комендантської години та інших радянських людей, що не схилили голови перед ворогом. (Слайд 3)

22 червня 1941 року відкинуло в минуле всі проблеми і тривоги мирного часу. 22 – 23 червня у Кривому Розі на підприємствах, будівництвах, в закладах відбулися сотні мітингів, в яких брали участь 52 тисячі чоловік – майже все трудове населення довоєнного Кривбасу. Такі ж багатолюдні мітинги відбулися і на всіх змінах шахтоуправління «Інгулець», де більш ніж 3000 робітників виразили готовність вступити до лав Червоної Армії. Гірники з шахтоуправління ім. Орджонікідзе пообіцяли збільшити видобуток руди, а дружини рудокопів з шахтоуправління «Першого травня» заявили про готовність замінити на робочих місцях своїх чоловіків, коли вони підуть на фронт.

(Слайд 4) Директор благодійного фонду при єврейській громаді Тетяна Куц говорить: «Молодь має знати про те, що у багатьох містах і селах України був свій Бабин Яр». Нещодавно відзначалася скорботна дата трагічних подій у Бабиному Яру в Києві. У роки Другої світової війни, за два дні в цьому урочищі нацисти знищили більше 30 тисяч євреїв. А за всі роки окупації на Криворіжжі близько 15 тисяч. Саме на такій цифрі сходяться зараз дослідники. – Бабин Яр – це символ масових вбивств євреїв, які проводили нацисти по всій Україні.» Але в багатьох інших українських містах і селах був свій Бабин Яр.

Давайте всі разом відправимося у віртуальну екскурсію по «Бабиним Ярам» Кривого Рогу. А поведуть нас цими містами наші екскурсоводи.

I група. Екскурсоводи

. У нашому місті це криворізька шахта №5, яка знаходиться за Трампарком у напрямку Південного ГЗК. Скільки тут було знищено євреїв! Навіть сьогодні точну кількість не встановлено. Тільки за дослідженими документами виходить, що до 5 тисяч. Такі місця масових поховань виявлено в Апостолово, селі Златоустівка та інших, де створювалися гетто.

Чи знаєте ви, що євреї будували дорогу Кривий Ріг – Дніпропетровськ? Так ось, після виконання цих робіт їх масово розстрілювали, знищували іншими методами. Ось такий наш криворізький Бабин Яр. Ще один цікавий факт. У Кривому Розі до війни проживало близько 40% євреїв – за переписом 1939 року. В історичній частині міста був навіть цілий єврейський квартал. Ті, хто на той час були старші за віком, залишили спогади, що в Першу світову війну німці до євреїв ставилися лояльно. Масові розстріли проводилися з 1941-го до 1944-го року, доки не була звільнена Україна, і Кривий Ріг зокрема.

Найбільші розстріли були проведені у жовтні 1941 року. Тоді величезну кількість євреїв розстрілювали і кидали у шурфи шахт. Нацистами було зігнано всіх євреїв, які проживали на колишній вулиці Леніна. І всі вони під конвоєм йшли в напрямку трампарку цілими сім'ями з речами на возах. У тому числі багато літніх людей та дітей. Вони не знали, куди йдуть. Фашисти діяли за однаковою схемою: зібрали євреїв, пообіцяли їм, що їх будуть перевозити в якесь інше місце. А далі всіх швидко знищували, щоб звістка про трагедію не дуже поширювалася. Люди тільки тоді починали розуміти, що з ними має статися жахливе, коли вже були на місці масового розстрілу. Нацисти людей сортували: старих і дітей збирали окремо. Одних розстрілювали, інших скидали в шурф, третіх – під каміння закочували. І все дуже швидко-швидко.

Шурф шахти № 5 сьогодні нерабочий и напівзруйнований. Зразу після визволення Кривого Рогу від нацистської окупації територію навколо нього разгорнули бульдозерами, щоб стерти із пам’яті мешканців сам факт винищення євреїв. Правда, поряд з шурфом був встановлений невеликий знак, вкритий чорною мармуровою плиткою. Місцяни, які займалися відбудовою знищеного війною господарства, жили своїми турботами і не цікавились долею загиблих. З часом плитку зняли мешканці будинків, які знаходились недалеко від шахти. Та й сам пам’ятник кудись зник.

У серпні 2012 року до шурфу шахты № 5 була здійснена робоча експедиція, метою якої було вивчення території, яка знаходилася поряд. Інформація про поїздку знаходиться на сайтах Центру «Ткума» и музею «Музей Михайла Мармера».

Зараз на місці загибелі людей встановлено знак. (Слайд 5)

2 група Кореспондентів.

13 серпня немецькі війська окупували Інгулець. У цей же час німці наздогнали й повернули еєвреїв, які рухалися на Схід. Перехід від Радянської влади до окупаційної перейшов спокійно й швидко.

Окупація села тривала 940 довгих днів і ночей.

Особливоо трагічним й важким було становище євреїв окупованого Інгульця. Вони підпадали під людожерську директиву Гітлера про винищення євреїв. На будинках, де жили євреї, намалювали шестиконечні зірки. Люди були доведені до відчаю.

Давайте послухаємо, що розповідають очевидці

(Відео Інгулець http://yahadmap.org/#village/ingulets-dnipropetrovsk-ukraine.94)

Навесні 1942 року терор по відношенню до евреїв посилився. 20 травня 1942 року 300 молодих євреїв фашисти розмістили в концтаборі в селі Новоселівка й продовжили використовувать на будівництві шосе Кривий Ріг-Дніпропетровськ.

День 11 червня 1942 став останнім днем існування єврейскої колонії Ингулець. Це був день загибелі всіх євреїв. Протягом декількох тижнів до цього біля 20 приведених сюди полонених розкопали яр, готуючи могилу. Тут були розстріляні євреї Інгульця та інших сел району. Жінки, діти, люди похилого віку, чоловіки! Всі!

(Слайди 6 - 7) Зафіксовано, що на території Інгулецкої сільскої ради було розстріляно 1476 євреїв. Дякуючи помочі українського населения врятувались 5 євреїв Інгульця.

20 червня 2013 року у нашому місті, в контексті з траурною датою Дня скорботи й вшанування пам’яті жертв війни в Україні, відбулось відкриття пам’ятника «Криворізька трагедія», присвячена пам’яті жертв Холокосту. Також на церемонії виступив кандидат технічних наук А.А. Немченко, очевидець розстрілу євреїв біля шурфу Шахти № 5 у жовтні 1941 року.

Необхідно підкреслити, що ініціатива й фінансування створення пам’ятника «Криворізька трагедія» належить Михайлу Мармеру. За його словами, спеціального проекту не передбачалось. В основу сюжетної композиції пам’ятника був заложений малюнок, виконаний олівцем заслуженного криворіжця, архітектора міста Юрія Сича, який зберігся в архіві. (Слайд 8)

Учитель. Шановні учні, давайте послухаємо, що з цього приводу говорять науковці, а саме професор історії, завідуючий кафедрою історії та українознавства КНУ Віталій Стецкевич (відео https://www.youtube.com/watch?v=9u6jM_gt9UE)

https://www.youtube.com/watch?v=zdprb5hvpfY

https://l.facebook.com/l.php?u=http%3A%2F%2Fyahadmap.org%2F%23village%2Fingulets-dnipropetrovsk-

Отже, сьогодні у нас в гостях Шляхтич Роман Петрович– кандидат історичних наук, доцент кафедри історії України та правознавства КДПУ. Поговоримо саме з ним.

– Романе Петровичу, що показали ваші історичні розвідки: дійсно ОУН і УПА пов’язані з масовими репресіями євреїв на Криворіжжі?

– Після завершення Другої світової війни радянська влада почала боротьбу з представниками ОУН на території Західної України. Провідним завданням органів НКВС у цей час була не тільки фізична ліквідація українських націоналістів, а ще й дискредитація їх в очах місцевих мешканців та світової громадськості. Саме тому в Західній Україні у повоєнний час активно починають діяти так звані спецгрупи, які під виглядом боївок УПА чинили різноманітні злочини проти місцевого населення. Крім того, радянська влада, використовуючи весь свій потужний пропагандистський апарат, починає кампанію зі звинувачення ОУН(Б) у пособництві німцям. Одним з пунктів цієї кампанії було звинувачення ОУН(Б) у причетності до Голокосту. Безглуздо заперечувати, що деякі члени ОУН(Б) дійсно були причетні до цього злочину. Проте це окремі люди, які самостійно зробили свій вибір. А висувати звинувачення про причетність усієї ОУН(Б) до Голокосту - це велика помилка та ще більша неправда. Справа в тому, що українці єврейського походження брали участь у підпіллі ОУН(Б) та формуваннях УПА. В архіві відомого історика професора Сорбони Володимира Косика зберігається чимало документів, які свідчать, що УПА організовувала втечі лікарів-євреїв із нацистських гетто. І потім вони допомагали українським воякам під час боїв. А один із керівників ОУН(Б) Микола Лебідь так характеризував євреїв, які воювали в УПА: «Євреї хоробро воювали в лавах УПА. Всі вони справно виконували свій обов’язок, допомагали не тільки бійцям, а й цивільному населенню. Багато з них загинули смертю хоробрих за ідеали, за які боровся український народ».

Після окупації території України нацисти розпочали свою жахливу політику Голокосту. У криворізькому Бабиному Яру – Шахті №5 – розстрілювали і українських націоналістів. Сьогодні відомі їхні імена. Сергій Шерстюк – перший голова міської управи Кривого Рогу; Михайло Пронченко – перший редактор міської газети "Дзвін", Ганна Максимець – активна діячка криворізької "Просвіти".

– Чи є «Праведники народів світу» серед українських націоналістів-земляків?

– Окремі члени ОУН(Б), наражаючи на небезпеку себе та членів своїх родин, рятували євреїв від нацистських репресій. Таких людей сьогодні називають «Праведники народів світу». Є серед них і наші земляки-націоналісти. Приміром, у меморіальному комплексі «Яд Вашем», що знаходиться в Єрусалимі, є алея праведників і серед багатьох дерев там знаходиться дерево на честь Федора Вовка - керівника ОУН Нікопольщини. У 1998 році він разом з М. Мізіною, Є. Шкандель визнані Єрусалимською Повноважною комісією «Праведниками народів світу» за порятунок єврейської родини Бакст. Ще однією відомою «Праведницею народів світу» є Олена Вітер (Йосефа).

Вона була ігуменею монастиря сестер Студиток у селі Якторів Золочівського району Львівської області. У своєму монастирі вона ховала єврейських дітей, за що в 1976 році була визнана «Праведницею народів світу». Одночасно допомагала воякам УПА. І за це була засуджена радянською владою.

Загалом, за порятунок євреїв під час Другої світової війни більше 2500 українців удостоєні звання «Праведник народів світу».

– Коли на Криворіжжі дали про себе знати перші українські націоналісти?

– Вже в серпні 1941 року. Саме їх стараннями наприкінці серпня в місті було скликано зібрання інтелігенції, на якому обрана міська управа. Її очолив вже згаданий С. Шерстюк. Взагалі, за моїми підрахунками, близько 15 осіб із першого складу міської управи були членами або симпатиками ОУН. Їх діяльність мала свої результати. Про український характер місцевої влади свідчили, у першу чергу, зовнішні атрибути. Так, із серпня 1941 року над 335 міською управою було вивішено синьо-жовтий український прапор, а в місті вільно висіли плакати «Слава Степану Бандері», «Слава Самостійній Україні».

Як свідчила місцева вчителька Є. Коваленко, протягом осені 1941 року в книжкових кіосках міста можна було вільно придбати проукраїнську літературу, а з «Декалогом українських націоналістів» вона вперше познайомилась у бібліотеці «Просвіти». За сприяння українських націоналістів, у вересні 1941 року в місті розпочинаються заходи своєрідної декомунізації, які втілились у перейменуванні криворізьких вулиць та запровадженні нових свят. Так, згідно постанови від 15 вересня 1941 року в місті повинні були з’явитися вулиці С. Петлюри, Є. Коновальця, І. Гонти, М. Залізняка, П. Могили та інших визначних діячів української історії.

Ще одним заходом міської управи було створення місцевої газети «Дзвін». Вона була започаткована за ініціативи керівника відділу пропаганди міської управи члена ОУН(Б) Д. Горбачіва у серпні 1941 року. Першим її редактором стає відомий криворізький поет М. Пронченко. Відразу газета стала випускати матеріали проукраїнського характеру. На її шпальтах з’являлись статті, присвячені діяльності українського козацтва, українські вірші та проза. Проте, в листопаді 1941 року відносини між Д. Горбачівим та М. Пронченком загострились, що привело до заміни останнього на Б. Євтухова. Але заміна редактора не змінила проукраїнського характеру місцевої газети. І лише після початку німецьких репресій, коли націоналісти змушені були перейти в підпілля і втратили можливості легального впливу на місцеві органи влади, газета стала типовою окупаційною пресою. На початку 40-х криворізька «Просвіта» продовжувала боротись за Українську державу.

- Романе Петровичу, дійсно були моменти, коли люди рятували єврейські сім’ї, ризикуючи своїм життям?

- Так. Розкажу вам історію рятування сім’ї Вороніних

Микола Воронін та його дружина Євдокія жили в місті Кривий Ріг Днепропетровської області, разом зі своїми доньками – близнятами Оленою и Ольгою. На одній вулиці з ними жила родина Шленських, в котрій було троє детей.
            Коли в 1941-ому році розпочалась війна між Радянським Союзом ї Німеччиною, Ісаак Шленський пішов добровольцем на фронт, де й загинув. Коли становище євреїв стало швидко погіршуваться, Вороніни запропонували допомогу Кларі Шленській та ії дітям.
        З тих пір діти Шленські, іноді разом, а іноді окремо, ночували у Вороніних. Однієї січневої ночі в 1942-ому році, коли 11-літня Оля Шленська ночувала у Вороніних, в окрузі почалась облава на євреїв, у результатї якої Клару Шленську та їі дітей: Цилю й Семена піймали і пізніше стратили.
          Ольга залишилась у Вороніних, і їх 17-літня донька допомогали піклуватися про дівчинку. Влітку 1942-го року обшуки стали все більш частішими й ретельнішими, а Микола Воронін вирішив перемістити Ольгу в більш небезпечне місце. Він відвіз ії в село Хортиця, де влаштував працювати нянею в сем’ї місцевого старости. Ніхто в селі не здогадувався про справжнє походження Ольги. Вона пробула в Хортиці до самого визволення, а потім повернулась до Кривого Рогу.

Учитель. Так, на мою думку, такими людьми можна пишатися. Не кожен зможе вчинити так. Це також подвиг. Тому таких людей і назвивають "Праведниками народів світу". (Слайд 9) Це почесне звання отримують ті, хто під час Другої світової війни ризикував своїм життям, щоб врятувати єврейські родини.

Заключне слово вчителя

Звучить 13 симфонія Д. Шостаковича «Бабин Яр»

Література

1.Воспоминания «детей войны» о войне и Холокосте. Упорядник Л. В. Пелюх. – Дніпропетровськ: Інститут «Ткума», 2016.

2."Голокост і сучасність 1(14) 2016. Роман Шляхтич. «Участь місцевої допоміжної поліції у Голокості на Криворіжжі (1941–1942 рр.) С. 75-88

3.Єврейський опір в Україні в період Голокосту: Збірник наукових статей / За ред. М. І. Тяглого (укр. м.). – Дніпропетровськ, 2004.

4.Крамаренко Т. Г. Педагогічні замальовки : нариси / Тетяна Григорівна Крамаренко [Електронний ресурс]. — Кривий Ріг : Вид. Р. А. Козлов, 2018. — 592 с. — Режим доступу: http://elibrary.kdpu.edu.ua/jspui/handle/0564/2007.

5.Пам'ятники Новолатівської сільської ради.

6."Праведники Бабиного Яру" автор: Ілля Левітас 2008 р.

7.Проблеми історії Голокосту: Науковий журнал (укр. м., русск. яз.). – Випуски № 1–8. – Дніпропетровськ, 2004–2016 рр. Журнали №№ 1–8 є на сайті Інституту «Ткума» www.tkuma.dp.ua.