Тренінгове заняття "Майстерня креативного діалогу «Форум-театр як інтерактивна форма профілактики соціальних проблем»

СЦЕНАРІЙ  вистави форум-театру «Межа»

І сцена

Маша    

 - Ох мене й дістала ця коза.

Сєва      

 - Маша, та може вона просто не могла піти з нами з 6 уроку -  у неї ж, здається,  репетитор.

Маша    

 - Та мені яка різниця?

Сєва     

  - І що робити?

Маша  

  - Що, що - веселе життя їй влаштуємо! О,які люди! Сєва, чого сидиш, допоможи дівчинці одягнутися!

Сєва   

    - Давай, давай!

Женя   

  -  Не треба, я сама.

Маша    

-  Треба треба, Сєва, дівчинка просто соромиться.

Макс     

 - А що тут відбувається?

Маша    

 - А тобі що до того, йди куди йшов!

Сєва      

 - Чого ти вчепилася в цю куртку? Нащо мені це барахло, я ж допомогти хочу.

Маша     

-  Опа! Так до неї хлопці навряд чи залицяються, та воно то й зрозуміло: ніжки кривенькі, очі  косенькі та й душ треба б частіше приймати, ох і смердить від тебе!

Женя      

-  Перестаньте.

Маша  

   - Тихо, сідай.

Сєва      

  -  Щось ти занадто сувора, обняла б, приголубила , навчила б неграмотних правилам етикету.

Маша    

  - Та  не забуваймо про спадковість – мама продавчиня, тому користуватись косметикою навряд чи    навчить, обрахувать, обважить – це так!

Женя     

 - Батьків не чіпайте.

Маша   

  -  Ти що посваритись хочеш?

Женя     

 - Просто можна я піду?

Маша     

- Та що ти, я ж зараз благодійністю буду займатись, зараз же модно допомагати убогим.(Маша викидає з наплічника усі речі Жені).

 -Що ж косметички нема, доведеться на тебе своє добро витрачати (дістає помаду).

- Стій, подивись, ой як тут все  запущено!    

Женя віштовхує Машу й ламає випадково помаду.

Маша    

- От корова, помаду мені зламала, буде відпрацьовувати.

Сєва  

    - Маша, тобі не здається, що це перебор, якось жорстоко вийшло

Маша 

   - А ти що злякався ?

Сєва    

  - Ні, що ти!

Маша 

   - Тоді в мене пропозиція. Створюєш сторінку у ВК, підкатуєш до неї, якось розводиш її типу, що ти в   неї закохався, фоткаєш  і далі буде  (йдуть).

ІІ сцена

Костя за столом читає книгу

Женя    

 – Привіт, Костя, як добре, що ти одужав, без тебе погано було.

Костя   

 - Так, було діло. Що тут у вас, щось цікаве відбулося?

Женя   

  - Може комусь і цікаво, а от мені не дуже…

Костя   

  -А що так?

Женя  

   -Зі мною всі перестали говорити, сміються, знущаються.

Костя  

  - Так, ти мені про це говорила. Слухай, а в тебе поїсти щось є?  (Женя дістає з портфеля бутерброд). О, дякую! А з приводу твоєї проблеми  я тобі вже все пояснив.

Женя   

  -Я роблю як ти казав, стараюсь не реагувати, поводитися тихо, як нібито мене зовсім немає, але це  не  допомагає, Костя.

Костя   

  - Почекай,  мало часу пройшло.

Женя   

  - Костя, я не можу так більше, коли це все вже закінчиться?

Костя 

  - Ну що ти ниєш, сама ж цю кашу заварила, могла б піти з усіма після 5 уроку!

Женя 

   -Ні, не могла, мене батько прибив би,  та й вчителька мене вже бачила в той день. Костя, що робити?

Костя  

 - Раніше треба було думати, а тепер треба йти до Маші вибачатись – падати на коліна, руки цілувати й   вмовляти,  вона це любить, тоді й інші вгомоняться.

Женя   

 - Ти серйозно, я ж ні в чому не винна?

Костя    

- Серветку дай, дякую.

Женя   

  -  Ти правий, треба вибачитись і все закінчиться, а ти можеш зі мною піти, я її так боюся?

Костя    

– Ти пропонуєш мені йти вибачатися, ти про мене хоч подумала, мене ж взагалі в той день в школі не  було. Дякую, Женю!

Женя  

  -  Мені так важко, якби не Ваня, то я взагалі не знаю що б робила.

Костя  

 –  Хто такий?

Женя    

-  Хлопець із ВК, він сказав, що якби був поруч, то нікому б не дав мене ображати.

Костя  

  - От і добре, попроси його допомогти  розібратися з Машою.   (збирає речі й виходить).

             ІІІ сцена

Женя  

  - Привіт, я Женя.

Ваня    

 - Женя, привіт, я по-іншому тебе уявляв.

Женя   

 - Зовсім?

Ваня   

 - Ні, трошки повище. Ну що, підемо кудись чи ти поспішаєш ?

Женя    

-  А ти?

Ваня    

 - Я для тебе весь день звільнив! Щось ти якась зажата.

Женя

    - Пам’ятаєш -  я тобі про Машу розповідала?

Ваня  

  - А, з приводу сварки в школі, чого ти паришся – я ж з тобою, нічого не бійся.

Женя  

  -Дякую, Ваня, я постараюсь.

Ваня    

 - Я завжди готовий захистити дівчину, тим паче таку гарну.

Женя  

   - Не смішно!

Ваня    

 - Ти хочеш сказати, що я приколююсь? Ти мене зараз дуже образила.

Женя  

   - Ну що ти Ваня,  я й не думала, ти мені дуже подобаєшся!

Ваня 

    - Ти мені також, чуєш, а давай селфі зробимо, йди сюди!

Женя  

   - Селфі?

Фотографуються

Ваня    

- А розкажи щось про себе.

Женя 

  - Я наче все писала. Я люблю тварин, а ще читати люблю, а після уроків мамі допомагаю, а тато воєнний...  Я, мабуть, багато говорю?

Ваня    

 -  Та ні, що ти! Ой, я на хвилинку відлучусь, почекай.

Женя    

-  Чекатиму тебе тут.

ІV сцена

Виходить Маша

Маша   

– О чувирло, привіт!  Ти що з дерева впала?

Женя  

   - Знаєш, зараз прийде мій хлопець…

Маша  

  - Хто? Ваня чи що?

Женя   

 – А звідки ти знаєш як його звуть?

Маша  

 - Так ми з ним давно знайомі, правда ж гарненький?

Женя 

   - Не може бути, ви що все підстроїли?

Маша 

  - Не підстроїли, а розвели на вищому рівні. Дивись – свіженьке селфі! Ну як?

Женя тікає, а Маші телефонує Ваня.

Маша   

- Так, Ваня, дякую, все вийшло відмінно!

V сцена

Маша  

  -А давай сюди. Ну що, всі в курсі нашої сенсації? Наша монашка виявилася зовсім не святою.   (чіпляє листок на дошку)

Макс    

 - Що це?

Маша   

 - А ти що , по всій школі пройшов і жодної листівки не помітив і не прочитав? Та що з тебе  взяти – лох. Костя, де наша красуня?

Костя   

 -  А я звідки знаю?

Сєва       

- Так ти ж її друг!

Маша  

 - А може й не тільки друг?

Костя 

  – Ви мене з кимось переплутали !

Маша  

 - А,раз так – читай цю переписку, давай вголос, а то усім цікаво.

Костя  

 - Знаєш, мені так хотілося, щоб ти був поруч…

Макс вихоплює з рук Кості  листівку й рве її на шматки

Cєва 

-  Опаньки, дивіться: у нас захисник з’явився!

VІ сцена

Маша          

- Доброго дня, Ольга Миколаївна!

Ольга Миколаївна 

  - Цвєтков дзвоник вже був. Ну, чому вчителі знову на вас жаліються? Кажуть, що   по школі розклеїли якусь нісенітницю. Що мовчите?

Маша  

- Ольга Миколаївно, а чому одразу ми? Можливо це придурки з 10-Б?

Сєва  

   - Взагалі Жені самій треба слідкувати, що вона у ВК пише, тоді й проблем не виникне.

Ольга Миколаївна  

 -  Цвєтков, взагалі твоя думка нікого тут не цікавить. І припиніть цей балаган вже!Вам про ЗНО треба думати, а не позоритись на всю школу!  А з Зайцевою я потім    окремо поговорю, що це за записки еротичного характеру?

Сєва

 – Там ще й фотографії цікаві є.

Ольга Миколаївна 

  - Цвєтков! Двійку захотів? Відкрили підручники!

 Маша        

  - А я в бабусі була, забула підручник, Макаренко, дай книгу.Ольга Миколаївна    - Так, Маргарито Іванівно, я не можу, я на уроці. Пауза. Що, до директора, знову побився,зараз одну хвилинку. Так, Цвєтков, Романова, швидко зняли це зі стін.

Сєва      

  – А чого одразу  ми?

Ольга Миколаївна  

 - Тому що я знаю хто це зробив, через 5 хвилин прийду, щоб нічого тут не було!

Маша            

  – Так, якщо хоч хтось пікне, що це ми із Сєвою зробили, то я вам таке влаштую, зрозуміли?

Макс        

  – Мене це не стосується!

Маша      

-  Ати що: чистенький? Чого ж ти мимо роздягальні пройшов й бідняжці не допоміг?

Сєва    

     – Маша, ти подивись, хто прийшов!

Маша  

     – Наша красуня, давно не бачились.

Женя      

  - Зніміть це.

Маша    

   - Популярність додала сміливості?  Ну що, ти в курсі, що ти найпопулярніша дівчинка у школі? Так   хлопці?

Женя   

 - Швидко зніміть це!

Маша 

  - Ну тобі треба ти й знімай, Сєва, фотографуєш?

Сєва     

 – Звичайно.   

                                                                                                                                                                                                       Женя різко дістає пістолет й кидає наплічник