Учнівська конференція "Сергій Брін, Ларрі Пейдж та їх дітище"

 

 

 

Учнівська конференція

 

«Сергій Брін, Ларрі Пейдж та їх дітище»

 

 

 

 

Автор: вчитель Новоселицької ЗОШ І-ІІІ ступенів,

Ніколішина Ірина Петрівна

 

Передмова

Даний захід може проводитися у вигляді конференції, чи позакласного заходу з інформатики або в позаурочній роботі класного керівника. Під час конференції учні можуть більш детально познайомитися із засновниками могутньої корпорації сьогодення… Google – мережа, яка поглинула кожного, монстр, який містить безліч інформації про усіх користувачів. Яка ідеологія її засновників та хто вони такі? Відповіді на ці та безліч інших запитань учні можуть отримати під час проведення заходу.

До конференції розроблена презентація у середовищі prezi.com, яка містить безліч цікавих відео, розроблених спеціально до пунктів конференції.

Посилання на презентацію: http://prezi.com/4razkyfer_6u/?utm_campaign=share&utm_medium=copy&rc=ex0share.

 

Вступне слово

Сьогодні кожен із нас має у словниковому запасі слова: загуглити, запитати у google. Маючи будь-яке запитання всі ми шукаємо відповідь на сторінках Google. «Google знає все».

Станом на 2016 рік це найпопулярніший пошуковий сервіс, має у власності, зокрема YouTube і Blogger. Штаб-квартира корпорації розташована в Кремнієвій долині, представництва компанії також є в Північній Америці, Європі та Азії.

Google.com — найвідвідуваніший сайт у світі (поряд із facebook.com). Водночас, компанію звинувачують у порушенні права на приватність, авторського права та цензурі. Сьогодні ми з вами більш детально познайомимся із історією цієї молодої та водночас могутньої компанії, із її амбітними засновниками та спробуємо зробити власні висновки.

І. Перша зустріч

Наша історія розпочалася навесні 1995 року, під час тижня знайомств у Стенфордському університеті. Сергій Брін показував групі аспірантів, серед яких був Ларрі Пейдж університетське містечко. Раптом між двома молодими чоловіками завʼязалася суперечка, яка стала початком великої дружби.

Їх безкінечні словесні дискусії послугували фундаментом для майбутньої спільної роботи, побудованій на взаємній повазі.

Сергій Брін та Ларі Пейдж мали багато спільного. Але головним було те що вони обидвоє були компʼютерними користувачами другого покоління. Вони працювали із компʼютерами ще у початковій школі під керівництвом батьків, які на роботі та вдома використовували компʼютер для розвʼязування складних математичних задач. Вони двоє відвідували школу Мотессорі; обидвоє жили недалеко від великих університетів, у яких викладали їх батьки; у їхніх матерів робота була повʼязана із компʼютерними технологіями. А освіті у їх сімʼях відводилася провідна роль.

Друзі були не розлий вода. Студенти називали їх ЛарріСергій – одним словом. Професор Гектор Гарсіа Маліна, науковий консультант Сергія, з цікавістю спостерігав за процесом формування «інтелектуальної спорідненості» між Бріном та Пейджем. «Вони двоє надзвичайно талановиті, але талановитий кожен по-своєму. Сергій – практик та інженер. У нього математичний склад розуму, він любить спілкуватися з людьми. Раніше він був трішки нахабним, але разом із тим дуже розумним та ерудованим молодим чоловіком, просто світився інтелектом». До кабінету Мотвані Брін заходив як до власного, без стуку. Пейдж за натурою мислитель, йому хочеться добратися до суті, зрозуміти «чому це працює». Не менш амбіціозний хлопець але скромніший за Сергія. Перед тим як зайти до кабінету він обовʼязково стукав.

ІІ. Зародження ідеї

Доки хлопці навчалися у світ вийшов перший веб-браузер Netscape, який забезпечив початок ери Інтернету. Восени 1996 року Сергій Брін та Ларрі Пейдж обʼєднали зусилля, приступивши до аналізу та завантаження веб сторінок із гіперпосиланнями.

У Пейджа виникла ідея: підрахувати кількість посилань на окремо взятий веб-сайт це дало б можливість приблизно визначити ступінь його популярності.

Так у своєму пошуковику Ларрі та Сергій використовували математичний алгоритм, який відслідковував кількість посилань із сайту на сайт, чим більше посилань тим вища позиція у рейтингу. Своїй програмі визначення ступеня важливості посилань Ларрі дав назву PageRank: page – це частина слова webpage та одночасно його прізвище, а rank означає «ранжування».

Ларрі та Сергій були впевнені, що результати практичного застосування PageRank стануть основою для їх докторської дисертації. На початку 1997 року Пейдж розробив примітивну пошукову систему, BackRub, яка обробляла посилання на веб-сторінки. ЇЇ логотипом стало зображення чорно-білої лівої руки Ларрі. Хлопці не ставили собі за мету створення пошукової системи вони просто працювали над розвʼязанням цікавих задач.

Брін та Пейдж розробили прототип пошукової системи, який призначався для внутрішнього пошуку. PageRank представляв собою програму для пошуку інформації в Інтернеті, яка видавала результати в порядку зниження ступеня їх релевантності. Якщо інші пошукові системи просто порівнювали слова на веб-сторінках, то PageRank ще й розміщувала отримані результати у логічній послідовності. Нарешті користувачі отримали можливість швидко знаходити в мережі потрібну інформацію.

ІІІ. Назва компанії

Існує дві найбільш поширені версії походження назви всесвітньо відомого пошуковика. Одне що відомо достеменно це те що назва Google була отримана випадково і походить від слова «googol» – число з 100 нулями.

Одна із версій полягає у тому, що в 1997 році засновники – Ларрі Пейдж і Сергій Брін, вирішили змінити назву пошуковика. Мозковий штурм проходив у гуртожитку Стенфорда серед студентів, які намагалися придумати назву для системи, здатної обробляти колосальні обсяги інформації. Тоді Ларрі Пейджу прийшла в голову ідея назвати систему «googol», серед студентів воно означало просто «неймовірно багато». Студент, що вводив назву, зробив помилку при реєстрації доменних імен, так з’явилося «google.com».

Інший варіант свідчить про те, що Google було написано на чеку, який засновники цього проекту отримали від першого інвестора Енді Бехтолшейма. Після цього вони назвали пошуковик саме так.

IV. Перші кроки

У 1997 році пошукова система стала доступною для студентів, викладачів та адміністративних працівників Стенфорду за адресою google.stanford.edu. Всі швидко оцінили переваги нової пошукової системи та багато хто встановив її пошуковою системою за замовчуванням, оскільки отримували ті результати, які були необхідні.

Не маючи можливості запросити професійних дизайнерів, Брін оформив головну сторінку google досить просто. Вона була досить контрастною у порівняні із іншими пошуковими системами, головні сторінки яких були переповнені рекламою та банерами. Дизайн Google - це виклик сформованій думці про те що користувачам подобається подорожувати сайтами із музичним та світловим супроводом. Пізніше коли проводилося дослідження серед кількох десятків людей, працівниками Google було помічено, що усі користувачі сидять перед екраном чекаючи повного завантаження сайту. Було важко повірити що цей білий екран буде не перезавантажений рекламою.

Оскільки коло користувачів розширювалося Брін і Пейдж постійно потребували нових компʼютерів. Вони увесь час купували комплектуючі, із яких потім збирали ПК. Коли місця в університеті забракло хлопці перенесли свій центр обробки даних до гуртожитку у кімнату Пейджа. Але з часом всі кошти із кредитних карт було використано і перед хлопцями постала проблема що ж робити далі. Першою ідеєю була: продати програму PageRank.

Студенти звернулися із пропозиціями до Excite, AltaVista та інших компаній, що спеціалізувалися на пошуку інформації в Інтернеті але все дарма. Схоже їх більш досконала пошукова система нікого не цікавила. Всі думали лише про те як розмістити на своїх веб-сторінках побільше реклами.

Оскільки не вдалося продати програму хлопці розпочали пошук інвесторів для розвитку свого проекту. Вони звернулися до професора Черітона. А той у свою чергу організував їм зустріч із відомим інвестором Енді Бехтолшеймом. Давайте послугаємо учасників цієї історичної події. (відео)

Це стало зеленим світлом для інших інвесторів і хлопцям вдалося зібрати 1млн доларів та розпочати нову сторінку у своїй роботі.

«Їх веде не бажання заробити якомога більше грошей, а уявлення про ідеальний світ, - відмічає один із професорів Стенфорда, - Ідея перевести у цифровий формат увесь всесвіт і тим самим зробити доступними всі джерела інформації осяювала думки багатьох людей, проте ніхто не ризикнув приступити до її реалізації. А вони вже зробили перші кроки у цьому напрямку, успішно подолавши перепони які виникли на шляху. І я впевнений що у них все вдасться».

V. Офіційне народження

Восени 1998 року Брін та Пейдж взяли академвідпустку, щоб продовжити роботу над найдосконалішою у світі пошуковою системою. Вони переїхали у місто Менло-Парк, де орендували гараж та пів будинку, які прилягали до нього. 7 вересня 1998 року Брін та Пейдж офіційно зареєстрували компанію Google Inc. У цей час в них зʼявився перший працівник Крейг Сільверстайн. «Ми знайшли досить простий будинок, переїхали та стали працювати  у гаражі – так вчиняють практично усі молоді компанії Силіконової долини», - пояснює Сільверстайн. Компанія почала розширюватися.

У лютому 1999 року вони переїхали у центр Пало-Альто. Ця зміна дислокації свідчила про розвиток компанії та формування її свідомості. Ларрі та Сергій були повністю захоплені своєю роботою, вони робили все для того, щоб спокійно продовжувати у тому ж руслі. Їх пошукова система, яка здобула популярність серед студентів та викладачів Стенфорду, тепер опрацьовувала біля 100тис запитів щоденно. Коли ж кількість запитів досягнула до 500тис у день,  засновники зрозуміли що їм необхідно якнайшвидше залучити чималу суму коштів, щоб мати можливість збирати ПК. Чим більше компʼютерів вони підключать тим більше запитів вони зможуть опрацювати.

VІ. Фінансові союзники

Вивчивши потенційні джерела фінансування, розробники Google вияснили, чим може обернутися для засновника втрата контролю над своєю компанією: її швидко виводять на фондову біржу або вимагають розміщувати якомога більше реклами на своєму веб-сайті.

 Тому засновники компанії запропонуваливідразу двом компаніям: Kleiner, Perkins, Caufield & Byers і Sequoia Capital вкластися у їх проект. Це було ризиковано, але все спрацювало.

У червні 1999 року Брін та Пейдж оголосили про те, що Kleiner, Perkins, Caufield & Byers і Sequoia Capital погодилися вкласти 25 млн дол у Google. Всі були шоковані. Скрізь говорили про те, що творці Google уклали супер вигідний договір: вони отримали кошти, необхідні для продовження роботи, а також контроль та повноваження необхідні тля того щоб усім керувати. Повідомлення про договір закінчувалося словами Сергія Бріна: «Досконала пошукова система буде збирати та аналізувати всю інформацію у світі. Google прагне саме цього». Також повідомлялося, що темпи росту компанії складають 50% в місяць. Все це привернуло увагу міжнародних ЗМІ, яка також зіграла на руку молодій компанії.

VII. Google-Doodle

Перша стилізована емблема Google зʼявилася у серпні 1999 року, коли Ларрі та Сергій поїхали на фестиваль «Палаюча людина». У другу «о» логотипу вони вставили фігуру палаючої людини, яка інформувала всіх користувачів про те, де знаходиться команда Google.

Наступної видозміни логотип зазнав при святкуванні Хелловіну. Користувачам Google сподобалися стилізовані гарбузи. Новий варіант логотипу обговорювали усі кому не лінь.

Сергій вважав, що потрібно змінювати логотип час від часу – це тримає користувачів у приємній напрузі. Спочатку Бріна намагалися відмовити від такої ідеї, але тематичні версії логотипу дуже подобалися користувачам.

Так логотип Google було змінено і на День незалежності України та до чемпіонату світу із футболу, що проводився на території нашої батьківщини а також на честь Лесі Українки.

VІІІ. Фінансова Стабільність

Не дивлячись на те, що до кінця 1999 року Google опрацьовувала в середньому 7 млн. запитів щоденно, дохід компанії від продажу ліцензій був мізерним. Якщо бізнес не буде рентабильним, то друзі не зможуть реалізувати свою місію – зробити інформацію про що завгодно доступною будь-кому.

Компанія впевнено нарощувала інтелектуальний потенціал. Google не пропонувала своїм працівникам велику зарплатню, проте передбачала фондові опціони, які в майбутньому могли принести великі доходи їх власникам. Сергій та Ларрі особисто проводили співбесіди із кожним кандидатом, та відбирали дійсно талановитих спеціалістів.

І так, Google володіла унікальною технологією та висококласними спеціалістами, залишилося знайти спосіб заробляти, не поступившись при цьому своїми принципами. Врешті-решт було прийнято рішення відкрити рекламодавцям доступ до користувачів Google. Але як це зробити?

Ларрі та Сергій не бажали загромаджувати рекламою головну сторінку, яка була їх візитівкою. Рекламні оголошення повинні бути невеликими та ідентичними по структурі: зоголовки-посилання та текстовий блок із трьох стрічок. А через деякий час після початку розміщення реклами Google перейшла на більш сучасну модель, надавши можливість рекламодавцям розміщати замовлення у режимі онлайн.

Декілька місяців по тому у Бріна та Пейджа виникла ще одна новаторська ідея – ранжувати рекламні оголошення виходячи із ступеня релевантності. Тобто у Google довірили ранжувати рекламу своїм користувачам. Саме потреби користувачів Google, а не гроші рекламодавців, тепер визначали порядок розміщення рекламних оголошень.

Така система розміщення реклами де рекламодавці сплачували лише за натиснення посилання на їхню рекламу й продаж слів та словосполучень під час онлайн аукціонів дала можливість Google не просто втриматися на плаву а заробити величезні статки.

Разом із тим Брін та Пейдж розуміли, що позиції їх ресурсу досить сумнівні. Популярність бренду стабільно зростала, і щоденно на сайт Google заходило міліони користувачів, але при всьому цьому на Google.com не було засобів «привʼязки» користувачів – щось на зразок реєстрації на сайті або можливості створити власну поштову скриньку. «Для нас очевидно одне: нам ще працювати та працювати, - сказав Пейдж на початку 2000 року. – Чого-чого, а проблемних моментів у нас вистачає. Якщо за рік ми не подолаємо більшість із них, про нас швидко забудуть».

IX. Googleplex

У 2000 році Google переїхала до більш просторого офісу у місто Маунтін-Вью.

Жвава атмосфера, яка панувала у ньому, різко контрастувала з пригніченістю Силіконової долини. Невідʼємною частиною такої атмосфери були довговʼязі програмісти, асистенти, які постійно жували желейні цукерки, і добродушно налаштовані компʼютерні користувачі, які у Google цінували простоту, швидкість пошуку та високу релевантність результатів.

Розширюючи компʼютерну інфраструктуру – стержень їх пошукової системи, Брін та Пейдж витрачали кошти дуже економно. Але на створення у стінах Googleplex відповідної культури, ключовими елементами якої, за їх задумом, повинні були стати відданість компанії та задоволення від роботи, коштів не шкодували. Предмети цієї культури – різнокольорові гімнастичні мʼячі, лава-лампи, різноманітні пристосування та штуковини – надавали офісу затишок студентського містечка. Брін та Пейдж не сумнівалися у тому, що всі ці витрати повернуться сторицею.

Під керівництвом генерального директора Ларрі Пейджа та президента Сергія Бріна 85 співробітників працювали допізна, але при цьому відчували себе частиною однієї великої сімʼї. Компанія забезпечувала їх безкоштовною їжею, соками та закусками, які готував шеф-повар. Окрім цього, Google мала у власному розпорядженні пральню, перукарню, стоматологічний кабінет, медпункт та автомийку, до котрих пізніше додали дитячий садок, фітнес-центр та масажний кабінет. Змагання із пляжного волейболу, американський футбол, гонки на моторолерах, багаточисельні пальми, зручні мʼякі крісла та навіть собаки – все це сприяло формуванню креативної, жвавої атмосфери, знаходитися у такій працівникам Google було у кайф. Для тих із них, хто доїжджав на роботу із Сан-Франциско, компанія орендувала автобус, обладнаний пристроями бездротового доступу до Інтернету – аби вони могли працювати над цікавими ідеями в дорозі.

Х. Розвиток

Брін та Пейдж реалізували все нові та нові ідеї. По світу запрацював Google на французькій, німецькій, італьянській, шведській, фінській, іспанській, португальській, голландській, норвежській та датській мовах. Компанія перекладала контент сайту іншими мовами і відкривала представництва в інших країнах, аби знизити навантаження на свій головний сайт. Окрім цього, вона відкрила перед користувачами можливість бездротового пошуку: тепер «гуглити» можна було за допомогою мобільного телефону.

На початку 2001 року Google опрацьовувала по 100 млн запитів на день. Дієслово «to google» став частиною лексики американців.

А у стінах Googleplex увесь час відбувалося щось цікаве. То один програміст написав програму, яка дозволяла користувачам відшукати на Google будь-який номер телефону. То інший створив програму, яка виявляла граматичні помилки у словах. Літом 2001 року Google вбудували на своєму сайті сервіс ImageSearch (пошук картинок), який в результаті створив революцію в Інтернеті. Новинка за короткий проміжок часу здобула величезну популярність.

У 2001 році мрія засновників збулась. Грошовий струмочок від розміщення реклами дозволив Google вперше закінчити рік із прибутком, який склав 7 млн доларів.

ХІ. Генеральний директор

Компанія розвивалася за кошти інвесторів, але головна умова угоди: залучення до роботи генерального директора, не була виконана.

В один із грудневих вечорів Ерік Шмідт увійшов до офісу Google, щоб зустрітися із її засновниками. Ця зустріч була формальністю оскільки ні Ларрі ні Сергій не бажали отримати керівника та й сам Ерік не мав бажання працювати із пошуковою системою яку вважав безперспективною.

Перше, що потрапило у коло зору Шмідта була його біографія на стіні. «Н-да… - подумав він. – У цих двох дійсно не усі вдома». Але все сталось не так як гадалось. Засновникам Google імпонувало те, що Шмідт не тільки мав досвід роботи генерального директора, але й отримав диплом інженера-програміста. Ерік Шмідт мав університетську освіту та тягу до наукової роботи. Він отримав диплом доктора у галузі компʼютерних технологій університету Каліфорнії, а в Прінстонському університеті – ступінь бакалавра по електротехніці. Шмідт не боявся висловлювати свою думку під час їх першої зустрічі. Крім того він був постійним учасником фестивалю «Палаюча людина». Словом Шмідт підходив за всіма критеріями.

Новому генеральному директору виділили кабінет «три на чотири» поруч із офісом парочки засновників, який був загромаджений устаткуванням та заповнений людьми. «Зоопарк», - констатував Шмідт.

Не дивлячись на протиріччя, які постійно виникали між ними, Шмідт все-таки зумів підібрати ключі до Ларрі та Сергія. На нього справила враження культура створена засновниками та дух місії, який панував повсюду в офісі. Друзі намалювали ідеальну картинку, йому ж потрібно було помістити їх у деяку рамку, щоб отримати фінансовий результат. «Структура, стратегія та культура у них були що потрібно, - відмічає Шмідт. – У перші рік-два я нарощував навколо місії структуру управління – образно кажучи, огранював діамант, добутий Ларрі та Сергієм».

ХІІ. Правило 20%

В організації роботи компанії є одна особливість – «правило 20%». (відео)

Це правило говорить, що програмісти мають право пʼяту частину свого робочого часу (або один день в тиждень) присвятити тим проектам, які цікаві особисто їм. Правило 20%, за задумом Бріна та Пейджа, повинно стимулювати співробітників компанії до розробки нових ідей. Засновники Google рахують його інструментом формування корпоративної культури та особливої атмосфери, в якій талановиті інженери не лише хотіли б створювати щось нове, але і винагороджувалися б за новаторські ідеї. В інших компаніях робота над «лівими» проектами та ідеями, як провило, не схвалюється, що дуже заважає ініціативним: їм зазвичай доводиться працювати над власними проектами таємно від керівництва.

В Google правило 20% має зовсім іншу подачу: присвячуйте один день в тиждень тій справі, що цікава для вас, а не для вашого керівництва, і не хвилюйтеся чи принесе ваша ідея прибуток.

Компанія надає програмістам свободу та технічну підтримку. Це чудова модель, яка стимулює програмістів.

ХІІІ. Gmail

Весною 2004 року Google готувалася знову здивувати світ – на цей раз унікальною поштовою службою. Щоб привернути до Gmail більше уваги, Ларрі та Сергій вирішили оголосити про запуск нового сервісу 1 квітня 2004 року. Раніше першоквітневі оголошення Google неодмінно ставали розіграшем, а тому повідомлення про те, що на Gmail можна буде відкрити безкоштовну поштову скриньку обʼємом один гігабайт, журналісти однозначно приймуть за першоквітневий жарт. Буде багато розмов, запитань, осуду та в результаті інтерес до нової поштової служби дійде до точки кипіння – а саме це їм було необхідно.

Користувачі оцінили переваги нового поштового сервісу: тепер при необхідності вони могли відшукати старі листи. Скринька надається поштовою службою безкоштовно та вміщає безліч інформації. Окрім цього на Gmail є опція яка перетворює електронне листування у діалог. «Gmail – це дуже хороший та перспективний сервіс, який багато у чому випереджає свій час. Він реально затребуваний». Нагадуємо, що це відбулося у 2004 році.

ХІV. Фондова біржа

Ларрі та Сергій всіма силами намагалися відкласти вихід Google на фондову біржу. Закритість надавала Google великі переваги, які засновникам не хотілося втрачати. Найбільш неприємним було те, що конкуренти дізнаються, які прибутки отримує Google. Коли ця інформація стане публічною становище загостриться, адже всі зрозуміють прибутковість такого бізнесу.

Оскільки все-таки потрібно було виходити на біржу та попрощатися із дорогою серцю закритістю, Ларрі та Сергій знову зроблять все по-своєму. У своєму листі засновники Google повідомляли що планують випустити акції двох класів: для акціонерів акції класу А, кожна із яких дає право на один голос, та для себе акції класу В, кожна із яких дає право на десять голосів. Така дворівнева структура зробить поглинання компанії без їх погодження неможливою, позбавить державних інвесторів можливості тиснути на її топ-менеджерів та дозволить їм керувати компанією, не боячись при цьому втручання зовні. Цей варіант Google здався найбільш оптимальним.

Також засновники по-іншому організували аукціон продажу акцій чим налаштували проти себе усіх сильних світу цього.

Отже 19 серпня 2004 року о 12:00 акції Google були виставлені на продаж. Це був небачений до цього успіх. Через 6 років роботи над власним проектом друзі стали міліардерами.

ХV. Укріплення позицій

Після вдалого виходу на фондову біржу засновники Google підписали багато вигідних договорів, які популяризували пошукову систему на території Європи. Один із бізнес-партнерів говорив: «Засновники та Ерік чітко займаються справами компанії. Вони підходять до бізнесу досить серйозно та всі головні питання вирішують самі. Дуже тямущі хлопці. Ці троє працюють чітко та злагоджено, як єдина команда. Ще ніхто не зміг досягнути таких вершин. І далеко не всі вперто дотримуються своїх базових принципів».

Нові сервіси та програмні продукти регулярно полишали стіни Googleplex та потрапляли до мільйонів користувачів по усьому світі. У жовтні 2004 року компанія випустила молодшого брата – пошуковик для особистого ПК. За його допомогою можна знайти будь-яку інформацію на своєму компʼютері, до чого ж так швидко як і в Інтернеті.

Сервіс Google Maps дозволяв переглядати супутникові зображення найрізноманітніших точок земної кулі, а Google Local – знаходить місцеві організації та підприємства. My Search History давав можливість користувачам переглядати запити, зроблені ними раніше. За допомогою GoogleVideo можна завантажувати та переглядати відео, а завдяки Google Mobile Search – здійснювати пошук інформації в Інтеренеті через мобільний телефон. Компанія також випустила Google Labs Aptitude Test - жартівливий стандартний тест для програмістів та інших потенційних співробітників Google. Програма Google Suggest у процесі введення слова у вікні пошуку пропонує варіанти його закінчення. Існує ще Google Scholar – інструмент пошуку статей, анотацій із наукових журналів. Також Брін та Пейдж реалізували один із найграндіозніших своїх проектів: відсканували та завантажили книги університетів країни.

Але не все створюється у стінах Googleplex. Володіючи чималим запасом коштів та акцій Google може підбирати під себе компанії в яких вони зацікавлені. Таким чином YouTube став продуктом Google. Так само сталося із програмою обробки текстів Writely, яка перетворилася у Google.docs: програму, яка переміщує документи із ПК на сервер Google.

ХVІ. Хмарні сховища

Сьогодні у Google хочуть створити нову революцію знявши необхідність використання ПК. Вони хочуть якомога більше даних завантажити на свої сервери. У Google вважають, що головною проблемою даних сьогодні є те, що вони знаходяться на ПК, з яким можуть статися різноманітні форс-мажорні ситуації, що призведе до втрати даних. Google пропонує помістити всю інформацію ще кудись, у таке місце, яке буде безпечним та куди користувач постійно буде мати доступ: з будь-якого місця та будь-якого пристрою. Перехід до хмар створює переворот у всьому: як ми спілкуємося, працюємо, граємо, насправді це переворот у тому як ми живемо. Чи відкриє такий перехід до хмарних сховищ можливість доступу третіх осіб до нашої особистої інформації?

Якщо цифрові дані усіх користувачів переміщаються до хмар, то де ж знаходяться самі хмари? Одна із них приземлилася у північній Кароліні. Із цих цифрових складів, вартістю приблизно 600млн доларів кожен, тече потік даних. Тут електронна пошта, фотографії, музика, відео, карти та пошукові запити які зробили Google центральною у сфері збору даних. Корпорація Google не відкриває інформації про те яку кількість серверних ферм вони відкрили по всьму світу, але ходять чутки, що їх на землі біля 50-ти. Також корпорація Google оформила патент на відкриття центрів по обробці даних у відкритому морі, очікується що такі сервери будуть набагато дешевші в обслуговувані.

Коли компанія Google розпочала первинне розміщення акцій Ларі та Сергій особисто написали лист, який пояснював їх бачення майбутнього компанії. Вони написали: «Google – це не звичайна компанія. І ми не збираємося нею стати». Місія Google, зібрати всю інформацію світу, зробити її доступною та корисною за 300 років, вже давно переросла простий пошук по веб-сторінках. Фотографуючи вулиці, оцифровуючи книги світу, перетворюючи наші телефони в інтернет-портали чи створюючи найбільші в світі сховища відео у власній хмарі, Google все-рівно залишається технологічним феноменом.

Але майбутнє компанії знаходиться у чомусь все-таки не науковому: у довірі, у вірі в те, що наші дані будуть захищені від хакерів та шпигуючого уряду, в те що компанія не буде зловживати нашими даними, та й в кінці кінців у те що Google буде діяти за свої принципом «Не нашкодь».