Тренінг «Співчуття та милосердя врятує весь світ» (для учнів 2-4 класів)

Запропоноване виховне заняття-тренінг допоможе вчителям розвивати у дітей навички співчуття, співпереживання, доброти, людяності, толерантності. Заняття проводиться у формі тренінгу, діти сидять колом, працюють індивідуально, в парах, на дошці, колективно.

Автор: Гончаренко Людмила Петрівна, вчитель початкових класів

Навчальний заклад: Острівчанський заклад загальної середньої освіти Колибаївської ОТГ

Спрямування: учні 2-4 класів

Мета: допомогти учням зрозуміти, що значить бути співчутливим, що лежить в основі співчуття, співпереживання, довести необхідність толерантності, розвивати в учнів бажання робити добро, формувати в підростаючого покоління ціннісне ставлення до власного життя, до інших людей; вміння знаходити порозуміння, вирішувати суперечності (з допомогою прохання, переконання, бесіди), здатність міркувати, робити свідомий вибір і приймати рішення; стимулювати  бажання змінюватися і змінювати світ навколо.

Обладнання і матеріали: демонстраційні картки Конфлікт, Суперечка, Непорозуміння, Взаєморозуміння, Співчуття, Милосердя, Толерантність, плакат із малюнком,  3 квітки, 3 листочки з лексичними визначенням, паперові травинки для кожної дитини, скотч, «Правила спільної роботи в малюнках».

Епігра.

Крик-народжує грубість;

                      Обман-народжує недовір`я;

Посмішка-розтоплює лід;

Прощення-приносить полегшення;

Турбота-наповнює життя змістом.

Посієш бажання-пожнеш вчинок;

Посієш вчинок-пожнеш звичку;

Посієш звичку-пожнеш характер;

Посієш характер-пожнеш долю.

Матір Тереза

Хід заняття

І. Підготовча частина

1.1. Привітання .

Вправа «В колі друзів».

Вчитель. Я пропоную вам сьогодні привітатися  такими словами. «Я поважаю себе за те, що….,  а сусіда зліва (назвати його ім’я)  - поважаю за те, що …..»

1.2.Повторення «Правил спільної роботи в групі» ( в малюнках).

- Правило піднятої руки

- Не перебивати

- Не принижувати інших

- Взаємодопомога

- Уважно слухати

- Всі думки вірні

- Бути активним

- Посміхатися

- Дисципліна

- Толерантність (милосердя, доброта душі, співчуття, повага, терпіння, дружба)

- А давай те пригадаємо нашу  добру традицію – обійми  всіх .

(Діти в колі всі обіймаються)

ІІ. Основна частина

2.1. Вступне слово вчителя. Повідомлення теми заняття.

 Я прошу Вас хвилинку постояти. Хай першими сядуть уважність та щирість, другими – сердечність та чуйність, а згодом – доброта та милосердя.

- Ви завагалися?

-А чому?

Я не випадково зупинила Вас. Кожен на хвилинку замислився над чистими джерелами своєї душі.

Поверніться, будь-ласка, один до одного,  покладіть долоні своєму товаришу. Ви відчуваєте тепло його руки. Це тепло його серця і тепло душі. Воно зігріває Вас, так як і багатство Ваших душ може зігріти ближнього.

Уважність, щирість, сердечність, чуйність, доброта та милосердя, всі ці якості – це частинка вашої душі, але часто ми забуваємо про них, тож давайте сьогодні впустимо ці почуття в наші серця і згадаємо, що означає бути доброю людиною.

Отже, як ви вже здогадалися, сьогодні ми будемо говорити про добро, співчуття, милосердя та інші риси, що притаманні кожній людині.

2.2. Вправа  «Павутинка думок»

–  Яка інформація чекає?                                          Конфлікт

–  Навіщо знати про це?                                           Суперечка

–  Коли виникає суперечка?                                    Непорозуміння

–  Як уникнути?                                                       Взаєморозуміння

 (На  ватмані чи на дошці намальована  травичка, знизу – камінці)

- Давайте пригадаємо, що ми знаємо про доброту, добро.

Доброта – найбільша цінність нашого життя.
Добро́ — категорія етики, якою позитивно оцінюють певну поведінку, явища чи події.

• А що таке зло? Які риси в людини не є хорошими?
• Зло це : 

• насильство ,
• грубість,
•  байдужість,
• егоїзм,
• агресивність,
• підлість,
• зрада,
• насмішка,
• непорозуміння

(Ці слова написані у вчителя на камінцях. Якщо дитина називає одне із них – бере камінець і кріпить на ватман із травичкою, біля камінців)

–  Ми живемо серед людей. Ми різні, але це не протилежність, а унікальність. Усі люди мають недоліки – хто більші, хто менші. Спілкування, дружба неможливі без взаємної терпимості.

2.3. Вправа «Три квітки».

Я дарую вам букет із трьох прекрасних квіток.  (На  ватмані намальовані чи на дошці., ростуть серед травички)

Називаються  ці  квіти:         Співчуття,   Милосердя,   Толерантність.

(лексичні значення слів записані на листочках – прикріпити до квіток)

• Співчуття – вміння розуміти почуття і думки других людей.
• Милосердя – прагнення допомогти кожному, хто має в цьому потребу.
• Толерантність – ( франц.) – ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама.
  • (англ.) – готовність бути терплячим.
  • (араб.) – прощення, терпіння, чуйне ставлення до інших).

Зворотний зв`язок. Визначення «Толерантна людина»

Запишіть на травинках  ваше розуміння цього виразу. Прикрасимо вашими травинками наш квітничок.

2.4.Вправа на розвиток толерантності «Оплески».

Хто з вас вміє танцювати, співати, малювати, спритно стрибати? Станьте в коло! Поаплодуємо їм!

5.        Притча.

Жив собі хлопець із жахливим характером. Якось батько дав йому мішок із цвяхами і сказав по одному забивати у паркан щоразу, коли хлопець втратить терпець і посвариться з кимось. Першого дня хлопець забив 37 цвяхів. Згодом він навчився себе опановувати, і кількість забитих цвяхів щодня зменшувалася. Хлопець зрозумів, що легше навчитися стримувати свої емоції, ніж забивати цвяхи.

Нарешті настав день, коли він не забив жодного цвяха. Син підійшов до батька і сказав про це. Тоді батько наказав синові витягти з паркана по цвяху у ті дні, коли він не втратить самоконтролю і ні з ким не посвариться.

Минали дні, і згодом син міг сказати батькові, що в паркані не залишилося жодного цвяха. Батько підвів  сина до огорожі та сказав: «Ти добре поводишся, синку, але подивися, скільки дірок залишилося… Огорожа вже ніколи не буде такою, як колись…»

Коли ви з кимось сваритеся і кажете йому щось неприємне, ви залишаєте в іншій людині такі рани, як ці діри. І рани зостаються, попри те, скільки разів потім ви просите вибачення. Словесні рани заподіюють такий самий біль, як фізичні. Діти, не забиваймо цвяхів ворожості, нерозуміння і жорстокості в душі людей. Будьмо толерантними, а, отже, розуміймо одне одного.

6.        Вправа «Зустріч»

Учні стають у два кола: зовнішнє і внутрішнє, обличчям один до одного і, використовуючи невербальні засоби спілкування, по черзі вітаються з кожним учасником протилежного кола так, начебто вони зустріли: друга; приятеля; учня із свого класу; учня; сусіда; ворога; хлопчика або дівчинку, який (яка) подобається; вчителя; незнайомця;  батьків свого однокласника, маленьку дитину тощо. Вчитель періодично змінює завдання. Після завершення вправи проводиться обговорення на тему:
– Які відчуття, емоції були в тебе, коли доводилося вітатися з однолітком, старшою за тебе людиною, молодшим, незнайомцем? Як змінювалися твої жести, рухи, емоційний стан? Які, можливо, були труднощі?

7.        Розучування «Мирилки».

Подивися просто в очі;
Я сваритися не хочу.
Я образить не хотів,
Ненароком зачепив.
Просто в очі подивись
І зі мною подружись.

ІІІ. Підбиття підсумків. Рефлексія .

Діти  стають в одне коло і виконують те, що каже вчитель.

• Плещуть в долоньки всі присутні; 
• Тільки дівчатка; 
• Тільки ті, хто любить смачно поїсти; 
• Тільки ті, хто запізнюється на уроки; 
• Тільки ті, хто добре навчається; 
• Тільки ті, хто не любить канікули; 
• Тільки ті, хто любить солодощі; 
• Тільки ті, кому подобається грати в футбол; 
• Тільки ті, у кого чудовий настрій. 

Всі беруться за руки і бажають один одному:«Будьмо здорові!». Привітати оплесками.

Прощання.

• Діти, я дякую вам за роботу!