Творча робота "Мотивація навчання на уроках географії"

 

 

 

 

Творча робота

«Мотивація навчання на уроках географії»

 

                                                                  Виконала: Павлиш Юлія Володимирівна

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ………………………………………………………………………………….3

I. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Характеристика поняття «мотивація»……………………………………………4

2. Аналіз психологічних теорій мотивації діяльності особистості………………..7

II. ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВІВ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

1. Характеристика прийомів, що використовують на мотиваційному етапі навчання географії………………………………………………………………….11

2. Дослідження та аналіз мотивів навчально-пізнавальної діяльності учнів 6 класу на уроках географії Харківської ЗОШ I-III ступенів……………………….15

3. Розробка методичних рекомендацій по формуванню позитивної мотивації до навчання географії………………………………………………………………….16

Висновки…………………………………………………………………………….20

Список використаних джерел……………………………………………………...21

Додатки……………………………………………………………………………...22

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Мотивація — надто важливий компонент не лише навчання, а й будь-якої людської діяльності. Є мотив — є й бажання виконувати й доводити до завершення цю діяльність. Без належної мотивації не працюватиме жодна педагогічна технологія. Адже всі без винятку технології пропонують високу обопільну (і учнів, і вчителів) зацікавленість. Тож не тільки вчитель, а й учні мають розуміти, навіщо і для чого вони займаються певними видами діяльності та яку користь від цієї діяльності вони матимуть. Тому проблема мотивації навчання є однією з центральних у педагогіці й педагогічній психології.

Над проблемою мотивації навчання на уроках географії працювали чимало вчителів із усіх куточків України, а саме: Тітаренко Алла Володимирівна, Терещук Наталія Миколаївна, Виглінська Оксана Тимофіївна та багато інших.

Оскільки мотивація має велике значення у навчанні будь-якого предмета, вчителеві важливо своєчасно збудити, зберегти і підтримати її. Але для цього йому необхідно чітко бачити можливі джерела мотивації. Щоб краще дослідити, розібратися в проблемі мотивації, я і обрала цю тему.

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес в школі. Предметом дослідження виступає мотивація до навчання географії.

Мета дослідження полягає в тому, щоб теоретично охарактеризувати процес формування позитивних мотивів навчання на уроках географії та практично дослідити мотиви навчання географії учнів 6 класу своєї школи. 

Завдання, для виконання мети:

1. проаналізувати роль мотивації учнів у навчанні географії;
2. теоретично обґрунтувати систему методів та прийомів використання мотивації в навчальному процесі уроків з географічної дисципліни;
3. проаналізувати мотиви навчання учнів 6 класу;
4. розробити методичні рекомендації для формування позитивних мотивів навчання.

 

1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

1. Характеристика поняття «мотивація».

Більшість учених під мотивами має на увазі всі фактори, що обумовлюють прояв навчальної активності: потреби, цілі, принципи, почуття, інтереси, ідеали, переконання, соціальні установи, цінності. При цьому за всіма перехованими факторами стоять потреби особистості у всьому їх різноманітті: від базових – біологічних – до вищих – соціальних [2]. Говорячи про "мотивацію", "мотиви", звичайно, мають на увазі ті чинники, які спонукають людину до діяльності. Джерелом мотивації в найбільш загальному розумінні є певна потреба, що створюється на основі суперечностей між тим, що людина має, чим володіє, чого досягла, і тим, чого вона ще не має, чим не володіє, чого не досягла. Бажання мати, оволодіти, досягти становить зміст потреби. І якщо в сферу таких потреб потрапляє навчальний предмет, то є підстави говорити про мотивацію його засвоєння.

Мотиви навчання мають двоякий характер. По-перше, вони можуть бути зовнішніми і виступати у вигляді вимог навчальних планів, програм, школи, вчителів, батьків тощо. Такі мотиви ґрунтуються на почутті обов'язку перед суспільством, сім'єю, учителем, товаришами. В їх основі — переконання щодо доцільності певної діяльності, почуття відповідальності, поваги до вимог школи, бажання зміцнити свою репутацію доброго учня тощо. Іноді зовнішні мотиви можуть мати негативний характер, наприклад, коли учень навчається лише для того, щоб уникнути покарання чи докору з боку вчителя або батьків [1].

По-друге, мотиви навчальної діяльності можуть зумовлюватися внутрішніми почуттями учня, пов'язаними з особистими інтересами, переконаннями, намірами, мріями, ідеалами, пристрастями, сформованими раніше установками.

Дія зовнішніх і внутрішніх чинників мотивації ("я повинен" і "мені хочеться") має бути врівноваженою, крайності тут небажані.

Абсолютизація внутрішнього зацікавлення звужує фактичні можливості учня, а сухий підхід з позицій зовнішніх вимог позбавляє процес навчання емоційного забарвлення. Проте в усіх випадках найменшу користь приносять зовнішні негативні мотиви — залякування двійками, записи в щоденнику тощо.

Нарешті, мотивацію треба розглядати не як короткочасний чинник, який можна відкинути після досягнення мети. Йдеться про те, щоб почуття обов'язку було стабільним, закріплювалося у характері людини і впливало на хід її життєдіяльності навіть тоді, коли стимулюючі фактори перестають діяти. Оскільки мотивація має велике значення у навчанні будь-якого предмета, вчителеві важливо своєчасно збудити, зберегти і підтримати її. Але для цього йому необхідно чітко бачити можливі джерела мотивації. Розглянемо деякі з них [2].

Усвідомлення і прийняття учнем суспільної потреби навчання. Навчальна праця не є розвагою, і діти з самого початку навчання формують у собі почуття обов'язку щодо неї. Основою формування почуття необхідності вчитися є не примус ззовні, а особистісне прагнення, яке визначається усвідомленням потреб народу. Саме таке громадянське почуття обов'язку, споріднене з почуттям патріотизму, підказує учневі прагнення стати високоосвіченою людиною задля вищих цілей, готовою до виконання тих завдань, які може висунути перед ним суспільство. З огляду на це засвоєння учнем навчального предмета виступає як реалізація потреб його самого і потреб суспільства, з якими він повинен рахуватися як патріот і як громадянин. Обов'язок учителя — всіляко висвітлювати національну значущість того чи іншого навчального предмета, що репрезентує відповідну сферу знань.

Формування в учнів особистісних потреб засвоєння навчального предмета. З-поміж усіх можливих внутрішніх стимулів і мотивів доцільно виділити два, якими вчитель може успішно послуговувати.

По-перше, кожен учень, незалежно від рівня успішності, має постійну потребу самовираження. Ця потреба притаманна людині будь-якого віку, але в підлітковому значущість її стає особливою. Юність — це пора, коли людина визначає своє суспільне обличчя, коли розпочинається процес її громадянського самоствердження. На цьому ґрунті спостерігається своєрідний спалах бажань, мотивів, активності, які поширюються на всі аспекти життєдіяльності. Потреба самоствердження стимулює процес самовдосконалення. У цей час підліток свідомо виробляє для себе правила поведінки, бере на себе певні зобов'язання, приносить присяги тощо. Однією зі складових цього процесу самовираження є бажання вчитися.

З метою повнішої реалізації цих мотивів у вивченні різних предметів необхідно, насамперед, розширити поле для самовираження учня, створити умови для самостійної, самокерованої діяльності. Відомо, що чим самостійнішою є виконувана робота, тим ретельніше учень до неї ставиться. Результат його діяльності в цьому випадку належить лише йому і може бути предметом гордості. Тому потреба самовираження передбачає наявність у класі умов, за яких учень міг би продемонструвати свої досягнення — перед класом, перед своїми партнерами, перед учителем.

По-друге, досліджуючи особистісні мотиви, не варто випускати з уваги і ту практичну функцію, яку той чи інший предмет, на думку учня, відіграватиме в його особистому житті. В учнів старших класів ці мотиви стають помітними. На відміну від своїх молодших товаришів, вони готові навіть взяти на себе певні додаткові труднощі, якщо предмет входить у коло їх інтересів. Вступаючи в пору вибору професії, вони трактують навчальний предмет найперше через призму своєї майбутньої діяльності. Таку мотивацію можна підтримати, порадивши учням цікаву додаткову літературу, зазначивши резонність їх прагнень [5].

Задоволення від самого процесу навчання є вагомим постійно діючим джерелом мотивації навчання, що називають радістю пізнання. Йдеться не про те, щоби навчання було легким і учень не відчував труднощів у навчальній праці. Навпаки, постійне переборення труднощів є неодмінною умовою такого задоволення. Успіх окрилює людину, невдачі позбавляють її віри в свої сили.

Задоволення від навчальної праці зумовлюється такими двома чинниками. По-перше, радістю досягнення результату, яка спочатку випливає з окремих успіхів, а згодом може стати постійною внутрішньою потребою, нормою. Потреба успіху формується за умов, коли учень постійно домагається позитивних результатів. В. Сухомлинський наголошував, що навчання втрачає свою виховну цінність, якщо воно не забезпечує реальних успіхів. Навпаки, почуття відрази до навчання, як правило, завжди має в своїй основі даремність зусиль учня. Майстерність учителя полягає в тому, щоб засобами індивідуалізації та диференціації навчання забезпечити помітне зростання компетенції учня. На думку С. Русової, "любов до знання ґрунтується на насолоді від розумової діяльності: чим вона більше самодіяльна, тим і насолода більша" .

По-друге, задоволення від навчання зумовлюється тим, що в процесі його реалізується потреба інтелектуальної діяльності, закладена в людині еволюцією. Завдяки цій потребі людина прагне до переборення труднощів навіть тоді, коли це не має для неї якогось практичного значення. Прикладом цього може бути участь в інтелектуальних іграх тощо. Вдале розв'язання задачі (проблеми) забезпечує нове, ширше розуміння дійсності, що й викликає в людини почуття задоволення [7].

2. Аналіз психологічних теорій мотивації діяльності особистості 

Співвідношення між діями людини та причинами, які зумовлюють та пояснюють ці дії, описує поняття мотивації. Можна говорити про універсальну структуру мотивації особистості, проте зміст мотивування дій поведінки людини завжди залишатиметься суто індивідуальним, неповторним [5].

До питань мотивації зверталися філософи ХVІІ ст. – Спіноза, Гоббс, Декарт. Спіноза вважав, що ефективність, пристрасна мотиваційна спрямованість мають розглядатися з об’єктивної точки зору. Він писав, що людина свої дії усвідомлює, але причин, якими вони визначаються, не знає. Механизм “усвідомлення” прихованих збудників поведінки та діяння і поступове підпорядкування енергії цих збудників свідомістю – один із психологічних механізмів “етичного” діяння та поведінки людини в суспільстві.

Друга половина ХІХ ст. ознаменувалася рядом видатних відкриттів у різних науках, у тому числі в біології – появою еволюційної теорії Ч.Дарвіна. Вона зробила значний вплив не тільки на природознавство, але й на медицину, психологію та інші гуманітарні науки. Своїм вченням Ч.Дарвін зробив перший рішучий крок вперед у поведінковому мотиваційному зближенні цих живих істот, показавши, що в людини і тварин є чимало спільних форм поведінки, зокрема емоційно-експресивних виражень, потреб та інстинктів. [4, ст. 166]

Новий етап вивчення детермінації поведінки почався в кінці ХІХ ст. в зв’язку з появою вченням Зігмунда Фройда про несвідоме і потяги людини. У теорії Фрейда таких інстинктів було три: інстинкти життя, інстинкт смерті й інстинкт агресивності.

В тому ж напрямку розробив свою теорію і У.Макдауголл, який вважав, що у людини є вісімнадцять інстинктів: інстинкт винахідництва, інстинкт будівництва, інстинкт цікавості, інстинкт утечі, інстинкт стадності, інстинкт забіякуватості, репродуктивний (батьківський) інстинкт та ін. Кожному інстинкту відповідає своя емоція, яка з короткочасного стану перетворюється в почуття як стійку і організовану систему диспозицій – схильну до дії. Таким чином, він намагався пояснити поведінку індивіда, яка спочатку закладена в глибинах його психофізіологічної організації прагнення до цілі. [3, ст. 13]

В другій половині ХХ ст. з’явились мотиваційні концепції Дж.Роттера, Г.Келлі, Х.Хекхаузена, Дж.Аткінсона, Д.Макклелланда, для яких характерним є признання ведучої ролі свідомості в детермінації поведінки людини. Когнітивні теорії мотивації сприяли введенню науку нових мотиваційних понять: соціальні потреби, життєві цілі, когнітивні фактори, цінності, очікування успіху, боязнь невдачі, рівень домагань. [3, ст. 12]

Р.Кеттелл побудував “динамічну решітку прагнень”. Він виділив мотиваційні диспозиції типу “ергів” ( від. грец. ergon – енергія, робота), в яких виділив свого роду біологічно обумовлені потяги, і “енграми”, природа яких міститься не в біологічній структурі, а в історії життя суб’єкта.

В багатьох зарубіжних мотиваційних концепціях центральних психічним процесом, що пояснює поведінку є прийняття рішення. Ще У.Джеймс виділяв декілька типів прийняття рішення (формування наміру, прагнення до дії) як свідомого мотиваційного акту. Об’єкти думки, які затримують кінцеву дію або сприяє її, він називає основами, або мотивами даної дії.

Американський дослідник мотивації Г.Маррей разом з переліком органічних, або первинних, потреб, ідентичних основним інстинктам, виділеним У.Макдауеллом, запропонував список вторинних (психогенних) потреб, що виникають на базі інстинктоподібних потягів у результаті виховання і навчання. Це – потреби досягнення успіхів, агресія, потреби незалежності, протидії, поваги, приниження, захисту, домінування, привертання уваги, уникання шкідливих впливів, уникання невдач, заступництва, порядку, гри, неприйняття, осмислення, сексуальних стосунків, допомоги, взаєморозуміння. Крім цих двох десятків потреб, автор приписав людині такі шість: придбання, відхилення обвинувачень, пізнання, творення, пояснення, визнання й бережливість. [4, ст. 168]

Серед вітчизняних психологів початку ХХ ст., які піднімали питання про мотивацію поведінки людини , слід відмітити перш за все А.Ф.Лазурського, який опублікував в 1906 році книгу “Нарис науки про характери”. У ній достатньо велике місце відводиться докладному обговоренню питань, які пов’язані з бажанням і потягами, боротьбою мотивів і прийняттям рішення, стійкістю рішень (намірів) і здатністю до внутрішньої затримки стимулюючих імпульсів. [3, ст. 13]

Про потяги, бажання і “хотіння” людини , в зв’язку з питаннями про волю і вольові акти, міркував в своїх працях і інший вітчизняний психолог Н.Н.Ланге (1914). Частково він дав своє розуміння відмінностей від “хотінь”, вважаючи, що останні – це потяги, які переходять в активну дію. Для нього “хотіння” – це діяльна воля.

Викладені підходи до визначення сутності мотивації людини процесі діяння, а також ті, що залишилися поза нашою увагою, демонструють здобуток психологічної науки в дослідженні та обґрунтуванні природи даного психологічного явища. Можливо, саме в “змістовному перетині” цих підходів, концепцій, теорій висвітлюється достеменна сутність досить складного, синтезованого, багатоманітного у своїх конкретних виявах феномена.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II. ДОСЛІДЖЕННЯ МОТИВІВ НАВЧАЛЬНО-ПІЗНАВАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ НА УРОКАХ ГЕОГРАФІЇ

1. Характеристика прийомів, що використовують на мотиваційному етапі навчання географії.           

Під час організації інтерактивного навчання вчителю необхідно мотивувати учнів до вивчення матеріалу шляхом добору найцікавіших для учнів випадків, проблем тощо. На цьому етапі педагог може використовувати стислу розповідь, бесіду, демонстрування наочності, нескладні інтерактивні технології («мозковий штурм», «мікрофон»), пізнавальні ігри та ігрові ситуації, уривки з художньої та науково-популярної літератури [6].

Найчастіше на етапі мотивації навчальної діяльності використовуються такі прийоми:

1. «Дивуй» – учитель наводить дивні факти або майже неправдоподібну історію про географічний об’єкт, що вивчається. Далі варто подавати запитання. Наприклад: 1930 року Жак-Іва Кусто вступив на службу на флот як керівник групи підводних досліджень. 1957 року був призначений директором Океанографічного музею Монако. У 1973 році він заснував некомерційну організацію з охорони морського середовища «Товариство Кусто».

Згідно з його першою книгою «У світі безмовності», Кусто почав занурюватися у воду, використовуючи маску, шноркель та ласти разом з Фредеріком Дюма та Філіппом Тальє 1938 року. У 1943 він випробував прототип акваланга. Це вперше дозволило проводити тривалі підводні дослідження, що значною мірою сприяло поліпшенню сучасних знань про підводний світ [8].  Що здалося вам найбільш дивним у розповіді про Жака Іва Кусто?

2. «Практичні теорії» – учитель доводить корисність навчальної теми шляхом розв’язання конкретної практичної ситуації:

6 клас. Світовий океан та його частини. Учитель: Ви вже знаєте про те, що на Землі існував один материк – Пангея, з усіх боків оточений єдиним океаном. Рухи літосферних плит розділили цей величезний материк на шість частин, які, у свою чергу, поділили єдиний океан на чотири складові. Однак, незважаючи на такі серйозні зміни в обрисах суші та води, океан зберіг свою цілісність. Із будь-якої його точки можна потрапити до будь-якої іншої, не перетинаючи суходолу. Не вірите? Спробуйте! Давайте здійснимо подорож Світовим океаном, познайомимося з його частинами та з’ясуємо особливості ділянок суходолу в океані [6].

3. «Відстрочена відгадка» – учитель формулює загадку, відповідь на яку можна дізнатися, лише працюючи над новим матеріалом:

6 клас. Уявлення про Землю у давнину. Учитель: Колись давно спекотного літнього ранку зустрілись на курному шляху два подорожанина. Змучені довгою дорогою, вони були раді зустрічі та несподіваному відпочинку. Один мандрівник – старий і мудрий, другий – молодий, розговорилися, засперечалися. — Чи знаєш ти, що якщо йти багато днів і ночей поспіль у той бік, де ховається сонце, то вийдеш з того боку, звідки сонце вранці піднімається на небосхил, тому що Земля наша куляста! – говорив старий. — Та що ти! Земля пласка, ніби млинець, який лежить на чотирьох стовпах, а небо – величезна кришталева чаша! – заперечував молодий. Довго точилася їхня суперечка, кожен намагався довести свою правоту. Сьогодні розмови про пласку Землю та трьох китів здаються нам смішними, а між тим, багато часу минуло і багато відкриттів було зроблено, перш ніж науково довели кулястість Землі. Спробуймо подумки перенестися в давні часи та подивімося, як різні народи уявляли собі влаштування Світу [9].

4. «Мікрофон» – учні за допомогою «мікрофона» самостійно формулюють позитивну мотивацію для вивчення певної теми.

5. «Проблемне питання» – учитель ставить запитання проблемного характеру, наприклад: Якби від вас залежало, яку назву одержать землі Нового світу, що б ви обрали: «Колумбія» чи «Америка»? Чому? Обґрунтуйте свою думку.

6. «Незакінчене речення» – учням надається можливість самостійно закінчити запропоноване вчителем речення.

7. «Екстраполяція» – учні переносяться в уявне майбутнє, прогнозується розвиток подій, проводиться конкурс пропонованих теорій...

8. «Приваблива мета».

6 клас. Вступ. Географія як наука. Джерела географічної інформації. Учитель: Кожен із вас, мабуть, запускав паперові кораблики весняними струмками і, можливо, мріяв вирушити з ними в далекі казкові мандри. Хто не мріяв про далекі країни та пригоди разом із літературними та кінематографічними героями? Чи траплялося вам уявляти себе відважним першовідкривачем незвіданих земель, продираючись звивистими стежками в лісі? На уроках географії на вас очікуватимуть захоплюючі подорожі, дивовижні відкриття, цікаві ігри. Проте без попередньої підготовки вирушити в подорож аж ніяк не можна. Будь-який досвідчений мандрівник знає: до відкриттів слід ретельно готуватися. І допоможе нам у цьому наука географія [6].

9. Технологія «Мозковий штурм».

Цей метод полягає в колективній творчій роботі з розв'язання певної складної проблеми. Усіх учнів об'єднує спільна робота над пошуком істини. Розмірковуючи над певною проблемою, доповнюючи один одного, підхоплюють і розвивають одні ідеї, відкидаючи інші.

Орієнтовна послідовність дій:

1. Формулювання проблеми. Постановка завдань, визначення терміну обмірковування пропозицій.

2. Висловлювання суджень, ідей. Реєстрація ідей на дошці.

3. Обґрунтування ідей їхніми авторами.

Загальна дискусія навколо представлених ідей: правильність, доцільність, оригінальність.

Вибір найкращої ідеї.

Обґрунтування остаточного вибору.

Підбиття підсумків роботи [10].

 10. Виготовлення саморобних наочних посібників. На початку вивчення теми учні одержують перелік наочних посібників, які вони можуть виготовити. Виготовлені саморобні прилади, моделі, малюнки, що пояснюють те чи інше природне явище. Використання саморобних наочних посібників на уроках сприяє підвищенню інтересу до навчання, розвиває дослідницькі навички, підвищує продуктивність педагогічної роботи, наповнює урок елементами зацікавленості, викликає в учнів відчуття причетності до подій на уроці. Крім того, учнів можна залучати до виготовлення таблиць і схем, що пояснюють матеріал теми. Ця форма роботи дозволяє не лише наповнити кабінет роздавальним матеріалом, але й формує в учнів уміння виокремлювати головне, установлювати причинно-наслідкові зв'язки та, що особливо важливо, сприяє активізації розумової діяльності.

11. Використання під час уроку художньої та науково-популярної літератури. Використання уривків із творів можливе з різними цілями: для ілюстрації матеріалу постановки питання, закріплення вивченого. Використання художньої та науково-популярної літератури в процесі вивчення шкільних предметів сприяє активізації пізнавальної активності та закріпленню цілісного уявлення про навколишній світ.

12. Пізнавальні ігри та ігрові ситуації.

Деякі приклади ігрових ситуацій, застосування яких не потребує значного часу ні на підготовку, ні на проведення. Однак вони сприяють значному пожвавленню дій учнів на уроці. Барон Мюнхгаузен. Мета – спростувати вигадки барона Мюнхгаузена, які заздалегідь підготував учитель, або запропонувати дітям як домашнє завдання вигадати явно неправдиві твердження, які зачитуються та спростовуються на уроці на етапі перевірки домашнього завдання. Крокодил. Доцільно використовувати на уроках повторення й узагальнення навчальної інформації. Клас об’єднується у кілька команд. Капітану кожної команди вчитель пошепки повідомляє зміст завдання. За допомогою міміки та жестів зміст завдання повідомляється всьому класу так, щоб не втратити предметної суті пропонованого для впізнавання об'єкта. Пінг-понг. Використовується для перевірки домашнього завдання. До дошки викликаються два учні. Вони по черзі ставлять один одному підготовлені вдома запитання з теми домашнього завдання. Клас оцінює якість запитань і відповідей. Ураховується оригінальність, винахідливість, гумор, ґрунтовність відповідей. Коментатор. Проводиться після вивчення теми. Учням пропонується відтворити зміст раніше переглянутого сюжету кінострічки, відеосюжету; пояснити зміст картинки або схеми; прокоментувати дії вчителя під час демонстрації досліду. Педагог може зупинити коментар одного учня та запропонувати іншому продовжити. Прийом сприяє розвитку уваги та пам'яті.

13. Робота з текстом.

1. Знайди помилку. Учням пропонується для ознайомлення невеликий текст, що безпосередньо стосується матеріалу, який вивчається. Потім учитель збирає тексти та пропонує учням прочитати з екрану той самий текст, але в який внесено певні зміни (бажано помилкові). Учні повинні порівняти текст з раніше прочитаним і виявити помилки та неточності.

2. Учитель читає заздалегідь підготовлене оповідання, у якому описується певна подія, але припускається помилок в описі понять, явищ тощо. Учням пропонується, слухаючи, фіксувати помічені помилки в зошитах.

3. Учитель, пояснюючи матеріал, свідомо припускається помилок. У цьому випадку перевіряється увага дітей та їх знання.

 

2.                   Дослідження та аналіз мотивів навчально-пізнавальної діяльності учнів 6 класу на уроках географії Харківської ЗОШ I-III ступенів

Формування позитивних мотивів до навчання географії неможливе без вивчення мотивів навчання учнів, з якими працюємо на даний час. Тому для цього на початковому етапі дослідження була проведена робота з учнями 6 класу Харківської ЗОШ I-III ступенів у вигляді методик  «Спрямованість на набуття знань» та «Спрямованість на оцінку», розроблені Є.П.Ільїним і Н.А. Курдюковою (додаток А, Б). Результати цих методик, а саме співставлення балів, дали змогу оцінити на що сформована мотиваційна сфера учнів – на знання (внутрішня мотивація) чи на оцінку (зовнішня мотивація).

У 6 класі Харківської ЗОШ I-III ступенів навчається 10 учнів. Участь у проведенні методик взяли всі учні класу (100%). Результати дослідження наводяться у додатку В.

Із результатів  опитувальників зрозуміло, що у більшості учнів класу мотивація срямована на оцінку (80% учнів). Тобто переважає зовнішня мотивація.

На мою думку, для ефективного оволодіння основними компетентностями  з географії мотивація учнів повинна бути спрямована на знання (внутрішня мотивація). Тому надзвичайно необхідно розробити методичні рекомендації по формуванню позитивної мотивації до навчання географії та дотримуватися їх.

 

3.                   Розробка методичних рекомендацій по формуванню позитивної мотивації до навчання географії

Навчальна діяльність-це основна форма активності учня, спрямована на зміну самого себе як суб’єкта навчання. Мотив як спонукальна причина окремої дії та сукупність дій є результатом складної взаємодії мотивів - цілей, пізнавального інтересу, соціальних, моральних, практичних.

Він проявляться в навчанні у вигляді ставлення учня до сукупності дій, в результаті яких формується компетентності певного рівня. Для проведення уроку пропонуються такі рекомендації, впровадження яких сприятиме створенню мотиваційних моментів. Вони є основою особистісно зорієнтованого уроку. 

1.Використовувати різноманітні форми й методи організації роботи, що враховують суб'єктивний досвід учнів щодо теми. Яка розглядається.

2. Створювати атмосферу зацікавленості кожного учня як у власній роботі, так і в роботі всього класного колективу.

3. Емоційний виклад матеріалу – запорука результативності уроку.

4. Стимулювати учнів до використання різноманітних способів виконання завдань на уроці без побоювання помилитися.

5. Заохочувати прагнення учнів до самостійної роботи, аналізуючи під час уроку різні способи виконання завдання, запропоновані учнями, відзначати та підтримувати всі прояви діяльності, що сприяють досягненню учнями мети.

6. Створювати педагогічну ситуацію спілкування, що дозволяє кожному учневі, незалежно від ступені його готовності до уроку виявляти ініціативу, самостійність і винахідливість у способах роботи.

7. Обговорювати з учнями наприкінці уроку не лише те, «що ми дізналися» ( що опанували), але й те, що сподобалось( не сподобалось) та чому; що хотіли б виконати ще раз, а що зробити по – іншому.

8. Під час опитування на уроці ( виставлення оцінок) аналізувати не лише правильність( неправильність) відповіді, але і її самостійність. Оригінальність, бажання учня шукати та знаходити різноманітні способи виконання завдань.

9. Оголошуючи домашнє завдання, слід повідомляти не лише його зміст та обсяг, але й давати докладні рекомендації щодо раціональної організації навчальної роботи, яка забезпечить виконання домашнього завдання. Працювати над диференціацією завдань. На уроці учень повинен бути настроєний на ефективний процес пізнання, мати в цьому особисту зацікавленість, розуміти, що й навіщо він виконуватиме. Без виникнення цих мотивів навчання, без мотивації навчальної діяльності пізнання не може принести позитивний результат.

Шляхи формування мотивації на уроці.

1. Мотивація навчальної діяльності шляхом бесіди (залучається суб’єктивний досвід учнів, приводяться цікаві приклади, парадоксальні ситуації, вказується на практичне значення теми).

2. Створення проблемної ситуації.

3. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання технології                « Мозкова атака».

4. Мотивація навчальної діяльності шляхом опрацювання тексту періодичних видань.

5. Мотивація навчальної діяльності за технологією «Незакінчене речення».

6. Мотивація навчальної діяльності шляхом виготовлення саморобних посібників.

7. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання творчих завдань (учні самі добирають запитання для одногрупників, складання кросвордів, загадок; написання фантастичних оповідань, есе, віршів; художні завдання, наприклад, « Яким я уявляю собі…», « Що станеться, якщо…?» і ін.).

8. Мотивація навчальної діяльності шляхом використання під час уроку художньої та науково – популярної літератури.

9. Мотивація навчальної діяльності шляхом створення ситуації успіху.             ( Потрібно чітко і яскраво поділити матеріал на частини, чим більш рельєфно показано логічні зв’язки між ними, підкреслено складові, що містять нові знання, тим більш зрозумілим є його зміст. Цьому сприяють наголошення на ключових словах, наявність плану викладу, питання до нього. Якщо матеріал конкретизується рисунками, словесними прикладами, близькими до особистісного досвіду учнів, то він стає доступним для розуміння і викликає інтерес до свого предмета).

10. Мотивація навчальної діяльності на основі діяльнісного підходу до навчання:

 - Навчальна діяльність під керівництвом учителя (завдання для учнів: «Чи існують інші способи виконання роботи?», «Виконайте роботу у вигляді графіка, схеми» та ін.)

- Самостійна начальна діяльність.( Можливе використання алгоритму дій на уроці. Учитель виступає у вигляді консультанта).

- Самоосвітня діяльність учня (осмислення узагальнених способів розв’язання задач, виокремлення в матеріалі ідей, принципів, законів; складання планів, тез, конспектів, анотацій, рефератів; робота з довідниками, каталогами, словниками, енциклопедіями; прийоми підготовки до державної атестації, тематичного оцінювання, семінару, лабораторних і практичних робіт).

11. Мотивація навчальної діяльності з допомогою екстраполяції (перенесення об’єкта в уявне майбутнє, використання прийому парадоксів, прогнозування розвитку подій, проведення конкурсу пропонованих теорій…).

12. Мотивація навчальної діяльності в процесі пізнавальних ігор та ігрових ситуацій.

13. Мотивація навчальної діяльності з допомогою прийомів роботи з текстом.

(Порівняти текст з раніше прочитаним; учитель, пояснюючи матеріал, свідомо припускається помилок), а учні фіксують помічені помилки в зошитах.

Як приклад  формування позитивної мотивації до навчання географії, хочу навести конспект уроку географії 6 класу із використанням методів та прийомів, що були наведені у розроблених методичних рекомендаціях (додаток Г).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

На жаль, з кожним роком діти все більш втрачають зацікавленість до навчання. Начебто і створюється багато для навчання, а причина проблеми проста - дитина не розуміє, навіщо їй це потрібно. Тобто немає мотивації.

Шкільна діяльність для різних дітей має різний зміст. Для одних вона є засобом отримати похвалу батьків, для інших – проникнення у суспільне життя. Мотиви навчання не повинні бути пасивними і споглядальними, вони, передусім, повинні базуватися на активному інтересі до того, що вивчається.

Вважаю, що повністю дослідити тему не вдалося, тому буду працювати над цією проблемою і надалі.

     Мотивація до навчання – одна із головних умов реалізації навчально – виховного процесу. Вона не тільки сприяє розвитку інтелекту, але  є рушійною силою удосконалення особистості в цілому.

     Проблема формування мотивації - це стик навчання й виховання. А це означає,  що увага педагогів та психологів повинна бути не тільки спрямована на здійснення учнем навчання але і на те, як і що відбувається у розвитку особистості учня в процесі навчально – пізнавальної  діяльності. Формування мотивації – це виховання у дітей та учнівської молоді ідеалів, створення системи цінностей, пріоритетів соціально прийнятних в українському суспільстві.
Справжній учитель кожним своїм словом і дією має переконувати учнів у своїй щирості, доброзичливості і справедливості. Тільки за цієї умови можна виховувати позитивні мотиви до навчання, як до відповідальної, цікавої і радісної праці.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баженюк З. С. Діагностика особливостей мотивації навчальної діяльності школярів підліткового віку: методичні рекомендації. Луцьк, 1999. 65 с.

2. Богоявленська Д.Б. Психологія мотивації. Київ: Освіта, 1990. 244 с.

3. Виготський Л. С. Педагогічна психологія. Москва, 1996. 340 с.

4. Дусавицький А. К. Формула інтересу. Москва, 1989. 198 с.

5. Кириленко В. Порушення мотивації навчання як першопричина негативної поведінки. Психолог. 2005.  № 18. С.7-8.

6. Лук'янова М. Навчальна мотивація учнів: психолого-дидактичний

аспект. URL: http://osvita.ua/school/technol/2651/ (дата звернення: 28.10.2018)

 7. Маркова А. К., Матіс Т. А., Орлов А. Б. Формування мотивації навчання. Москва, 1990. 212 с.

8. Попов В. Д. Географічні цікавинки для допитливих : міні-хрестоматія

вчителю та учню на допомогу. Кам’янець-Подільський: Аксіома, 2007. 304 с.

9. Стадник О. Г. Психологічні основи навчання географії . Географія. 2014. №7-8. С. 3-8.

10. Тулупова Т. Шкільна мотивація як компонент психологічної комфортності. Психолог. 2006.  № 15.  С. 5—8.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А

Інструкція. Тобі пропонується перелік тверджень-запитань з парними відповідями. Із двох потрібно вибрати одну відповідь і напроти номера запитання записати відповідну відповідь.

Текст опитувальника

1. Отримавши погану оцінку ти, прийшовши додому:

А) відразу сідаєш за уроки, повторюючи і те, що вивчив погано;

Б) сідаєш до телевізора чи просто відпочиваєш, оскільки урок з даної дисципліни буде лише через декілька днів.

2. Після того, як  отримав гарну оцінку ти: 

А) продовжуєш ретельно готуватися до наступного уроку.

Б) особливо не готуєшся, оскільки сподіваєшся, що тебе не запитають.

3. Чи буває, що ти залишаєшся незадоволений відповіддю, а не оцінкою:

А) так; Б) ні.

4. Що для тебе навчання:

А) пізнання нового;Б) тяжка, втомлююча справа.

5. Твої оцінки залежать від ретельності підготовки до уроку:

А) так; Б) ні.

6. Отримавши низьку оцінку ти аналізуєш, що зробив неправильно:

А) так; Б) ні.

7. Чи залежить твоє бажання готувати домашнє завдання від того, чи буде воно оцінюватися:

А) так; Б) ні.

8. Чи легко ти розпочинаєш навчання після канікул:

А) так; Б) ні.

9. Виникає у тебе бажання, щоб через хворобу вчителя не було уроку:

А) так; Б) ні.

10. Отримавши нові підручники ти цікавишся, про що в них розпо-відається?

А) так; Б) ні.

11. На твою думку краще вчитися, чи хворіти: 

А) навчатися; Б) хворіти.

12. Що для тебе важливіше – оцінки чи знання:

А) оцінки; Б) знання.

Обробка та аналіз результатів.

За кожну відповідь, яка співпадає з ключем нараховується 1 бал.

Про мотивацію на набуття знань свідчать відповіді «А» на запитання 1 - 6; 8 – 11 і відповіді «Б» на запитання  7 і 12.

1 - 4 – низький рівень мотивації на набуття знань;

5 – 8 – середній рівень мотивації на набуття знань;

9 – 12 – високий рівень мотивації на набуття знань.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Б

     Методика  “Спрямованість на оцінку” (Є. Ільїн, Н. Курдюкова)

Інструкція: дається ряд тверджень-запитань. Із двох відповідей “так” і “ні” потрібно обрати одну і поруч з позицією питання поставити “+” у відповідну клітинку.

№ з/п	Питання	..Так	….ні
1.	Чи пам’ятаєш ти, коли отримав першу в житті двійку?
2.	Чи турбує тебе, що твої оцінки трохи гірші, ніж в інших учнів класу?
3.	Чи буває, що перед контрольною роботою серце в тебе починає прискорено битися?
4.	Чи червонієш ти при оголошенні тобі поганої оцінки?
5.	Якщо наприкінці тижня ти одержав погану оцінку, у тебе на вихідний поганий настрій?
6.	Якщо тебе довго не викликають, це тебе турбує?
7.	Чи хвилює тебе реакція однолітків на отриману тобою оцінку?
8.	Після одержання гарної оцінки чи готуєшся ти до наступного уроку як слід, хоча знаєш, що все одно ще скоро не запитають?
9.	Чи тривожить тебе очікування опитування?
10.	Було б тоб цікаво учитися, якби оцінок взагалі не було?
11.	Чи хочеш ти, щоб тебе запитали, якщо будеш знати, що оцінку за відповідь не поставлять?
12.	Після одержання оцінки на уроці ти продовжуєш активно працювати?

 

Обробка результатів. Нараховується по 1 балу за відповіді “так” на питання 1-9 і за відповіді “ні” на питання 10-12. Підраховується загальна сума балів. Що більшою є набрана сума балів, то більшою мірою в учня виражена спрямованість на оцінку.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК В

 

Результати методик «Спрямованість на набуття знань» та

 “Спрямованість на оцінку”

№п/п	Прізвище, ім’я учня	Загальна кількість балів по методиці «Спрямованість на набуття знань»	Загальна кількість балів по методиці “Спрямованість на оцінку”
1	Балко Мирослав	5	10
2	Браташ Анастасія	4	10
3	Давиденко Тетяна	6	8
4	Дзюба Валерія	6	9
5	Дмитренко Артем	7	7
6	Калитка Дмитро	3	11
7	Лихо Дар’я	10	4
8	Луценко Катерина	3	8
9	Роденко Альона	6	7
10	Ротач Зоя	9	6
	Середній бал	6	8
	Максимальний бал	12	12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК Г

Клас: 6

Тема: ПЛАН МІСЦЕВОСТІ

Мета: поглиблення та систематизація знань про план місцевості, його особливості, умовні знаки; формування практичних навичок роботи з умовними знаками плану; розвиток первинних умінь з орієнтування за допомогою плану місцевості, формуванні вміння працювати в групі, виховання толерантного ставлення до учасників команди та суперників, формування навичок самооцінювання

Очікувані результати: учні читають умовні знаки плану місцевості, визначають напрямок руху, розраховують за масштабом відстані, критично ставляться до завдань та вимог, привчаються виконувати завдання в групі

Тип уроку: формування компетентностей.

Форма проведення: урок – змагання

Опорні поняття: рисунок, зображення, фотографія, аерофотознімок, місцевість.

Базові поняття: план місцевості, умовні знаки.

ЗМІСТ УРОКУ

І. Організаційний момент

Вітаю всіх учасників уроку. Сьогодні у нас урок-змагання!

Я пропоную провести ці змагання під гаслом: «Дивись! Думай! Дій!» – наш 3-Д формат.

Хто згоден – підніміть руки і зробіть оплеск (прийом «Луна»)

Згодні всі! Отже, урок-змагання у 3-Д форматі оголошується відкритим!

ІІ. Актуалізація опорних знань і вмінь.

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Прийом «Відстрочена відгадка»

Уявіть собі ситуацію: сім’я вашого товариша (або подруги) переїхала на проживання до іншого району . Товариш запрошує вас на свій день народження і починає пояснювати вам, як до нього дістатися. Якому способу надання пояснень ви віддали б перевагу? Що з наданих предметів стало б вам у пригоді?

(Варіанти відповідей учнів)

Цілком імовірно, що для когось із вас найбільш зрозумілим способом стало б невелике креслення, інакше кажучи, схема або план вашого пересування в потрібному напрямку, яке супроводжує пояснення та певні орієнтири. Однак для того, щоб користуватися таким планом, потрібно вміти «читати» його, тобто розшифрувати інформацію, що міститься в ньому. А для цього потрібно розгадати дві загадки картографів.

Тож загадка перша: в який спосіб на плані позначають різноманітні об’єкти та чому тим, хто користується планом, зрозуміло, що це за об’єкти та де вони розташовані?

IV. Вивчення нового матеріалу (починаємо конкурси)

1.                   Розподіл на команди (різнокольорові фішки)
2.                   Назвати команду, записати назву
3.                   1 учасник від кожної команди обирає найнеобхіднішу річ з наданих. Відповідь обґрунтуйте
4.                   – Знайди відмінності! робота з атласом

Порівняйте на с.4 атласу малюнок, аерофотознімок та план місцевості.(перемагає команда, яка знайде більше відмінностей)

Є надписи, умовні знаки, є масштаб, отже ми можемо виміряти відстані

5.                   Знайдіть ознаку, за якою об’єднані ці умовні знаки

Річка
Польова дорога
Автомобільна дорога
Лінія електропередач

Суцільні чагарники
Озера
Хвойні ліси
Яри

Мости
Поодинокі дерева
Пам’ятники
Колодязі, криниці

Лінійні
Контурні
Значкові

6.                   Топографічне лото

(Команди отримують умовні позначення без підписів. Перемагає найшвидша команда).

7.                   Завдання: накреслити на кожному листку умовний знак. Увага! Участь мають приймати всі члени команди.

озеро	хвойний ліс	луки	рідколісся	колодязь
фруктовий сад	башта	автодорога з покриттям	мост	лінія електропередач

8.                   Наступне завдання допоможе нам навчитися використовувати план місцевості.

• Скласти опис об’єктів за наданим маршрутом. Час обмежений, будьте уважні!
• Після виконання завдання команди обмінюються складеними описами і оцінюють роботу іншої команди
• А тепер спробуйте зобразити план за складеним описом

V. Закріплення вивченого матеріалу

• «Топографічний сканворд»

Виконайте завдання в робочому зошиті с. 3

VI. Підсумок уроку

Підраховуємо бали, оголошення переможців

Учитель пропонує такі запитання:

• Що таке план місцевості?
• Який прийом використовують картографи для зображення різноманітних об’єктів на планах?
• Навіщо потрібні плани місцевості?

А зараз оцініть свою роботу на уроці за запропонованою таблицею

Листок самооцінювання	Розуміння матеріалу	Активність на уроці	Умовні знаки	Участь у роботі команди	Разом
Прізвище

Поаплодуємо всім учасникам змагання!

VII. Домашнє завдання

Опрацюйте текст параграфа.

Підготуватися до топографічного диктанту.