«ТРОСТЯНЕЦЬ» – ЛАНДШАФТНЕ ДИВО ЧЕРНІГІВЩИНИ

«Тростянець» – ландшафтне  диво  Чернігівщини

 

Петряєва Т.С., методист Пятихатського РМК

 

Видатною пам’яткою садово-паркової архітектури середини ХІХ століття українського Лівобережжя, ландшафтним дивом Чернігівщини є державний дендрологічний парк «Тростянець» Національної академії наук України. Парк,  площа якого складає понад 204 га, створений зусиллями і коштом Івана Михайловича Скоропадського – нащадка гетьмана Івана Скоропадського (1708-1722 рр.) і діда останнього гетьмана України Павла Скоропадського (1918 р.).

На фоні лісового масиву, у центрі якого знаходиться рукотворний гірський куточок з високими пагорбами, спокійна гладь ставків, неймовірна краса затишних мальовничих галявин, свіже повітря, гармонія та спокій природи приваблюють численних туристів. Парк входить до трійки найкращих дендропарків України (поряд із «Софіївкою», що в Умані на Черкащині, та «Олександрією», що у Білій Церкві на Київщині).

Будівництво парку розпочалося зі створення Великого ставу, який нині розділяє його територію на дві частини, сполучені греблею. До того на цьому місці був звичайний струмок, який було штучно збільшено до 1300 м у довжину і 100 м в ширину. З різних сторін ставу шляхом поглиблення балок і насипання гребель було створено два менших за розмірами ставка – Лебединий і Куциха. Головною окрасою ставів є лебеді, які зовсім не бояться людей.

 

 

У 1834 році по берегах ставків були зроблені перші посадки місцевих саджанців ялини, тополі, пізніше – берези, липи, клена, дуба. Згодом насадження доповнилися саджанцями екзотичних видів, що доставлялися з Риги, Петербурга, Парижа, Києва, Нікітського ботанічного саду та ін. Не всі вони приживалися, тож практикувалося щеплення екзотів на місцеві види (південних дубів на місцевому дубі, кедра сибірського на сосні звичайній тощо). І нині на окремих деревах видно місця з’єднання підщепи з прищепою. Одночасно створювалися захисні насадження: степові ділянки за межами парку заліснювалися смугами чи галявинами сосни, берези, ялини, дубу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Влаштуванню розсадника, оранжерей, теплиць, фруктового саду, вирощуванню багатьох рідкісних видів хвойних сприяв вчений-садівник, уродженець Ельзасу Карл Шлінглоф, якого у 1857 р. запросив до себе Іван Скоропадський. У розсаднику висівали дуб, ясен, берест, робінію звичайну, липу, всі види хвойних – переважно сосни та модрини. Тут же вирощували саджанці рідкісних видів дерев. У Тростянці вперше на Лівобережній Україні були випробувані ялиці грецька та Фразера, головчастий тис кістянковий, ялини Алькокка та червона, сосни осиста, скручена, кедрова корейська та Жеффрея, туя гігантська, туйовик пониклий, болотний кипарис звичайний, клени завитий, голий, пенсільванський та колосистий, аморфа сивувата, береза чорна, каракас китайський, гледичія люта, дуб черепитчастий, липа маньчжурська, в’яз американський, чекалкін горіх горобинолистий та інші.

З кінця 1850-х років на протилежному господарській садибі березі Великого ставу почалося створення рельєфного ландшафту. В результаті протягом 30 років були насипані гори-кургани висотою до 35 м, що нагадують Альпи. Кудлата, Дідова, Сторожова та інші «гори» обсаджувалися деревами, в основному соснами, та кущами. Низькорослий ялівець козацький, яким покрито крутосхили «гір» та береги ставків, створює неперевершений художній ландшафт, який ефективно виконує ґрунтозахисну функцію, не допускаючи змивів та ерозії ґрунту. А колись тут була безліса рівнина, пересічена неглибокими балками та болотистими низинами вздовж струмка…

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У парку щільно засаджені ділянки розділені прогулянковими доріжками і несхожими одна на одну галявинами. Тут можна побачити як знайомі дерева, так і зразки екзотичної рослинності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ділянки зі штучно сформованим рельєфом Тростянця можна було б віднести до альпійського типу садово-паркового ландшафту, проте для оформлення гір тут не використовувалося каміння, що звичайно є головним компонентом при формуванні альпійських ландшафтів. Значна територія парку може розглядатися як парковий тип садово-паркового ландшафту, оскільки на галявини в ньому припадає більше третини площі. Але гайки, розташовані серед галявин, часто мають значні площі, в них сформувалися лісові умови. У парку є великі масиви та захисна смуга з сосни уздовж меж, які слід віднести до лісового типу садово-паркового ландшафту. Лучні ландшафти трапляються на дні балок (зокрема, у балці Куциха). Тож дендропарк – це складне поєднання паркового і лісового типів садово-паркових ландшафтів, та ще й на штучно сформованому рельєфі.

«Тростянець» – найбільший за площею дендрологічний парк в Україні, що зберігся у первісному вигляді. Розпорядженням Кабміну 2004 року колекції рослин, які є основою його ландшафтних насаджень, надано статус «Національного надбання України». Для його збереження розроблено методику реконструкції насаджень, головним елементом якої є вирубування малоцінних дерев на значних площах, насадження молодих рослин не на місці, де колись росли цінні дерева, а поряд, та створення газону там, де загинули дерева. Науковий підхід до реконструкції насаджень та наполеглива праця співробітників дендропарку дають нам можливість і сьогодні милуватися чудовими краєвидами та вселяють надію, що й наші діти й онуки матимуть таку можливість.

Фото автора