Творча зустріч з писанкаркою Іриною Боледзюк «Розмалюю писанку, розмалюю…»

Творча зустріч з писанкаркою                                         Іриною Боледзюк

«Розмалюю писанку,

                 розмалюю…»                                                                                       

                                                            Підготувала вчитель

                                                                               початкових класів

                                                                                      Боледзюк С.С.

 

Мета: ознайомити дітей із символами, атрибутами Великодніх свят — кра­шанкою, писанкою, дряпанкою, мальован­кою; познайомити  із писанкаркою та її творчістю, розповісти про метод реставрації та консервації  писанок, вперше винайдений їхньою землячкою Марією Боледзюк; прививати шану і повагу до рідного краю та людей, які його прославляють; вчити дітей розписувати писан­ки.

 

Обладнання: композиція «На Ве­ликдень»: паска, крашанки, писан­ки, свічка, рушник; зразки писанок, мультимедійна презентація; писачки, віск, яйця для розписування, фарби.

                                                  Хід заняття

Вокально - хореографічна композиція «Писаночка, як панночка»

Вчитель: Розмалюю писанку, розмалюю, коника гривастого намалюю. Розмалюю писанку, розмалюю, соловейка-любчика   намалюю.

 Надя: Писанка – це витвір мистецтва. Не випадково все найкраще в Україні завжди порівнюється з писанкою.

 Володя: У народі про гарну дівчину часто кажуть: «Така гарна, як писанка».

Ал.Макс.: Тарас Шевченко красу українського села змальовував такими словами: «Село на нашій Україні, неначе писанка село…»

Діанка: У стародавніх єгиптян яйце було символом миру і родючості.

Ал.Мих.: До зародження християнства індуси вважали яйце колискою світу.

 

Віка Ч.: Перси розмальовували яйця і дарували їх на Новий рік.

Віка Б.: Стародавні римляни на початку трапези з'їдали варене яйце, що було символом починання доброї справи.

Юля : А у наших предків з давніх-давен писанки були вірними помічниками й захисниками . Їх вважали символом добра та  сонця.

Надя: Наші предки вірили, що писанка має магічну силу: вона приносить добро, щастя, достаток, захищає людину від усього злого та недоброго.

 Вчитель: Писанками на Великдень обмінювалися закохані, дівчата писали писанки з надією подарувати милому. А якщо хлопець був їй не до душі, то жартувала над ним з іншими дівчатами.

 (Відеофрагмент жартівливих переспівів «Ой улісі на горісі…»)

Вчитель: Для дітей писанка, крашанка чи галунка ставала предметом захоплюючих ігор.

              (діти стають у коло, в кожного в руках – яйце)

Віка Б. Стали діти у кільце, в кожного в руках - яйце,

              Мені випало на славу розпочати цю забаву:

              Дуже гарну престару великодню гру.

Володя: Ходить дівчинка кільцем з свіжозвареним яйцем, де не стукне – трісь та трісь – галунки тріщать чиїсь!

Вчитель: У цій грі згадується галунка, як один з видів великоднього яйця.

Є кілька видів святкових яєць, які відрізняють за технікою виготовлення:

КРАШАНКИ або ГАЛУНКИ – яйця, пофарбовані у різні кольори природними барвниками.

КРАПАНКИ – яйця, на які воском наносять крапочки і занурюють в барвник. Потім віск знімають за допомогою гарячої води.

ПИСАНКИ – яйця, розписані спеціальним інструментом - писачком, а потім пофарбовані. Віск знімають за допомогою гарячої води.

ШКРЯБАНКИ – після фарбування яйця на ньому потім голкою вишкрябують візерунок.

МАЛЬОВАНКИ – дерев’яні розмальовані яйця-сувеніри.

 

Вчитель:  Ми з вами згадали про символічне використання великодніх яєць, як і коли вони застосовувалися.

   Про чудо писанки можна говорити до безконечності, вивчати її, досліджувати…

   Але ніхто не заперечить мені, коли я скажу , що писанкар, який пише писанку є не просто митцем, який творить, але споконвіків це були люди з великим серцем, переповненим щирої любові до Бога, до своєї землі, до свого народу, його звичаїв та традицій…

Віка Б.:  Мені бабуся казала, що перед тим, як сідати писати писанку, обов’язково потрібно помолитися. 

Ал.Мих.: А напередодні – у всіх, кого образив – попросити вибачення й самому подумки відпустити образу, якщо вона була.

 

Вчитель: Ми сьогодні з вами спробуємо ближче познайомитись із мистецтвом писанкового розпису. А розкриє нам таємниці цього вічного творива наша гостя – писанкарка Боледзюк Ірина Миколаївна.

   Я вважаю своїм обов’язком хоч трішки розповісти вам про цю талановиту жінку, про її твори, адже, пані Ірина має тісний родинний зв’язок із нашим селом.

   Ви знаєте, якось дуже дивно і несправедливо вивчаючи, досліджуючи, величаючи творчість одних митців, навіть, якщо вони дуже великі і відомі, в цей час забувати про тих, хто поряд з нами, але є не менш талановитими.

   Багато з них є людьми не публічними: не організовують свої виставки, не роблять на цьому бізнес, тому, невідомі загалу. До таких людей відноситься і пані Ірина.

   Народилася наша гостя у славній родині Боледзюків. Хоч сім’я і проживала у Коломиї, та дівчинкою  Іринка багато часу проводила власне тут, у Кам’янці, у найдорожчої , найніжнішої бабусі Анни, берегині великого роду.

   Навчалася пані Ірина у Коломийській загальноосвітній школі №5.Під час навчання  відвідувала Коломийську художню школу ім.Пстрака.

    Після закінчення вступила до Косівського коледжу декоративно-прикладного мистецтва ім.Касіяна, навчалася на відділенні художнього розпису де оволоділа різноманітними  техніками розпису, а саме: монументальним мистецтвом, художнім розписом церков, вітражем, мозаїкою, писанкарством, розписом по склі та іншими техніками розпису. і здобула спеціальністю майстер – художник.        

    До речі, пані Ірина займається не лише писанкарством, а й розписом церков.     

   Вищу освіту здобула в Прикарпатському університеті імені Василя Стефаника як викладач декоративно-прикладного мистецтва.Перегляньте невеличку добірку фотографій робіт пані Ірини, а нашу гостю ми попросимо прокоментувати  свої витвори і, може, трохи більше розповісти про себе.

                       

          Виступ гості (розповісти про нетрадиційність своїх писанок, про дотримання символіки, де працювала)

Вчитель: Дякуємо вам за цікаву розповідь.

 

     Диво-мініатюри, які милували око, з плином часу перетворюються на шматки потрісканої шкарлупи, з-поміж якої витікає тягуча рідина із різким запахом сірки.

    Писанка вмирає від старості за три – п’ять років, тому й нині не маємо давніх зразків.

    Було багато спроб продовжити життя писанок, але усі вони виявилися невдалими. Скажімо писанку на полюсах проколювали і через дірки видували її рідкий вміст. Порожнє яйце зберігалося довше, однак розкладання плівчастої оболонки, що залишалася в писанці, припинити не вдавалося, і вона руйнувалася.

 

    Були спроби заливати порожню шкарлупу розплавленими парафіном чи милом. Але, при підвищенні температури повітря вони розширювались і розривали писанку зсередини. Коли ж температура понижена, наповнювачі розшаровуються і перекочуються всередині. До того ж збільшується маса мініатюри ї, при, навіть незначних ударах, писанка розбивається.

    Було ще багато намагань увіковічнити писанку, але вони всі були безрезультатними.

    Унікальний і, на сьогоднішній день, єдиний найбільш надійний метод реставрації писанок розробила наша з вами землячка, мама пані Ірини, незамінимий працівник Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття Марія Боледзюк.        

    Перед вами фото сторінки із журналу «Писанка» випуску 1997 року, в якому опублікована стаття про даний метод реставрації та консервації писанок. На фото пані Марія та головний охоронець фондів музею Любомир Кречковський.

  Також про винахід нашої землячки розповідається у книзі «Писанки Українських Карпат» (с.211), яка зберігається у бібліотеці Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини та Покуття.

 

   Народилася пані Марія у мальовничому селі Росохач, на Городенківщині.  У родині Вальтнерів було троє дітей, Марійка була найстаршою. Там, в Росохачі, й промайнуло дитинство дівчинки.

 

  У мене є давні фотографії, які я вже давно обіцяла подарувати пані Ірині, ось видалась нагода. На цих фото -  маленька Марічка з іншими учнями Росохацької школи, серед яких є і мій батько.

 

    Батьки дівчинки переїхали до Коломиї, а згодом забрали і доньку. Так, як жили на околиці міста, то Марійку віддали до школи у Малу Кам’янку. Тут вона й познайомилася із своїм майбутнім чоловіком Боледзюком Миколою. До речі, мова йде про дідуся й бабусю нашого Боледзюка Віктора.

    Не можу стриматися від того, щоб не похвалитися, що мала честь, правда дуже короткий час, особисто бути знайомою з цією талановитою, доброю, щирою і неймовірно скромною жінкою.

Я недаремно згадала про скромність пані Марійки, адже саме через цю рису ім’я її не настільки відоме, наскільки заслуговує завдяки своєму винаходу і кропіткій десятилітній праці.

   Пропоную переглянути вам відеофрагмент із фільму Василя Нагірного, в якому згадується неоціненний вклад Марії Боледзюк у збереження писанкового скарбу.

     На екрані один з документів, який підтверджує авторство винаходу реставрації та консервації писанки. Це виписка з протоколу засідання реставраційної Ради.

 

 

 

  

 

 

 

Через руки пані Марійки перейшли усі писанки, що знаходяться в експозиції музею Писанки міста Коломиї, але це тільки невелика частина відреставрованих нею писанок. Більша частина зберігається у фондах.

   Є ще одні рідкісні кадри 2007 року, коли Коломию відвідав тодішній президент Грузії Міхаелі Саакашвілі та третій президент України Віктор Ющенко.

  Гостям розповіли про створення єдиного у світі музею Писанки та про винахід Марії Боледзюк – метод реставрації та консервації писанок, а сама майстриня продемонструвала його особисто.

 

   Я вас попрошу бути уважними, після перегляду я задам одне запитання, хто першим підніме руку і дасть правильну відповідь, той отримає приз.

   Запитання: Яке число відреставрованих Марійкою Боледзюк писанок зберігається у музеї? (понад 12000).

 

   Повну версію обидвох фільмів ви зможете перегляну на сайті Василя Нагірного «Червоної Руси підкова золота» або «Місто Кола – спадок предків».

 

   Як сказав пан Нагірний: «Дуже шкода, що про таких людей доводиться говорити у минулому часі.»

   Цієї весни минає 10 років, як Марійка Боледзюк, після важкої хвороби, покинула цей світ, красу якого так любила, красу якого зберегла для нас у відреставрованих писанках.

   Пані Марійка похована у  нашому селі.

Після майстер-класу, усі, хто бажає приєднатися до вшанування пам’яті нашої легендарної землячки можуть з нами відвідати могилу Марійки Боледзюк.

    Феномен писанки несе у собі не лише сама писанка. Її неповторність, різноманітність барв, візерунків відтворена у пам’ятниках, скульптурах, інших витворах мистецтва.

     Візерунки українських писанок різних регіонів України лягли в основу створення моделей одягу дизайнерами зі світовими  іменами.

     Я пропоную і вам долучитися до створення диво-мініатюри, написати свою неповторну писанку і запрошую вас на майстер-клас, який проведе для нас пані Ірина.

Символи

Орнаментів писанок – безліч:

ДЕРЕВО ЖИТТЯ – символ природи.

ТРИКУТНИК – символ вогню, чоловічої та материнської сили. У християнстві це символ Пресвятої Трійці, а з вписаним в середину колесом – це символ Божого ока.

ДУБОВИЙ ЛИСТОК – символ повного життя.

КОЛОССЯ – символ Воскресіння, уособлення святої їжі.

РУЖА – знак сонця.

СОСЕНКА – знак землі, молодості.

БЕЗКОНЕЧНИК – знак води, доброго врожаю.

ОЛЕНЬ – щастя, на своїх рогах виносить з-під землі Сонце.