Виховна година для старшокласників «Соборна мати Україна одна для всіх, як оберіг»

Виховна година для старшокласників

«Соборна мати Україна одна для всіх, як оберіг»

Мета: познайомити учнів з історією Дня соборності України; прищеплювати повагу до минулого Батьківщини; виховувати національну свідомість та почуття гідності бути громадянином України, любов до рідного краю, його історичного минулого і сучасності.

Обладнання: музичні записи, національна символіка.

                                                            Перебіг заходу
танець «Вільна»

(Звучить лірична українська мелодія, на фоні якої говорить читець).
Тобі, найкращая перлино
Моїх розбуджених надій,
Тобі, що звешся Україна
І в цей життєвий буревій,
Тобі, що постаті козачі
Для нас змальовуєш щодня,
Я шлю привіт й бажаю вдачі
У сяйві радісного дня.
(Б. Цибульский)

В.1: Україна... Золота, чарівна сторона. Земля рясно уквітчана, зеленню закосичена. Скільки ніжних поетичних слів придумали люди, щоб висловити гарячу любов до краю, де народилися й живуть! Україна – земля з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею, працелюбними, мудрими й талановитими людьми.
В.2: У глибину століть сягає історія нашого народу. Україна має багате й славне минуле. Вона виплекала Запорозьку Січ, славетну Києво-Могилянську академію. Україна виколисала велетнів сили і духу — таких, як Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький, Іван Сірко, Григорій Сковорода, Устим Кармелюк, Юрій Дрогобич, Тарас Шевченко, Іван Франко, Леся Українка, Михайло Грушевський... Цей перелік можна продовжити й іменами наших сучасників, які примножують славу нашої Батьківщини.

В.1: Якось батько зібрав синів і сказав: «Сини мої! Живіть у мирі й злагоді, і тоді жоден ворог вам не страшний, ніхто не зможе вас здолати». Сини стали заперечувати. Кожен вважав, що зуміє побороти ворога самотужки. «Невже ви думаєте, що здолаєте ворога, коли кожен із вас, як та гілка, яку вітер хилить у різні боки, а як сильніше дмухне – то й зламає? – мовив батько. – Ось спробуйте зламати цей пучок гілля. Що, не можете? Тож запам’ятайте: нікому ще не вдалося перемогти людей, які тримаються одне за одного, як ці гілки».
В.2: Упродовж століть землі України були розрізнені, належали до різних держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. У тяжкій і тривалій боротьбі за національне визволення, утвердження власної державності наш народ не раз переживав як гіркі, так і радісні події. Одна з таких сторінок нашого минулого – боротьба українського народу за соборність своїх земель.
В.1: Щороку 22 сiчня весь український народ iз вдячністю згадує тих героїв, якi боролися за об’єднання усiх нацiонально-демократичних сил українства, хто словом i ділом намагався вiдродити незалежну Соборну Українську державу. Ідея всеукраїнської єдності формувалася ще з часiв Київської Русi, Галицько-Волинської держави, Запорізької Січі, Визвольної вiйни пiд проводом Богдана Хмельницького, Гетьманщини.
В.2: Та реалiзувалась ця мрiя внаслiдок української революцiї 1917-1920 рокiв, пiд час якої з великою силою розкрилися свободолюбство i нацiональний дух українського народу, утворилися двi демократичнi держави – Українська Народна Республiка (УНР) та Західноукраїнська Республiка (ЗУНР). Нажаль, двi роз’єднанi держави не могли iснувати як єдиний полiтичний, економiчний органiзм, цьому заважав ряд причин. Не зважаючи на перешкоди, народ України не полишав прагнення до соборизацiї всiх українських земель у власнiй державi.

Вдень соборності та злуки,

З заходу на схід.

Всі візьмемося за руки

Бо один ми рід.

Нащо нам ворогувати?

І що нам ділить?

Україна наша мати,

тож давайте жити.

Як ведеться між братами,

Як одна сім‘я,

Щоб не хиріти роками

Тож і ти, і я.

Згоді підемо назустріч

І розтане лід.

Дружно станемо пліч-о-пліч

Проти горя й бід

Будем в злагоді і мирі

Щастя будувать

Бо у ворожнечі вирі,

Тільки руйнувать

Тож візьмемося за руки

Скажем на ввесь світ,

В День Соборності та Злуки

– Ми один нарід!

В.1: 01 грудня 1918 року представники державного Секретаріату ЗУНР – К. Левицький, Л. Цегелоський, члени Директорiї – В. Винниченко, С. Петлюра, П. Андрiєвський, Ф. Швець пiдписали у Фастовi Предвступний договiр про майбутнє об’єднання двох республiк. Цей договiр став першим i основним актом соборностi, викликав схвалення українського загалу.

В.2: 03 сiчня 1919 року на першому засіданнi Української Народної ради було одностайно прийнято Ухвалу про злуку ЗУНР i УНР. Часописи пiдкреслювали, що тим самим зроблено перший крок на шляху до соборностi українських земель.

В.1: Директорія i Рада Народних Мiнiстрiв призначила святкування об’єднання УНР i ЗУНР на 22 сiчня. Мабуть, ця дата не була випадковою, адже вказаний день збiгався з рiчницею iсторичного IV Унiверсалу Цетральної Ради, згідно з яким УНР проголошувалася самостiйною, незалежною державою, отже вiн мав стати днем подвiйного всенародного свята – Незалежностi i Соборностi.

Відеофільм https://www.youtube.com/watch?v=Am-l-7hWlWY

Центральна Рада (з циклу "Перемоги України")

В.2: 22 сiчня 1919 року на Софіївській площi, бiля пам’ятника гетьману Богдану Хмельницькому, у присутностi десяткiв тисяч киян лiдери УНР і повноважна делегація ЗУНР заявили про свiй непохитний намiр збудувати єдину соборну Українську державу.

Читець: З раннього ранку мiсто набуло святкового вигляду. На будинках державних установ майорiли нацiональнi синьо-жовтi прапори, Софiївський майдан прикрашала трiумфальна арка зі старовинними гербами історичних земель України. Під звуки оркестру крокували військові підрозділи. Урочистості розпочав заступник Президента ЗУНР Лев Бачинський, який нагадав про традицію "одного нерозривного тіла" від Володимира Великого до "великих гетьманів". Держсекретар оголосив вірчу грамоту Президії української національної ради й передав її голові директорії, який привітав галицьких делегатів, наголосивши на непересічному значенні Акту Соборності. Представник директорії Федір Швець виголосив великі слова:

"Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України - Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна - в одну велику Україну… Віднині український народ, звільнений могутнім поривом своїх власних сил, має змогу об'єднати всі зусилля своїх синів для створення нероздільної незалежної української держави на добро і щастя українського народу".

В.2: В Актi злуки проголошувалося: «Однинi воєдино вливаються століттями відiрванi одна від одної частини Єдиної України, Захiдноукраїнська Народна Республiка (Галичина, Буковина Угорська Русь) i Надднiпрянська Велика Україна. Здiйснилися вiковiчнi мрiї, якими жили, i за якi вмирали кращi сини України. Однинi є єдина, незалежна Українська Республіка».

В.1: Таким чином, вперше за шістсот років був зроблений серйозний крок до об'єднання більшості етнічних українських земель в єдину державу. На жаль, у тих складних внутрішньо- та зовнішньополітичних умовах так і не вдалося завершити об'єднання розрізнених частин України. Вже через кілька місяців після проголошення об'єднання більшовики захопили Київ, Східну Галичину окупували поляки, Буковину - румуни, а Закарпаття - Чехословаччина. Велику шкоду соборності завдав і внутрішній стан українства: розкол на непримиренні політичні табори, міжпартійна і внутрішньопартійна боротьба, громадянська війна на Наддніпрянщині тощо.

В.2: Тоді, в 1919-му, Україна так і не змогла відстояти свою незалежність. Однак, незважаючи на невдале завершення об'єднання двох республік, значення Акту надзвичайно важливе, оскільки він наочно показав безперспективність спроб роз'єднати український народ, протиставити українців один одному, змусити їх служити чужим для них інтересам. Він став етапом становлення і розвитку української державності.

 В.1: Перший Президент української народної республіки Михайло Грушевський зазначав: "Які б тяжкі проби не судила переходити Україні й українському народові історична доля, які пертурбації не лежали б ще перед ними, великі часи української Центральної Ради і її Акти зостануться великою епохою їх розвитку, твердою підставою національного будівництва".

Читець: Об'єднавча акція 1919 року залишила глибинний слід в історичній пам'яті українців. Справжню єдність народу у боротьбі за незалежність продемонструвала світові Україна 21 січня 1990 року. Знаменним етапом піднесення духу свободи став "живий ланцюг" між Києвом і Львовом, коли 21 січня 1990 року тисячі українців взялися за руки на згадку про проголошення Акту злуки. Ця акція прискорила розпад СРСР і здобуття національної незалежності, бо переконливо засвідчила духовну єдність східних і західних регіонів України. Утворення незалежної української держави в 1991 році знаменувало початок нового етапу в утвердженні суверенітету і соборності українських земель. Винятково важливим політико-правовим чинником на цьому шляху стали результати загальноукраїнського референдуму 1 грудня 1991 року, в ході якого за підтвердження Акту проголошення незалежності України висловилося понад 90% виборців.

В.2: День Соборності України почали відзначати на державному рівні з 1999 року, коли був підписаний відповідний Указ Президента України. Згідно з цим документом 22 січня - день, коли був проголошений в 1919 році Акт злуки, встановлено днем Соборності України. В цьому році виповнюється 103 роки з дня його проголошення. 2019 року Верховна Рада України ініціювала проведення Всеукраїнської Естафети Єднання, розпочавши її 1 грудня 2018 року в місті Фастові Київської області, завершивши 22 січня 2019 року у місті Києві на Софійській площі за участі представників усіх областей України, Автономної Республіки Крим, міст Києва та Севастополя.

Лунає пісня солов'їна
І вітер віє степовий.
Моя соборна Україна
Знов зустрічає день новий.
Послухай, брате-українцю,
Хоч історично склалось так,
Що територія різниться,
Одна земля у нас, однак.
Ми з вами – це одне єдине,
Ми – це родина: ти і я.
Дві сторони у України,
Та Україна в нас одна.
А ми усі сини і дочки,
Неначе в морі кораблі,
Розкидані по всіх куточках
Всеукраїнської землі.
А наша єдність нездоланна,
Бо в нас тече козацька кров.
За скільки літ нас не здолали,
А отже вистоїмо знов.
Яка ж вдалась сьогодні днина!
Що хочеться співать пісень
Моя соборна Україна

Знов зустрічає новий день.
 

В.1: 22 січня - ей день увійшов до національного календаря як велике державне свято – День Соборності України.

Читець: Соборність розуміє кожен власно,
Що це таке? – задасть питання вчасно,
– Це єдність духу, сил мого народу,
Що нас єднає мужність, волю, вроду.
Це час минулий у теперішню хвилину,
Це піклування щире про родину,
Це той завіт, що нам Кобзар давав,
Це те, про що він мріяв і писав,
Це ті рядки, що складені навіки,
Це для душі вірші, що серцю ліки,
Це золоті слова про той садочок,
Про ті гаї, Дніпро, синів і дочок.
Це кожен з нас, як часточка країни,
Це сміх гучний щасливої дитини,
Це спів птахів над рідним нашим гаєм,
Веселка райдужна, проходить що над плаєм,
Це те, що може краще відтворити,
Що може нам майбутнє привідкрити,
Це наші мрії в дійсності новій,
Це світле небо миру і надій,
Це сонце, роси, квіти навесні,
Це щось приємне, що ми бачимо у сні.

Соборність, я вважаю, – то сім’я,

То Україна, нененька моя!

В.1: Ті вікопомні історичні події сформували підґрунтя для відродження незалежної соборної демократичної України та утвердження національної ідеї. У розмаїтті жовто-синіх знамен 22 січня 1990 року наші сучасники поєднали живим ланцюгом злуки Схід і Захід України.
В.2: Віримо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. Плекаймо все, що працює на ідею загальнонаціональної єдності.

Читець: Україно, соборна державо,
Сонценосна колиско моя.
Ще не вмерла й не вмре твоя слава,
Завойована в чесних боях.
Твій Богдан й вінценосна Софія
Повернулись до тебе з віків,
Ще не вмерла й не вмре твоя мрія,
Як не вмер солов'їний твій спів.
Україно, Шевченка надіє,
Мій святий, несплюндрований гімн,
Я в мовчанні твоєму німію
Й воскресаю у слові твоїм.
І Дніпро, і Дністер пливуть в море,
Бо єднає їх кревна земля,
Україно, державо соборна,
Сонценосна колиско моя!

В.1: Ми горді зватися українцями. Поклик рідної землі завжди відчували наші прадіди й діди, ті, хто живе в Україні та кого доля закинула на чужину. І де б не був українець, захвилюється аж до сліз, почувши рідне слово.
В.2: Україна... Її майбутнє в руках молоді. Від нас залежить, якою буде наша держава! А держава, як і родина, має бути дружною, сильною, здоровою, щасливою.