Ток шоу «Я так думаю»
Тема: «Життя – це шанс»
Мета: розкрити учням важливість правильного життєвого вибору для подальшого майбутнього, на прикладі літературних персонажів показати різні шляхи подолання проблеми вибору; дати можливість учням впевнитися, що успіх залежить від власних зусиль, від того, наскільки ми будемо людяними, гуманними, толерантними у стосунках, виховувати повагу до людей, доброзичливість. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального, бажання берегти людську гідність.
Ток шоу «Я так думаю»
Тема: «Життя – це шанс»
Мета: розкрити учням важливість правильного життєвого вибору для подальшого майбутнього, на прикладі літературних персонажів показати різні шляхи подолання проблеми вибору; дати можливість учням впевнитися, що успіх залежить від власних зусиль, від того, наскільки ми будемо людяними, гуманними, толерантними у стосунках, виховувати повагу до людей, доброзичливість. Навчати оволодівати мистецтвом спілкування та навичками взаємодопомоги, пробуджувати у дітей щирий інтерес до всього корисного, морального, бажання берегти людську гідність.
Обладнання: цитати, мультимедійні слайди
Хід заходу
Вчитель: Доброго дня, шановні учасники ток-шоу «Я так думаю». Черговий раз ми зібрались з вами, щоб обговорити питання, які хвилюють нас сьогодні. І відповіді на ці вічні питання ми сьогодні плануємо отримати і від вас, шановні учні, і від наших старших, більш досвідчених учасників. Щиро сподіваюся, що для молодого покоління сьогоднішня зустріч буде корисною тим, що дасть певний орієнтир у ваше подальше майбуття, а вчителі зможуть зіставити свої знання і поділитися своїми життєвими переконаннями, а може, і дещо змінити їх.
Наша зустріч присвячена сьогодні питанню життєвого вибору, яким потрібно бути, щоб залишити слід після себе, і чи так важливо взагалі щось залишати. А підемо ми з вами трьома шляхами.
І у цьому нам сьогодні допоможуть літературні персонажі, які коротко розкажуть свою життєву правду, а ми проаналізуємо і зробимо якісь висновки для себе.
Отже, перший шлях. Назву йому ви дасте після того, як познайомитесь з нашим героєм і влучно підберете слово, яке б дало характеристику того шляху, яким пішов Антон Гофміллер, герой роману «Нетерпіння серця» Стефана Цвейга. Ми запрошуємо його до нашої студії.
(вчитель вітається з героєм і пропонує йому розповісти свою історію)
Вчитель:
Висновок: то якими словами можна охарактеризувати вчинок Антона, який все ж таки винен у її смерті?
(Глухий, бо не хотів чути в словах Едіт правди про справжні почуття)
Вчитель: Прийшов час зустрічати наступну гостю. Це – прекрасна незнайомка. Її літературним батьком був також Стефан Цвейг, і прийшла вона до нас із новели «Лист незнайомки»
(розповідь Незнайомки про свою долю»
Вчитель:
Як ви вважаєте, як потрібно було змінити життя нашої героїні, щоб фінал був зовсім іншим?
Висновок: то якими словами можна охарактеризувати життя Незнайомки?
(Німа, бо боялась признатися, що кохає по-справжньому.)
Вчитель: І, нарешті, третій шлях - ще одна гостя, розповідь якої ми не можемо ігнорувати. Це Нора із п’єси Генріха Ібсена «Ляльковий дім». Послухаємо і її.
(розповідь героїні про свою долю)
Вчитель:
Висновок: то якими словами можна охарактеризувати вчинок Нори, яким шляхом пішла вона?
(Спочатку не бачила, що є лялькою, а потім вирішила все змінити)
Вчитель: У японській культурі є чудова статуя трьох мавпочок. Одна – закриває рот, інша – очі, а третя – вуха. Це означає «якщо я не бачу зла, не чую про зло і не говорю про нього, то я від нього захистився» .
У нас в гостях троє літературних персонажі. Кого із них і до якої мавпочки ви б співвіднесли? (Антон Гофміллер – «нічого не чую», Незнайомка – «Нічого не говорю», Нора – «нічого не бачу»)
Нора: дозвольте мені, на правах людини, яка зрозуміла свою помилку і встигла її виправити, дати певну пораду.
Своє життя ми ліпимо самі,
Як ліплять гнізда ластівки весною,
То пір’ячко, то грудочку землі,
То солод слів, замішаних з журбою.
Старі часи в’ють ниточку віків
І міцно в’яжуть вузлики на пам’ять.
Чи ж раз вогонь над стріхою горів?
Чи ж раз ще грози гнізда оті спалять?
... А новий день постукає у світ,
Комусь підкине зірку до калюжі,
І будуть води битися крізь лід,
І будуть трави пахнути у лузі...
Й шукать нам соломинку день при дні,
Щоб втримала у світі, що вирує.
Своє життя ми ліпимо самі,
А нами хтось уміло так керує.
Вчитель:
Бережіть себе, у різних життєвих ситуаціях залишайтеся на висоті. Ніколи не втрачайте віри. Життя смугасте, і в ньому чергуються успіхи й невдачі, злети і падіння. Памятайте, що чорна смуга може стати і взлітною. У царя Соломона була така каблучка, на якій було вирізьблено «Усе минає». Пам'ятайте це. І радість не вічна, і сум не вічний. Пам'ятайте добро. Можна забути того, з ким разом сміялися, але ніколи не забувайте того, з ким розділили біду. Будьте вищі від усяких пліток, заздрощів, образ. Умійте прощати.
Синій птах. О, я чув, чув, як ви про мене цілий день розмовляли. І ось я вирішив з’явитися перед вами. Я не часто це роблю, але думаю, що ви цього заслужили. Гадаю, ви впізнали мене. Так, я ваш синій птах – птах надії і щастя. Ще не було жодної людини, до якої б я не прилітав. Ви ж мене вже бачили. Скажіть, у вигляді кого я з’являвся перед вами? (відповіді)
Та це ще не все. Ви ще не раз відчуєте дотик мого крила, не раз побачите мене в посмішках своїх батьків, рідних, дітей, ще почуєте мій голос у крику новонароджених немовлят, доторкнетесь своїми вустами до тепла і ласки моїх дарів. Головне – це навчитися мене впізнати, цінувати й берегти. А ще - поділитися мною з тими, кому мене не вистачає, або ж навчити їх мене бачити в найменшій дрібниці.
І сьогодні в цьому вам допоможуть ваші старші друзі – вчителі-експерти, які, я впевнений, вже дещо з цього вміють. Ось вам моя пір’їнка. Передаючи її один одному, передайте також свої бажання щастя, назвавши їх трьома словами, а наші експерти підіб’ють підсумки.
(Передача пір’їнки)
Синій птах.
І на останок запам’ятайте мої слова як заповіт і завжди слідуйте йому. Тоді ми будемо бачитись частіше.
Зумій завжди собою володіти
Серед прокльонів недругів своїх,
Вір сам собі і не зійди з орбіти,
А маловірам - відпусти їх гріх;
Терпіння май, чекати вмій невтомно,
Брехливі оминувши манівці;
Вмій вибачить й не здатися при цьому
Щедрішим і мудрішим, аніж всі.
Будь мрійником – не мрій рабом одначе,
Вмій думать не обожнивши думки;
Приймай так само успіх як невдачу,
Бо голос їх облудливий таки;
Промовч тоді, як власне твоє слово
На втіху дурням нівечить шахрай,
Як все життя зруйноване і знову
Ти мусиш відтворить його – і край!
З надією поставивши на карту
Усе, що встиг надбати у труді,
Програвши все, коли журитись варто, -
Зумій не шкодувати і тоді;
Умій примусить нерви, серце, тіло
Тобі служить, хоча, здається, ти –
Спустошений, у грудях все згоріло,
І тільки воля силує – “Іди!”
Простим зостанься в бесіді з царями,
Зостанься чесним й відданим юрбі,
Будь з друзями простий і з ворогами,
Щоб всі належне віддали тобі.
Наповни змістом щонайменші миті,
Не піддавайся примхам суєти
І станеш ти господарем над світом,
Тоді людина справжня будеш ти!
(Звучить пісня «Вибір є». На фоні слайди)
Заключне слово вчителя.
Візьміть промінчик світла і спрямуйте його туди, де панує пітьма. Візьміть посмішку і подаруй її тому, кому вона так необхідна… Візьміть сльозу і покладіть її на щоку того, кому невідомі сльози співчуття. Візьміть доброту і представте її тому, хто сам так і не навчився віддавати… Візьміть віру і поділіться з кожним, у кого її нема. Візьміть надію і підтримайте нею того, хто почав її втрачати… Візьміть ЛЮБОВ і несіть її всьому світу. І тоді ви точно залишите слід після себе. І це, напевно, називається щастям! Дякую за зустріч.
Середня загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів с. Іванівці
ТОК-ШОУ «Я ТАК ДУМАЮ…»
Вчитель світової літератури:
Алієва Т.І.