Трагічна доля українського народу в умовах тоталітарного режиму (за романом Уласа Самчука "Марія")

Презентація на тему: Український письменник - емігрант Улас Самчук. Роман “ Марія ” Дата народження: 20 лютого 1905 Місце народження: Дермань, Рівненська область, Україна Дата смерті: 9 липня 1987 Місце смерті: Торонто, Канада Рід діяльності: письменник

Мета: ознайомити учнів із життям і творчістю Уласа Самчука та відкрити перед ними ще одну сторінку правди в літературі та історії на прикладі роману «Марія». Автор: Поляк Анастасія, учениця 11-Б класу Іршавської ЗОШ І-ІІІ ступенів №1, учитель – Кузьма Наталія Василівна. Пам’ятник У. Самчуку в Тилявці

Улас Олексійович Самчук — український письменник, журналіст і публіцист, редактор, лауреат УММАН, член уряду УНР на вигнанні, член ОУП «Слово». Народився на Волині 20 лютого 1905 р. в селі Дермань Дубенського повіту Волинської губернії (нині Здолбунівський район Рівненської області) у родині Олексія Антоновича та Настасії Улянівни Самчуків, — як на той час, заможних селян. По суті, світогляд майбутнього визначного письменника світу формували як родина, так і довкілля. «Я не тому письменник українського народу, що вмію писати. Я тому письменник, що відчуваю обов’язок перед народом. Бог вложив у мої руки перо. Хай буде дозволено мені використати його для доброго, для потрібного…» Улас Самчук

Навчався в гімназії у Крем’янці. Юнаком було взято до польського війська, звідки він дезертирував і опинився в Німеччині. Згодом переїжджає у Прагу – найголовніший український еміграційний центр, вступає до Вільного українського університету, спілкується з інтелектуальним цвітом нації. Але жодного вищого навчального закладу він так і не зміг закінчити. Кожну науку Улас Самчук опановував без вчителів, самотужки. Він володів бездоганно німецькою, польською, чеською, російською, менше французькою мовами.

Літературні псевдоніми письменника Уласа Самчука – В. Данильчук і В.Перебендя, псевдоніми, якими письменник користувався в публіцистиці 1930–40-х років, – Іван Влодко, Ольга Волинянка, Кай, Ф. Грак. Також цілком офіційно митець мав впродовж життя два прізвища – Самчук і Данильчук (метричний запис про народження у церковній книзі зроблений на прізвище Самчук, а паспорт громадянина Канади 1975 р. виписаний на Данильчука).

(Улас Самчук на передньому плані зліва) У роки Великої Вітчизняної війни Улас Самчук приїхав до окупованого Львова, став редактором газети “ Волинь. ” У 1944-48 жив у Німеччині, був одним із засновників і головою літературної організації Мистецького Управлінського Руху (МУР). По переїзді до Канади (1948) був засновником ОУП “ Слово ” (1954). 1947 р. переїхав до Торонто і прожив там,працюючи, до кінця своїх днів 9 липня 1987 року.

Творче надбання письменника Друкуватися почав рано. Перше оповідання "На старих стежках ” опублікував у 1926р. Співпрацював з "Літературно-науковим вісником .” Найвизначнішим творчим досягненням письменника є роман-тетралогія “ Волинь ” – гімн великому краєві України – Волині, його самобутнім людям, гімн селянській праці, любові до землі.

У 30-х роках вживалися певні заходи щодо кандидування Уласа Самчука на Нобелівську премію за роман «Волинь» (як і Володимира Винниченка за «Сонячну машину»). Але, на жаль, їхніх імен немає серед Нобелівських лауреатів: твори письменників погромленого і пригнобленого народу виявились неконкурентноздатними не за мірою таланту, а через відсутність перекладів, відповідної реклами. Друга дружина Уласа Самчука Марія Зоц

Твори: Волинь (1932—1937) Кулак (1932) Гори говорять (1934) Марія (1934) Юність Василя Шеремети (1946—1947) Морозів хутір (1948) Темнота (1957) Втеча від себе Нарід чи чернь? П'ять по дванадцятій (1954) На білому коні (1956) На коні вороному Чого не гоїть огонь (1959) Куди тече та річка? На твердій землі (1967) Планета Ді - Пі « Марія », « Куди тече та річка »

Найсенсаційнішим з усіх творів Самчука став роман-спалах “Марія”, написаний у 1933 році. Твір присвячено матерям, що загинули голодною смертю на Україні в роках 1932-33. Світову громадськість у 1933 році потрясло нечуване в історії лихоліття, яке спало на голову українського народу – організований сталінсько-більшовицькою системою голодомор, що призвів до кількісного зменшення українців на одну п’яту, тобто 7,5-8 млн. жертв. Це була перша велика акція етноциду, спрямована проти українського народу.

Особисто я вважаю, що роман «Марія» є справжньою знахідкою в історії України. Хоч ці сторінки роману чорні, як всесвіт, та сповнені болем, сповнені нездійсненими мріями мільйонів людей, сповнені відчаєм, заплямовані кров’ю та віють холодом смерті – це є правда, це є те, що не можна взяти і викинути, забути. Це ті чорні сторінки нашої історії, які повинен знати кожен українець. Знати правду, а не «архівні» сухі листки статистики… Пам’ятник Уласу Самчуку в Рівному

Роман має підзаголовок “ Хроніка одного життя” і складається з трьох частин: “ Книга про народження Марії ” “ Книга днів Марії ” “ Книга про хліб ” У творі охоплено такі історичні події: Російсько-японська війна. Перша світова війна. Громадянська війна. Події революції 1917 року. Панування більшовизму. Боротьба з куркульством.

Жанр: роман – хроніка. Тема роману: хроніка життя української жінки як відображення долі селянства. Ідея: віра письменника в незнищенність українського народу, неминуча перемогу добра над злом; звеличення праці, любові, материнства та України.

Проблематика твору — Добро і зло. — Любов до землі, праці. — Віра в Бога. — Проблема кохання. — Справедливість і кара. — Батьки і діти. — Життя і смерть.

Головні герої роману : Це постаті, за якими як художнє узагальнення постає вся історія років Голодомору в Україні. Ці люди є уособленням народу, народної душі, що затиснена у тенетах історичних подій та обставин.

1.Марія є головним персонажем роману. Весь твір побудовано як хроніка її життя. Образ Марії ніби поділяється на кілька рівнів. З одного боку, це образ української дівчини, з іншого – тисяч і тисяч жінок, символ самої України. Образ Марії також співвідносний із образом Божої Матері. "Найстрашніша смерть - це смерть від голоду"

2.Корній – любов Марії. Він був матросом, і це надто вплинуло на нього: він змінив мову, став лаятися, придав собі штани “ кльош ”, гармонію та годинник. Найцікавіше, напевне, те, як Корнія змінює праця на землі. Цей образ не простий і багато в чому суперечливий. Корній – людина надзвичайної внутрішньої сили, але, як наслідок, людина часто груба і навіть жорстока. Попри це він не стає у творі “ пропащою силою ” – його змінює чесна праця на власній землі,родина, піклування про неї. Саме тоді настає спокій і лад у хаті Марії та Корнія.

3. Гнат також сильна людина, але він сильний своїм терпінням, своєю витривалістю, хоча припускається певних життєвих помилок, як і всі персонажі твору. Гнат знаходить заспокоєння у вірі: він зберігає Біблію, і саме вона підтримує його, він читає Біблію односельцям, не втрачає християнського терпіння та любові до ближніх.

4.Син Марії Максим стає на бік більшовизму. Цей образ говорить сам за себе, він лається, вражає своєю грубістю та цинізмом у найгіршому розумінні, навіть дозволяє собі вистрелити в ікону. Тут Улас Самчук створює узагальнений образ більшовика, що забув своє коріння та елементарні норми людської поведінки. Сп’янілий від вседозволеності, він відмовляється від своїх батьків, власного роду.

Власне, саме ця простота і максимальна чесність розповіді роблять її настільки пронизливою, близькою – в ній не статистика, а живі люди. Які кохають, працюють, вірять, борються, живуть і вмирають – з гідністю. І ця гідність – найбільш справжня, бо приходить через тверді мозолі, солоний піт, через біль і радість щоденної праці на землі. Кожна людина має трудитися – інакше стає паразитом. І найбільший труд людини – у її серці. І зовсім не випадково ім’я головної героїні – Марія...

Улас Самчук у своїй публіцистиці дав досить однозначну оцінку більшовизму: “ Хто вірить у большевизм – є свідомий злочинець проти себе самого,своєї родини, свого народу. Хто толерує большевизм, є дурень. Хто надіється, що большевизм зміниться, – ідіот. Большевизм є зараза. Де він ступає, там смерть ”. Підтвердженням слів Самчука стали Голодомор, війни, багатомільйонні репресії.

Улас Самчук - 100 років (пам'ятник в Здолбунові) Кімната-музей Уласа Самчука

Монета присвячена 100-річчю з дня народження письменника Уласа Самчука — одного із найсамобутнішого українського прозаїка XX століття. Україна 2005

Висновок "Марія", мабуть, перша правдива книга, присвячена українському Голодомору 1932-33 років – адже її було написано у 1933 році. Написано так, що часом кров холоне – хоча, здавалося б, тут практично немає сцен жорстокості і насильства. Принаймні, у звичному вже для сучасного суспільства сенсі. Я маю на увазі, що, якщо ви чекаєте на купу хронікальних подробиць – їх тут немає.

А що тут є – так це глибока і дуже людяна історія про долі звичайних українських селян. Працьовитих, простих і мудрих – а саме на таких людях у всі часи і трималася жива земля. Будь-який епатаж і помпезність відсутні, немає і натяку на бажання щось перебільшити або приховати.

Улас Самчук і ЗАКАРПАТТЯ Про рідну землю, про Україну Закарпатську, роман У. Самчука "Гори говорять" — художня розповідь про боротьбу гуцулів за своє соціальне й національне визволення проти іноземних поневолювачів. До речі, у 1938—1939 pоках письменник брав участь у визвольних змаганнях на Закарпатті.