твори добро бо ти людина.

 

 

Сценарій свята „Даруймо доброту ”.

Мета. Узагальнити знання дітей про добро як одну з найвищих моральних якостей людини, виховувати бажання тво­рити добро, бути активними громадянами нашої держави.

                                                Епіграф

Не залежить доброта від зросту,

Не залежить доброта від віку.

Доброта з роками не старіє,

Доброта, як сонце, гріє.

 

Свято проводиться у прибраному залі ,  на  сцені  зображено сонечко,квіти, плакати, намальовані дітьми, слова епіграфу. В центрі залу на столі ікона  , біля неї горить свічка.

Столи розставлені  по залу, на столах написані назви станцій

(„Ввічливість - людяність”, Доброчинність – захисниця розуму”, „Дружба”, „ Сумління    найкращий порадник”, Добре  ім’я – найкраще багатство”),

  сидять учні.

Пісня „Гімн доброті”

Вчитель  1.

 Людське життя...Неповторне і звичне , радісне і сумне , сповнене глибоких переживань , солодке, як мед , і гірке як полин.

Вчитель 2

 Люди, їх мільйони...всі вони різні і чимось неповторні. Вони , мов ті зорі на небі , що горять своєрідним світлом.

 

                     Сценка „Мама і синочок”

( Виходить жінка із запаленою свічкою у руках і хлопчик)

Хлопчик   Матусю, а правда , що небо на залізних стовпах тримається?

Мати  Так, мій синочку правда.

Хлопчик  А чому так багато зірок на небі ?

Мати  Це , коли людина на світ приходить , Бог свічку запалює , і горить та свічка , поки людина не помре. А як помре , свічка гасне, зірочка падає. Бачив ?

Хлопчик  Бачив , матусю , бачив . Матусенько , а чому одні зірочки ясні , великі, а другі ледь видно ?

Мати  Бо коли людина зла , заздрісна, скупа, її свічка ледь – ледь  тліє. А коли добра, любить людей , робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

Хлопчик  Матусю , я буду добрим. Я хочу , щоб моя свічечка горіла найяскравіше!

Мати  Старайся , мій хлопчику ( гладить по голові).

(Ставлять свічку біля ікони і виходять)

 

Вчитель

 Стежина життя ...Це по ній кожен має пройти гідно. Але якою вона буде ? І хочеться гукнути :

„Життя ! Ну зупинися хоч трішки ! Візьми мене на свої крилечка й понеси ген - ген за небокрай , де люди у вічності живуть”

Вчитель

 Прекрасні слова, правда ? У як хотілося б кожному з нас , щоб і життя наше було таким же прекрасним. Але як цього досягти?

Вчитель.

 Вдумаймося в слова  Леонардо да Вінчі :

„ Пам’ятай ! Життя є дар, великий дар,

І той , хто його не цінує,

Цього дарунка не заслуговує”

 

Вчитель

 А щоб цінувати життя – треба знати і розуміти своє місце в ньому . Треба завжди пам’ятати , що ти  Людина.

Вірш В. Симоненка

„ Ти знаєш, що ти людина”

Ти знаєш , що ти – людина ?

Ти знаєш про те чи ні ?

Усмішка твоя –єдина ,

Мука твоя – єдина,

Очі твої єдині.

Більше тебе не буде

Завтра на цій землі.

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди –

Добрі, ласкаві , злі.

Сьогодні  усе для тебе –

Озера , гаї , степи.

І жити спішити треба

Кохати спішити треба

Гляди ж не проспи.

Бо ти на землі – людина,

І хочеш того чи ні –

Усмішка твоя – єдина ,

Мука твоя – єдина

Очі твої одні.

Вчитель.

 Сьогодні у нас з вами свято. Свято „Твори добро , бо ти людина”

 Життя кожної людини – це стежина , встелена жовтогарячими чорнобривцями, духмяними вишеньками, стежина з  червоними й чорними тонами, як у тій пісні...

Пісня „Два кольори ”

Вчитель.

 Ви – молоді громадяни України. І саме від вас залежить майбутнє, від вашої освіченості , активної життєвої позиції.

Вчитель.

 З чого починається людина ? Якими рисами повинна вона бути наділена , щоб творити добро ?

Вчитель.

Щоб з’ясувати усе це ми сьогодні здійснимо  святкову мандрівку.

Вчитель.

Отож щасливої вам подорожі!

 

І учень ( черговий по станції „Ввічливість - людяність”)

 Увага ! Увага ! Увага!

Раді  вітати вас на нашій першій станції  „Ввічливість - людяність”. Доброго дня ! Ой , як гарно ви відповідаєте „ доброго дня ”. Отож , ми побажали один одному , щоб день був добрий для кожного із нас, приніс радість , задоволення, добрий настрій! У нашого народу стало добрим звичаєм вітати один одного цим хорошим, теплим побажанням .

 А ще кажуть: „Доброго здоров’я”, „Здорові були”, „ Моє шанування вам”. Є теплі, рідні та близькі слова :„мама”, „ тато”. Є слова вагомі – „ держава”, „Батьківщина”.

 А ще є ввічливі слова – називаються вони чарівними. Люди , які їх  постійно вживають , називаються ввічливими, чемними.

 Чемна людина всім приємна, бо вона приносить втіху і хороший настрій.

 Отож на нашій зупинці ми влаштуємо  невеликий екзамен – турнір ввічливості , адже без хороших  манер дороги далі нам нема.

Команди , на сцену !

 

Розминка.

Гра  „Закінчи речення ”

• Зазеленіє навіть пень, коли почує ... ( добрий день);
• Якщо їсти більше невсилі, скажем мамі ми ... ( спасибі);
• Коли з бешкет сварять чи підказку , скажем ... ( вибачте, будь ласка);
• І у Франції і в Словаччині на прощання кажуть ... ( до побачення ).

Запитання для команд

1. Хто  такий лицар ;
2. Назвати якнайбільше чарівних слів ;
3. Назвати прислів’я та приказки про ввічливість ;
4. Уявіть ситуацію , що ви зустріли інопланетянина. Його ви не розумієте, він не розуміє вас. Як би ви показали йому ваші хороші наміри ?
5. Чи обов’язково вітатися , зайшовши в магазин , автобус ?
6. Розмовляють два вчителі у коридорі . Учневі треба звернутися до одного з них. Як це зробити ввічливо ?
7. хто вітається першим , якщо зустрілися хлопчик і дівчинка, старша людина і молода.
8. Чому потрібно знімати шапку , заходячи у приміщення.

Підбиття підсумків конкурсу.

 

 А тепер спробуємо скласти правила поведінки людини щодня , щоб її поважали інші. ( Учні читають з плакатів 6 „ У нас можна ”, „У нас не можна”)

 Наші правила ввічливості нами і придумані. Мені залишається вам лише побажати : дотримуйтеся цих правил під час мандрівки.

Успіхів вам ! До побачення !

 

„Гімн  ввічливості ”,

 вірш читають двоє учнів

Клянемось ввічливими бути!

Завжди „ спасибі” говорити

Добрий день„ та „До побачення”

Мають у житті важливе значення.

 

Клянемось ввічливими бути !

У боротьбі зі злом добро здобути,

Нечему  вразити мечем чарівним

Словом суворим  і вірним!

Клянемось ввічливими бути .

 

 

Вас вітає  станція „ Доброчинність – захисниця розуму”

 

Легенда „Про добро і зло”

Жили на вулиці двоє сусідів. Одного року один зробив іншому велике зло. Ображений чоловік , прагнучи відповісти помстою , вирушив до мудреця за порадою. Що ж мудрець йому запропонував? Відповісти зловмиснику добром !  Сусід послухався , а у відповідь знову був „нагороджений” злом. Мудрець і тут порадив не шкодувати добра. Сусід ще раз послухався , віддячив добром. Але через деякий час у відповідь одержав зло. Сусід прийшов до мудреця і той знову порадив йому віддячити добром . „Але я вже стомився віддячувати йому добром” – заперечив сусід. „Якщо  зловмисник не стомився  від зла , то чому ти стомився від добра ?”- відповів йому мудрець.

 Під час зупинки на цій станції ми поведемо розмову про  загальнолюдські риси характеру , в основі яких лежить споконвічна боротьба між добром і злом.

• Якими ж позитивними рисами має володіти людина , щоб бути доброчинною ?

 

Гра  „Мікрофон”

 

Учні по черзі передають мікрофон і  називають якості.

     -    А які ж якості заважають творити добро ?

Учень 

На світі можна жить без еталонів,

 По – різному дивитися на світ :

Широкими очима , з-  під долоні

Крізь пальці, у квартирку , з –за воріт .

 

Від цього світ не зміниться нітрохи,

А все залежить від людських зіниць -

В широких відіб’ється вся епоха,

У звужених – збіговисько дрібниць.

Вчень , письменники , філософи мають багато суджень про вічне питання добра і зла.

Запрошую вас прокоментувати два погляди.

Гра „Карусель”

 

1група ( учні , що у внутрішньому колі каруселі ) – „Добра не буває без зла” ;

2 група ( учні , що у зовнішньому колі ) – „Зла взагалі не повинно існувати”

 

Найвища наука життя – це мудрість.

Раді вітати вас на нашій наступній зупинці , яка так і називається.

 Доброта і чуйність ,и співпереживання і щиросердечність, уміння розділити чужий біль , вчасно підтримати у важку хвилину, розрадити у горі й біді – це завжди було в характері нашого українського народу. У наших традиціях споконвіку збереглася звичка наділити  прохаю чого , заступитися за беззахисного і скривдженого.

 Народно мудрість стверджує, що треба менше говорити про добро, а просто проявляти милосердя до тих , хто бажає підтримки.

 

СЦЕНКА

Ведуча. Прибіг щодуху син додому й до тата голосно гука:

Син . А  я провідав у лікарні свого товариша , дружка. То ж правда, тату , я чутливий і маю серце золоте.

Ведуча. Замислився  тато на хвилину  і так йому сказав на те :

Тато . Коли тебе в тяжку хвилину людина  виручить з біди , про це добро , аж поки віку , ти сину, пам’ятай завжди. Коли ж людині ненароком ти зробиш сам добро колись , про це  забудь, аж поки віку мовчи й ніколи не хвались.

 

Твори добро , бо ти Людина.

Найбільшим же людським скарбом  є дружба. Доброго дня . Наступна станція – „Дружба”.

 Я навіть не запитую , чи  хочеться кожному із вас мати друга – справжнього, вірного , який завжди допоможе ,підтримує , з яким  біда – півбіди, а радість подвійна .

 Звичайно , хочеться ! І щасливий той , хто його має !

 Назвіть прислів’я і приказки , афоризми про дружбу.

 

(„Без вірного друга велика туга”

„Дружба – велике багатство „

„З добрим дружись, а лихого стережись”

„Друг пізнається в біді”

„Скажи , хто  твій друг , і я скажу хто ти”)

У свого друга ми хочемо бачити лише позитивні якості : щоб був він для нас приємний і цікавий, добрий , щирий, вірний , щедрий.

 Отож , щоб з нами хотіли дружити, то й ми  повинні такими бути.

 

Пісня „ Справжній друг”

„ Добре  ім’я – найкраще багатство”

Саме про це поговоримо ми зараз . Для  української народної моралі розуміння честі є відповідним  до віку і статі особи. Для дівчини честь співвідноситься із цнотливістю , незайманістю, сміливістю.

Вірш „ В житті є логіка  сувора”

В житті є логіка сувора,

Й суворі виміри народні

Як не казав ти правди

І сьогодні переконатися пора

Зробивши зло не жди добра

Хто б не був ти носа не дери,

Де б не був учися говори

мовою людей – куди прийшов

Розлютився ранить наче лезом ,

А шкодуєш ледь не все життя

Кажуть так , що гнів спочатку без сум

Потім каяття,  лють , а         сушить злого

Юнаку згинає плечі,

А від сміху і в старого сяють очі молодого

Не хвалися родом, що ти благородне

Скажуть люди згодом чого сам ти годен.

Одне дарує плід хоч цвітом не красується,

А інше пустоцвіт , а гляньте як хизується.

 

Друзі ! А чи не забули ви , що нас чекають у гості , адже запізнюватися за правилами етикету геть не личить.

Отже , наша наступна зупинка „ Гість – радість у домі”

Пісня „ Гості”, гумореска „ Некультурні хазяї”

 У гостях ми повинні не тільки гарно сидіти за столом, а й розважатися : співати, танцювати, поводитись відповідно до етикету.

 

( Демонстрація правильного запрошення до танцю , танець )

 

 Інколи в нас закрадається думка і постає запитання :  Яка  дорога веде до храму ? Де той шлях до правди і добра, яким треба йти кожному ?

 

Саме наша слідуюча зупинка „ Сумління – найкращий порадник” і дасть відповідь на це запитання.

 

 

Учениця.

Лікуймо наші зболені серця ,

Лікуймо наші душі зачерствілі,

Несемо правди непогасний стяг,

І кривда в нашу душу не поцілить,

Є ще спасіння від недуг людських,

Джерела віднайдемо лиш цілющі.

 

Мов подорожником торкнемося до них,

Й добром розквітнуть , просвітліють душі

Окріпимо серце щире, не черстве

Людського милосердя еліксиром.

Воно , хоч кволе, знову оживе,

І справедливість й людяність творить.

 

 Хоч невпинно біжить вперед. Збігають хвилини , години, пливуть роки. Хочеться вірити , що у нас все буде гаразд. Хочеться, щоб слова доброти, почуті сьогодні, ви пронесли крізь усе життя. Пам’ятайте , людина на цім світі не вічна, життя коротке і гріх розтринькувати його на погані справи.

 

Учень.

Не забудь ні старця, ні дитину,

Поділись останнім сухарем,

Тільки раз ми на землі живемо,

У могилу не бери провину.

Зло нічого не дає , крім зла.

 

Вмій прощати, як прощає мати,

За добро  добром спіши віддати –

Мудрість завше доброю була.

 

Витри піт солоний із чола

І трудись, забувши про утому,

Бо людина ціниться по тому, чи вона зробила , що могла.

Скільки сил у неї вистачало,

Щоб  на світі більше щастя стало.

 

Учениця.

Щастя мати рідну домівку, батьків – найдорожчих людей для кожного із нас. Ніколи не стане великою , благородною людиною той , хто ще змалечку не вмів бути хорошим сином, ніжною, доброю донькою.

 

Пісня „Поведи мене мамо”

 

Для кожного із нас слово  мама – святе. Про материнську любов , про синівські почуття складено багато творів.

(Власна поезія дітей)

 

 Старість – радість , ніхто її не жде. Всяк старається відсунути її небажаний прихід. Та вона вже ж несподівано підкрадається, і ти вже з печальною розсудливістю розумієш , що усе найкраще вже було, усе в минулому. Добре , коли поруч тебе рідні, діти й онуки.

( Пісня „ Ой у чистім полі”)

 

Отож , багато є випадків , що при живих дітях батьки стають самотніми. Діти виростають, забувають стежку до рідної хати, дбаючи лише про своє благополуччя. А матерям хочеться бачити їх, погладити по голівці, торкнутися до їхніх рук і почути теплі слова любові :

Інсценівка вірша  „ Розмова з мамою”

Син. Розкажіть мені мамо, про вишні,

Їх було так багато в саду.

Мати. Були, сину , морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.

Син. Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись ?

Мати. А той , сину , хто виріс у горі -

Не часто на зорі дививсь.

Син. Розкажіть мені , мамо про долю,

Чи людині відкладена вона?

Мати. Наша доля , мій сину, як море –

Той пливе лиш, хто має човна .

Син. Розкажіть мені, мамо, про роки –

Чи спливають помітно вони.

Мати. Роки , сину, помітні допоки...

Матерів пам’ятають сини.

Вчитель.

 Дорогі діти ! Ось і закінчилась наша подорож. Я думаю , що вона збагатила вас, допомогла доторкнутися душею і серцем до людських витоків добра і милосердя.

Нехай не черствіють ваші душі в щоденних клопотах, бережіть свої серця від усякого зла.

Вчитель.

 А зараз я хочу подарувати вам пам’ятки про нашу сьогоднішню зустріч і прошу пам’ятати про те , що ще літописець Київської Русі Володимир Мономах  у своєму „ Повчанні дітям” закликав :

• Не забувайте убогих, подавайте сиротам, захистіть вдову;
• Не майте гордощів у своєму серці, старших шануйте;
• Не проминіть ніколи людину , не привітавши її, і добре слово мовте;
• На світанні , побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть : „ Господи , додай мені літа до літа , щоб я з честю і добром виправдав життя своє”

 

Вчитель.

 У кожному селі та місті біля церков є дзвони, які щонеділі й свято кличуть людей на службу Божу. Але з давніх – давен, окрім богослужіння , дзвони використовувалися, як набат, для сповіщення про якесь лихо, біль, били на сполох під час пожежі чи ворожого нашестя.

Вчитель.

 А сьогодні дзвони б’ють на сполох, закликаючи нас до милосердя, доброти. Бо тільки доброта і милосердя роблять нас справжніми людьми. Будьте творцями  власної духовної краси.

 

Мудрець сказав: живи, добро звершай

Та нагород за це не вимагай.

Лише в добро і вищу правду віра

Людину відрізня від мавпи й звіра.

 Нехай ця істина стара:

Людина починається з добра.

 

(Звучить пісня «Нам треба жити для добра..» ).