22 червня о 18:00Вебінар: Telegram для навчання: практичні кейси зі створення вчителем каналу та бота

"Україна - Батьківщина. я - її мала частина"

Про матеріал
Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, народні символи; розвивати знання про красу і багатство української мови; виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Перегляд файлу

                     Свято «Україна – Батьківщина.  Я – її  мала  частина»

Для учнів 1-4 класів

 

Автор:

Боровик Тетяна Василівна,

вчитель  початкових класів

Лукашівського навчально-виховного комплексу

 

Мета. Узагальнити та систематизувати знання учнів про Україну, народні символи; розвивати знання про красу і багатство української мови;  виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

Наочне оформлення: вишиті рушники, букети квітів, хліб-сіль, інтер’єр старовинної хати.

Музичне оформлення: українські народні мемодії, пісні: "Будем козаками" муз. і сл. А. Загрудного, "Немає України без калини" муз . М. Ведмедері, сл. Г.Клока, "На калині мене мати колихала"  муз. В. Верменича, сл. Н.Сингаєвського,

Технічні засоби: музичний центр.

 

Хід свята

Сцена святково прикрашена рушниками, квітами, висловами про Україну. На сцену виходять ведучі хлопчик і дівчинка в українських костюмах з хлібом і сіллю на вишиваному рушнику

Хлопчик.           Добрий день вам, добрі люди!

                             Хай вам щастя-доля буде,

                             Не на день і не на рік,

                             А на довгий-довгий вік.

Дівчинка.          Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

                            Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

                            Для людей відкрита хата наша біла,

                            Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

 

Під музику в зал заходять учні, одягнені в український національний одяг

 

Учитель. Шановні батьки, діти, гості, запрошуємо до на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру Вітчизну «Батьківщина – Україна. Я – її мала частина".

1 -й учень:         Україна – рідний край.

                             Поле, річка, зелен-гай.

                             Любо стежкою іти,

                             Тут живемо я і ти.

Учитель. А чи знаєте ви, звідки пішла назва "Україна"? Послухайте легенду.

ЛЕГЕНДА ПРО УКРАЇНУ

 "Колись давно-давно в одному селі жила бідна вдова. Не було в неї ніякої втіхи від життя, тільки важка робота. І ось настав радісний день. В неї народилась дівчинка – маленька, крихітна, гарненька. І мати стала думати, яке ім'я дати донечці. Тут невідомо звідки, осяяна маревом, з'явилась чарівниця. Вона з тривогою і жалістю подивилася на немовля і сказала: "Не давай дитині імені, вона сама його знайде, а якщо даси, то вона помре",

 Дівчинка росла-підростала, була розумною, слухняною, але невеселою, часто журилася тим, що у неї не було імені, І ось їй виповнилося шістнадцять років. Задумала вона вирушити в білий світ, щоб знайти своє ім'я. Мати не хотіла розлучатися зі своєю донькою, але та була невідступною і потайки вирушила в дорогу.

 Бідна вдова почекала день, почекала другий, і пішла свою дочку шукати. Ішла вона день, ішла другий, і вийшла в чисте поле, жовте-жовте, що пшеницею колосилося. У блакитному небі ластівки кружляють, світить ясне сонечко, і бачить мати – спить дівчина, її дочка. Та така гарна, що вона мимоволі замилувалася нею.

 Раптом потемніло синє небо, здійняв вітер куряву, полягла до землі колосиста пшениця, а з-за обрію посунула чорна хмара. Почувся тупіт та іржання коней, брязкання зброї, вигуки чужої мови. Це були війська пана Батия.

    Попереду їхав сам хан. Раптом він зупинився, побачив красуню-дівчину й вигукнув: "Укра-уина", що його мовою означало: "Дівчина молода".

 Дівчина прокинулась, хан схопив її і забрав з собою. Мати, побачивши це, опустилась на коліна і стала благати Господа Бога захисту для своєї рідної дочки.

  Раптом все стало чорне-чорне, загримів грім, здригнулась земля. А потому все стихло. По небу пропливали ніжні рожеві хмарки. Лише курява здіймалася навкруги і на полі стояла самотня вдова.

 Пішла вона плачучи по землі шукати свою дитину. А в пам'яті у неї лишилося одне – Україна. Йшла... з очей лилися сльози. І там, де на землю падали сльозинки, проростала квітка волошка. Мати йшла боса, збивала, колола ноги, і де на землю падала крапля крові – виростали маки. Де пройшла мати по землі, так і стала та земля зватися Україною".

 Чи сподобалась вам ця легенда? Україна, як сказав Степан Васильченко, "це розкішний вінок з рути та барвінку, що над ним світять заплакані зорі...".

Україна – це наша земля, наша країна з багатовіковою історією, мальовничою природою, чарівною піснею і мудрими співучими людьми.

2-й  учень:        Чудовий край мій – Україна.

                               Це рідна серцю сторона.

                               Цвіте духмяно тут калина

                               І рута-м'ята край вікна.

3-й  учень:       Лелеки весело клекочуть,

                             Співають дзвінко солов'ї.

                             Сади вишневі ваблять очі,

                             І колосяться пшениці.

4-й учень:          В моїм серці Україна –

                            Гарна, рідна і єдина.

                            Дух в ній прадідів живе,

                             Скарб землі він береже.

5-й  учень: Вишиванки прабабусь,

                     Колисаночки матусь,

                    Думи кобзарів старих,

                    Запальні серця малих.

6-й учень: Українське слово й пісня,

                     Що звучить ласкаво й грізно...

                     Ось така моя країна,

                     Мила серцю Україна.

Звучить пісня "Будем козаками" муз. і сл. А. Загрудного

7-й учень:         Люблю тебе, моя Вітчизно мила,                            

                   Твої поля і небо голубе,                                          

                            Бо ти дала мені малому крила,                              

                           Та як же не любить мені тебе!

8-й учень: Люблю тебе я, мила Україно!

                     І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.                       

                    Я буду вчитись в школі на "відмінно",

                    Щоб мною ти пишатися могла!

9-й  учень:           Люблю твої ліси, струмки, джерельця

                               І все-усе, що є в моїм краю!

                              Тепло долонь, і розуму і серця

                              Я Україні милій віддаю!

10-й учень:        На білім світі ти одна-єдина,

                             Святую землю я твою люблю,

                             Пишаюсь я, що родом з України,                

                             Й щоденно Бога за тебе молю.

11-й учень:         Україна моя починається

                             Там, де доля моя усміхається,                 

                             І, як небо, як даль солов'їна,                        

                            Не кінчається Україна.

12-й учень:         Ми – українці – велика родина,

                             Мова і пісня у нас солов'їна.              

                             Квітне в садочках червона калина,

                             Рідна земля для нас всіх – Україна!

 

Звучить пісня "Немає України без калини" муз . М. Ведмедері, сл. Г.Клока

 

Учитель. Як і кожна держава світу, Україна має свій герб, прапор, гімн.  Гімн – це найголовніша пісня України. Гімн України написали поет Павло  Чубинський та композитор Михайло Вербицький.

Учень: Слова палкі, мелодія врочиста,

                     Державний гімн ми знаємо усі.        

                     Для кожного села, містечка й міста –

                     Це клич один з мільйонів голосів.

                     Це наша клятва, заповідь священна.

                     Хай чують всі – і друзі, й вороги,

                     Що Україна вічна, незнищенна,        

                     Від неї ясне світло навкруги.

Учитель. Український прапор. Синь українського неба і золото  неозорих пшеничних ланів переніс наш народ на свій прапор.    Кольори ці мають значення "мир" і "багатство".

Учень:           Прапор – це державний символ,

                              Він є у кожної держави.

                              Це для всіх – ознака сили,

                              Це для всіх – ознака слави.

                              Синьо – жовтий прапор маєм,

                              Синє – небо, жовте – жито,

                             Прапор свій оберігаєм.

                             Він – святиня, знають діти.

Учитель. Наш народ має герб – тризуб. Багато століть тому запровадив   його в Україні київський князь Володимир Мономах. Княжий  тризуб  зображає старовинну зброю. Нею наші прадіди мужньо билися з численними ворогами, виборювали волю свого народу.

Учень:          Наш герб – тризуб, це воля, слава й сила,

                             Наш герб – тризуб!

                             Недоля нас косила.                                                      

                             Та ми зросли, ми є, ми завжди будем,                                                                      

                             Добро і пісню несемо ми людям.

Учитель. "Рідна мова дорога людині, мов саме життя", – говорить народна   мудрість. Без мови не може існувати жоден народ та його культура. Із сивої глибини віків бере початок наша мова. Пройшла вона тернистий  важкий шлях.

Учень: Мово моя, ти пречиста і славна,

                    Трепетна, наче ранкова роса.

                    Ти називаєшся нині – державна!

                    Все в тобі є: і багатство, й краса!

                    Яка ж багата рідна мова!

                    Увесь чарівний світ у ній!

                    Вона барвиста і чудова,

                    І нищити її не смій!

                   Вона тобі про все розкаже,

                   Чарівних слів тебе навчить,

                   Усе розкриє і покаже,

                  Як правильно у світі жить!

                  То ж мову вчи і прислухайся

                  До того, як вона звучить.

                  І розмовляти так старайся,

                 Щоб всім її хотілось вчить!

Учитель: Дитино українська!

                    Землю свою

               В рученятах чистих тримай!

              Люби її, бережи,

              До неї зла не впускай!

              Тоді і до тебе

              Зло не торкнеться,

              І ненька-земля тобі

             Усміхнеться!

Учень: Не було би українське свято,

                    Коли б ми не стали жартувати.

                    Україна – то велика сила,

                     Плюс ще добрий гумор і сатира.

Смішинки - веселинки

1. На вулиці плаче маленький хлопчик. До нього підходить бабуся:

– Дитино, чого ти плачеш?

– Загуби-и-и-вся-я-я!..

– А свою адресу пам'ятаєш?

– Ще й як! Дабл ю, дабл ю, дабл ю, хлопчик Дмитрик, ру.

2.Діти ліпили сніговика і геть намокли. Перехожий їх питає:

  Чи не холодно вам, діти?

                – Нам – ні, а Грицеві, мабуть, холодно.

       –А хто з вас Гриць?

       –Той, що у сніговика закачаний!..

3. Василько довго намагається розібрати, що лепече його маленький братик, а потім піднімає на маму очі:

  Мамо, а ти впевнена, що наш Андрійко – українець?!

Учитель: А зараз пропонуємо вам подивитися сценку.

Учень:     На околиці села, як мовиться в казці,

                  Баба Мотря проживала і баба Параска.

               За столом сидять баба Мотря і баба Параска

Учениця:   Біля хати у саду діти гомоніли.                                                                        

                    Розважалися малі, а старі раділи.

Мотря:      А чи пам'ятаєш ти, Параско, себе молодою?

Параска:   Наче вчора все те було, ніби й не зі мною.

Мотря:       Працювали ж ми тоді,

                    Жали, молотили.                               

                    На  верстаті вечорами

                    Полотно робили.

Параска: О, зимові вечори я добре пам'ятаю.

Онучка Параски: То, бабусю, розкажіть, бо я ще не знаю.

Учень:        Пригадалося бабусям, як були малими,                 

                      Як дорослі їх повчали, як раділи ними.

Мотря:       Пам'ятаю в своїй хаті колиску з калини,

                     Пам'ятаю пісню мами для своєї дитини.

 

Звучить пісня "На калині мене мати колихала"  муз. В. Верменича,

сл. М.Сингаївського

 

Параска: Прислухайтесь, діти, до голосу інструменту. Це голос сопілки. Мотря: Дітки, а давайте заспіваємо пісню, яку ви знаєте!

            

Звучить пісня "Роде наш красний"

 

Параска: Ми живемо в Україні. В нашому краю багато народних танців. Серед  них – "Гопак". В ньому сила і спритність козацького роду.

Мотря: Діти, а ви, напевно, і танцювати вмієте?                        

                                   Танець "Гопак"

Учитель: Мамина пісня, батьківська хата, дідусева казка, бабусина вишиванка, рушник – все це наші народні символи. Рідна хата! Як мовиться в пісні, Батьківщина починається з  рідного порога, а отже, з отчого дому.

Учень:           Любіть свою хату, хоч і небагату.

                      Тут ви бігали до мами босими ногами.

                      Тут ви підростали, Божий світ пізнали.                  

                      Звідси батько вас за руку вів у школу, у науку.

                      Може, десь земля є краща й вища,                                                

                      А над нею небо золоте,                                                                

                      Та мені найкраща та, де вишня,                                      

                      Там, де вишня мамина цвіте.

                      Я з того краю, де ростуть смереки,                                     

                      Я з того краю, де живуть лелеки.

                      Я з того краю, де сопілка грає.

                      Я з того краю, де журби немає.

                      Я з того краю, де росте калина.                                             

Всі: Мій рідний краю, я твоя дитина!

Учитель:   Мені дуже хотілося нашим сьогоднішнім святом запалити у ваших сердечках хоча б маленький вогник гордості за те, що ви – українці. Будьте горді, чесні, розумні, любіть свій рідний край! Хай буде щасливою ваша дорога!

Любіть прекрасну Україну,

Цінуйте мову солов'їну,

Шануйте маму завжди, тата!

Працюйте, щоб жилось багато!

Ще посадіть вербу й калину,

Оберігайте Україну!


 

 

 

 

 

 


 


Література

  1. Квітни, мово солов’їна. Колективне свято. // Розкажіть онуку. – 2011. -  

            № 1.

  1. Москаленко Ю., Олешко А. Україно моя …/ Ю.Москаленко, А.Олешко. – К.:  Країна Мрій.- 2008. – 48 с.
  2. Моя Україна: Вірші / Упор. Парохова В.І. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан. – 2005. – 32 с.
  3. Рідний край, де ми живемо, Україною зовемо! // Початкове навчання та виховання. – 2007. - № 22 – 24.
  4. Свята, традиції, звичаї українського народу. – Х.: Белкар-книга. – 2008. – 80 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
25 лютого
Переглядів
48
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку