"Вінниччина запрошує"

Презентація Окраса Поділля – Вінниччина Підготовила вчитель біології та географії ЗЗСО І – ІІІ ст. с. Карбівка Суржик Т. Г.

Окраса Поділля – Вінниччина. Ві́нницька о́бласть утворена 27 лютого 1932 року з обласним центром у місті Вінниці.

Символи Вінниччини. Затверджені рішенням 10 сесії обласної ради 22 скликання 18 липня 1997 року. Площа - 26, 5 тис.кв.км Населення - 1 529,1 тис. чол. Обласний центр - м. Вінниця В області проживають представники 92 національностей, серед яких 91,5% становлять українці.

Символіка Герб області має форму чотиридільного щита, у першій та четвертій чверті щита — золоте сонце у синьому полі, у другій та третій чверті — срібний хрест у червоному полі, у центрі хреста — синій щиток зі срібним півмісяцем, рогами оберненими вправо.золоте сонце — старовинна емблема Подільської землі, відома з початку XV століття — символізує добробут, розквіт, щедрість та багатство краю, належність регіону до історичного Поділля, з якого за середньовічної доби, в осібний регіон виділилася Брацлавщина (Східне Поділля);срібний хрест, у центрі якого синій щиток зі срібним півмісяцем — історичний герб Брацлавщини, символ її утвердження як самостійної історичної області, що засвідчує наступність та неперервність власної регіональної традиції, спадкоємцем якої є Вінницька область, нагадує про спільну історичну долю Брацлавщини та Волині у складі Великого князівства Литовського;обидві емблеми — у поєднанні символізують географічну, історичну, культурну та духовну спорідненість земель Поділля та Брацлавщини, що складають основу території Вінницької області, відображають особливість історичного становлення регіону; Подільська земля — (Брацлавське воєводство, Брацлавське намісництво, земля) — Подільська губернія — Вінницька область.

Герб Вінниці 16 травня 1993 р. рішенням № 28 сесія Вінницької міської ради затвердила малий герб: у червоному полі срібний хрест, нижня частина якого розділена і переходить у два гачки, відвернені один вліво, другий вправо; під ним схрещені лезом назовні шаблі. Щит обрамований декоративним картушем та увінчаний срібною міською короною з трьома вежками. У великому гербі щитотримачами виступають давньолитовський воїн та козак.

Сусідське положення Вінниччини. Розташована на правобережжі  Дніпра в межах  Придніпровської  та  Подільської височин. Має найбільше сусідніх областей в Україні.  На заході межує з Чернівецькою та Хмельницькою, на півночі з Житомирською, на сході з Київською, Кіровоградською та Черкаською, на півдні з Одеською областями України та з Республікою Молдова.

Ві́нниця  — місто на берегах Південного Бугу, адміністративний центр Вінницької області, значний історичний осередок східного Поділля, центр Вінницької агломерації. Станом на 1 серпня 2021 населення становить 369 252 особи.

Назва міста Першою писемною назвою міста є Вѣничя (за «Списком міст руських») або Вѣница (за літописами русько-литовськими). За найімовірнішу основу назви вбачають давньоруське вѣно — «плата за наречену», «посаг за нею»[9]. Появу такої назви пояснюють тим, що литовський князь Ольгерд визволив Вінницю й землі навкруги в XIV ст. від татар і подарував їх племінникам. Іншим варіантом походження назви називають річку Вінничку, малу притоку Бога (Південного Буга). Десь при місці впадіння притоки розпочалося стале освоєння території Вінниці (за археологією, з першої чверті XIII ст.). В уривку «Західноруського, або Білоруського літопису» «О Подолской земли» вказано варіант назви «Бениця».[10] Назва міста мала багато всяких відмін транслітерації. Але 27 січня 2010 року постановою кабінету міністрів № 55 був визначений єдиний варіант написання латинкою Vinnytsia.

Кліматичні особливості регіону. Область розташоване в помірному кліматичному поясі. Для неї властиве тривале неспекотне, досить вологе літо та порівняно коротка м'яка зима. Середня температура січня –4°С –6°С, липня +18,6°С, +20,5°С. Річна кількість опадів 440–590 мм. Максимум опадів припадає на травень - липень (130-170 мм).3 несприятливих кліматичних явищ на території області спостерігаються хуртовини (від 6 до 20 днів на рік), тумани в холодний період року (37—60 днів), грози з градом (3—5 днів). Тривалість світлового дня коливається від 8 до 16,5 годин

РЕЛЬЄФ За характером рельєфу Вінницька область – хвиляста рівнина, що поступово знижується з північного заходу на південний схід. На південному заході області – Подільська височина (висотою до 362 м), на північному сході – Придніпровська височина, висота до 322 м.

Водні ресурси Вінниччини У Вінницькій області – густа мережа річок, що належить до басейнів трьох великих рік – Південного Буга (приблизно 62% території), Дністра (28%) та Дніпра (10%). Вони мають переважно снігове й дощове живлення і належать до типу рівнинних. Взагалі у області протікає 241 річка. Найбільшою річкою, що на значному протязі (317 км) протікає по території області і ділить її на дві майже рівні частини, є Південний Буг, який у межах області приймає 14 приток з лівого боку і стільки ж з правого. Найбільші притоки: Згар, Рів, Дохна, Соб, Снивода, Постолова, Десна.

Грунти ВінниччиниҐрунти області переважно опідзолені. На північний схід переважають чорноземи, є лучні ґрунти. Ґрунтово-кліматичні умови Вінницької області сприяють овочівництву, садівництву й виноградарству

Рослинний світ. Вінницька область розташована в лісостеповій зоні. Рослинність області характерна для лісостепу. Лісистість території складає 14,2%. Ліси Вінниччини належать до типу середньоєвропейських лісів, з перевагою чорних змішаних лісів. Основу лісової рослинності становить граб, а до звичайних тутешніх дерев належать: дуб, ясен, липа, клен, явір, берест, осика, тополя, дика груша, дика яблуня, черемха, черешня та інші.

Тваринний світ. В Вінницькій області дуже різноманітна фауна: водиться багато як лісового звіра (лосі, олені, зубри, дикі свині, бобри, вовки, лиси, кози, їжаки, борсуки, куниці, тхори, зайці), так і степові звірі (безліч гризунів) та водяні (норка, видра). Безліч водяного, болотяного, лісового й степового птаства (дикі гуси й качки, чорногуз, чапля, журавель, голуби, перепелиця та ін.), бджоли в липових лісах, а в річках і озерах – розмаїття риби (короп, лящ, сом, щупак тощо).

Сучасний адміністративний поділ

0–945-й експериментальний механічний завод. Б Барська швейна фабрика. Барський машинобудівний завод. Барський цукровий завод. Бершадська меблева фабрика. Бершадський комбінат. Бершадський цукровий завод. Браїлівський цукровий завод. Бродецький цукровий завод. В Вороновицьке хлібоприймальне підпр. Г Гайсинський цукровий завод. Глибочанська ГЕСД Дністровська ГЕС-2І Іллінецький цукровий завод. К Калинівський експериментальний завод деревинних матеріалів. Калинівський машинобудівний завод. Кам'яногірський цукровий завод. Капустянський цукровий завод. Кирнасівський цукровий завод. Л Ладижинська ТЕС                          М Михайлинський цукровий завод. Могилів-Подільська швейна фабрика. Могилів-Подільський машинобудівний завод. Моївський цукровий завод. Н Немирівський цукровий завод. П Погребищенський цукровий завод. С Ситковецький цукровий заводорошківський цукровий завод. Соколівський цукровий завод. Степанівський цукровий завод. Т Тростянецький спиртовий завод. Турбівський каоліновий завод. Турбівський машинобудівний завод. Турбівський цукровий завод. Ч Чечельницький спиртовий завод. Чечельницький цукровий завод. Ш Шпиківський цукровий завод. Я Ямпільський консервний завод. Ямпільський приладобудівний завод Основні підприємства Вінниччини

Визначні особистості Вінниччини

Берим Микола Григорович-російський ентомолог та педагог, який народився і тривалий час жив і навчався на Вінниччині, м. Могилів Подільський. Автор ґрунтовних досліджень з хімічного захисту рослин. Доктор біологічних наук, професор. Гуцало Євген Український письменник, журналіст, поет і кіносценарист. Лауреат премії ім. Ю. Яновського та Державної премії ім. Т. Г. Шевченка. Кішка Петро Маркович український герой оборони Севастополя,зробив 18 вилазок в стан ворога. Нагороджений знаком відмінник Військового ордена, переведений в чин унтер - офіцера. Коцюбинський Михайлоукраїнський письменник, громадський діяч, голова «Просвіти» в Чернігові. В українську літературу ввійшов як майстер психологічної прози.

Леонтович Микола Дмитрович- український композитор, хоровий диригент, піаніст, педагог, збирач музичного фольклору, громадський діяч. Автор широковідомих хорових обробок українських народних пісень «Щедрик», «Дударик», «Козака несуть», «Ой з-за гори кам'яної» та інших. Міщенко Фросина Іванівна (*1926) — видатна майстриня гончарного мистецтва, член НСМНМУ, заслужений майстер народної творчості України. Пирогов Микола Іванович – геніальний анатом, хірург – клініцист, засновник військово – польової хірургії, прогресивний педагог і просвітитель, видатний вчений, відомий громадський діяч, професор, член – кореспондент Російської Академії 1810- 1881р.р. Валенти́на Петрі́вна Сторожу́к (Буздиган) нар. 1966, с. Білашки, Вінницька область — поетеса, прозаїк, дитяча письменниця, фольклористка, краєзнавець.

Стус Василь Семенович— український поет, перекладач, публіцист, мислитель, літературознавець, правозахисник, борець за незалежність України у XX столітті. Один із найактивніших представників українського дисидентського руху. Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка, Герой України.поетеса, літературознавець, педагог. Член Національної спілки письменників України (1988). Заслужений працівник культури Яковенко Тетяна Василівна. Маловський Мар'ян Мартинович. М. М. Маловський працював у галузі станкової та книжкової графіки, акварельного живопису. Автор портретів українських діячів культури, кобзарів, ілюстрацій до творів Тараса Шевченка та Олександра Довженка.

Туристичні об'єкти Вінниччини

Сім чудес Вінниччини: Свято-Троїцький жіночий монастир, справжня окраса Браїлова. Лядовський скельний чоловічий монастир, унікальна православна святиня, наш «Подільський Афон»Шаргородська синагога – одна з найдавніших архітектурних пам’яток єврейської громади Поділля. Палац родини Потоцьких у центрі м. Тульчина, визначна пам’ятка класицизму, побудований за проектом французького архітектора Лакруа. Заповідник «Буша» на Ямпільщині, історико-культурна та археологічна пам’ятка, перші об’єкти якої датуються ще ІV тис. до н.е. Великі вали Немирівського городища, які вражають туристів мовчазною величчю. Музей-садиба Миколи Івановича Пирогова – видатного вченого, геніального хірурга і громадського діяча. Музей є своєрідною візитівкою Вінниці – міста над Бугом

Свято-Троїцький жіночий монастир, справжня окраса Браїлова. Лядовський скельний чоловічий монастир. Шаргородська синагога унікальна православна святиня, наш «Подільський. Афон

Палац родини Потоцьких у центрі м. Тульчина, визначна пам’ятка класицизму, побудований за проектом французького архітектора Лакруа. Заповідник «Буша» на Ямпільщині, історико-культурна та археологічна пам’ятка, перші об’єкти якої датуються ще ІV тис. до н.е. Великі вали Немирівського городища, які вражають туристів мовчазною величчю.

Музей-садиба Миколи Івановича Пирогова – видатного вченого, геніального хірурга і громадського діяча. Музей є своєрідною візитівкою Вінниці – міста над Бугом

Природно-заповідний фонд області  В області 320 територій та об’єктів природно-заповідного фонду, з них 45 заказників (18 – державного значення), 213 пам’яток природи (8 – державного значення), 33 заповідні урочища, 29 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва (11 – державного значення, у тому числі Антопільський, Верхівський, Немерчанський, Немірівський, Ободівський, Печерський, Центральний парк культури та відпочинку ім. М. Горького (м. Вінниця), Чернятинський). На території області планується створення регіональних ландшафтних парків (на території Немирівського, Тиврівського, Могилів-Подільського, Муровано-Куриловецького, Чернівецького, Ямпільського районів) та ряду заказників й пам’яток природи місцевого значення (у Барському, Гайсинському, Іллінецькому, Погребищенському і Тульчинському районах), як природних ядер, а також виділення екокоридорів по притоках рік Південного Бугу (річки Згар, Соб, Снивода, Десна, Удич, Сільниця, Дохна, Рів, Савранка), та Дністра (річки Мурафа, Лядова, Немія, Русава, Марківка, Жван).

Особливості м. Вінниці : У місті зведено 5 мостів через Південний Буг: Київський (з тролейбусним сполученням), Центральний (з трамваями і тролейбусами), Староміський, на Об'їзній дорозі, а також пішохідний на греблі в Сабарові. Об'єкти транспортного сполучення Вінниці: Залізничний вокзал, що має сполучення з 23 областями України;Три автовокзали (центральний, західний, східний);Автомобільні шляхи, зокрема в самій Вінниці 365,5 км доріг, із яких 176,5 км — з асфальтобетонним покриттям, решта — з щебеневим та ґрунтовим (дані 2000-х років);Аеропорт «Вінниця» підпорядковується трамвайно-тролейбусному управлінню. Станом на 2017 рік аеропорт приймає регулярні рейси з такими містами: Варшава, Тель-Авів, Анталія, Шарм-ель-Шейх і Подгориця. Велосипедні доріжки. Міський громадський транспорт включає в себе: Трамваї; тролейбуси; автобуси; маршрутні таксі. Також курсують річкові теплоходи «Микола Пирогов» та «Ляля Ратушна».