«Учнівське самоврядування як засіб формування активної громадянської позиції учнів»

Тема: «Учнівське самоврядування

як засіб формування активної громадянської позиції учнів»

Мета:

Підготовка майбутніх активних громадян нашої держави із глибоко усвідомленою життєвою позицією, почуттям національної самосвідомості,  які б змогли розв'язувати як щоденні, так і масштабні завдання, приймати власні, нестандартні рішення, реалізуватися в цьому житті. 

 Завдання:

1. Сформувати соціально активного свідомого громадянина, лідера, патріота, професіонала, тобто людину з притаманними рисами характеру, світоглядом і способом мислення, вчинками та поведінкою, спрямованими на саморозвиток та розвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.
2. Сформувати культуру життєвого самовизначення. Забезпечити духовне становлення особистості учня, створити умови для його самореалізації у різних видах творчої праці, задоволенням його потреб та інтересів.
3. Зробити життя шкільного учнівського колективу багатим і захоплюючим, повноцінним і різноманітним.

      Учнівська молодь переповнена ідеями та ініціативами. Проте, за встановленими стереотипами, життя, навчальний процес та будь-яке інше явище планується, керується та контролюється дорослими, при чому, інтереси дітей практично не враховуються.

Фактично, учнівське самоврядування є єдиним «острівцем», де діти самостійно можуть планувати своє життя, приймати власні рішення, реалізовувати власні потреби.

      В принципі, учнівське самоврядування – це дуже дієвий та надійний інструмент в управлінні навчально-виховним процесом, але нажаль, на даний час вагомість учнівського самоврядування в школі сильно знецінене.

Актуальність оптимізації процесу виховання

Розвиток і реалізація ініціативності підростаючого покоління сьогодні є актуальною науково-практичною проблемою, до вирішення якої звернено дослідження представників багатьох галузей науки і практики. Всебічний розвиток творчих здібностей і громадської ініціативності визначено в якості одного з пріоритетних завдань держави. В Концепції виховання дітей і молоді в національній системі освіти одним із основних напрямків національного виховання зазначено «активність, самодіяльність і творча ініціатива учнівської молоді, об’єднання педагогічного керівництва з ініціативою і самодіяльністю учнів, утвердженням життєвого оптимізму, розвиток навичок позитивного мислення»

Але процес формування ініціативності сьогодні ускладнюється недостатністю уваги до проблем підростаючої дитини  та переводить його до негативних, асоціальних проявів.

Теоретичне обґрунтування проблеми:

 Вимовляючи слова "шкільне самоврядування", ми часто маємо на увазі особливий спосіб виховної роботи, коли діти грають у демократію. Лише останніми роками на передній план стала виходити вимога про реальну участь громадськості в керуванні школою. Однак шкільне самоврядування може бути чимось зовсім іншим, а саме – реальною частиною педагогічного процесу й не тільки. Враховуючи високий темп сучасного життя, високі вимоги роботодавців до працівників, доходиш висновку, що молодій людині, яка будує успішну кар’єру, конче необхідні навички лідера (професійного менеджера). Причому ці навички мають бути не теоретичними (книжковими), а підкріпленими власним практичним досвідом. Але де взяти такий досвід вчорашньому випускникові? Уважно проаналізувавши нинішню ситуацію, ми дійшли закономірного висновку. Вищу конкурентоздатність мають на ринку праці ті випускники, які під час навчання брали активну участь у діяльності органів учнівського самоврядування, молодіжних громадських організацій. Вони на практиці здобули навички організаційної роботи, ефективної комунікації, підготування заходів і головне – вміння переконати колектив у необхідності реалізації конкретних дій. Уявіть ситуацію, коли молода людина хоче за один рік стати майстром спорту з плавання шляхом вивчення спеціальної літератури. Неможливо, скажете ви. Всі знають, щоб стати професіоналом у спорті, потрібні роки виснажливих тренувань. Водночас, працюючи вмолодіжних громадських організаціях, органах самоврядування, молодь здобуває практичні навички, маючи ПРАВО на здійснення помилок та ЧАС – на їх виправлення. А чим раніше молоді люди почнуть таку діяльність, тим більшого вони зможуть досягти.               Демократизація виховної діяльності школи передбачає широкий спектр напрямків формування активної особистості: пробудження національної самосвідомості учнів, розвиток самостійності, готовності займати активну позицію в колективній діяльності й брати на себе відповідальність, вміння відстоювати власні та колективні інтереси, розвиток здатності до розв'язання нестандартних проблем тощо. За нинішніх умов соціально-економічного реформування , суспільства загальноосвітні навчальні заклади перебувають у стані пошуку оптимальних форм і методів управління школю та здійснення демократизації навчання. У сучасній науковій та методичній літературі нема єдиної думки щодо означення терміна “шкільне самоврядування”. Можливо, тому педагоги, працівники методичних установ та управлінь освіти мають ускладнення у визначенні сутності самоуправління, його призначення та функцій в учнівському колективі. Зокрема, одні доводять необхідність запроваджувати в школі лише адміністративне керівництво учнівським колективом, інші стверджують, що треба розвивати не „самоуправління”, а „співуправління”, а треті роблять спробу підмінити учнівське самоуправління громадським самоуправлінням школи. І сам термін „самоврядування” трактують по-різному. В „Педагогічній енциклопедії” самоврядування розглядається як участь дітей в управлінні та керівництві справами свого колективу. Не заперечуючи цього твердження, багато педагогів роблять акцент на різних словах. Хтось бере за основу керівництво колективом і розглядає самоврядування як частину загальної системи управління. Інші розуміють самоврядування як форму організації колективного існування, або як можливість учнів реалізувати своє право на участь в управлінні всіма справами школи. Як показує соціально-педагогічний досвід, педагогічний вплив на розвиток самоврядування передбачає створення організаційних, ідеологічних та методичних гарантій у визначенні та подальшому саморозвитку учнівського колективу.               Організаційні гарантії забезпечують функціонування органів самоврядування в найрізноманітніших формах, які оптимально відповідають типові школи, досвідові демократичної діяльності й культурі школярів, рівневі соціально-педагогічного досвіду педколективу. Структура та форми учнівського самоуправління формуються з урахуванням місцевих умов і бажань самих учнів. Тобто самоврядування «самоорганізується» вспеціально створених організаційних умовах. 

Основні умови для функціонування учнівського самоврядування:

• зацікавленість учнів і педколективу;
• оптимальна структура;
• функціонування на засадах демократії;
• визначення оптимальних методів педагогічного контролю.
 Завдання організаційних процесів становлення самоврядування – розв’язати протиріччя: самостійність учнів і педагогічне керівництво. Щоб цього протиріччя не виникало, необхідно, щоб учнівське самоврядування брало дієву участь у методичній роботі і працювало разом з педагогічним колективом над вирішенням спільної педагогічної проблеми, звісно накреслюючи власні шляхи, вирішуючи власні завдання. Самоврядування є за своєю суттю самоорганізацією співтовариства. Розмаїття ж форм самоорганізації сприятиме налагодженню тих самих соціальних зв'язків у школі, яких їй часом бракує. 
 Самоврядування – складна структура, в якій діють різні принципи, зокрема й демократії та свободи. Однак сфера застосування кожного принципу має бути чітко окреслена. Інакше ж можна прийти до важких наслідків у педагогічній роботі школи. А там, де немає соціальних зв'язків і дорослі й діти після уроків розбігаються по домівках, складно налагодити відразу загальношкільне самоврядування. Тому іноді доводиться починати з найпростіших форм організації діяльності, в основі яких знаходяться насамперед бажання й інтереси самих дітей, а також завдання захисту їхніх прав у середовищі вчителів. У байдужій до потреб дитини школі самоврядування практично неможливе. Нехай навіть там обрано президента і в кожнім класі створено учнівський парламент, але якщо педагоги ставляться до цього лише як до гри, тоді нічого не вийде з вихованням вільної особистості. Ефективність організації управління в школі значною мірою залежить від рівня підготовки керівництва школи до управлінської діяльності та її інформаційного забезпечення. 
 Отже, самоврядування – це частина педагогічного процесу, що розвивається, якою керують педагоги на основі соціальних, правових і етичних принципів. Демократичне самоврядування як спосіб організації життя учнівського колективу сприяє виробленню в учнів почуття господаря школи, вміння співпрацювати на принципах рівності, гласності, демократизму .

Найбільш ефективні методи організації діяльності такі: 
• регулювання; 
• стимулювання; 
• самостійність прийняття рішень. 
 

 А інтегрованою якістю функціонування моделі є управлінський цикл. Аналіз діяльності учнівського самоврядування за циклами свідчить, що існує залежність між якістю інформації про діяльність суб'єкта самоврядування та результативністю його діяльності.

 Нами встановлено, що найбільш стійкими мотивами участі школярів у діяльності учнівського самоврядування є:

• цілісно-орієнтовані;
• функціонально-змістовні;
• морально-естетичні;
•  індивідуально-особистісні мотиви.

 У процесі дослідження встановлено, що сформувати в педагогів готовність до співпраці з учнівським колективом - справа більш складна, ніж розвити в них загальнопедагогічні вміння.               Отримані факти підтверджують, що процес змін у ставленні педагогів до учнівського самоврядування надзвичайно складний і задовгий. Успішне розв'язання проблеми учнівського самоврядування в контексті сучасних соціально-педагогічних процесів передбачає визначення оптимальних варіантів взаємодії школи з її соціальним оточенням, сприяє розвитку самостійності й формуванню готовності учнів до виконання громадянських функцій та обов'язків. Така постановка вивчення педагогічних основ учнівського самоврядування в школі відповідає новим законодавчим актам та концепції трансформації змісту освіти. Проблема учнівського самоврядування потребує подальшого спеціального дослідження, яке б з урахуванням сучасної постановки завдань розвитку демократичних засад школи та значного фонду ще маловідомих архівних матеріалів дало б цілісну характеристику розвитку самоврядування. Набутий досвід дає можливість зробити висновок, що учнівське самоврядування являє собою соціально-педагогічне явище й одночасно є способом управлінської діяльності школярів зі складною структурою зв'язків і стосунків, засобом прилучення учнів до реального самоврядування громадян країни. Діяльність учнівського самоврядування повинна будуватися на чіткій педагогічній основі таким чином, щоб органи самоврядування мали реальні права й свободи визначення цілей, перспектив розвитку, прийняття та виконання рішень. Саме такий підхід диктується сьогодні умовами становлення правової держави, демократизацією української школи. У повсякденній роботі самоврядування учнів виявляється в плануванні діяльності їхнього колективу; організації цієї діяльності; в аналізі своєї праці; підбитті підсумків зробленого та прийнятті рішень. Учнівське самоврядування забезпечує комплексний виховний вплив на учнів шляхом їх залучення до усвідомленої й систематичної участі у вирішенні важливих питань життя класу та школи. Однією з форм учнівського самоврядування є робота дитячих об’єднань, про діяльність яких буде описано нижче.

 Вищим органом учнівського самоврядування школи є учнівська конференція, яка скликається один раз на рік. Керівні функції учнівського самоврядування виконує засідання учнівського парламенту, яке проводиться раз на місяць.    Виконавчим органом учнівського самоврядування є шкільний парламент, який обирається на засадах вільного і рівноправного висування кандидатів кожним класом школи.     Структуру та склад органів учнівського самоврядування обговорюють і затверджують на учнівській конференції педагогічний та учнівський колективи шляхом відкритого голосування.  Президентом учнівського колективу може бути учень 9 - 11 класу, який обирається таємним голосуванням вчителів та учнів школи.     Форми діяльності центрів визначаються на засіданнях парламенту.

Шкільний парламент:

• бере участь у складанні річного плану роботи школи;

• координує роботу класів, доводить до них конкретні завдання діяльності;

• контролює створення належних умов для навчання та дозвілля учнів;

• приймає рішення з найважливіших питань життя школи у межах своєї компетентності;

• вносить пропозиції адміністрації школи, педагогічній раді з питань навчання та виховання;

• бере участь в організації невідкладної допомоги відстаючим учням;

• веде контроль за дотриманням санітарно-гігієнічних вимог у школі;

• проводить заходи з розвитку творчих здібностей учнів, зміцнення їхнього здоров`я, фізичного удосконалення, пропаганди здорового способу життя;

• організовує роботу центрів, учнівських малих ініціативних груп, клубів тощо.

Система роботи учнівського самоврядування ЗЗОШ «ОСНОВА» побудована на основі дитячої громадської організації «Країна СПЕКТР», яка діє на засадах демократизму, інноваційності, системності, гласності, особистісно-орієнтованого підходу до розвитку та навчання учнів з урахуванням запитів та інтересів учнів.

Висновки:

        Таким чином злагоджена роботи системи самоврядування в школі, що спрямована на колегіальне вирішення проблем та концептуальних завдань пріоритетних напрямків інноваційного розвитку навчально-виховного комплексу забезпечить реалізаціюочікуваних результатів у підготовці випускника:

• підготовку конкурентно - спроможньої особистості для успішної діяльності в соціумі;
• зміцнення фізичного здоров’я  дитини, виховання культури здорового способу життєдіяльності;
• формування комунікативних вмінь для ефективної усної, письмової, мультимедійної та мережевої комунікації;
• розвиток творчостіі допитливості, прагнення до пошуку, дослідження, застосуванняновихідей, працівкоманді, лідерства, співпереживання, успіху;
• зміцнення соціальної відповідальності особистості, людської гідності, формування здатності діяти в інтересах спільноти, етично себе вести в міжособистісному та  професійному соціумі;
• виховання міжкультурної толерантності учнів, відповідальності і гнучкості в міжособистісних, професійних і соціальних ситуаціях, терпимості до інших точок зору;
• спрямованість на саморозвиток , усвідомлення своїх потреб, моніторинг власного розуміння і навчання;
• системне пізнання та практичне випробування учнів у різних сферах професійної діяльності та бізнесі;
• свідомий вибір професії та довузівську підготовку.

Отже, в ЗЗОШ «ОСНОВА», діяльність системи самоврядування спрямована на оптимізацію виховного процесу, що дозволяє зробити висновок про створення умов для ефективного вирішення завдань з формування здорового способу життя, зміцнення моральних засад, формування загальної громадської ініціативності, культури та самореалізації учнів школи.

Список використаних джерел

1. Байрамова М. Технології учнівського самоврядування / Байрамова М., Дзюбук А., Дзюбук В. // Директор школи. – 2003. – №15, 16. – С.11-13; С.11-12;

2. Варивончик Д. Здорові діти – здорова планета: Учнівське самоврядування: адреса досвіду – столиця / Варивончик Д., Кальченко А., Васильєв Г. // Освіта. – 2003. – 5-12 лют. – С. 4-5.

3. Дяків В.Г. Гімназійне самоврядування: Аналіз і тенденції розвитку: Матеріали і документи // В Г. Дяків, Г.І. Попіль // Позакласний час. – 2000. – №28-29. – Вкл. – С.87-94.

4. Карпенчук С. Теорія і методика виховання. – К.: Вища школа, 1997. – 261 с.

5. Козаченко В.І. Вплив самооцінки учнів на формування у них гуманістичних ціннісних орієнтирів. З досвіду використання у виховній роботі інтерактивних технік: [Добірка статей] // Позакласний час. – 2001. – №5-6. – Вкл. – С. 19-30.

6. Комарова П. Учнівське самоврядування – крок за кроком // Завуч. – 2002. – №34. – С. 6-8.

7. Кравець Р.В. Організація учнівського самоврядування у школі: [Добірка статей] // Позакласний час. – 2001. – №22. – С.2-21.

8. Лопухівська А. Учнівське самоврядування – форма громадянської освіти // Завуч. – 2001. – №1. – С. 3-4.

9. Макарова О. Учнівське самоврядування як засіб підвищення ефективності виховання особистості школяра: Громадянська освіта // Директор школи. – 2000. – №18. – С. 12-14.

10. Організація дитячого самоврядування у школі: [Добірка статей] // Позакласний час. – 2000. – №18. – С. 34-57.

11. Падалка О.С., Нісімчук А.С. Педагогічні технології. – К.: Українська енциклопедія ім. М.П. Бажана, 1995. – 252 с.

12. Положення про вибори Президента школи та членів шкільного парламенту // Позакласний час. – 1999. – №17-18. – С.9-15.

13. Саламан Т. Учнівське самоврядування //Директор школи. – 2001. –№ 38. – С. 7-10.

14. Самоврядування дітей, а не для дітей: Досвід Першої української гімназії м. Миколаєва // Завуч. – 2003. – №12. – Вкл. – С. 1-16.

15. Український радянський енциклопедичний словник: В 3-х Т. / Ред. кол.: А.В. Кудрицький та ін. – 2-ге вид. – К.: Голов, ред УРЕ. 1987. – Т. 2. – с.736

16. Фіцула М. М. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих педагогічних закладів освіти. – К: Академія, 2000. –с. 544

17. Формирование личности старшеклассника / Под ред. И.В. Дубровиной. – М.: Педагогика, 1989. – с.168