21 квітня о 15:00Вебінар: Як організувати дистанційний урок «на 12 балів»

Тренінгове заняття "Як навчитися стримуватись"

Про матеріал
Дане тренінгове заняття містить такі вправи як "Емоції", "Ярлики", "Австралійський дощ", які розраховані на активізацію учнів до роботи в групі, а також на розвиток навичок вербального спілкування, а також розширення уявлень учнів про толерантність.
Перегляд файлу

Тренінгове заняття

«Як навчитися стримуватись»

Мета: активізувати учнів до роботи в групі; розвивати навички невербального спілкування.

Хід тренінгу

І. Вправа «Емоції»

Усі учасники тренінгу сідають по колу, кожен по черзі за допомогою міміки передає якусь емоцію, всі інші по черзі її повторюють. Вправа закінчується тоді, коли всі учасники передали свої емоції.

Запитання для обговорення

  • Чи легко було придумувати та передавати власну емоцію?
  • Чи важко було відтворювати чужі емоції?

ІІ. Вправа «Ярлики» (15 хв)

Мета: дати можливість відчути емоції, які виникають в учасників під час спілкування, коли їх змушують стримуватися.

Обладнання: три набори розрізаних картинок, «корони». На кожній «короні» написаний один  з поданих виразів.

  • Усміхайся мені.
  • Будь похмурим.
  • Корчи мені гримаси.
  • Ігноруй мене.
  • Розмовляй зі мною так, ніби мені 5 років.
  • Підбадьорюй мене.
  • Кажи, що я нічого не вмію.
  • Жалій мене.

Тренер обєднує учасників у три групи. Кожному він одягає на голову «корону» таким чином, щоб ніхто не бачив, що на ній написано («корони» виготовляють із двох смужок білого паперу, склеєних по боках).

Після цього кожній групі дається завдання скласти цілу картинку з розрізаних шматочків, але звертатися  під час роботи до учасників своєї групи потрібно так, як написано на його «короні».

Через 7-10 хвилин усі, не знімаючи «корон», відповідають на запитання: «Чи сподобалось вам коли з вами спілкувались таким чином?»

Після того, як усі охочі висловляться, тренер пропонує учасника зняти «корони»  й вийти зі своїх ролей.

Запитання для обговорення:

  • Чим в реальному житті можуть бути «корони»?
  • Як впливає наявність потрібних ярликів на спілкування?
  • Як можна змінити уявлення людини про вас?
  • Звідки ми беремо наші уявлення про інших?

ІІІ. Інформаційне повідомлення «Толерантність» (10 хв)

Поняття толерантності вперше зустрічається  у ХVІІІ столітті.

Розуміння толерантності не однакове в різних культурах, тому що залежить від історичного досвіду народів.

Зараз толерантність розуміється як повага й визнання рівності, відмова від домінування та насилля, визнання прав інших на свої думки та погляди. Отже, толерантність, перш за все, має на меті прийняття інших такими, якими вони є, і взаємодію з ними на основі згоди.

Поділ людей на толерантних є досить умовним.

Кожна людина у своєму житті здійснює як толерантні, так і інтолерантні вчинки.

Але здатність поводитись толерантно може стати особистісною рисою, а відтак – забезпечити успіх у спілкування. Толерантні люди більше знають про свої недоліки та переваги. Вони критично ставляться до себе і не прагнуть у всіх бідах звинуватити інших. Толерантна людина не ділить світ на два кольори – чорний та білий.

Почуття гумору та здатність  посміятися над своїми слабкими сторонами – особлива риса толерантної людини.

 У того, хто здатний до цього, менша потреба домінувати та зверхньо ставитись до інших.

Отже, толерантна особистість знає і правильно оцінює себе. Її добре ставлення до себе співіснує з позитивним  та доброзичливим ставленням до інших.

ІV. Вправа «Австралійський дощ» (5 хв)

Мета: забезпечити психологічне розвантаження учасників.

Учасники утворюють коло.

Інструкція: Чи знаєте ви, що таке австралійський дощ?  Ні? Тоді давайте разом послухаємо, який він. Зараз по колу ви будете передавати мої рухи. Як тільки вони повернуться до мене, я передам наступні. Стежте уважно!

  • В Австралії здійнявся вітер. (Ведучий тре долоні.)
  • Починає крапати дощ. (Клацання пальцями.)
  • Дощ посилюється. (Почергове плескання долонями по грудях.)
  • Починається справжня злива. (Плескання по стегнах.)
  • А ось град, справжня буря. (Тупотіння ногами.)
  • Але що це? Буря стихає. (Плескання по стегнах.)
  • Дощ стихає. (Плескання долонями по грудях.)
  • Рідкі каплі падають на землю. (Клацання пальцями.)
  • Тихий шелест вітру. (Потирання долонь.)
  • Сонце. (Руки вгору.)

V. Підбиття підсумків заняття.

Проводиться у формі керованого діалогу.

Запитання для обговорення:

  • У чому полягають переваги безоцінного спілкування?
  • Чому іноді потрібно стримуватися?
  • Яке завдання було найважчим?
  • Що на занятті вам сподобалось найбільше?

 

 

Міні-твір «Хочу і треба»

(зачитати як підсумок тренінгу)

Людське життя – незбагненна річ. Його досліджували, вивчали, але й досі воно є загадкою. Парадоксально, але життя складається із суперечностей, які чітко виражені словами: «хочу» в «треба».

Як іноді хочеться залишити все й поїхати десь далеко, але треба вчитися, працювати, піклуватися про близьких тобі людей. Є в житті й такі моменти, коли відчуваєш себе слабким, потребуєш допомоги, хочеш просто поплакати, а треба бути сильним, підтримувати інших, сміятися крізь сльози.

Поволі розумієш, що життя – це одвічна боротьба протиріч. І чим їх більше, тим цікавішим,  насиченішим є буття. Отже, треба вміти поєднувати реальне й бажане, сміх і сльози, перемоги й поразки, необхідно виконувати спочатку те, що треба, але так, щоб воно співпало із тим, чого хочеться. Саме так можна досягнути гармонії – запоруки прекрасного майбутнього.

 

docx
Додано
9 квітня 2020
Переглядів
310
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку