19 серпня о 18:00Вебінар: Ментальна арифметика: розвиваємо обидві півкулі головного мозку

Учнівська конференція „Шевченкове слово у світі”

Про матеріал

Учнівська конференція має на меті окреслити роль і місце Т. Г. Шевченка у світовому літературному процесі та ознайомити учнів із досягненнями перекладачів різних національних літератур у популяризації творчості Т. Г. Шевченка; допомагає розвивати вміння публічно виступати, виразно читати поезії та зіставляти переклади, а також виховувати шанобливе ставлення до духовних надбань свого народу та повагу до інших національних культур. Для учнів старшої та середньої школи.

Перегляд файлу

Учнівська конференція „Шевченкове слово у світі”

Мета:    -  окреслити роль і місце Т. Г. Шевченка у світовому літературному процесі;

  • ознайомити учнів із досягненнями перекладачів різних національних літератур у популяризації творчості Т. Г. Шевченка;
  • розвивати вміння публічно виступати, виразно читати поезії та зіставляти переклади;
  • виховувати шанобливе ставлення до духовних надбань свого народу та повагу до інших національних культур.

Обладнання: портрет Т. Г. Шевченка, аудіозапис пісень на слова Т. Г. Шевченка, мультимедійна презентація „Памятники Кобзареві у світі”

 

Хід конференції

І. Звучить пісня „Реве та стогне Дніпр широкий” (слова Т. Г. Шевченка, музика Д. Крижанівського)

ІІ. Вступне слово вчителя.

   Генії народжуються не так часто. Творчість геніїв, які належать різним народам світу, входить до скарбниці світової вселюдської культури. Україна дала світові генія Тараса Шевченка. Він збудив приспану українську націю, запалив нові вогні, кинув палкі гасла боротьби за визволення українського народу від гнобителів. Недарма видатні діячі, письменники, навіть значно старші за нього (наприклад, Квітка-Основ’яненко), називали його батьком. Т. Шевченко є духовним велетнем українського народу і водночас він є поетом світовим.

   Народи різних національностей, різних культур шанують велич людського генія, сина українського народу Т. Шевченка. Загальнолюдськими, як ніколи живими сьогодні, є ідеї творчості Шевченка, що мріяв про час, коли на світі 

Врага не буде супостата,

а буде син, і буде мати,

і будуть люди на землі.

  Твори Шевченка перекладені на 52 мовами світу, загальний тираж видань його творів давно перевищив десять мільйонів примірників, лише наклад видань повного «Кобзаря» сягає 7 млн. примірників. Завдяки перекладам творів Шевченка на різні мови відкрилася можливість читати його твори і іншим народам. Сьогодні ви почуєте розвідки учнів 5 – 11-х кл. про переклади творів Шевченка мовами різних народів світу та послухаєте поезію Кобзаря в перекладах і рідною мовою.

ІІІ. Виступ учня 7-А кл. про переклади творів Т. Г. Шевченка російською мовою.

   Для багатьох читачів-сучасників Шевченка в Російській імперії його твори були зрозумілими і без перекладу, проте згодом виникла потреба перекладу творів російською. Велике значення у популяризації творів Шевченка мали О. Плещеєв, М. Курочкін, М. Михайлов. У 1856 – 1860 роках у журналах «Современник», «Русское слово», «Библиотека для чтения», «Народное чтение» та інших друкувалися твори Шевченка в перекладах російських поетів. У 1860 вийшов «Кобзарь Тараса Шевченко в переводах русских поэтов», де були подані  переклади М. Гербеля, М. Михайлова, М. Курочкіна, Л. Мея, О. Плещеєва, М. Берга, В. Крестовського. Цей «Кобзарь» доповнювався і перевидавався у 1869, 1876 і 1905 роках. Українські письменники О. Лепкий (1867), М. Чмирьов (1874), С. Дрімцов (1902 – 1903), Іван Бєлоусов (1900, 1906, 1911), А. Колтоновський (1911) також перекладали твори Шевченка.

   Першим виданням у радянського періоду стала книжка «Запретный кобзарь» за редакцією Івана Бєлоусова (1918 – 1922), до якого увійшли переклади творів Шевченка, заборонені царською цензурою. У 1930-х роках вийшов «Кобзар» у перекладі Федора Сологуба (1934, перевидано 1935 і 1939), кілька видань вибраних творів у перекладі російських поетів (за редакцією Корнія Чуковського, Максима Рильського і Миколи Ушакова, а також М. Брауна і О. Прокоф'єва). Окремими виданнями вийшли поема «Наймичка» (переклад Олени Благиніної), «Історичні поеми» («Гайдамаки», «Сліпий», «Чернець», «Тарасова ніч» у перекладі В. Турганова), драма «Назар Стодоля» (в перекладі Павла Антокольського) та інші. Підготовлено декілька повних п'ятитомних видань творів Тараса Шевченка російською мовою. Творчість Шевченка привертала увагу відомих російських поетів, у том у числі
М. Асєєва, В. Інбер, В. Луговського, Вс. Рождественського, І. Сельвінського, М. Свєтлова, які перекладали його поезію російською мовою.

 

IV. Учениця 11-А кл. декламує вірш Т. Г. Шевченка „Минають дні, минають ночі” в перекладі С. Беньямінова.

                              Минуют дни, минуют ночи,
Минует лето. Шелестит
Пожухлый лист и гаснут очи,
Уснули души, сердце спит.
И всё уснуло, и не знаю,
Иль я живу, иль доживаю,
Иль так по свету волочусь.
И уж не плачу, не смеюсь...
Доля, где ты! Доля, где ты?
Дай мне хоть какую...
Коли доброй жалко, Боже,
Так дай злую, злую!
Не дай спать ходячему,
Сердцем прохлаждаться
И гнилой колодою
По свету валяться.
А дай жизни, сердцу жизни 
И людей любить,
А коли нет... то, проклиная,
Свет испепелить!
Страшно, страшно закованным
Умирать в неволе.
Ещё хуже сонным, сонным,
Сонным быть на воле 
И при жизни не оставить
Ни следа, ни вехи –
Всё равно, что жил, что не жил,
И уснуть навеки.
Доля, где ты; доля, где ты?
Дай мне хоть какую...
Коли доброй жалко, Боже,
Так дай злую! злую!

V. Виступ учениці 11-А кл. про Т. Г. Шевченка в австрійській та німецькій літературі.

 

   В процесі перекладання та критичного тлумачення творів Шевченка а австрійській та німецькій літературах важлива роль належала український письменникам. які жили в Галичині й Буковині, що до 1918 року входили до складу Австро-Угорщини. Поширенню спадщини Шевченка на цій території сприяли Іван Франко (переклав 22 поезії, серед яких «Das Vermächtnis« («Заповіт»), «Am Aralssee»), Юрій Федькович, П. Скобельський, Сергій Шпойнаровський, О. Попович, С. Яричевський та інші. Належачи до української літератури, переклади й дослідження українських авторів беспосередньо стосуються й названих літератур.  

   Початок перекладанню і літературно-критичному осмисленню творчості Тараса Шевченка в австрійській літературі поклав Й.-Г. Обріст своєю книжкою «Тарас Григорович Шевченко –  малоросійський поет» (Чернівці, 1870), де вміщено критично-бібліографічний нарис про поета і переклади його 14 творів. Книжка викликала зацікавленість творчістю Тараса Шевченка і протягом декількох десятиліть була єдиним основним джерелом інформації німецькомовних читачів про українського поета, стимулювала до перекладання та дослідження його поезії німецькою мовою.

   Значна роль у популяризації творів Тараса Шевченка в німецькомовних країнах в 70 – 80-их рр. належала К.-Е. Францозу – авторові ґрунтовної розвідки «Малоросіяни і їхній співець» у збірці «Від Дону до Дунаю» (Лейпціг, 1878) та статей у періодичних виданнях. Він розглядав творчість українського поета у зв'язку з розвитком української літератури, ставив Шевченка в один ряд з іншими визначними слов'янськими поетами – А. Міцкевичем,

І. Тургенєвим і Л. Толстим, підкреслював його значення для світової літератури. Праці

К.-Е. Францоза, незважаючи на окремі хибні твердження, не втратили свого історико-літературного значення. В той час твори Шевченка перекладали К.-Е. Францоз та В. Умлауф фон Франквель.

   На початку ХХ століття інтерес до творчості Тараса Шевченка в австрійській літературі пожвавився. Його поезією зацікавився Р. М. Рільке, який, подорожуючи Росією і Україною, 18 червня 1900 відвідав могилу Тараса Шевченка, а 13 серпня 1900 року придбав у Петербурзі збірку творів Шевченка у перекладі І. Бєлоусова.

   В 1904 – 1906 рр. у Чернівцях вийшли «Вибрані поезії» Шевченка в перекладі Сергія Шпойнаровського. Деякі з них передруковано в австрійських періодичних виданнях. Певну роль у популяризації творів поета в Австро-Угорщині відіграв віденський ліберальний журнал «Ruthenische revue» (1903 – 1905), що в 1906 – 1916 рр. виходив під назвою «Ukrainische Rundschau» («Український огляд»). На його сторінках опубліковано багато перекладів творів Шевченка, статей і досліджень про нього. Зокрема, тут надруковано переклади В. Горошовського, В. Фішера, та Івана Франка. У 1914 році було видано спеціальний ювілейний номер журналу (№ 3-4), присвячений Шевченкові. Цей номер вийшов тоді й окремим збірником під назвою «Тарас Шевченко –  найбільший поет України». Найціннішою із статей збірника є «Присвята» І. Франка, в якій висвітлено творчість Шевченка з позицій революційно-демократичної критики. Опубліковані тут переклади і статті А.-М. Боша, Ю. Віргінії, І. Франка, С. Шпойнаровського, Й.-Г. Обріста та О. Поповича давали австрійському читачеві широке й загалом об'єктивне уявлення про українського поета.

   Значним внеском  були переклади німецької перекладачки Юлії Віргінії, яка видала книжечку «Ausgewählte Gedichte von Taras Schewtschenko», де було вміщено 30 творів різних жанрів. У своїй праці поетеса користувалася дослівним перекладом українського емігранта зі Швейцарії Артура Зееліба. Переклади Ю. Віргінії стали сенсацією в німецькій літературі: вперше німецькі читачі могли скласти уяву про поета Шевченка, і в рецензіях на книжку високо оцінювали не тільки переклади поетеси, але й українського поета. Наприклад, німецька рецензентка Елізабет Менцель характеризувала поезію Шевченка як «bedeutende Erscheinung der Weltliteratur» ( «видатне явище світової літератури»).

 

VI. Учениця 11-А кл. читає „Заповіт” німецькою мовою.

VII. Учениця 7-А кл. декламує „Заповіт” українською мовою.

VIII. Виступ учениці 10-А кл. про Т. Г. Шевченка і азербайджанську літературу.

 

   Ім'я Тараса Шевченка набуло популярності в Азербайджані на початку 20 століття. Як повідомляла газета «Каспий» 26 лютого 1911 року, перший шевченківський вечір у Баку відбувся 1906 року у зв'язку з 45-річчям із дня смерті поета. Потім такі вечори проводилися щороку. На вечорах виступали представники прогресивної громадськості Азербайджану, Росії, Вірменії, Грузії, України, Латвії. Представники робітничого класу в своїх промовах називали Шевченка поетом усіх пригноблених.

   У перші роки Радянської влади популяризації Шевченкових творів сприяли лекції Олександра Багрія, який у 1920-их роках працював у Бакинському університеті. 1934 року вперше було видано «Кобзар» Шевченка азербайджанською мовою. До нього ввійшли поеми «Наймичка», «Кавказ» та вірші «Заповіт», «Лічу в неволі дні і ночі», «Молитва», «Хоча лежачого й не б'ють», «Якби ви знали, паничі», «І знов мені не привезла» та інші (перекладачі –  А. Джавад та М. Мушфік). Вступну статтю до книжки написав Аріф.

   До 125-річчя з дня народження українського поета видано його «Вибрані твори» (Баку, 1939). До цієї збірки ввійшли поеми й вірші Шевченка в перекладах С. Вургуна, С. Рустама, Р. Рзи та інших. Наступне видання творів українського поета в Азербайджані з'явилося 1951 року. Поезії Шевченка було включено до підручників і хрестоматій для азербайджанських середніх шкіл та до «Хрестоматії літератур народів СРСР».

   До 100-річчя з дня смерті Шевченка в Азербайджані видано ілюстровану збірку його поем («Причинна», «Катерина» і «Царі»). До 150-річчя з дня народження Шевченка видано «Кобзар» азербайджанською мовою з передмовою А. Агаєва «Великий поет українського народу». До збірки ввійшли переклади С. Рустама, Р. Рзи, М. Рагіма, О. Саривеллі,
Т. Еюбова, І. Сеїд-заде, М. Ібрагіма, С. Вургуна, М. Ділбазі і Е. Алібейлі.

   1973 року Аббас Абдулла переклав азербайджанською мовою «Кавказ». Всього після 1917 року в Азербайджані було видано 6 збірок поезій, перекладено майже всі твори Шевченка.

   Українському поетові присвятили праці азербайджанські літературознавці: М. Рафілі «Тарас Шевченко» (1939), П. Халілов, «Тарас Шевченко» (1961) та «Великий кобзар України» (1964), Мамед-Джафар «Т. Г. Шевченко» (1964). С. Вургун у статті «Серця, сповнені любові» (1938) назвав творчість українського поета «дорогоцінним алмазом для азербайджанської культури».

   Азербайджанські поети присвятили Шевченкові вірші, поеми, оповідання. Широко відома поема З. Халіла «Тарас», що 1939 року на республіканському конкурсі на кращий художній твір про Шевченка здобула першу премію. М. Рагім присвятив Шевченкові вірш «Прекрасна моя епоха» (1939), Р. Рза –  оповідання «Полум'яні мечі» (1941), М. Гусойн –  нарис «Кобзар і воїн» (1943).

 

ІX. Виступ учня 5-А кл. про Т. Г. Шевченка і монгольську літературу.

   Твори Тараса Шевченка почали перекладати в Монголії в 30-их рр. ХХ ст. Першим до творів Шевченка звернувся Х. Перлее, який у 1939 році переклав його "Заповіт". Пізніше в переспівах Ц. Хасбаатарa кілька Шевченкових віршів під загальною назвою "Сльози бідняка" включено до підручника з літератури для середніх шкіл Монголії.

    Протягом 40-60-их рр. ХХ століття на сторінках монгольських газет "Соел утга зохиол" ("Культура і література"), "Худулмур" ("Праця"), "Залучудын унэн" ("Молодіжна правда") з'явилися переклади поезій "І виріс я на чужині", "Породила мене мати", "Ой три шляхи широкії", "І золотої й дорогої" та інші. Також було здійснено переклад уривка з балади "Тополя". У 1964 році поети Д. Гомбожав, М. Цедендорж та Ж. Намсрай видали збірку поетичних творів Шевченка монгольською мовою "Наймичка" (Улан-Батор, 196), до якої увійшли поеми "Кавказ", "Сова", "Єретик", "Наймичка". У передмові до книжки йдеться про життєвий і творчий шлях українського поета. В журналі "Цог" ("Вогник", 1964, №2) в перекладі Л. Нямжава надруковано повість Шевченка "Художник".

 

X. Виступ учениці 7-А кл. про Т. Г. Шевченка і болгарську літературу.

 

   Доведено, що творчість Тараса Шевченка мала значний вплив на болгарських митців. Зокрема, у 2008 р. виповнилося 145 років з дня виходу у світ невеличкої книжечки Райко Жінзіфова "Новобългарска сбирка" (1863) з першими перекладами поезії Шевченка болгарською мовою. У третьому розділі збірки "Гусляр Тараса Шевченка" Жінзіфов помістив свої перші чотири поетичні переклади поезій Шевченка. В останньому розділі збірки, яку поет-початківець назвав "Новобългарска гусла", він видрукував чотири власні вірші. Дослідники вважають, що Жінзіфов добре знав українську мову і перекладав твори Шевченка з оригіналу.

   До заслуг Райко Жінзіфова як першого перекладача Шевченка можна додати ще й те, що у передмові до розділу "Гусляр Тараса Шевченка" він познайомив читача з біографією Тараса Григоровича, зупинився на його збірці "Кобзар", додавши, що саме з неї він перекладав твори поета, дав високу оцінку його творчості: "...його перо залишило нам прегарні пісні і вірші на малоруській говірці".

    В Україні у 1939 р. вийшла збірка шевченкових поезій у перекладі болгарського поета Кюлявкова, з якою болгари познайомилися завдяки її перевиданню у Софії у 1949 р. Таким чином, у Болгарії вперше переклади Шевченка вийшли окремою збіркою "Избрани стихотворения". Збірка Кюлявкова складається зі статті "Тарас Шевченко", перекладів вибраних поезій та приміток з поясненнями деяких слів, історичних імен, географічних назв. Крім того, у збірці є чотири автопортрети Шевченка, кілька його художніх робіт, що дають уяву про Шевченка-художника.

    А ось у 1956 р. вперше "Вибрані твори" Шевченка виходять у перекладі відомого болгарського поета Дімітра Методієва з його передмовою "Великият украински кобзар Тарас Шевченко". У 1960 р. вибрані твори Шевченка виходять у двох томах, а передмову до видання Методієв ґрунтовно переопрацював і розширив. Переклади "Кобзаря" Дімітра Методієвим були перевидані у 1964, 1969, 1975 роках. За це він був удостоєний премії імені Максима Рильського. 

 

XІ. Учениця 7-А кл. читає вірш Т. Г. Шевченка „Садок вишневий коло хати” болгарською мовою в перекладі Д. Методієва.

Градинка вишнева край къщи,

Градинка вишнева край къщи,

В листата бръмбари бръмчат,

Орачи с плугове вървят,

Момите с песни се завръщат

А в двора майките сноват.

 

Вечерята отвън подават.

Вечерницата кротко грей.

Със гозби щерката снове.

На майката да поучава

Не дава славеят –  ной пей.

 

Край къщи сред децата сити

Заспива най-накрай и тя.

Затихва всичко на света.

И само славеят с момите

Не млъква още във нощта.

XІІ.   Учень 5 –А кл. декламує вірш Т. Г. Шевченка „Садок вишневий коло хати” українською мовою.

ХIІІ. Виступ учня 7-А кл. про Т. Г. Шевченка і англомовну літературу.

 

   Знайомство англомовних читачів із Шевченком відбувається з 30-х рр. ХХ ст.  Так, у 19 томі енциклопедії Коліерса, виданому в 1950 році, у вступній статті «Українська література» говориться: «В поезії Тараса Шевченка виявлено саму істоту українського генія. Народжений в неволі, а пізніше прогнаний на Сибір, за царя Миколи І Шевченко прожив тільки дев’ять років на волі. Його трагічне життя й таке ж життя його народу яскраво висвітлені в його віршах, переповнених справжнім пророчим натхненням.... Його політичні твори «Сон» і «Великий льох» спричинилися до розбудження національної свідомості народу» (Костянтин Генрі Андрусишин.).

А Кларенс О. Меннінг, подаючи характеристику деяких поезій Шевченка в ІІ томі «Енциклопедії літератури» (Encyclopedia of Literature, edited by Joseph Shipley. –  New York) наприкінці писав: «Важко сказати, що міг би осягнути Шевченко, якщо б він був на волі; він залишається найправдивішим поетичним духом, якого досі дала поезія».

Відомості про Шевченка можна знайти і в «Енциклопедії суспільних наук (Еncyclopedia of The Social Sciences. Editors R.A. Seligman, MacMillan, New York, 1937). У т. 14 на стор. 23, є стаття про Шевченка, де зазначається: « Його поетичні твори стали найважливішим чинником українського національного руху,.. він став натхненним пророком нового суспільного й політичного ладу, ... ненавидів гніт і неволю, і в своїх поезіях пристрасно виступив проти них .... Святкування його пам’яті перетворилося в особливий культ серед українців по всьому світі, а його могила стала українською національною святинею».

   Першою повоєнною роботою про Т. Г. Шевченка, що зявилася англійською в США, була книга під назвою „Тарас Шевченко: поет України” (1945 р.) К. О. Меннінга, який опублікував переклади творів Шевченка і анотації до них.

   В діаспорі після Другої світової війни дослідження творчості Т. Шевченка продовжувалося в публікаціях Української вільної академії наук в Канаді та США. Академія наук в Канаді опублікувала 4-томний „Кобзар”. Дослідження творчості Шевченка публікувалися в Записках Наукового товариства ім. Шевченка в 1953, 1958, 1962, 1965, 1991 рр.

   Український вільний університет видав книги „Шевченко і Москва” Бойка (1952), „Творчість Т. Шевченка на тлі західноєвропейської літератури” (1956), збірник „Шевченко” (1964), а також опублікував 4-мовну збірку творів Шевченка (українською, англійською, французькою і німецькою мовами) у 1961 р.

   Видавництво М. Денисюка у Чикаго передрукувало варшавське видання творів Шевченка у 14 томах.

   Особистість і творчість Кобзаря висвітлюються в різних аспектах: „Т. Шевченко, співець української слави і волі” Л. Луціва (1964), „Віруючий Шевченко” Білецького (1949), „Релігійне і морально-етичне обличчя Т. Шевченка” Ящуна (1959), „Поет як міфотворець: дослідження символіки значень у Тараса Шевченка” Г. Грабовича (1982), „Екзод  Тараса Шевченка” Л. Плюща (1986).

   Одним із перших перекладачів поезії Шевченка на англійську мову, зокрема вірша „Заповіт”, була англійська письменниця Е. Л. Войнич. Вагомий внесок у популяризацію творчості Шевченка в англомовному середовищі вніс канадський перекладач Джон Вір (Іван Федорович Вивюрський (1906 – 1983). Його переклади вважаються найближчими до оригіналу і за семантикою, і за мелодикою вірша.

 

ХІV. Учень 7-А кл. читає вірш „Мені тринадцятий минало...” в перекладі Дж. Віра.


I Was Thirteen

I was thirteen. I herded lambs

Beyond the village on the lea.

The magic of the sun, perhaps,

Or what was it affected me?

I felt with joy all overcome,

As though with God....

The time for lunch had long passed by,

And still among the weeds I lay

And prayed to God.... I know not why

It was so pleasant then to pray

For me, an orphan peasant boy,

Or why such bliss so filled me there?

The sky seemed bright, the village fair,

The very lambs seemed to rejoice!

The sun's rays warmed but did not sear!

But not for long the sun stayed kind,

Not long in bliss I prayed....

It turned into a ball of fire

And set the world ablaze.

As though just wakened up, I gaze:

The hamlet's drab and poor,

And God's blue heavens –  even they

Are glorious no more.

I look upon the lambs I tend –

   Those lambs are not my own!

I eye the hut wherein I dwell –

I do not have a home!

God gave me nothing, naught at all....

I bowed my head and wept

Such bitter tears.... And then a lass

Who had been sorting hemp

Not far from there, down by the path,

Heard my lament and came

Across the field to comfort me;

She spoke a soothing phrase

And gently dried my weeping eyes

And kissed my tear-wet face....

It was as though the sun had smiled,

As though all things on earth were mine,

My own.... the orchards, fields and groves!...

And, laughing merrily the while,

The master's lambs to drink we drove.

 

Oh, how disgusting!... Yet, when I

Recall those days, my heart is sore

That there my brief life's span the Lord

Did not grant me to live and die.

There, plowing, I'd have passed away,

With ignorance my life-long lot,

I'd not an outcast be today,

I'd not be cursing Man and God!..


ХV.  Учень 5-А кл. декламує вірш „Мені тринадцятий минало...” українською мовою.

ХVІ. Учениця 11-А кл. декламує вірш „Думи мої, думи мої...” в перекладі Дж. Віра.

My Thoughts

 

         My thorny thoughts, my thorny thoughts,

You bring me only woe!

Why do you on the paper stand

So sadly row on row? ...

Why did the winds not scatter you

Like dust across the steppes?

Why did ill-luck not cradle you

To sleep upon its breast? ...

 

My thoughts, my melancholy thoughts,

My children, tender shoots!

I nursed you, brought you up –  and now

What shall I do with you? ...

Go to Ukraine, my homeless waifs!

Your way make to Ukraine

Along back roads like vagabonds,

But I'm doomed here to stay.

 

There you will find a heart that's true

And words of welcome kind,

There honesty, unvarnished truth

And, maybe, fame you'll find ...

So welcome them, my Motherland,

Ukraine, into your home!

Accept my guileless, simple brood

And take them for your own!

 

 

ХVІІ. Учениця 7-А кл. декламує вірш „Думи мої, думи мої...” українською мовою.

ХVIII. Учень 11-А кл. декламує вірш „Не женися на багатій” в перекладі Дж. Віра.

Don't Wed

Don't wed a wealthy woman, friend,

She'll drive you from the house.

Don't wed a poor one either, friend,

Dull care will be your spouse.

Get hitched to carefree Cossack life

And share a Cossack fate:

If it be rags, let it be rags –

What comes, that's what you take.

Then you'll have nobody to nag

Or try to cheer you up,

To fuss and fret and question you

What ails you and what's up.

When two misfortune share, they say,

It's easier to weep.

Not so: it's easier to cry

When no-one's there to see.

ХІХ. УУчень 1-А кл. декламує вірш „Не женися на багатій” українською мовою. 

ХХ. Учениця 11-А кл. читає вірш „Мені однаково” в перекладі К. О. Меннінга.

It Makes No Difference To Me

 


It makes no difference to me,

If I shall live or not in Ukraine

Or whether any one shall think

Of me 'mid foreign snow and rain.

It makes no difference to me.

 

In slavery I grew 'mid strangers,

Unwept by any kin of mine;

In slavery I now will die

And vanish without any sign.

I shall not leave the slightest trace

Upon our glorious Ukraine,

Our land, but not as ours known.
No father will remind his son

Or say to him, "Repeat one prayer,

One prayer for him; for our Ukraine

They tortured him in their foul lair."

 

It makes no difference to me,

If that son says a prayer or not.

It makes great difference to me

That evil folk and wicked men

Attack our Ukraine, once so free,

And rob and plunder it at will.

That makes great difference to me.

 

 

 


ХХІ. Учень 2-А кл. декламує вірш „Мені однаково” українською мовою.

ХХІІ. Мультимедійна презентація учня 11-А кл. „Памятники Кобзареві у світі”.

XXIІІ. Заключне слово вчителя.

   Спорудження пам’ятників Т. Шевченкові не тільки на його Батьківщині, але й у Європі, Азії, Північній та Південній Америці – це доказ того, що його вага, його значимість давно переступили кордони власної країни, бо він не тільки духовий провідник українського народу, не тільки його символ, його пророк, але й письменник світової слави; його боротьба, ідеї, творчість стають складовою частиною ідей і культурних скарбів вільного світу. Сподіваємося, наша сьогоднішня конференція допомогла вам осягнути велич Т. Г. Шевченка як національного і світового поета.

 

Література:
ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ СЛОВНИК У 2 тт. К., 1976. — Т. 1. — 416 с.; К., 1978. — Т. 2. — 412 с.

doc
Додано
14 грудня 2018
Переглядів
152
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку