Творча робота на тему: « Значення дидактичної гри у розвитку дитини »

Творча робота

 на тему:

« Значення дидактичної гри у розвитку  дитини »

План

Вступ

1.               Дидактична гра, як нове джерело пізнавальної діяльності дітей.

2.               Дидактична гра та її значення у розвитку дитини.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Гра - найбільш доступний для дітей вид діяльності, спосіб переробки отриманих з навколишнього світу вражень. В грі яскраво проявляються особливості мислення і уяви дитини, її емоційність, активність, розвивається потреба в спілкуванні.

Дидактична гра підвищує розумову активність дитини, і вона може вирішити більш складну задачу, ніж на занятті. Але це не означає, що заняття повинні проводитися тільки у формі гри. Гра - це тільки один з методів, і вона дає добрі результати тільки в поєднанні з іншими: спостереженнями, бесідами, читанням та інші.

Граючи, діти вчаться застосовувати свої знання, уміння на практиці, користуватися ними в різних умовах. Гра - це самостійна діяльність, в якій діти виступають у спілкування з однолітками. Їх об'єднує спільна мета, спільні зусилля до її досягнення, спільні переживання залишили глибокий слід у свідомості дитини та сприяють формуванню добрих почуттів, благородних прагнень, навичок колективного життя.

1.               Дидактична гра, як нове джерело пізнавальної діяльності дітей.

Дидактична гра має велике освітнє значення, вона тісно пов'язана навчанням на заняттях, з наглядом повсякденному житті. Вони вчаться самостійно вирішувати ігрові завдання, знаходити найкращий спосіб здійснення задуманого, користуватися своїми знаннями, виражати їх словами.

Під час гри діти, як правило, дуже уважні, зосереджені і дисципліновані.

Також гра - одна з найважливіших засобів розумового і морального виховання дітей; це засіб, що знімає неприємні або заборонені для особи дитини переживання.

Перш за все, гра - своєрідне відображення життя. Великий російський педагог Ушинський К.Д. неодноразово підкреслював велике виховне значення гри . Гра  готує дитину до творчої праці, діяльності, життя. Він відзначав, що в грі дитина шукає не тільки задоволення, але і серйозних занять; гра - це світ практичної діяльності дитини, яка задовольняє не тільки фізично, але й духовні потреби.

У дидактичних іграх діти не механічно запам'ятовують, а повинні осмислювати, як і які краще застосувати отримані раніше знання, самостійно шукають шляхи вирішення дидактичної задачі. У них розвивається вміння міркувати, доводити, доводити розпочате до кінця, що дуже важливо для підготовки до школи.

У системі навчання і виховання дошкільників активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, які розвивають спостережливість, уяву, пам'ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально використовують інтелектуальний потенціал у пізнанні світу і себе.

Якщо творчі ігри забезпечують максимальні можливості для вияву уяви, нестандартного мислення, ініціативи дітей, то педагогічна мета дидактичних полягає в сенсорному вихованні, мовленнєвому розвитку, ознайомленні дошкільників з довкіллям, формуванні у них логіко - математичних уявлень тощо.

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Дидактичні ігри, ігрові заняття і прийоми підвищують ефективність сприймання дітьми навчального матеріалу, урізноманітнюють їхню навчальну діяльність, вносять у неї елемент цікавості.

Використовують дидактичні ігри у навчанні та вихованні дітей усіх вікових груп за необхідності актуалізувати їхній досвід, повторити, уточнити, закріпити набуті знання і уявлення про природні явища, працю і побут людини. Вдаються до них і після спостережень, екскурсій, бесід та інших занять. Нерідко ігри з дидактичними матеріалами є основним засобом навчання і виховання, за допомогою яких вихователь готує дитину правильно сприймати об'єкти і явища навколишнього світу.

Як ігровий метод навчання дидактична гра постає у двох видах:

1) дидактична гра. Ґрунтується на самонавчанні та самоорганізації дітей;

2) гра-заняття (гра-вправа). Провідна роль у ній належить вихователю, який є її організатором. Під час гри-заняття діти засвоюють доступні знання, у них виробляються необхідні вміння, удосконалюються психічні процеси (сприймання, уява, мислення, мовлення). Ефективне опанування знань і вмінь відбувається в практичній діяльності за активізації мимовільної уваги і запам'ятовування.

У дидактичній грі як формі навчання взаємодіють навчальна (пізнавальна) та ігрова (цікава) сторони. Відповідно до цього вихователь одночасно навчає дітей і бере участь у їхній грі, а діти граючись навчаються.

Пізнавальний зміст навчання виявляється в його дидактичних завдань, які педагог ставить перед дошкільниками не прямо, як на занятті, а пов'язує їх з ігровими завданнями та ігровою дією. Дидактична мета, прихована в ігровому завданні, стає непомітною для дитини, засвоєння пізнавального змісту відбувається не навмисне, а під час цікавих ігрових дій (приховування і пошуку, загадування і відгадування, елементів змагання у досягненні ігрового результату тощо).

Основним стимулом, мотивом виконання дидактичного завдання є непряма вказівка вихователя чи бажання дітей чогось навчитися, а природне прагнення до гри, бажання досягти ігрової мети, виграти. Саме це спонукає дошкільників до розумової активності, якої вимагають умови і правила гри (краще сприймати об'єкти і явища навколишнього світу, уважніше вислуховуватися, швидко орієнтуватися на потрібну властивість, підбирати і групувати предмети та ін.).

Дидактична гра як самостійна ігрова діяльність можлива лише за доступності дидактичних завдань для сприйняття дітьми, наявності у них інтересу до гри, засвоєння ними правил та ігрових дій, які, у свою чергу, залежать від рівня ігрового досвіду. Такими є передумови використання дошкільниками набутих знань про предмети і явища навколишнього світу.

Для того щоб дидактичні ігри стимулювали різнобічну діяльність і задовольняли інтереси дітей, добираю їх відповідно до програми дитячого садка для кожної вікової групи, враховуючи пізнавальний зміст, ступінь складності ігрових завдань і дій. Творче ставлення  до справи є передумовою постійного і поступового ускладнення, розширення варіативності ігор. Якщо у дітей згасає інтерес до гри,  придумую нові ігрових завдання, ускладнення правил, включення до пізнавальної діяльності різних аналізаторів і способів дій, активізує всіх учасників гри.

Постійний розвиток самостійних дидактичних ігор неможливий без наявності достатньої кількості ігрового матеріалу. В кожній групі мають бути різних розмірів ляльки з комплектами одягу, посуд, меблі, транспорт, м'які іграшки (тварини, птахи, комахи), настільно-друковані ігри (лото, доміно, шашки, шахи), дидактичні іграшки (мотрійки, кубики, пірамідки та ін.), набори з природного матеріалу, картинки про природу, життя сім'ї, діяльність людей, предмети домашнього вжитку тощо.

Дидактична гра збагачує чуттєвий досвід дитини, забезпечує розвиток сприймання. Наприклад, розбираючи і збираючи пірамідку, підбираючи парні картинки, малюк вчиться розрізняти і називати ознаки (розмір, форму, колір та ін.) предметів. Розвиток сенсорних здібностей у дидактичній грі відбувається разом із розвитком логічного мислення і вміння виражати думки словами, адже для розв'язання ігрового завдання дитині доводиться знаходити характерні ознаки предметів і явищ, порівнювати, групувати, класифікувати їх, робити висновки, узагальнення. Виконання цікавих ігрових дій і правил сприяє розвитку спостережливості, довільної уваги, швидкого і тривкого запам'ятовування.

Розв'язання дидактичного завдання формує також і волю. Добросовісне виконання правил вимагає витримки, дисциплінованості, привчає до чесності, справедливості, впливає на розвиток довільної поведінки, організованості. Зміст і правила дидактичних ігор допомагають формуванню у дітей моральних уявлень і понять (про бережне ставлення до предметів як продуктів праці дорослих, про норми поведінки, стосунки з однолітками і дорослими тощо).

Ігри з дидактичними іграшками, природним матеріалом, картинками сприяють естетичному розвитку, оскільки, навчившись розрізняти кольори і форми, дитина починає помічати, оцінювати їх. Цікава дидактична гра викликає позитивні емоції, поліпшує самопочуття. В ній зміцнюються м'язи рук, що сприяє підготовці дітей до письма, образотворчої діяльності тощо.

Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвиток дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побуту, природним матеріалом, ігри для мовленнєвого розвитку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвитку самостійності й активності мислення дитини).

2.               Дидактична гра та її значення у розвитку дитини.

“ Зробити  заняття для дитини цікавим – ось завдання вихователя. Кожна дитина потребує діяльності і до того ж серйозної діяльності... З перших днів навчання привчайте дитину полюбити свої обов’язки й знаходити приємність у їх виконанні ”. К.Д. Ушинський.

За вмілого використання гра стає незамінним помічником педагога. Бо у грі діти перевіряють свою силу, спритність, у них виникає бажання фантазувати. Гра дарує щохвилинну радість, задовольняє потреби, а ще спрямована в майбутнє, бо під час гри у дітей формуються вміння, здібності, необхідні їм для виконання соціальних, професійних функцій у майбутньому. У скрізь, де є гра панує радісне дитяче життя.

Сучасне дидактика, звертаючись до ігрових форм навчання на заняттях, вбачає в них можливості ефективної взаємодії вихователя і дитини, продуктивної форми їх спілкування з властивими їх елементами змагання, підробної цікавості.

У процесі гри в дітей виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Захопившись грою, діти не помічають, що навчаються, до активної діяльності залучаються навіть найпасивніші діти.
Використання на заняттях дидактичних ігор та дидактичного матеріалу робить процес навчання цікавим, створює у дітей бадьорий настрій, полегшує засвоєння навчального матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких розв’язується те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють інтерес до навчального предмета. Отже дидактична гра на занятті – засіб навчання.

Сам термін “ дидактична гра ” підкреслює її педагогічну спрямованість та багатогранність застосування.

Дидактична гра – це практична групова вправа з вироблення оптимальних рішень, застосування методів і прийомів у штучно створених умовних, що відтворюють реальну обстановку.

Важливо, що під час проведення дидактичних ігор кожне нове завдання окреслювались тоді, коли дитина підготовлена до його сприйняття.

Якщо спочатку дитина цікавиться лише граю, то дуже швидко її вже цікавить пов’язаний з нею матеріал, в неї виникне потреба вивчити, зрозуміти, запам’ятати цей матеріал, тобто вона почне готуватися до участі в грі.

Гра дає змогу легко привернути увагу і тривалий час підтримувати в дітей інтерес до тих складних математичних завдань, на яких у звичайних умовах зосередити увагу не завжди вдається.

Наприклад, одноманітне розв’язування прикладів стомлює дітей, виникає байдужість до навчання. Про те розв’язування цих самих прикладів у процесі гри “ Хто швидше ” стає для дітей вже захоплюючою, цікавою діяльність через конкретність поставленої мети – в кожного виникає бажання перемогти, не відстати від товаришів, не підвести їх, показати всій групі, що він знає, вміє.

Ті знання і навички, які дитина отримує під час гри, можуть бути легко перенесені в побут, життя, самостійно використані в любій обстановці. А це відіграє особливе значення, тому що дитині  важко оперувати набутими знаннями в зміненій обстановці.

Дидактичні ігри добираються відповідно до програми. Так, якщо на занятті діти  повинні ознайомитися з принципом, утворення будь-якого числа, то й дидактична гра підпорядковується цій меті, сприяючи розв’язанню поставленою завдання.

У дидактичних іграх діти спостерігають, порівнюють, класифікують предмети за певними ознаками, виконують аналіз, синтез, абстрагуються від несуттєвих ознак, роблять узагальнення. Багато ігор вимагають уміння висловлювати свою думку в зв’язній й зрозумілій формі, використовуючи математичну термінологію.

Добираючи гру необхідно обов’язково поєднувати два елементи – пізнавальний та ігровий. Створюючи ігрову ситуацію відповідно до змісту програми, вихователь повинен чітко спланувати діяльність дітей, спрямувати її на досягнення поставленої мети. Коли визначено певне завдання, вихователь надає йому ігрового задуму, накреслює ігрові дії. Власне ігровий задум, який спонукає дітей  до гри, і є основою ігрової ситуації. Через ігровий задум виникає інтерес до гри. А коли з'являється особиста зацікавленість, виникає й активність.

Ігри важливо проводити систематично і цілеспрямовано на кожному занятті, починаючи з елементарних правил ситуацій, поступово ускладнюючи й урізноманітнюючи їх в міру нагромадження в дітей знань , вироблення вмінь і навичок розвитку пам'яті.

Діти  швидко втомлюються на занятті, притуплюється їхня увага, набридає одноманітність, тому гра має ввійти в практику вихователя  як один з найефективніших методів у розвитку математичних уявлень. Процес створення гри містить ряд етапів:

а) вибір теми гри;

б) визначення мети й завдання гри;

в) підготовка і проведення гри (повідомлення теми гри, підготовка (унаочнення) дидактичного матеріалу, проведення гри, підбиття підсумків).

Успіх проведення гри залежить від дотримання вимог:

а) ігри мають відповідати навчальній програмі;

б) ігрові завдання мають бути не надто легкими, про те й не дуже складними;

в) відповідність гри віковим особливостями дітей;

г) різноманітність ігор;

д) залучення до ігор всієї групи.

Щоб дидактична гра на занятті проходила ефективно і давала бажані наслідки, необхідно нею керувати і дотримуватись таких вимог.
Дослідження показали, що на формування математичних уявлень проходить набагато краще на основі різноманітного дидактичного матеріалу.
Особливо цінним є те, що дидактичним матеріалом служать предмети навколишнього середовища.

Це різні іграшки, предмети, геометричні фігури, трафарети, палички, каштани, картинки із зображеними на них деревами, овочами, фруктами, звірами, птахами та іншими добре відомими дітям об’єктами, що відображають життя народу, його побут, культуру, працю. Вони знайомі дитині, близькі, активізують пізнавальну діяльність і є засобом всебічного розвитку дитини, набуття доступних для дитячого розуміння знань про навколишнє середовище.

У результаті використання наочного матеріалу дитина повинна прийти до певних узагальнень, до усвідомлення необхідних знань завдяки абстрактному мисленню. Після досягнення навчальної мети цей матеріал або зовсім не використовують, або подають у нових ситуаціях, розглядають з іншого боку, щоб сформувати нові складніші за змістом абстрактні поняття та уявлення про предмет пізнання. О.К. Грачова пише: “ Цей дидактичний матеріал може бути щоденними іграшками. Втративши обов’язковість заняття, вони виграють в очах дитини. Дитина разом із другом може довго гратися, возитися з ними, добираючи їх по тій вимозі, яка задавалася під час гри ”. В процесі цієї діяльності дитина набуває чуттєвого досвіду, послідовно формуються її розумові дії, а відтак і початкові математичні поняття.

Методика навчання включає використання різного дидактичного матеріалу і демонстраційного, і роздавального. Щоб забезпечити дійовий вплив на розвиток дітей, вихователь дотримується міри і часу застосування дидактичного матеріалу, враховує його особливості. Використовується наочний дидактичний матеріал у певній послідовності, що допомагає цілеспрямовану поступовому формуванню поняття. Особливого значення набуває засвоєння дій з роздавальними матеріалом. Наприклад, порівняти предмети, іграшки однакові і різні за формою, кольором, розміром. Широко застосовуються в навчанні математики наочні методи, до яких належать демонстрація і спостереження.

Демонстрація – це активна форма чуттєвого пізнання, вона сприяє чіткості сприйняття і доказовості вивчених положень. Вихователь використовує показ об’єктів: геометричних фігур, предметів різної величини, форм, показ способів дій. Перед демонстрацією вихователь дає завдання, настанову: подивитись і порівняти геометричні фігури. Якість і чіткість сприйняття досягаються за допомогою пояснень і запитань до дітей.

У повсякденному житті, діти виконують безліч математичних та логічних операцій з дидактичним матеріалом: лічать предмети та об’єкти, порівняти їх за величиною та формою; згруповують, класифікують, оперують з множиною.

Важливого значення набуває дидактичний матеріал, коли треба “ підвести ” дитину до більш складного способу діяльності. Необхідно запропонувати такий дидактичний матеріал, щоб створилася ситуація, в якій старими способами вже не можна визначити потрібне, а тому слід використовувати інші способи діяльності.

Добираючи дидактичний матеріал до ігор, вихователь  повинен довести дітям потребу в певній діяльності, життєву необхідність у ній. Кожна дитина має зрозуміти, для чого треба виконати дане завдання. Така робота сприяє формуванню пізнавального ставлення до своїх дій і свідомому засвоєнню знань і умінь.

Майже всі ігри вимагають наявності дидактичного матеріалу. Діти старшого віку при проведенні дидактичної гри перевагу надають ігровій дії. Вони із задоволенням виконують дії з іграшками, яскравим дидактичним матеріалом, рухами, оплесками, переміщенням.

Закріплюючи поняття “ великий-малий ”, “ високий-низький ”, “ широкий-вузький ”, “ довгий-короткий ”, “ мало-багато ”, “ один, порівну ”

 “ стільки ж”, я проводила дидактичні ігри, які поряд з основною навчальною метою виконували корекційно - виховне завдання.

Вони розвивали зорове, слухове сприймання, дрібну мускулатуру пальців рук, увагу, спостережливість, пам'ять.

Наприклад, гра “ Що в руці ”?

Для проведення цієї гри використовувала природний матеріал (шишки, жолуді, яблука, горіхи). В руки дитини вкладала два однакові предмети, але різні за величиною. Наприклад, дві шишки: велику і маленьку. Дитина, не дивлячись, повинна була сказати, що в правій руці велика шишка, а в лівій – маленька. Сама мала перевірити, чи вона правильно сказала. Ця гра, крім закріплення поняття “ більше-менше ”, уточнює і просторові уявлення, розвиває моторику, тактильні відчуття.

При проведенні дидактичних ігор “ багато-мало-один ”, “ Угадай ”,

 “ Підбери стільки ж кружечків ” закріплювала вміння визначити, яких предметів більше, а яких – менше. Важливо, щоб діти усвідомлювали, що коли в одній з порівнюваних сукупностей предметів більше, то це означає, що в другій їх менше. Поступово навчаються з’ясовувати, на скільки в одній з груп предметів більше (менше), ніж у другій, що треба зробити, щоб предметів в обох групах стало порівну.

Для удосконалення просторових уявлень, таких, як “ зліва-справа ”,

“ вище-нижче ”, “ довше-коротше ”, “ ширше-вужче ”,  проводила ігри: “ Зверху-внизу ”, “  Високий-низький ”, “ Куди підеш і що знайдеш?”,

 “ Літає, стрибає, пливе ”. Особливе пожвавлення викликала гра “ Чарівний мішечок ”. Для проведення цієї гри використовувала плоскі і об’ємні іграшки, різні геометричні фігури, різні дрібні предмети. Все це складала у мішечок. Зміст гри полягає в тому, що дитина, не дивлячись у мішечок, дістає предмет і на дотик визначає, що саме у нього в руці, називає голосно і лише потім витягає руку з мішечка, показує  предмет. Гру повторювала декілька днів підряд, поки діти добре не засвоїли зміст гри. Після цього знайомлю дітей  із складнішим варіантом гри. Вихователь називає предмет, а дитина на дотик шукає  його в мішечку, а знайшовши, виймає і показує дітям. Наприклад, кажу: “ Знайди маленький квадрат або знайди такий м’ячик, як лежить на столі ”. Пропоную дістати правою рукою квадрат, а лівою знайти м’ячик.

Діти  знають, що в грі враховується темп, правильність рухів, упевненість, безпомилковість дій, тому стають уважними, а це допомагає їм поглибити вміння орієнтуватися в просторі.

Зміст гри. Варіант 1. Виставляю на набірному полотні трафарети яблук, показуючи кожний з них указкою, пропоную полічити хором. Потім указкою показую трафарети яблук, починаючи з останнього, а учні лічать від останнього до першого. Звертаю увагу дітей на те, що в обох випадках дістали одне й те саме число. Далі, виймаючи трафарети яблук по одній (не по порядку), пропоную знову полічити. З'ясовується, що і в цьому роді дістали те саме число. Після цього замінюю два трафаретні яблук двома трафаретами груш і знову лічимо. Виявляється, що і цього разу кількість трафаретів та сама.

Варіант 2. Виставляю іграшки на столі і пропоную дітям, показуючи іграшки указкою, не лише лічити вголос, а й піднімати – цифру, яку вони називають.

Варіант 3. Плескати в долоні, діти також плескають і лічать оплески.

Варіант 4. Плескати в долоні кілька разів, а діти полічивши кількість оплесків мовчки, піднімають картку з відповідною цифрою.

Варіант 5. Показую цифру, а діти відповідно роблять стільки ж оплесків.

Таким чином, діти поступово усвідомлюють суть гри, запам’ятовують порядок лічби, співвідношення між числами і предметами

а) “ Лічильні квадрати ” – на таблиці записані хаотично числа. Дитина повинен відшукати найменше число, і від нього почати лічити, вишукуючи наступне число.

б) “ Жива лічба ” – кожна дитина має картку із числом. По моїй команді

“ Числа, станьте по порядку!”, діти повинні стати в шеренгу від 1 до 5(10).
Ігри “ Весела лічба ”, “ Продовж ”, “ Знайди своє місце ”, “ Знайди свою

 пару ”, “ Назви сусідів ” розвивають увагу, спостережливість, миттєву реакцію, урізноманітнюють діяльність учнів, сприймають формуванню навичок лічби та закріплюють поняття про місце цифри у числі.

В дітей старшого віку  з'являється бажання брати участь в грі, яка містить змагання. Спочатку кожна дитина  хоче одержати перемогу. Поступово інтереси дитини розширюються, вона переживає не тільки за свій успіх чи невдачу, але і за успіх і невдачу своєї команди..

Серед рекомендованих сучасною наукою ефективних шляхів розвитку математичних уявлень належне місце відводиться художньому слову з елементами математичного змісту. Художнє слово дає можливість засвоїти числа, їх величину, послідовність, формує міцні обчислювальні навички. Художнє слово, виражає у віршах, загадках, лічилочках, скоромовках, коротких оповіданнях і казках, є живим джерелом знань. Вони відображають реальний світ, містять в собі широке коло знань і цим самим дають дитині зрозуміти, що математика тісно пов’язана з фактами і явищами навколишньої дійсності.!

Висновок

Таким чином, найбільш цінним дидактичними іграми є ті, котрі вимагають від дитини самостійності. Для дитини  характерним є невір’я в свої сили, знання. І щоб сформувати впевненість, самостійність добираю дидактичні ігри, які б розвивали математичні уявлення і формували особистість.

 Для розвитку уявлень про час використовую ігри “ Коли це буває?”,

 “ Займи своє місце ”, “ Що змінилося ”, “ Дні тижня ”. При проведенні цих ігор використовую картинки, це зображені різні пори року, різні види діяльності людини протягом дня, картки, де записані назви пір року, місяців, днів тижня, м’яч. Мета ігор – закріпити уяву про добу, рік, місяць, тиждень і уточнити відомості про годинник.

Дидактичні ігри проводжу під час усної лічби, повторення раніше набутих знань, ознайомлення з новим матеріалом та його закріплення. Кожна гра розвиває, формує, уточнює, удосконалює просторові, обчислювальні, графічні, часові уявлення дитини з особливими потребами.

В.О.Сухомлинський писав, що без гри немає і не може бути повноцінного розумового розвитку, порівнював гру з величезним світлим вікном, через яке в духовний світ дитини вливається цілющий потік уявлень, понять про навколишнє, з іскрою, яка запалює вогник допитливості.

Список використаної літератури

1. Базовий компонент виховання дитини дошкільного віку. - Київ.2021.

2. Дитина:Програма виховання і навчання дітей від двох до семи років.  :Київ.   2020.

3. Сухар В.Л.Дидактичні ігри. - Харків:Ранок.2008