Трудове виховання дітей починається в родині

Трудове виховання

 дітей починається з родини…

Підготувала

Ропай С.Ю.

План

1. Вступне слово вчителя.
2. Виступи батьків-активістів.
3. Обговорення педагогічних ситуацій.
4. Підсумкова бесіда «Праця звеличує людину».
5. Вручення батькам пам'ятки з трудового виховання дітей.

Обладнання. Класна кімната оформлена різноманітни­ми виставками дитячих та родинних робіт, що розкрива­ють інтереси і вподобання сімей, котрі будуть ділитися досвідом трудового виховання дітей.

1. Слово вчителя.

Трудове виховання підростаючого покоління — одна з основних складових у формуванні особистості нової лю­дини. Серед життєвих цінностей головне місце належить праці. Тільки в праці та за допомогою праці задовольня­ються людські потреби, формується суспільство і сама людина.

У родині діти вперше ознайомлюються з працею і без­посередньо беруть уній участь. Значний виховний вплив на них сімейного середовища зумовлюються глибиною взаємної прив'язаності батьків і дітей.

Для трудового виховання дітей у родині має значення вже той факт, що батьки працюють. Дитині необхідно знати, що їхня трудова діяльність потрібна людям. Осо­бистий приклад батьків — робота на виробництві та вдо­ма, розподіл домашніх обов'язків — формує у дитини почуття відповідальності за доручену справу.

Готуючись до семінару ми вивчали досвід батьків з тру­дового виховання дітей у сім'ях. Сьогодні ми представ­ляємо вам виступи батьків-активістів. Закликаємо до об­говорення і узагальнення почутого та побаченого. Кожен повинен пройнятися почуттям великої відповідальності за трудове виховання своїх дітей.

2. Виступи батьків-активістів, які шляхом різноманітних методів вивчали стан справ із трудового виховання дітей у ряді сімей.

1-й учасник. Важливу роль у трудовому вихованні підростаючого покоління відіграє вміння батьків уважно ставитися до прагнення дітей допомагати дорослим. На жаль, батьки часто розцінюють таку допомогу як малозначущу, недоречну і навіть зайву. У відповідь на бажан­ня дитини допомогти, заклопотані батьки відповідають: «Ти мені заважаєш!» або «Я поспішаю, сам швидше впо­раюсь!». Діти в такій ситуації відчувають себе ображени­ми. Досить дорослим кілька разів відмовитися від допо­моги, і дитина вже боятиметься її пропонувати. Зникає бажання працювати, і вона вже байдуже спостерігає за роботою дорослих.

2-й учасник. У вихованні позитивного ставлення до праці не слід обмежуватися залученням дітей до якогось одного виду трудової діяльності. Звичайно, багаторазово виконуючи якусь роботу, дитина набуває певного досвіду, досить швидко вдосконалює трудові навички, досягаючи помітних успіхів. Однак така рання «спеціалізація» збіднює трудові інтереси дітей, гальмує процес формуван­ня в них інших якостей.

3-й учасник. Буває, що батьки, «піклуючись» про дити­ну, прагнуть повністю звільнити її від домашніх обов'язків, вважаючи, що «виросте, тоді й працюватиме». Обмежуючи діяльність дитини грою та розвагами, до­рослі, самі того не усвідомлюючи, значно збіднюють її потреби, інтереси, не кажучи вже про те, що за такого ви­ховання ніде взятися трудовим навичкам та вмінням. Значно уповільнюється процес формування вольових якостей. Самоконтроль, самооцінка тут відсутні.

4-й учасник. Трапляється й так, що батьки, намагаю­чись привчити дитину до праці, зловживають постійним контролем, безліччю вимог і доручень, часто забувають надавати їй допомогу в оволодінні трудовими навичками.

Дорослі не враховують, що дитині не властиві від народ­ження трудові здібності, вміння. Вона постійно вчиться дивитися й слухати, тримати в руках предмети й оперува­ти ними, одягатись і прибирати ліжко, підмітати підлогу, прасувати білизну й пришивати ґудзики, доглядати за квітами. Цих видів домашньої праці дітей слід навчати повсякденно, планомірно і методично.

5-й учасник. Інколи дорослі, чекаючи негайного резуль­тату, не дають змоги дитині вдатися до власного досвіду, спокійно подумати, як краще виконати те чи інше дору­чення. Тож не дивно, що в такій ситуації дитина зневірюється у собі, це шкодить їй у використанні своїх трудових ресурсів». Замість різноманітних потреб та інтересів, сильної волі, позитивних почуттів у неї розви­ваються невпевненість у власних силах, розгубленість пе­ред обставинами.

Самооцінка такої дитини завжди занижена, самоконт­роль легко руйнується зовнішніми впливами.

3. Обговорення педагогічних ситуацій.

Ситуація 1.

Другокласник Сергій вирішив попрасувати білизну до приходу з роботи батьків. Виймаючи білизну з машини, хлопчик помітив, що вода в ній стала темною і біті майки і сорочки стали сині. Сергійко не знав, що синій спортивний костюм, який він прав разом із білими речами, линяє. Хлопчик дуже засмутився. Коли батьки повернулися додому, він винувато признався в тому, що скоїлося. «Хто тебе просив це робити, чому ти лізеш не в свої справи?! — закричала мати. — Не умієш — не берись не за свою справу!». Батько намагався захистити сина. Сергій мовчав, йому було дуже гірко: адже він хотів по­радувати батьків, а вийшло навпаки.

—               Чому Сергійко не зміг впоратися з пранням білизни?

—               Як слід було повестися матері в цій ситуації?

—               Як розв'язуються такі проблеми у вашій сім'ї?

Ситуація  2.

Перед тим. як піти на роботу, мати попросила третьо­класницю Оленку вимити посуд і полити кімнатні квіти. Повернувшись додому, вона засмутилася, побачивши, що завдання не виконано. Донька і раніше інколи не слуха­ла матері й не виконувала роботу по господарству.

—               Які риси особистості дитини проявились у цій ситуації?

—               Що ви робите, коли ваша дитина не виконує дору­чення?

Ситуація 3.

У суботній день у сім'ї почалося генеральне прибиран­ня. Кожному члену сім'ї була виділена ділянка роботи. Першокласниці Олі доручили витерти пил із меблів. Дівчинка старанно прийнялася за роботу. Закінчивши її, вона попросила матір перевірити, як виконано доручен­ня. Подивившись Ольги роботу мати обурилась: «Тобі нічого не можна доручити, все ти робиш погано. І в ко­го ти така недотепа?».

І тут же почата переробляти роботу доньки. Дівчинка розплакалася від образи.

—               Чи правильно вчинила мати Олі?

—               Які наслідки для дітей мають такі дії?

Ситуація № 4.

У неділю другокласниця Ірина разом із матір'ю мила посуд, готувала обід, накривала на слід. Сім'я обідала у повному складі. У всіх був святковий настрій. Після обіду батько Ірини, звертаючись до матері, сказав: «Спасибі, Зіна, сьогодні був дуже смачний обід». «Ми з Іриною на­магалися зробити його смачним» — відповіла дружина. «Ну, їй ще рано дякувати», — недбало зауважив батько. Ірина промовчала, але настрій у дівчинки зіпсувався.

—               Чому зіпсувався настрій у Ірини?

—               Як повинен був вчинити батько у даній ситуації?

Ситуація 5.

Мати доручила синові Богдану вичистити килим. Коли хлопчик закінчив роботу, мати помітила смітинки і взя­лася чистити килим сама. Засмучений Богдан пішов із дому і повернувся тільки пізно увечері.

—               Чи правильно зробила мати, яка вирішила перероби­ти роботу сина?

—               Як повинна була зробити мати хлопчика в цій ситу­ації?

4. Підсумкова бесіда «Праця звеличує людину».
Землю красить сонце, а людину — праця. Хай ці слова стануть девізом усього нашого життя. Бо тільки праця звеличує людину, приносить радість і користь. Тому кожній людині треба працювати. І не просто працювати, а творчо, щоб отримати насолоду від виконаної праці. Коли робота виконана на совість, із душею, вона прино­сить не тільки втому, але й велику радість, задоволення. Недарма в народі кажуть, що людину красить не одяг, а її добрі діла; що тільки праця звеличує людину. Хай вам буде досить мудрості, наполегливості, терпіння навчити своїх дітей працювати з насолодою і бажанням, щоб во­ни виросли працелюбними, вашими помічниками. Завж­ди ставтеся до дитячої праці з повагою і розумінням.

5. Вручення  батькам пам'ятки з трудового виховання дітей.

1.   Кожного  дня  привчайте  своїх  дітей  до   праці. Підберіть їм трудові доручення і терпляче домагайтеся їхнього виконання.
2.   Радійте успіхам дитини, заохочуйте її трудові почи­нання.
3.   Ніколи не карайте дітей працею.
4.   Обов'язково розповідайте дітям про свою виробничу і громадську діяльність, про працю ваших товаришів, яких вони знають.
5.   Не залишайте поза увагою розповідь сина чи донь­ки про шкільні справи. Вислуховуйте їх до кінця.
6.   Сприяйте участі дитини у трудових справах, які про­водяться у класі, школі.
7.   Намагайтеся самі надавати класові та школі посиль­ну допомогу. Вона матиме позитивний вплив на дитину.
8.   Пам'ятайте, учитель — ваш союзник у трудовому ви­хованні дитини. Радьтеся з ним, підтримуйте його авто­ритет.