Творчо-мистецький проект "Берег дитинства"

Творчо-мистецький позаурочний проект «Берег дитинства»

Ведучий. Ви чуєте?! Це позивні нашого міста – міста,  в якому ми народились і виросли. Воно найменше в Україні, але таке рідне і дороге кожному з нас. Сьогодні воно знову милує наше око весняним цвітом і дарує неповторні пахощі різнобарвних квітів.

Ведуча.  До того ж, лагідне сонце, хвилі теплого повітря, чудовий гумор спроможні створити людей  розумних, веселих,  талановитих,  красивих і надзвичайно цікавих.

Ведучий. Чи знаєте ви, що саме у нашому класі навчаються найкрасивіші дівчата школи? Гамаровська Софія полонила всіх своєї чарівною  посмішкою, а  Зінчук Софія  перемогла у конкурсі Міні-міс Весна - 2015року.

Ведуча. Тому всі конкурси красоти мають проходити тільки  у Бібрці: Міні-міс Весна, Міс України і Міс Всесвіту.

Ведучий.  Рідне місто моє, дороге для душі, тут я виріс під спів солов’їний,  тут я вчуся, гуляю,  люблю і ціню я тебе  кожен день  безупинно. 

Пісня «Журавлиний ключ»

Ведуча. Скоро на наше місто тихо спадуть сутінки. Незабаром засвітить чарівним сяйвом блідий місяць, а на небі з`явиться безліч яскравих зірок. Але на зміну ночі прийде наступний день, перший день нашого нового, проте, сподіваюся щасливого життя.

Ведучий.  Цікаво, а якими ми будемо у майбутньому? От якби в нас була машина часу і ми, хоч на одну годину, змогли б опинитися, скажімо, у 2035 році.

Фея: Ви мрієте зазирнути у майбутнє? Будь ласка, у цей святковий, надзвичайний день усе можливо. Я завжди мріяла стати чарівницею і зараз покажу вам свої здібності. Не тільки Ігор Кіо і Девід Копперфілд явити можуть диво. З`явись, автомобіль! (з`являється автомобіль – машина часу). Завдяки цій машині часу, ви можете опинитися у 2035 році. А ось і наш водій!

Водій. Водії народ веселий, їздять по містах і селах,

             Возять діточок до школи і працюють на будовах.

             Вантажі везуть і воду,  в дощ і в  спеку, і в негоду,

             Було б важко для людини без потужної машини.

              Тож мерщій усі сідайте і в майбутнє вирушайте.

Фея. Ну що, поїхали,  водію?

Водій.  Поїхали! (Музика)

Ведучий.  Отже, ми у 2035 році.

Фея. То  покажемо ми враз  першій вчительці в цей час, як же склалися долі в нас. А для цього в цюю днину завітаєм на гостину в ресторан «Солодкі мрії» до директора Софії,  де сьогодні зібрались,   як в минулому колись малюки, а зараз  всюди мудрі й знамениті люди. Кожен з них бажає враз розказати щось про нас.

             (Під музику парами заходять учні)

Ведуча. …  Яке  диво! Все підібрано  з любов'ю, не оздоба,…  а краса , може хтось мені розкаже чия править тут рука?

Директор ресторану. Чи впізнали ви мене? Це правління є моє. Дуже рада бачить вас,  уявіть собі це клас і оздоба в цьому залі є оформлена для вас,  щоб могли ви пригадати перщий наш  й четвертий клас.

Ведучий.   Щось ми дуже  зголодніли, як цей гарний стіл уздріли.  Може, добрий кухар ваш  погодує усіх нас.

Директор .  Без  проблем.  Прошу, сідайте. Нумо,  повара  гукайте.

Повар.  Я вже тут… не треба  гукати…Що будете  замовляти ?

Ведуча. Просимо   щось пропонувати.  Страву смачну,  ситну й здорову,  що   нагадує  нам  школу.

Повар. Тож пропоную вам таке: на перше - «суп по-освітянськи»,  на друге страва є смачна - «учительськая відбивна»,  а на десерт – вершки  «Відмінник». І може бути ще у нас – коктейль «Веселий  наш 4-А  клас».

Перша вчителька. Мені десерт такий подайте, а ваш коктейль і відбивна хай тішить наш 4-А.

Ведучий. Як замовлять, то зразу все, розмова довга в нас  буде.

Повар. Поки я буду готувати для вас свої чудові страви,  я  вас  прошу відпочивати і щось про себе розказати. Почнемо з ручки і пера.

Журналістка.  Я журналістка всім відома

                           Майстриня ручки і пера

                           Владика слова і розмова з будь-ким у мене не проста.

                           Сьогодні хочу присвятити вам день чудовий і шкільний

                           Щоби в минуле повернутись, ще й розказати хто ким є.

                           Хто ж першим починає в нас?

Вчений.   Давайте першим я почну. Я став відомим вченим. Про здоров'я всіх я дбаю,  розробив таку вакцину, щоб хвороб усі  не знали, були сильні, енергійні, та  чудово виглядали й про лікарню забували.

Лікар 1. А  ми працюємо в лікарні. Ця лікарня - справжнє диво. Як тут затишно і гарно.  І дорослим , і малятам лікуватись тут приємно,  всі залишають нас здорові  і живуть по 300 років,  геть  забули про хвороби.

Лікар 2.  Так,   старіють лиш нероби, ну, а інші молодіють. Відтепер юнак столітній і дівчисько в 90 на рекорд підуть всесвітній. І його здобудуть просто. Будуть люди жить без болю, закалятись і трудитись, а у початковій школі хоч 100 років можна вчитись.

Астроном.  А от я завжди мріяв про зоряне небо.  Скажу вам по секрету ,  як крутиться Земля, тому відкрив  планету, небачену планету, і саме цю планету назвав «Школою» я. На цій планеті діти  живуть неначе квіти, чудові, гарні квіти, осяяні теплом. І двері тут відкриті, для всіх, хто хоче вчитись з натхненням і теплом. І пісня тиха лине із неба до Землі про любу, рідну школу, як згадка, не у сні…

Пісня Школа»

Журналіст. Пам’ятаєш,  Ігоре,   ще у 1 класі ти хотів  стати президентом. А  чи здійснилася твоя мрія?

Депутат.   Президентом, друзі, я не став

                Хоча з дитинства мріяв дуже…               

               Та  склалося моє життя не зле

               Я депутатом  у Верховній Раді став.

               Уже  вчинив  немало добрих справ.

                І як комусь в житті погано дуже

               До мене завітай,  любі  друзі.

Пожежник.  З дитинства мріяв я   щоденно

                       Добро всім людям приносить

                        І як пожежа спалахне десь

                        З вогню спасати й виносить

                        І постраждалих, й різні речі

                        Тоді до крану прибіжу

                         Й струмом води під сильним тиском

                         Любу пожежу загашу.

Будівельник.  А я прораб на будівництві

                           Будую людям я житло.

                           Труд не простий, але корисний

                           Бо людям роблю я добро.

                           Ключі від нової квартири

                           Вручаю людям залюбки.

                           Радію щиро разом з ними

                           Як вдячні чую голоси.

Журналіст. А чи пам’ятаєте, хто у нас бажав художником стати і чиї малюнки прикрашали весь наш клас?

Учні. Інна.. Інна..

Художниця.  А мрія у мене була така,

Як  пір'їнка  у небі легка і пушиста.

То підносилась ввись, то додолу спада

Й малювала картини прозорі і чисті.

На одному листі вся природа буя

В розмаїтім зеленому листі.

А на другім – долина широка в квітках

Аж іскриться в багрянім намисті.

Третій лист я у руки так ніжно беру,

Бо вже бачу наступну картину -

Намалюю  рідненьку школу свою

Першу вчительку, клас і родину.

Модельєр. Модельєр відомий я, ось колекція моя.  Всім землянам, марсіанам, міжпланетним громадянам шию одяг залюбки. Тут усі мої зразки. Мій колишній любий клас, де замовлення від вас?

Власниця магазинів.   А  колекція твоя вишукана і зручна…

Модельєр.  У  тебе власні магазини є?

Власниця магазинів.  Я відкрила магазини у  Києві,  Римі,  Парижі і Варшаві. Всіх запрошую ласкаво, бо у мене продавці люди чемні, молодці. І Юдашкін із Карденом одягаються у мене. А пояснюю це так: маю вишуканий смак!

Модельєр.  Як до вподоби ця колекція моя, окрасою вітрини в магазині стане хай вона.

Власниця магазинів. Звичайно, без проблем. З радістю й підпишемо контракт….. В мене навіть є знайомий юрист.

Модельєр.  І хто ж він?

Власниця магазинів. Ти здивуєшся?

Модельєр. О,  та це ж наш Віктор. А ось і він.

Юрист.    Я працюю юристом  і  служу закону й людям.  Дуже чесно і завзято люблю працювати, щоб  у найскладніших справах  всім допомагати.  

І  щиро  обіцяю   вам надати допомогу згодом, бо зараз в гості  хтось іде до нас…

Міліціонер.  Доброго дня всім!…  Невже ви мене не впізнали?

Журналіст.  Назаре,  це  ти?  О, Боже правий! А чому ти обрав таку стежину?

Міліціонер.  Бо в нас була одна дівчина скромна , гарна,  тиха дуже , й я не міг бути байдужим і хотілось ту дівчину захищати  безупинно..

Фея.  Через що?

Міліціонер. Її  смикали  за косички,  брали ручки із полички, літачки в неї пускали, а у мене сил було мало.   Вона тоді  не розуміла, що не у  силі було діло… 

Фея. Здається я зрозуміла…

                       Пісня «Закоханий»

Балерина.  А я балет понад життя люблю.

                     З захопленням на кожний виступ свій іду.

                     Бо лиш у танці почуттів вирує сила.

                     «Озеро лебедів» з дитинства я любила.

                     На виступ свій запрошую вас щиро…

Танець

Актриса.  Ну раз пішло пісенне діло,   про себе хочу розказати вам сміло. Багато по світу я гастролювала і ролів  чимало  в кіно я зіграла. До вас сьогодні з Голівуду мчала, де вчора Оскара дістала.  А з режисером з України в даний час зіграю роль у фільмі «Щастя вчителів» у нас. Хотіла б з кимось я поспілкуватись, хто в даний час працює вчителем у нас. Щоб легше було порівняти важкий труд вчителя колись…  і в даний час.

Міністр. Доброго дня вам, шановне товариство! Чи  впізнали ви мене?

Перша вчителька.  Як же можна не впізнати?! В усіх газетах бачу твій портрет.

Міністр. Мене призначив президент культуру нашу підіймати.

Перша вчителька. З кого почнеш?

Міністр.  Із немовляти. Йому скажу: «Дитя, неси з собою мову барвінкову і ніжну пісню таку чудову, і світ духовної краси.»

Пісня «Українська мова»

Ведучий.  Багато розказало з нас про успіх свій в цю мить, а наш Василь чогось сидить й мовчить.

Механік.  Як тато мій механіком я став –

найголовнішим в області , мій друже,

В системі Автодор працюю я.

Куди не гляну – техніка нова:

І кран, й бульдозер, автогрейдер і каток

Приносять у дорогу справжній толк.

Дорога стала рівна і стрімка

І мчать по ній Тойота, Шкода і Ланд Крузер.

В справному виді техніка моя,

Бо фах відповідальний в мене дуже.

Механік.   А ти ким став, Андрію?

Футболіст.  Я  по світі все мандрую

Бо фах цікавий в мене є.

Хто відгадає ким працюю

Того в наступний свій круіз  обов'язково запрошу я…

• Мандрівником, артистом, журналістом…

А ось і не вгадали … футболістом.

Бо спорт з дитинства дуже я любив

І за  м’ячем , як ошпарений гонив

Тому до інших видів спорту я байдужий

А за м’яча одержав кубків цілу дюжу.

Футбол — це сила! Пристрасті багато!
Тут боротьба і витривалість є!
А супротивнику забити гол — це свято!

Ведуча. Втомились ми і згадаємо,  як колись нас вчитель вчив знімати втому. Ну, що ж піднялись, ноги вшир, а руки вгору, наклон вперед, назад, ну а тепер крокуєм…

Фіззарядка «Райдуга»

 

Програміст. Я інженер комп’ютерних систем.

З комп’ютером н е розстаюсь ні ввечері, ні днем.

Бо фахівцям складаю я програми.

А може серед нас бухгалтером хтось став…

То він підтвердить кожне моє слово.

Бо без Паруса, 1-ес,чи Медка

Сьогодні не обійдеться вона.

Бухгалтер. Так, так,  підтвердити  я можу кожне слово.

Бо ці програми мовами закону

Працюють кожен день і кожний час.

Змінюється Податковий кодекс в нас…

Бухгалтер я …і скажу від душі

З тобою попрацюю залюбки.

А ще б поспілкувався  з тим,

Хто гроші любить дуже, чи є у нас банкір?

Банкір.  Мій любий друже, валюту я привіз «Мільйон талантів». Вона у Бібрці бере свій  хід, тому це  місто є  відоме на весь світ. Людей відомих на купюрах підписи стояли вже багато довгих літ, а зараз замінити їх вже слід на підписи однокласників моїх, бо серед них багато знаменитостей стає, хто гордістю Бібрської школи є

Вчитель. Для школи все важливо: дизайн, архітектура, і тільки неможливо, без вчителя і друга, який нас розуміє і дуже добре знає, про наше щастя мріє і любить, і навчає.  Комп`ютери чудові, нам жити допомагають, але людської мови, на жаль, вони не знають. Вони не розуміють, що вчитель відчуває, коли малий школярик розумним виростає.   Вони не уявляють, що для дитини вчитель – і лікар, і наставник, і янгол, і спаситель.

Ведучий. Мрійте! Мріяти не рано!

                  Ким ми станемо колись –

                  Ще не можем знати.

                  Але одне ми маємо вчительці побажати:

                  Станемо добрими синами

                  Й доньками Вкраїни,

                  Щоб пишалась вона нами

                  І вся наша класна родина.

 

Ведучий.

Клас 4-А  неординарний,

 Він у школі легендарний.

Клас цей - скриня діамантів:

 Скільки в ньому є талантів-

I поетів, й співаків,

 І спортсменів, й диваків!

Є майбутні журналісти,

Є банкіри й фінансисти,

Модельєри, танцюристи.

Про цей клас можна сказати:

Вміли  учні працювати.

        Учень.  Немає на світі чарівнішої казки, як дитинство, яке вертається до нас з-за синіх морів, високих гір, з тридев'ятого царства і кришталевих палаців. Бо якщо є на землі рай, то він там, де ми ще маленькі, мов ангелята, а нас на руках но­сять мама  і тато ... 1 нам вічно буде снитися колиска, в якій мати ви­колихала наше життя.

Ведуча.  Зупинись, хвилинко, зачекай…

                У 4-й клас нас повертай…

                Де водій? Веди машину час

                У 2015-ий рік вези всіх нас…

 

             Пісня «Зачекай, моє дитинство , зачекай»

 

Учень. Сьогодні у нас незвичайне свято. Воно зіткане з добра і щирості, ніжності і зворушливості. 

Учень. Бо воно родинне, сімейне - разом з батьками. А де тато і мама, де братики і сестрички - там завжди весело, сонячно і затишно. 

Учень. Усі ми добре знаємо, що людина сильна тоді, коли вона не одинока, коли її є кому підтримати,  коли в неї є сім'я . Бо сім’я- це наша опора, це той причал, до якого пристаєш, ховаючись від бід та незгод, де знаходиш спокій і затишок.

 Учень. Тут людина робить свої найперші кроки, звідси виходить у широкий світ. У сім'ї вона навчається любові і добра. Тут  вона вчиться шанувати свій рід, свою землю, берегти пам'ять свого народу.

 Ведучі.  Мабуть, на сьогоднішньому святі немає людей, які б так пишалися та хвилювалися за нас, як наші батьки. Їхні очі сяють щастям, а десь у глибині затаїлася тривога. Бо попереду ще стільки  випробувань!    

                          Прийміть наш букет із пошани й любові,

                          Вклоняємось низько і дякуємо щиро

                          За ласку і ніжність,  за мудрість і віру.

 Бо без батьків чого ми в світі варті?

З чим мамину любов нам порівняти?
Із сонечком, що світло шле й тепло...
Готова мама все для нас віддати,
Щоб дітям добре й сонячно було.
                              Чи з зорями її нам порівняти,
                              Що наче мрії, в небі миготять?
                              Матуся й зірку нам готова зняти,
                              Її на щастя дітям дарувать.
Любов її не має меж — безкрая
І безкорисна, світла й чарівна.
Любові більшої у світі не буває,
Любити може так лише вона.

Учень. Дорогі наші матусі! Зараз ми складемо для вас букет. Хоч він і символічний, але від щирого серця, адже наші мами:

Лагідні                      Тендітні                      Трудящі

Ідеальні                    Юні                             Розумні

Ласкаві                     Люблячі                      Особливі

Інтелегентні             Працьовиті                 Яскраві

Ясні                           Переконливі              Неповторні

                                   Артистичні                  Добрі

                                   Надійні                        Активні

Пісня « Мама»

(Діти ідуть в зал і запрошують мам на танець)

 

Учень. Дякую Вам, мамо, за перший скарб - пісні над колискою, які ви співаєте  чистим, красивим і таким моло­дим голосом. Поки співає мати, доти буде на землі Україна. 
Учень. Дякую Вам, мамо, за другий скарб -  рідну українську мову. Вона вперше засвітилася мені у Вашому слові. Не зрадиш материнської мови - не зрадиш Матері, не зрадиш України. 
Учень. Дякую вам, мамо, за третій скарб - молитву до Бога. Бачу у світлому серпанку дитинства Вашу руку, яка хрес­тить нас, чую молитву. 1 на крилах молитви летить  нага віра попід небеса.     

Пісня «Мамо, мамочко моя»

Ведучий. Дорогі татусі, не сумуйте, ми про вас теж не забули, адже дітям для щастя потрібні не тільки мамине, але й батьківське плече.

 Словечко хочу мовити за тата,
Бо він мені порадник, захисник.
Він так мені розказує багато,
І я до бесід щирих дуже звик.

Він вчить мене у цьому світі жити,
До праці залучає кожен раз.
Вчить бути вірним, відданим, дружити
І не підводити ніколи друзів, клас.

Бо щира дружба всіх людей єднає
І робить добрими та чесними людьми.
Життя хорошого без дружби не буває,
А в дружбі всі зростемо мудрі ми.

Пісня «Таточку, татусю»
Учень. Особливо ніжно і тепло нам хочеться привітати усіх наших бабусь, які присутні на святі, і тих, що не змогли прийти.

Учень.  Дорогі наші бабусі, сьогодні ми хочемо подякувати Вам за Вашу ніжність і тепло, за Ваші прекрасні спрацьовані руки, що вміють  випікати хліб, гладити по голівці і захищати від біди.

Учень. Ми вдячні вам за Ваше ніжне серце, що зігріває нас теплом, за лагідну посмішку і щирі, хоч часом засмучені очі.

              Бабусі кохані, найкращі у світі,

              Безмежно Вам вдячні усі наші діти!

              За те, що всі пустощі нам пробачали,

              За те, що ніколи на нас не кричали,

              За те, що навчили нас господарювати,

              За тишу і спокій у затишній хаті!

              За те, що в’язали для нас рукавички,

              А вранці плели нам чудові косички,

              За те, що нас пестили та цілували,

              За те, що смачненьким завжди частували.

             За те, що ви є на цім світі,

             Що очі ваші, наче сонечка, нам світять,

             Що зігріваєте ви онучат любов’ю –

             Живіть сто років у щасті і здоров‘ї.           

Учень.  Ми любимо Вас і будемо Вас завжди оберігати,  бо ви  та срібна ниточка, яка зв’язує берег нашого дитинства з берегом дитинства наших батьків. Для вас, найрідніші, звучить пісня….             

Пісня «Бабуся»

Ведучий.  Справжнім господарем, главою у кожній родині є дідусь, який перетворився із суворого, вимогливого татуся у доброго, ніжного, поблажливого дідуся. Розповіді його такі цікаві, що не тільки ми, діти, а й дорослі слухають їх з неприхованою цікавістю. Наш дідусь – “ходяча” енциклопедія.

Учень. Мій сивий лагідний дідусю,

Я до землі тобі вклонюсь

За теплоту твою і ласку

За мудре слово, гарну казку.

Учень. Ти вчив нас як на світі жить,

Як один одного любить,

І твій розумний заповіт

Я пам’ятатиму повік.

Учень. За все найкраще у житті,

За ваші руки золоті,

За ваші добрії серця

Дідусю, ми вам вдячні без кінця.

Учень. Я  виросту швидко, швидесенько,

То небо тобі прихилю.

Бо ти – мій дідусь дорогесенький,

В тобі я себе впізнаю.

Пісня  «Дідусь»

Сім'я, родина, Україна – це слова святі,
Вони потрібні кожному в житті,
Бо всі ми з вами – ніжні гілочки
На дереві, що вже стоїть роки.
                      Це дерево – наш славний родовід.
                      Це батько, мати, прадід твій і дід.
                      Це – Берегиня роду і життя,
                      Минуле наше це і майбуття.

 На білому світі є різні країни,
Де ріки, ліси і лани…
Та тільки одна на землі Україна,
А ми її доньки й сини.

                    Усюди є небо, і зорі скрізь сяють,
                    І квіти усюди ростуть…
                    Та тільки одну Батьківщину ми маєм –
                    Її Україною звуть.

Ми  українці – велика родина,
Мова і пісня її солов'їна,
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для всіх нас – Україна. 

                    Розквітай, прекрасна Україно,
                    Рідна земле, матінко моя,
                     Хай лунає мова солов’їна,
                     Пісня неповторная твоя.

.

Пісня «Рідна Україна»