Трагедія в Бабиному ярі. Інформаційна патріотична виховна година. "Все мовчки тут кричить..." Конспект.

28.09.23.

«Все мовчки тут кричить»

 Інформаційна патріотична виховна  година

Пройшли роки, давно вже сплили ріки,

То вереск кров’ю в тім яру цвіте.

Бо біль землі, і біль душі навіки,

Про злочин пам’ять у віки несе.

Мета: розкрити зміст, суть  і наслідки трагедії Бабиного Яру,  як однієї із жахливих сторінок порушення права людини на життя; викрити жахливу політику нацистського фашизму; розвивати вміння виступати перед аудиторією; продовжити формування культури міжнаціональних відносин у суспільстві; формувати в учнів усвідомлення того, що права людини, мир, життя і злагода людей – найвищі цінності в нашій країні.

   Обладнання: презентація,  фотографії, книжкова виставка, музичний супровід.

Асистенти: учні 11 класу в ролі ведучих.

Хід заходу

Вступне слово вчителя.

Добридень діти!  Наша інформаційна година сьогодні буде присвячена трагічній пам’яті подіям Бабиного яру. Кожного року 29 вересня за рішенням Верховної Ради України відзначається День пам’яті. У цей день 1941 року нацисти почали розстрілювати і катувати в Києві десятки тисяч громадян: мешканців міста, полонених, українців, росіян, ромів, громадян інших національностей,  більшість з яких були євреями. Годину нашого спілкування я хочу почати з вірша – реквієма  Дмитра Павличко. «Бабин Яр».

1 читець.

Похилений вітром осіннім,

Над Бабиним Яром стою.

Отця сивобрового бачу,

І брата, і матір свою.

Не тут вони тяжко вмирали,

Не тут вони зморені сплять.

Та їхні молитви й благання

В деревах десь тут шелестять.

Тут Київ та рід мій козацький,

Тут наша свобода в крові.

Над братнім усопшим народом

Ми молимось, мертві й живі.

Я бачу – то мамині сльози

Блискочуть на хвилях Дніпра,

Я знаю – моя Україна

Воскресне на поклик добра!

Слово вчителя.  

Шановні друзі! Тема великої трагедії Бабиного Яру сьогодні стосується кожного патріота нашої країни, оскільки вона тісно пов’язана з жахливими  фактами порушення прав людини, знищення цілих груп за ознаками расової чи національної належності, релігійних переконань. Прикладом порушення права людини на життя стало винищення фашистами десятків тисяч людей в Бабиному яру під Києвом в 1941 році.

Тут відбулося незабутнє за масштабами заздалегідь сплановане і прораховане до деталей вбивство мирних жителів. Тут були віддані болісної смерті військовополонені, комуністи з сім'ями, гравці київського «Динамо», партизани, підпільники, моряки Дніпровської флотилії, що православні священики, які відмовилися проголошувати у церквах молитви про здоров'я фюрера і рятували від розстрілу євреїв. (слайд 2)

1 Ведучий.

Історія виникнення Бабиного Яру.

Бабин Яр – історична місцевість, що являє мережу глибоких ярів завдовжки 2,5 км, які простягалися в напрямку Куренівки – до Кирилівської церкви, оточені з одного боку пустирем і урочищем, з другого – Лук’янівським цвинтарем. (слайд 3) Перша згадка — у 1401 р., коли володарка цієї землі жінка-шинкарка (баба) продала її Домініканському монастирю. У XV—XVII ст. згадується також як урочище Бісова баба чи Шалена баба.

До нас дійшла ще й друга легенда в якій розповідається про те, що колись давно в цій місцевості жив воєвода на прізвисько Бабій, тому його прізвиськом назвали яр. (слайд 4).

2 Ведучий.

З початку війни в Києві широко велись роботи по створенню оборонних споруд. В ході цих робіт протитанковими ровами були перекриті основні магістралі міста. Ширина  ярів доходила до 300, глибина до 50 метрів, довжина ярів досягала 3,5 кілометра. При цьому, щоб не паралізувати рух, рови проривались по обох боках вулиць, а проїзна частина залишалась недоторканою. Один з таких ровів був виритий перпендикулярно вул. Мельникова трохи далі її перетину з вул. Пугачова. Ще один рів був проритий в районі Бабиного Яру. Він постійно зустрічається в джерелах як місце масових розстрілів і поховань. Цей рів був довжиною в 100 метрів, 10 метрів шириною і глибиною 4-5 метрів. Саме це місце нацисти вирішили використати для своїх злочинів. (слайд 5)

3 Ведучий.

Перший період розстрілів продовжувався з вересня до кінця жовтня (або навіть до середини листопада) 1941 р. Розстріли в цей час в основному проводились мобільними підрозділами СС (айнзацгрупи і поліцейські частини) при співпраці з польовою жандармерією (свідки не одноразово описують характерну форму з великою металевою бляхою на грудях) і частин вермахту (є документи, які вказують на те, що в розстрілах 29-30 вересня брали участь 454-а охоронна дивізія14, 75-а та 299-а піхотні дивізії1). (слайд 6)

4 Ведучий.

У книзі «Бабин Яр».

З перших же днів окупації (німці увійшли до Києва 19 вересня) почався масовий розстріл партійно-господарського активу м. Києва. Центральною подією в історії Бабиного Яру стали масової акції по знищенню єврейського населення м. Києва 29-30 вересня 1941 р. Насамперед, спробуємо відповісти на питання, чому взагалі саме Бабин Яр був обраний для її проведення. До окупації Бабин Яр був околицею міста, з південної сторони якого знаходилася велика кількість цвинтарів. Зокрема, Єврейське, Кирилівське православне, Мусульманське, Караїмське, Братське (військове), Лук'янівське. Саме тому, на нашу думку, німецько-фашистськими окупантами і був обраний Бабин Яр для масових розстрілів людей. 28 вересня на вулицях з’явилось повідомлення на трьох мовах, відповідно до якого « Всі жиди Києва і його околиці повинні з'явитися в понеділок 29 вересня 1941 року до 8 години ранку на ріг Мельникової і Доктерівської». (слайд 7)

5  Ведучий.

Смерть  і насильство приніс німецький  „новий порядок“. Першими жертвами Бабиного Яру стали київські підпільники і цигани, - їх знищили вже 20 вересня. А, починаючи з 22 вересня, до страшних ярів потяглися машини з єврейським населенням.

Німці зігнали тисячі жидів до тієї частини православного кладовища, яку тоді ще не використовували, наказали роздягатися догола тим, хто добровільно не хотів віддати коштовностей. У тому страшному місці випороли все золото з їхнього одягу та забрали коштовності з клунків. Після того їх вивезли з Києва.

 Багато хто здогадувався, що Бабин Яр – це смерть.

 29 вересня 1941 року десятки тисяч киян вирушили у свою останню путь.

Звучить пісня. (слайд 8)

6  Ведуча.

Оскільки розстріляти всіх прибулих за одну добу не встигли, пунктами для тимчасового утримання використовували приміщення військових гаражів. На вулиці Лагерній (нині вулиця Дорогожицька) розстріляли наступного дня. (слайд 9)

За два дні 29–30 вересня 1941 р. зондеркоманда 4а під командуванням штандартенфюрера Пауля Блобеля за участі частин вермахту (6ї армії) та Київського куреня української допоміжної поліції під командуванням Петра Захвалинського розстріляли в цьому яру 33 771 особу — практично все єврейське населення Києва. До 11 жовтня 1941 року було розстріляно ще близько 17 000 євреїв. (слайд 10)

Ті, хто прийшли до Бабиного Яру, вже ніколи не повернулися. Десятки тисяч людей було розстріляно з 29 вересня 1941 року по 2 жовтня 1941 року. (слайд 11-12)

7  Ведуча.

 Крім того в одному з верхніх відрогів яру знайшли останній притулок моряки Дніпровського загону Пінської військової флотилії. Їх розстріляли 10 січня 1942 року. Помирали моряки мужньо. На місце страти вони йшли босі в одній спідній білизні і це в 37-градусний мороз. Підтримуючи один одного, вони співали «Раскинулось море широко». В лютому 42-го в Бабиному Яру були страчені і українські націоналісти, серед них була і поетеса Олена Теліга.(слайд 13)

8  Ведуча. 

В серпні – вересні 1943 року перед відступом німців із Києва трупи розстріляних радянських громадян були відкопані і спалені в спеціально підготовлених для цього печах. Точна кількість людей, знищених фашистами у Бабиному Яру невідома до цього часу, але більшість дослідників називають цифру приблизно 100-150 тисяч чоловік. (слайд 14)

2 читець.

Звичайний яр, брудний і неохайний,

Тремтливі віти двох блідих осик.

Ні, це не тиша…Незгасимий крик.

Блищить на мокрій ткані крутоярів

Розбите скло старечих окулярів

І дотліває кинутий набік

Закривлений дитячий черевик.

3 читець.

Могильний вітер з тих ярів повіяв,

Чад смертних вогнищ, пил дремучих згар.

Дивився Київ, гнівнолиций Київ,

Як полум’ям метався Бабин Яр.

За пломінь цей не може буть покути.

За погар цей нема ще міри мсти.

Будь проклят той, хто зважиться забути !

Будь проклят той, хто скаже нам : прости !

Слово вчителя.

Діти!  Давайте зараз хвилиною мовчання вшануємо всіх, хто загинув внаслідок тих кровавих подій. (Запалюємо  свічку).

(слайд 15 )

 Робота в парах.  «Обговоримо почуття страху та болю».

Ви коли - небудь відчували безмежний страх, сум, біль?

Трапляються події, котрі не тільки лякають, а призводять у шок. Коли трапляються такі погані речі, що ми не хочемо про них думати.

Якщо вивільняти свої почуття потроху, нам може стати краще. Давайте спробуємо зробити це зараз. (ми з дітьми вже робили раніше)

«Двері, за якими сховані страшні або сумні наслідки»

( Дайте кожній парі учнів невеликий аркуш паперу (формату А4), олівці, фломастери, маркери, тощо. Попросіть дітей зігнути аркуш навпіл та намалювати двері на лицевій стороні. Потім попросіть їх відкрити двері та розгорнути аркуш. Спитайте, чи не могли б вони намалювати «страшну річ, явище, подію, істоту, предмет або наслідок чогось страшного, що вони асоціюють зі страхом та білю» усередині аркуша. Після того як вони домалюють  вони можуть зачинити двері і розповісти про свої малюнки, можуть продемонструвати їх, не коментуючи.

9  Ведуча.

 6 листопада 1943 року багатостраждальний Київ було визволено від нацистських загарбників. Розорене, змучене, але не поставлене на коліна місто зустрічало своїх визволителів. У ті дні Павло Тичина писав:

Ти – наша честь, і гордість, і краса.

Як голуб – ніжний, гострий, як коса.

Ти – наша слава, помста за руїни,

Ти – невмируще серце України.

(слайд 16 )

10  Ведуча.

Впродовж півстоліття Бабин Яр набув сумної слави «найбільшої трагедії за всю історію жидівства». Це сприймалося скрізь як незаперечна істина. Сьогодні, здається, віра в це похитнулася як і в Україні, і в цілому світі.

Дивним виглядає те, що «червоні слідопити» радянської доби, які обстежили майже кожен куточок української землі, старанно обминали Бабин Яр, де знайшли останній притулок сотні тисяч українців — жертви голодоморів і терору ЧК-НКВД. З відомих причин це старанно приховувалось і замовчувалось.

Однак правду про страшну історію Бабиного Яру приховувати вічно не вдалося. Останнім часом українські й американські дослідження піднімають завісу над таємницями Бабиного Яру. Це не просто свідчення «очевидців» і «вцілілих», а дані прискіпливого аналізу аерофотознімків і документів в архівах Києва, Львова, Харкова, Берліна, Варшави, Лондона, Вашингтона, Нью-Йорка, Сан-Франциско та інших міст.

Слово вчителя

Бабин Яр – це споконвічне нагадування нам про той біль, який ніколи не пройде, і ми завжди пам’ятати повинні про сотні тисяч людей, які загинули в Бабиному Яру. Це також нагадування нам про байдужість навколишнього світу, який дозволив фашистській Німеччині винищити 6 мільйонів євреїв за роки ІІ світової війни.

Наслідки  Другої світової війни вражають величезними жертвами. Від рук німецьких загарбників загинули десятки мільйонів людей. У світі є чимало місць, що символізують пам'ять про тих, хто стали жертвами загарбницьких планів фашистської Німеччини.

(слайди 17-21 )

Прийом  «Ковдра ідей».

Обладнання: великий аркуш паперу ( А1), смужки кольорового паперу, клей (можна замінити клясерами.)

 Об'єднайте учнів в малі групи. Зап­ропонуйте їм протягом цієї вправи створити «клаптикову ковдру». Роздайте кожній групі по 15-20 ко­льорових папірців (смужок) різного кольору. Запропонуйте їм запитання, яке передбачає декілька ідей ( чи положень, фактів) як відповіді.

«Що би ви  зробили щоб не було геноциду на Землі?»

Заключне слово вчителя

Для багатьох людей з різними національностями наша люба  Україна стала батьківщиною. Мир і злагода – це головне, що нам потрібно сьогодні. Пам’ятаючи про трагедію минулої війни, ми повинні  з надією дивитися в майбутнє і творити добро. (слайд 23)

Завершити наш час спілкування я хочу віршом  Красоткіної Надії «Твори добро».

Роби добро — добром тобі воздасться.

І словом й ділом в світ його неси.

І матимеш від того стільки щастя,

Тепла, любові, світла і краси,

Що світ нараз веселкою заграє,

І засиніють чисто небеса.

І серденько від щастя заспіває,

Відчуєш і побачиш чудеса.

Душа теплом наповниться по вінця

І ласкою чарівно зацвіте.

Немає в світі кращого гостинця,

Як зрозуміти правило просте —

Твори добро! І йди вперед сміливо

З теплом душі і ласкою завжди.

Бо це і є те найцінніше диво,

Яке тебе закриє від біди.

 Використані джерела інформації:

Руднев К. Бабий Яр : 60 лет со дня трагедии / К.Руднев // Все для вчит.-2006.- Жовт.(№19).- С.5-9.

Степанов А. Стенания тысяч… / А.Степанов // Комсомольская правда в Украине.- 2006.- 28 сент.( №182).- С.7.

Тур Т. Правда про Бабин Яр / Т.Тур // Персонал плюс.- 2005.- 23 листоп.(№47).- С.6-7.

Віртуальний музей «Бабий Яр» Http://babiyyar.com.ua/index.php/hi story/tragedy;

Історія і трагедія Бабиного Яру Http://5fan.ru/wievjob.php?Id=1304

История Бабьего Яра Http://www.babiyyar.org/#!Babiyya

Трагедія Бабиного Яру (Прес-реліз Держкомархіву України) Http://www.archives.gov.ua/Section s/B-Yar/

Відображення трагедії Бабиного Яру в поетичних творах ІІ половини ХХ – початку ХХ століття http://www.yadvashem.org/yv/en/e ducation/languages/ukrainian/initiat ives/initiative2.pd