Тренінг: "Сімейні цінності (Планування сім’ї)". Заняття 2

«Сімейні цінності»

( «Планування сім’ї»)

Заняття ІІ

 Мета заняття: ознайомити учасників із важливістю планування сім’ї та чинниками, які впливають на вибір друга життя.

Основні поняття, які будуть розглянуті на занятті: «планування сім’ї», «довіра», «симпатія», «закоханість», «кохання».

План проведення:

І. Рефлексія знань, отриманих на першому занятті. Вступ до другого заняття.

ІІ. Знайомство учасників (продовження).

ІІІ. Правила роботи групи (повторення).

IV. Очікування від заняття.

V. Основна частина: «Планування сім’ї».

VI. Підсумки другого заняття.

План-конспект заняття

І. Рефлексія знань, отриманих на першому занятті. Вступ до другого заняття.

Ведучий пропонує учасникам пригадати попереднє заняття та відповісти на запитання:

• Які з отриманих знань ви вважаєте корисними для себе? Обґрунтуйте свою відповідь.

Після того, як учасники дадуть відповіді, ведучий називає тему другого тренінгового заняття, його мету та основні поняття. Коротко коментує план проведення.

ІІ. Знайомство учасників (продовження).

 Вправа «Воскова свічка».

Мета: створити умови, за яких учасники мають усвідомити поняття «Довіра» та його значення в міжособистісних стосунках.

Хід вправи:

1 етап

Ведучий пропонує всім учасникам стати у тісне коло. Один, бажаючий, стає у центрі кола, замружує очі й дозволяє групі похитати себе, тримаючи його за плечі. Це може бути рух за годинниковою стрілкою або навпаки, хитання з одного боку в інший. Стопи ніг того, хто стоїть у центрі, не повинні відриватись від підлоги. За бажанням цю процедуру проробляють усі.

2 етап

По закінчені ведучий проводить обговорення.

• Запитання для обговорення:

• Як ви почувалися, коли були у центрі кола?
• Про що думали, коли були членом групи і гойдали інших?
• Якого набули досвіду?
• Чи є відмінності у вашій поведінці залежно від того, хто є в центрі кола?
• Який висновок можна зробити, якщо порівняти ситуацію, яку щойно програли з сімейними стосунками?
• Що допомагало вам утримувати рівновагу?

ІІІ. Правила роботи групи (повторення).

Мета: забезпечити ефективну роботу групи.

Необхідне оснащення: папір А-1 для фліпчарту, маркери.

Хід вправи: ведучий повторює правила, які були записані на попередньому занятті, і пропонує учасникам пригадати:

• Які правила найчастіше порушувалися на попередньому занятті? Чому?

• Запитання для обговорення:

• Що впливає на те, щоб правила, які ми приймаємо, не порушувались?

 

IV. Очікування від заняття.

Ведучий нагадує тему, мету, план проведення та основні поняття даного заняття і пропонує учасникам визначити: про що вони хотіли б дізнатися, беручи участь у цьому занятті?

Учасники обдумують свої очікування, після чого називають їх, а ведучий записує їх на плакаті.

По закінченні ведучий проводить обговорення.

• Запитання для обговорення:

• Як би ви охарактеризували наші очікування?

 

V. Основна частина: «Планування сім’ї».

Вправа «Він та вона»

Мета: виявити відмінності в чоловічій та жіночій природі, спонукати до розуміння того, що саме відмінності поєднують чоловіка та жінку в стосунках.

Необхідне оснащення: м’ячик.

Хід вправи: кожен з учасників по колу кидає один одному м’яч, проговорює слова, які характеризують юнака чи дівчину. Наприклад: «Я – Олег, сильний та мужній».

Ведучий в цей час записує слова-характеристики на плакаті в дві колонки, а потім проводить обговорення.

• Запитання для обговорення:

• Навіщо мати друзів?
• Які якості ми цінуємо в друзях?
• На які якості потрібно звернути увагу при виборі друга життя?

Після обговорення ведучий зауважує:

Основою для вибору друга є:

• підтвердження свого «Я» у друзях;
• ідентифікація з другом, іноді аж до втрати власної індивідуальності;
• підтвердження в друзях свого доповнення;
• пошук психологічного захисту, зразків для наслідування та ін.

Друг допомагає бути:

• справедливим у ставленні до класного «Я», власної позиції;
• прилучає іншого до свого внутрішнього світу – до своїх почуттів, думок, інтересів, захоплень.

Найвище цінуються душевні якості друзів:

• щирість;
• чесність;
• чуйність;
• простота;
• вірність;
• терпимість до таких рис характеру у друга, що відрізняються від твоїх. Ця якість указує на рівень культури дружніх стосунків. Можна сказати, що молоді люди прагнуть будувати стосунки дружби з тими, хто поділяє їхні погляди та інтереси.

Дружба, що має підґрунтям товариські стосунки передбачає взаємодопомогу, готовність до самопожертви; передбачає й внутрішню близькість, відвертість, довіру.

 

Міні-лекція

Мета: ознайомити учасників з питаннями щодо вибору друга життя та етапами психологічної взаємодії між партнерами.

На початку ведучий пропонує продовжити думку та обґрунтувати свою відповідь:

Дружба - це…. ;

Закоханість – це…;

Кохання – це….;

Шлюб – це….

(Бажано, щоб основні думки учасників записувалися на плакаті, дошці.)

Потім ведучий зачитує висловлювання видатних людей та обговорює їх з групою.

***

Стосунки між жінками та чоловіками найскладніші в людській природі. Проявляються вони у таких формах, як дружба, закоханість, кохання, довіра, симпатія. Ці поняття дуже близькі, але кожне з них має свої особливості.

Дружба починається з симпатії і тільки потім, з розвитком стосунків, перевіряється на міцність і стверджується, власне, як дружба.

Закоханість належить до класу емоцій, тобто має однополюсний заряд+.

Закоханість ми можемо розглядати як: закоханість – самоствердження, експеримент, цікавість, розминка почуттів, завоювання своєї незалежності, питання престижу, «як дуже хочеться робити заборонене».

Може з’явитися думка, що закоханість – неглибоке почуття, але це не завжди справедливо. Справжня закоханість – це перший крок до кохання. Але спочатку відрізнити закоханість від кохання неможливо. Потрібен час: закоханість або проходить, або переростає в більш глибоке почуття кохання.

Кохання – це глибоке інтимне переживання, гармонійне злиття трьох складових: душі, розуму та тіла спрямованих на конкретну людину.

Якщо зрозуміти, що кохання – це дар, який даний тобі, як нагорода, то дарувати його іншому – це вже є велике щастя, навіть якщо об’єкт кохання не відповідає взаємністю. Ми виражаємо своє відношення. Ми не домінуємо над тими, хто може дозволити це нам. Ми починаємо розуміти, що хочемо прожити усе життя разом. Але, як зрозуміти, чи вже готовий до такого кроку, як вийти заміж (одружитися)?

В першу чергу потрібно визначити свою готовність до укладання шлюбних відносин. Виділяють такі компоненти готовності до шлюбу та сімейного життя:

1. Фізична та фізіологічна готовність, що передбачає здатність зачати та виносити здорову дитину.
2. Сексуальна готовність, що передбачає знання особливостей анатомії та фізіології чоловічого та жіночого організму, а також орієнтацію на спільні сексуально-еротичні переживання.
3. Соціальна готовність, котра свідчить, що наречені здатні виконувати накладені на них соціальні ролі та обов’язки.
4. Етико-психологічна готовність, котра передбачає наявність сформованих уявлень про сім’ю та подружні стосунки, подружні та батьківські обов’язки, вміння адекватно оцінювати себе та партнера, розуміння чинників створення сприятливого клімату в сім’ї та наявність відповідних вмінь та ін.

Мета шлюбного союзу – створення сім’ї. Поняття правильного вибору при укладенні шлюбу закладено в українському слові «шлюб», що походить від давньослов’янського «слюб», «слюбиться». У російському слові «брак» є ще й інше поняття: давньоруське слово «брачити» в буквальному перекладі означає відбирати, вибирати краще з того, що доступно.

Благополуччя і стабільність шлюбу залежить від:

• підготовленості молодят до родинного життя;
• їхньої фізіологічної, психічної та духовної сумісності та від їхнього спільного бажання вирішити питання про нащадків.

 

VI. Підсумки другого заняття.

Після надання інформації ведучий проводить обговорення.

• Запитання для обговорення:

• Які нові знання ви отримали?
• Чому ми обговорювали саме ці питання?
• Які фактори, як правило, сприяють стабільності та благополуччю сім’ї, шлюбу?
• Які , на ваш погляд, переваги (недоліки) шлюбних відносин?