Трагедія на Чорнобильській АЕС

Трагедія на. Чорнобильській АЕС26.06.1986

1 частина: Вступ. Побудувати станцію вирішили ще в середині 1960-х років. Спочатку довго вибирали відповідне місце, а потім кілька разів переносили терміни запуску — роботи просувалися повільно, а потрібні матеріали не постачали вчасно. Паралельно за три кілометри від станції будували нове місто для її працівників — Припʼять. До моменту аварії на четвертому енергоблоці ЧАЕС, 26 квітня 1986 року, це було місто з розвиненою інфраструктурою і майже 50 тисячами жителів. Забудова міста Припʼять Чорнобильського району Київської області, 1977 рік. Атомний реактор Чорнобильської АЕС, жовтень 1977 року.

Монтаж конструкцій каналу Чорнобильської АЕС, 12 квітня 1975 року. Будівництво житлових будинків у містечку енергобудівників Чорнобильської АЕС, лютий 1971 року. Станом на початок 1986 року Припʼять була містом з розвиненою інфраструктурою: 160 будинків, 13 414 квартир, 15 дитячих садків, 5 шкіл, одне ПТУ, 25 магазинів, 27 їдалень, кафе і ресторанів, палац культури, кінотеатр на 1 220 місць, 10 спортивних залів, 3 басейни для плавання, 10 стрілецьких тирів, 2 стадіони. У місті жили 47,5 тисячі людей. Середній вік жителів — 26 років.

26 вересня 1977 рокуприблизно о 20 годині 20 хвилин в мережу включили турбогенератор № 2 першого блоку — так запрацювала перша в Україні атомна електростанція. «Підготовка до пуску блоку була дуже напруженою. «Персоналу не вистачало, і мене перевели у зміну. Таким чином 26 вересня 1977 року мені пощастило бути на робочому місці. Я зробив невеликий відступ від регламенту і записав в оперативному журналі «Ура! Синхронізовано другий турбогенератор. Машина в мережі!» — згадував начальник зміни хімцеху Микола Анненков, якому на той момент було 26 років

 Наприкінці 1978 року на Чорнобильській АЕС запустили другий енергоблок. У 1981 році запустили третій енергоблок

..а в 1983-му — четвертий. Станом на 1986 рік на Чорнобильській АЕС працювало девʼять тисяч людей. Паралельно будували ще два енергоблоки. Пуск пʼятого енергоблока планувався на кінець 1986 року, а шостого — на кінець 1988 року. Будівництво Блоку №6 Будівництво Блоку №5

Ніч 26 квітня

26 квітня   1986   О 1 годині 23 хвилини 43 секунди почалося стрімке зростання потужності, після чого пролунали 2 вибухи. Реактор було зруйновано, а з його розвалу в атмосферу поступали величезні об'єми радіоактивних речовин. На енергоблоці № 4 почалася пожежа. О 1 годині 23 хвилини 04 секунди почалися випробування і чотири головні циркуляційні насоси почали працювати від залишкового обертання турбогенератора, у зв'язку з чим витрата води почала зменшуватися, а вміст пару рости.

Ліквідація наслідків аварії почалася одразу у ніч аварії. Впродовж декількох годин після руйнування 4-го енергоблока пожежним і персоналу ЧАЕС вдалося ліквідувати численні вогнища займань, що запобігло загрозі поширення пожежі на інші енергоблоки. Відразу після аварії були зупинені спочатку 3-й енергоблок, що знаходиться у одній будівлі з 4-м, а потім 1-й і 2-й енергоблоки.

27 квітня було повністю евакуйовано місто Прип'ять, що розташовано у 3 км від ЧАЕС. Тоді евакуація вважалася тимчасовою, , лише на кілька днів. Усі брали із собою мінімальний комплект одягу, документи, бутерброди. Люди сприймали це як додаткові вихідніпочалася засипка захисних матеріалів з гелікоптерів у розвал 4-го енергоблоку. Скинуті за неповні 2 тижні матеріали накрили центральний зал шаром завтовшки від 1 до 15 метрів, тим самим ізолювавши реактор від довкілля.

. На станції почалася робота, в якій прийняли участь багато ліквідаторів страшної катастрофи. В спеціальних костюмах, взутті, фартухах, на даху збирали уламки радіаційно-хімічного брухту І скидали вниз. Роботи велися в основному вручну. Повітря було токсичним, іонізуюче проміння проникало через костюми. Але ліквідатори не зупинялися, робили все від них залежне. Ці люди стали ГЕРОЯМИ.

. Люди, які жили в сусідніх містах, нічого не знали, їх не забезпечили достатньою кількістю йоду, щоб захиститися від радіаційних опромінень. Їм не розповідали, як поводитися. Перші повідомлення про те, що в Чорнобилі сталася аварія, в радянських ЗМІ з’явилися лише 28 квітня, коли з моменту аварії минуло 36 годин. Про небезпеку за кордоном повідомили раніше, ніж у зоні лиха. . Святкова маніфестація на Хрещатику 1 травня 1986 року . Проведення параду було бажанням приховати від людей факт аварії і продовжувати життя "ніби нічого не сталося"

Вплив катастрофи відчули на собі також Білорусь, Швеція, Норвегія, Польща, Австрія, Швейцарія, Німеччина, Фінляндія, Велика Британія. За екологічними наслідками аварія переросла у планетарну катастрофу: радіоактивним цезієм було забруднено 3/4 території Європи.

Щоб зупинити подальше поширення радіації, влітку 1986 року почалося зведення захисної конструкції над зруйнованим 4-м енергоблоком. Перший саркофаг, офіційно — «Укриття», був побудований у рекордно короткі строки — за півроку. У його спорудженні брали участь десятки тисяч ліквідаторів, часто без належного захисту. Саркофаг мав захищати довкілля від радіоактивного пилу, проте з часом почав руйнуватись і вимагав заміни. У процесі будівництва «саркофагу» було укладено понад 400 тисяч м³ бетону та змонтовано 7 000 тонн металоконструкцій.

Подвиг трьох водолазів ЧАЕСОлексій Ананенко, Валерій Беспалов і Борис Баранов здійснили один із найризикованіших подвигів під час ліквідації аварії. Вони добровільно спустилися у затоплене приміщення під реактором, щоб відкрити шлюзи і злити воду. Це дозволило уникнути термічного вибуху, який міг би призвести до ще масштабнішої катастрофи. Їхній героїчний вчинок врятував мільйони життів, ставши символом справжньої відваги та самопожертви.

У звязку з руйнуванням саркофагу, у 2016 році завершено будівництво Нового безпечного конфайнменту (НБК) — найбільшої рухомої аркової споруди у світі. Його довжина — 165 м, висота — 110 м, а розмах арки — 260 м. НБК накрив старий саркофаг і забезпечив герметичну ізоляцію руїн реактора.

24.02 2022 — April 3, 2022 24 лютого 2022 року відбулося повномасштабне вторгнення російської федерації на територію України. Чорнобильська АЕС опиняється під окупацією у першу ж добу. На момент захоплення на майданчику знаходилося понад 300 чоловіків та жінок, які фактично опинилися у заручниках. Як наслідок окупації солдати росії викрали та знищили обладнання на мільйони гривень. Персонал, який перебував у заручниках, отримав значну шкоду психологічному та фізичному здоров'ю. Також було зірвано усі виробничі графіки, що матиме довготривалі наслідки на усі процеси на ЧАЕС. Крім того, військовополоненими опинилася 169 солдатів Національної Гвардії України, а також збройного штурму зазнало місто-супутник ЧАЕС Славутич, в результаті чого четверо місцевих жителів загинуло, а ще чотирьох було взято у полон. Офіційною датою деокупації ЧАЕС вважається 3 квітня 2022, коли командування Десантно-штурмових військ Збройних Сил України заявило про взяття під контроль ділянки державного кордону України з республікою білорусь.

За відсутності людей Чорнобильска зона стала домівкою для величезної кількості диких тварин. Сьогодні в лісах чи на вулицях закинутих поселень можна побачити лосів, диких коней Пржевальского, оленів, колусь, вовків, лисиць, єнотів, кабанів. Тут живуть рисі, зубри, ведмеді, чорні лелеки та білі орли, барсуки, лебеді, сови та багато інших.

Ліквідатори Чорнобильської катастрофи – приклад самопожертви та самовідданості. Тож 14 грудня ми низько схиляємо голови перед тими, хто віддав життя, зупиняючи ядерну загрозу, хто відвів біду від прийдешніх поколінь.

ДЯКУЮ ЗА ПЕРЕГЛЯД